Постанова

від 22.05.2018 по справі 922/3409/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. Справа № 922/3409/17

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.,

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 04.01.2018 №08-21/36/2-18;

від відповідача - ОСОБА_2 - керівник згідно витягу з ЄДРПОУ,

розглянувши апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків, пл. Конституції, 7, 61003,

на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2018 (суддя Кухар Н.М.), ухвалене в м. Харків о 12 годині 24 хвилині, повний текст якого складений 23.02.2018,

у справі №922/3409/17

за позовом Харківської міської ради, м. Харків, пл. Конституції, 7, 61003,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр.Агро - Сервіс",

м. Харків, вул. Плиткова, буд.12-В, 61072,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Східної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області,

Харків, вул. Б, Хмельницького, 17, 61007

про стягнення 512475,69грн,

ВСТАНОВИЛА:

06.10.2018 Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Укр.Агро-Сервіс» про стягнення 663285,31грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2018 у справі №922/3409/17 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 22, 1166, 1212 ЦК України, статті 1,15 Закону України «Про оренду землі» мотивоване тим, що: по-перше, відповідачем своєчасно вжиті всі можливі заходи щодо правомірного та платного користування земельною ділянкою; по-друге, відповідачем за період з 01.01.2014 по 30.09.2017 задекларовано та своєчасно сплачено земельний податок в сумі 220799,79грн; по-третє, розрахунок до позовної заяви здійснений позивачем за даними про площу земельної ділянки та її функціональне призначення, що не відповідають дійсності. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що розрахунок суми орендної плати, здійснений позивачем, містить невірні відомості, які ґрунтуються на припущеннях та приблизних показниках та не відповідають дійсним характеристикам спірної земельної ділянки.

Харківська міська рада з рішенням суду першої інстанції не погодилась та 15.03.2018 звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2018 у справі №922/3409/17 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що наявність або відсутність кадастрового номеру на земельну ділянку не має значення для вирішення даного спору та не стосується предмету та підстав позову. Під безпідставним збереженим майном Харківська міська рада має на увазі грошові кошти в розумінні статей 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в України є платним. Зважаючи на ту обставину, що за відповідачем не зареєстровано будь-якого речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:005:0072, для визначення розміру безпідставного збереження орендної плати, яку просить стягнути позивач, необхідним є встановлення її розміру шляхом множення площі земельної ділянки, фактичне користування якої встановлено в ході обстеження, та розміру нормативної грошової оцінки займаної земельної ділянки. Крім того, вказує на те, що відповідно до примітки 1 додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 N489 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за N1647/29777, для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2. Також позивач вважає, що ним правомірно застосовано відсоток від орендної плати 100%, оскільки відповідач фактично користується земельною ділянкою менше 10 років.

Відзивом від 19.04.2018 ТОВ Укр. Агро-Сервіс просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що: по-перше, майно передано відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2016 та акту приймання-передачі майна від 31.10.2016 №9-31/1016, а тому фактично користуватися майном відповідач розпочав 31.10.2016; по-друге, позивачем вчинені дії по оформленню земельної ділянки. Так, 28.10.2016 подано до Харківської міської ради заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовно 1,2124га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. ГВ-2 по вул. Плитковій 12-В; 17.05.2016 між відповідачем та ФОП ОСОБА_3 укладений договір №058/1116, предметом якого є виконання робіт та послуг з топографічної зйомки території; 03.10.2017 відповідач звернувся до Харківського міського голови з заявою про передачу в оренду земельної ділянки площею 1,2124га, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що ним вчинені дії задля платного та правомірного користування земельною ділянкою та укладення договору оренди земельної ділянки, що свідчить про відсутність вини, умислу та затягування укладення договору оренди землі, та відповідно, про відсутність для задоволення позовних вимог. Крім того, відповідач вважає, що неможливо розрахувати орендну плату за землю не маючи договору оренди землі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2018 у справі №922/3409/17 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

22.08.2016 між ТОВ КЕРАМ ДЕКО (продавцем) та ТОВ Укр.Агро-Сервіс (покупцем) укладений договір купівлі-продажу, п.1.1 якого встановлено, що продавець передає у власність покупця, а покупець приймає нежитлову будівлю літ. ГВ-2 , загальною площею 3747,4кв.м, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12-В, і зобов'язується сплатити за неї грошову суму, що вказана у п.3.1 цього договору (т.1, а.с.56,57).

31.10.2016 між тими ж сторонами складений акт приймання-передачі майна №9-31/1016 за договором від 22.08.2016 №1622 за яким продавець передав, а покупець прийняв нежитлову будівлю літ. ГВ-2 , розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12-В (т.1,а.с.57).

Згідно відомостей, що містяться в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 22.08.2016 до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис №16019463, згідно з яким власником нежитлової будівлі літ. ГВ-2 загальною площею 3747,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Плиткова,12-В, м. Харків, є ТОВ УКР. АГРО-СЕРВІС на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2016 №1622 (т.1, а.с.58).

28.10.2016 ТОВ Укр.Агро - Сервіс звернулось до Харківської міської ради з заявою, у якій просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 1,2124га, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. ГВ-2 по вул. Плитковій, 12-В (Індустріальний район м. Харкова) (т.1,а.с.59).

17.11.2016 між ТОВ Укр.Агро - Сервіс (замовником) та ФОП ОСОБА_3 (виконавцем) укладений договір №058/1116, п.1.1 якого встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт та послуг з топографічної зйомки території масштабу 1:500, де розташована нежитлова будівля літ. "ГВ-2", для подальшого оформлення права користування земельною ділянкою, за адресою: вул.Плиткова, 12-В в Індустріальному районі м.Харкова, обробку даних польових робіт, підготовку та збір комплектів документів для подання зйомки (при необхідності) на погодження розташування інженерних мереж до інженерних служб міста. Надання топографо-геодезичної зйомки масштабу 1:500 в електронному вигляді в координатах та на папері для подальшого отримання реєстрації до відділу Містобудівного кадастру Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, та нанесення топографічно-геодезичної зйомки на геодезичну основу м.Харкова (т.1,а.с.61).

20.07.2017 ТОВ Укр.Агро - Сервіс звернулось до Департаменту земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради з листом, у якому у зв'язку із підготовкою рішення Харківської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. ГВ-2 , площею 1,2124га, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Плиткова,12-В, (Індустріальний район, кадастровий номер 6310138200:02:005:007) просило вжити заходів щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за територіальною громадою м. Харкова (т.1,а.с.64).

Листом від 21.08.2017 за № 5284/0/225-17 Департамент земельних відносин Харківської міської ради повідомив, що ним підготовлено та передано до суб'єкта державної реєстрації заяву та необхідний пакет документів щодо реєстрації права власності за територіальною громадою міста Харкова вищезазначеної земельної ділянки (т.1,а.с.65).

03.10.2017 ТОВ Укр.Агро - Сервіс звернулось із заявою до Харківського міського голови про передачу в оренду земельної ділянки площею 1,2124 га, кадастровий номер 6310138200:02:005:0072, яка розташована за адресою: вулиця Плиткова, 12-В (Індустріальний район) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "ВГ-2" (виробничий корпус цех № 9) (т.1, а.с.66).

Департамент земельних відносин Харківської міської ради у листі від 19.10.2017 №6557/0/225-17 повідомив ТОВ Укр.Агро - Сервіс , що ним буде підготовлено проект рішення щодо надання у користування земельної ділянки площею 1,2124га (кадастровий номер 6310138200:02:005:0072) по вул. Плитковій, 12-В, який буде розглянуто у відповідності до вимог Регламенту Харківської міської ради 7 скликання (т.1,а.с.67).

Листом від 08.12.2016 Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області повідомило Департамент територіального контролю Харківської міської ради про те, що станом на 29.12.2012 в управлінні не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку, яка зазначена на доданій до листа схемі по вул.Плитковій, 12-В (т.1, а.с.16).

У листі від 07.12.2016, адресованому Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, Департамент земельних відносин зазначив, що рішення Харківської міської ради щодо продажу та надання у користування земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд за адресою: вул. Плитковій, 12-В, не приймалось. Договори оренди земельної ділянки або додаткові угоди до договору оренди землі (згідно з доданою до листа план-схемою) не укладались (т.1,а.с.17).

25.09.2017 провідним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12-В, за участі інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника, за результатами яких складений акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12-В, у якому зазначено, що ТОВ Укр.Агро - Сервіс з 23.08.2016 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 1,0949га по вул. Плитковій,12-В, у м. Харкові без виникнення права власності /користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125 ЗК України (т.1, а.с.20,21).

06.10.2018 Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Укр.Агро-Сервіс» про стягнення 663285,31грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати (т.1, а.с.4-7).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної власності, не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою та у період з 23.08.2016 по 14.08.2017 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі. У зв'язку з цим, з посиланням на статті 1212-1214 ЦК України, позивач вважає, що відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню, розрахований виходячи з розміру орендної плати за землю та становить 663285,31 грн.

16.01.2018 позивачем, в порядку статті 46 ГПК України подана заява про зменшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована тим, що відповідно до інформації Головного управління ДФС у Харківській області від 14.12.2017 №14769/9/20-40-12-03-19 відповідачем за період з 31.12.2016 по 31.07.2017 нараховано земельного податку на суму 150809,62грн та просив стягнути з відповідача на його користь 512475,69грн (т.2,а.с.2,3).

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2018 у справі №922/3409/17 у задоволенні позову відмовлено з підстав, зазначених вище (т.2, а.с.60-69).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати, що становить 512475,69грн, за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212-1214 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 181 ЦК України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗК України).

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, за приписами частини 5 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Вищезазначені норми права відображають загальний принцип цілісності об'єкта нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій він розташований. Набуття земельної ділянки відповідачем обумовлюється набуттям права власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці, без якої існування будівлі та її використання є неможливим.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України право власності на житловий будинок, будівлю, споруду є безумовною підставою для виникнення права користування земельною ділянкою під відповідним нерухомим майном, яке має бути оформлено відповідним чином з урахуванням приписів статті 126 ЗК України.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, у ТОВ "Укр.Агро - Сервіс" на підставі цивільно-правової угоди - договору купівлі-продажу від 22.08.2016, виникло право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Харків, Плиткова, 12-В, та розташовано на земельній ділянці площею 1,2124га, кадастровий номер 6310138200:02:005:0072, тобто останній має законодавчо визначене право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля (т.1, а.с.56,57).

Відповідно до частини 1 статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

З системного аналізу приписів Цивільного та Земельного кодексів України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку, розташовану під об'єктом нерухомості.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено представниками сторін, що відповідач, набувши право власності на зазначене вище нерухоме майно, сплачував земельний податок, та вчиняв дії задля оформлення права користування земельною ділянкою. Так зокрема, 28.10.2016 ТОВ Укр.Агро - Сервіс звернулось до Харківської міської ради з заявою, в якій просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 1,2124га, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. ГВ-2 по вул. Плитковій, 12-В (т.1,а.с.59); 17.11.2016 між ТОВ Укр.Агро - Сервіс (замовником) та ФОП ОСОБА_3 (виконавцем) укладений договір №058/1116, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати комплекс робіт та послуг з топографічної зйомки території масштабу 1:500, де розташована нежитлова будівля літ. "ГВ-2", для подальшого оформлення права користування земельною ділянкою, за адресою: вул.Плиткова, 12-В (т.1,а.с.61); у листі від 20.07.2017 відповідач просив Департамент земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради вжити заходів щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за територіальною громадою м. Харкова кадастровий номер 6310138200:02:005:007 (т.1,а.с.64); у заяві від 03.10.2017 ТОВ Укр.Агро - Сервіс просило Харківську міську рада передати в оренду земельну ділянку площею 1,2124 га, кадастровий (т.1, а.с.66).

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Отже, за змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сам по собі факт відсутності оформлення права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна відповідача у справі (користувача земельною ділянкою), не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки право на користування земельною ділянкою в силу приписів ЦК України та ЗК України набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташовану на цій земельній ділянці.

Оскільки у відповідача не виникло правової підстави в силу закону чи будь-яких цивільних відносин із перерахування спірних коштів позивачу, такий обов'язок у нього не виник і з позову у даній справі. При цьому судом взято до уваги відсутність відомостей про існування договору або будь-якої іншої угоди, укладеної між сторонами, умовами якої передбачалось би, що позивач сплачує податок на землю, а відповідач зобов'язується компенсувати ці витрати.

Враховуючи положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту його прав як власника спірної земельної ділянки, шляхом подання позовної заяви з підстав, визначених ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 №922/1340/17 та від 16.03.2018 у справі №922/2661/16.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 ЦК України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно пункту д частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із статтею 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Проте, суд апеляційної інстанції, встановивши, що належним способом захисту порушеного права позивача у правовідносинах, що склались між сторонами спору, є стягнення збитків, позбавлений можливості розглянути спір, змінивши предмет та підстави позову, оскільки це призведе до порушення основоположних принципів господарського судочинства, зокрема таких, як рівність учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін, у т.ч. щодо надання доказів на підтвердження всіх елементів складу правопорушення та спростування наданих доказів відповідачем.

Враховуючи ту обставину, що позивачем обраний невірний спосіб захисту свого порушеного права, що має наслідком відмову у даному позові з заявлених підстав, судом апеляційної інстанції не досліджуються доводи позивача щодо правильності здійснення розрахунку позовних вимог.

У п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України визначено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з встановленням всіх фактичних обставин справи, при цьому суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених кошів , що не призвело до прийняття неправильного рішення, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення господарського суду Харківської області та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення, рішення господарського суду слід залишити без змін з мотивів, викладених в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Харківську міську раду.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, 276, 281, 282 - 284 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2018 у справі № 922/3409/17 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Харківську міську раду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 24.05.2018.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В.Лакіза