Рішення

від 14.05.2018 по справі 489/692/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/692/18

Номер провадження 2/489/1124/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Миколаїв,

вул. Космонавтів,81/16 (81/17),

зал судових засідань №11

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання - Сироватка Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гаджиєв про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

представники учасників справи:

представник позивача - ОСОБА_2,

представники відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ

09 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Гаджиєв , яким просить встановити незаконність наказу про його звільнення та скасувати його, поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсувати спричинену внаслідок звільнення моральну шкоду.

Свої вимоги мотивував тим, що він працював у відповідача на посаді механіка з 19.04.2016 року. 26.03.2017 року позивача не допустили до роботи та в телефонному режимі було повідомлено про те, що він звільнений. Вважає, що відсторонення від роботи було незаконним, наказ про його звільнення йому вручено не було. Оскільки звільнено відповідача було наказом від 09.01.2018 року, при звільненні та до теперішнього часу не було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.03.2017 року. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 60 000,00 грн.

Відповідно до відзиву відповідач не визнав позовні вимоги, оскільки звільнення позивача було проведено з додержанням вимог трудового законодавства. При цьому посилається на те, що 26.03.2017 року позивач не вийшов на роботу без надання будь-яких пояснень, внаслідок чого його обов'язки довелось виконувати іншому механіку та керівництвом підприємства було складено Акт про відсутність позивача на робочому місці. В подальшому позивач не з'являвся на підприємстві аж до 05.01.2018 року без повідомлення причин відсутності на роботі. 05.01.2018 року, при його появі на роботі, позивач відмовився надавати будь-які пояснення щодо пропуску роботи, починаючи з 26.03.2017 року, про що було складено відповідний Акт. 09.01.2018 року винесено Наказ про звільнення позивача за прогул. Причиною невинесення Наказу про звільнення позивача протягом тривалого проміжку часу відповідачем вказано неможливість отримання від останнього пояснень щодо прогулу, які є необхідною умовою для можливості звільнення працівника.

Вислухавши учасників справи, встановивши фактичні обставини та виниклі між сторонам правовідносини, дослідивши надані докази, суд виходить з такого.

Позивач ОСОБА_1 працював на посаді механіка в ТОВ Гаджиєв з 19.04.2016 року, що підтверджується Наказом №75, виданим директором ТОВ Гаджиєв .

26.03.2017 року позивач вийшов на робоче місце, проте не був допущений до роботи, про що його повідомили усно. Намагався приступити до роботи наступними днями, проте не був допущений на територію, де розташоване його робоче місце.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні з пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

До пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_9, опитаних у судовому засіданні, суд відносить критично, оскільки вони є посадовими особами відповідача та безпосередньо за їх участю складались акти та інші документи стосовно позивача, які передували звільненню.

Згідно Доповідної записки складеної заступником директора ТОВ Гаджиєв з питань безпеки руху ОСОБА_4, 26.03.2017 року ОСОБА_1 на робочому місці був відсутній протягом усього робочого дня, причин поважності своєї відсутності не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідав.

На підставі викладеного працівниками ТОВ Гаджиєв складено Акт про відсутність позивача на робочому місці 26.03.2017 року без поважних причин.

Згідно Журналу реєстрації операцій перевірки технічного стану КТЗ контрольно-пропускного пункту ТОВ Гаджиєв вбачається, що 26.03.2017 року технічний огляд автомобілів на підприємстві здійснював механік ОСОБА_10, при цьому механік ОСОБА_1 здійснював огляд транспортних засобів в останній раз 23.03.2017 року.

04.04.2017 року ТОВ Гаджиєв направлено позивачу повідомлення з проханням з'явитись до підприємства та надати пояснення про причини відсутності на роботі, яке позивачем отримано 11.04.2017 року.

25.04.2017 року ТОВ Гаджиєв вдруге направлено позивачу повідомлення із зазначеним змістом, що отримано позивачем 28.04.2018 року.

Оскільки жодної відповіді від позивача щодо надісланого йому повідомлення не надходило, відповідачем регулярно складались Акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці за період починаючи з 27.03.2017 року до 31.12.2017 року.

При цьому, 30.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Держпраці у Миколаївській області із проханням провести перевірку щодо порушення ТОВ Гаджиєв трудового законодавства, а саме відмови в наданні пояснень щодо причини відсторонення його від роботи та звільнення, невидачі трудової книжки та не проведення розрахунку при звільненні.

Вказане, на думку суду, є безумовним належним доказом факту відсторонення від роботі, отже порушенням прав позивача відповідачем, що спричинило намір захистити свої права.

27.04.2017 року Управлінням повідомлено позивача, що з приводу фактів, зазначених ним у заяві від 30.03.2017 року буде проведена перевірка ТОВ Гаджиєв .

Лише 27.10.2017 року Управління Держпраці у Миколаївській області надало позивачу відповідь на його звернення, якою повідомлено, що інспектором Управлінням проведено перевірку ТОВ Гаджиєв . В ході перевірки встановлено, що порушень керівництвом підприємства трудового законодавства відносно позивача не встановлено .

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП, однак згідно відповіді від 29.12.2017 року ТОВ Гаджиєв повідомило позивача про те, що підстави для його звільнення за вказаною нормою КЗпП відсутні. Відомості про відсторонення від роботи або звільнення позивача на підприємстві - відсутні, при цьому трудова книжка позивача також знаходиться на підприємстві.

05.01.2018 року позивач прийшов до ТОВ Гаджиєв за трудовою книжкою та цього ж дня керівництво підприємства склало Акт про відмову позивача в наданні пояснень щодо його відсутності на роботі починаючи з 26.03.2017 року та складено Доповідну записку про доцільність звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

09.01.2018 року директором ТОВ Гаджиєв - ОСОБА_11 видано Наказ про звільнення ОСОБА_1 за відсутність з 26.03.2017 року на роботі без поважних причин, тобто прогул. Копію даного Наказу направлено позивачу 09.01.2018 року.

11.01.2018 року головним бухгалтером ТОВ Гаджиєв складено Відомість на виплату грошей за січень 2018 року, згідно якої позивач отримав розрахунок при звільненні та йому сплачено 2 839 грн. 34 коп. Також 11.01.2018 року позивачу видано трудову книжку.

Відповідно до ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони.

Згідно з пунктом 4 статі 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст.148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Звільнення за прогул проходить суто з ініціативи власника (уповноваженого ним органу). Існують дві умови, за одночасної наявності яких можливе таке розірвання трудових відносин: працівник не з'являється на роботі більше трьох годин протягом робочого дня; прогул відбувся без поважних причин.

При визначенні часу, коли про дисциплінарний проступок працівника стало відомо службовій особі, яка користується правом прийому на роботу та звільнення, слід виходити з часу, коли про цей проступок стало відомо безпосередньому начальнику працівника, наприклад майстру, начальнику цеху тощо.

Враховуючи те, що відповідачу було відомо про відсутність позивача без поважних причинна роботі ще 26.03.2017 року, суд вважає доведеним те, що Наказ про звільнення позивача з роботи за прогули від 09.01.2018 року, виданий більш ніж через дев'ять місяців з дня виявлення проступку, є незаконним.

При цьому слід зазначити, що доводи відповідача про неможливість звільнення позивача без надання останнім пояснень понад 9 місяців, не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, судом встановлено, що мало місце незаконне відсторонення відповідачем ОСОБА_1 від роботи 26.03.2017 року та не допуск його до роботи протягом тривалого часу, а в подальшомунеправомірне звільнення позивача за прогул, що є підставою для скасування Наказу про звільнення та відповідно поновлення позивача на роботі.

Згідно положень ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", якщо буде встановлено, що на порушення ст.46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробтіної плати за час вимушеного прогулу ( ст.235 КЗпП).

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 N 100.

Відповідно до пункту 2 наведеного Порядку у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із наданих матеріалів справи вбачається, що останніми двома повними місяцями роботи позивача є січень та лютий 2017 року (заробітна плата становила мінімальний розмір та він отримував - 3 200 грн. 00 коп. , мінімальна заробітна плата з 01.01.2018 року становить - 3723 грн. 00 коп.)

У зв'язку із цим, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 26.03.2017 року по 01.01.2018 року - 29 440 грн. 00 коп.; з 01.01.2018 року по 14.05.2018 року - 16 753 грн.50 коп.), становить 46 193 грн. 50 коп.

З урахуванням вищенаведеного, оцінивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що права позивача порушено відповідачем та підлягають поновленню у обраний ним спосіб, через що заявлені вимоги про поновлення на роботі , скасуванні наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи характер завданих позивачу душевних страждань внаслідок неправомірного відсторонення та звільнення, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 грн. 00 коп., задовольнивши позовні вимоги в цієї частині частково.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 293, 313-314 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гаджиєв про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ № 5 від 09 січня 2018 року , виданий ТОВ Гаджиєв , про звільнення ОСОБА_1 з посади механіка у зв`язку з прогулом без поважних причин, пункт 4 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді механіка Товариства з обмеженою відповідальністю Гаджиєв .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гаджиєв на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 26.03.2017 року по 14.05.2018 року, в розмірі 46 193 грн.50 коп. ( сорок шість тисяч сто дев`яносто три грн.), на які потрібно зробити нарахування усіх податків та зборів .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гаджиєв на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гаджиєв на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн.80 коп.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гаджиєв , код ЄДРПОУ 37104353, знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 21-М.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд м. Миколаєва.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.05.2018 року.

Суддя Н.С. Тихонова