Постанова

від 14.05.2018 по справі 911/819/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/819/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логістик Центр"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017

(головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді - Майданевич А.Г., Тищенко А.І.)

та рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2017

(суддя Кошик А.Ю.)

у справі № 911/819/17

за позовом заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України,

2) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логістик Центр"

про стягнення 870 205,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2017 року заступник військового прокурора Вінницького гарнізону звернувся в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, 2) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниця до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логістик Центр" про стягнення 870 205,40 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №293 від 07.11.2016 в частині відшкодування оплати за отримані комунальні послуги.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 30.03.2016 Міністерством оборони України (замовник) в особі директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Гулєвича Володимира Віталійовича, який діє на підставі довіреності МОУ від 08.02.2016 №220/184, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Логістик Центр" (виконавець) в особі Драника Леоніда Григоровича, який діє на підставі Статуту (нова редакція), з другої сторони, разом сторони, відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України від 24.03.2016 №75/78/17 укладено договір №286/2/16/9 (далі - договір) про закупівлю послуг щодо забезпечення харчування за контрактом (харчування: послуги щодо забезпечення харчуванням, харчовими продуктами особового складу військових частин Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування тварин).

2.2. Відповідно до пункту 6.4.11 договору виконавець зобов'язаний протягом 20 діб після підписання цього договору укласти прямі договори з постачальними організаціями, а у разі технічної неможливості укладання прямих договорів, укласти з балансоутримувачами фондів договори про відшкодування вартості комунальних послуг, енергоносіїв, спожитих в процесі надання послуг з харчування. Нарахування плати за спожиті виконавцем комунальні послуги та енергоносії здійснюється з моменту (початку) надання послуг з харчування особового складу.

2.3. Після проведених переговорів та погоджень, на спільній нараді між КЕВ м. Вінниця в особі начальника Касьяна В.В. (сторона 1) та ТОВ "Транс Логістик Центр" в особі директора Драника Л.Г. (сторона 2), укладено договір №293 від 07.11.2016 (далі - договір №293) про відшкодування вартості теплопостачання в процесі надання послуг з харчування.

2.4. Згідно з п. 1.1 договору №293 ТОВ "Транс Логістик Центр" відшкодовує (сплачує) КЕВ м. Вінниця вартість наданої теплової енергії по військовим частинам, в яких ТОВ "Транс Логістик Центр" надає послуги з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування №286/2/16/9 від 30.03.2016 в межах використовуваних (фактично опалювальних) площ за тарифом, затвердженим відповідним розпорядчим актом.

Пунктом 3.2.1 договору №293 визначено, що ТОВ "Транс Логістик Центр" зобов'язується після отримання від КЕВ м. Вінниця правильно оформленого пакету документів, визначених у пункті 2.2 даного договору, протягом 10 банківських днів, здійснювати 100% оплату.

Пунктом 4.1 договору №293 передбачено, що за невиконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

2.5. Згідно з абз. 4 пункту 6.4.11 договору харчування №286/2/16/9 та пункту 1.3 договору №293, плата за теплову енергію, що надається до місць загального користування (обідні зали, холи, вестибюлі, роздягальні, умивальні) здійснюється на площі з розрахунку штатної чисельності особового складу військової частини, відповідно до норм розквартирування військ, затверджених наказом Міністра оборони України від 05.01.2011 №5. Споживання теплової енергії у технологічних приміщеннях (варочні цехи, склади та інше) оплачуються в повному обсязі.

Згідно з п. 1.2 договору №293 розмір технологічних опалювальних площ їдалень, до яких фактично має доступ ТОВ "Транс Логістик Центр", штатна чисельність особового складу військових частин, відповідно до норм розквартирування військ, затверджених наказом Міністра оборони України від 05.01.2011 №5, вартість теплової енергії відповідно до тарифу визначені в додатку 1, що є невід'ємною частиною даного договору.

2.6. КЕВ м. Вінниця виконав свої зобов'язання та забезпечив безперебійну оплату та постачання теплової енергії.

Однак, в порушення умов договору №293 ТОВ "Транс Логістик Центр" не здійснює відшкодування оплати за отримані комунальні послуги.

20.12.2016 ТОВ "Транс Логістик Центр" нараховано 444 629,38 грн, які не сплачено, прострочення триває 65 днів (з 04.01.2017 по 09.03.2017). 30.01.2017 відповідачу нараховано 223 608,28 грн, які не сплачено, прострочення триває 15 днів (з 14.02.2017 по 09.03.2017). 27.02.2017 відповідачу нараховано 201 967,74 грн, які не сплачено.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за ним утворилась заборгованість в сумі 870 205,40 грн.

2.7. 30.01.2017 та 07.02.2017 на адресу відповідача направлялись претензії з вимогами сплатити заборгованість, які залишені ТОВ "Транс Логістик Центр" без відповіді та задоволення.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 13 червня 2017 року рішенням Господарського суду Київської області позов задоволено повністю.

3.2. 14 грудня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2017 залишено без змін.

3.2.1. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що факт наявності заборгованості у відповідача перед КЕВ м. Вінниця належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем ці обставини не спростовано.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 19 січня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Логістик Центр" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати "рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд".

4.1.1. Згідно з доводами скаржника, господарськими судами не досліджено та не встановлено площі, які є базою розрахунку вартості відшкодування витрат та співвідношення норм договору з нормами наказу Міністерства оборони України №5 від 05.01.2011.

4.2.2. Крім того, відповідач наголошує, що судами не було досліджено строк дії договору №293 від 07.11.2016. Так, строк дії даного договору закінчився згідно з п. 6.1 договору 31.12.2016, у той час як прокурором здійснено розрахунок заборгованості по 27.02.2017.

4.2.3. Також судом апеляційної інстанції порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - право на справедливий суд.

4.2. 27 березня 2018 року заступник військового прокурора Вінницького гарнізону направив на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зауважив на тому, що рішення попередніх інстанцій прийняті з дотриманням вимог норм процесуального та матеріального права, та просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. За приписами частини 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується стягнення з відповідача оплати за отримані комунальні послуги у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №293 від 07.11.2016.

5.2.2. Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарськими судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отримані комунальні послуги відповідно до умов договору №293 ТОВ "Транс Логістик Центр".

5.2.3. Твердження скаржника у касаційній скарзі про те, що господарськими судами не досліджено та не встановлено площі, які є базою розрахунку вартості відшкодування витрат та співвідношення норм договору з нормами наказу Міністерства оборони України №5 від 05.01.2011, відхиляються Верховним Судом з огляду на те, що такі твердження скаржника були предметом оцінки як в суді першої так й апеляційної інстанцій.

Господарськими судами встановлено, що відповідно до п. 1.2 договору №293 розмір технологічних опалювальних площ їдалень, до яких фактично має доступ ТОВ "Транс Логістик Центр", штатна чисельність особового складу військових частин, відповідно до норм розквартирування військ, затверджених наказом Міністра оборони України від 05.01.2011 №5, вартість теплової енергії відповідно до тарифу визначені в додатку 1, що є невід'ємною частиною даного договору.

При цьому, згідно з наказом Міністра оборони України №5 від 05.01.2011 щодо нарахування вартості теплової енергії на площах загального користування, затверджений показник об'єктів (службових приміщень) військових містечок, призначених до розквартирування військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України, відповідно до пункту 2.1 якого: солдатські (матроські) їдальні (у тому числі для військовослужбовців військової служби за контрактом) - обідній зал їдальні обладнується із розрахунку 1,2 м 2 на одне посадкове місце. Тобто, 1,2 м 2 помножується на штатну чисельність особового складу.

При цьому, як встановлено судами, КЕВ м. Вінниця взяло для розрахунку найменший показник, не беручи до уваги, що для офіцерських їдалень цей показник - 1,8 м 2 на одне посадкове місце, а для льотчиків - 2,5 м 2 .

5.2.4. У цьому ж зв'язку господарським судами надано оцінку твердженням відповідача про те, що розрахунок базового тарифу на теплову енергію та послуги теплопостачання є завищеним, однак відповідачем, у свою чергу, не надано суду відповідного контррозрахунку. У той же час, КЕВ м. Вінниця надано обґрунтування до розрахунку базового тарифу.

Порядок розрахунків за теплову енергію з розрахунку, зокрема, штатної чисельності особового складу військових частин погоджений сторонами в добровільному порядку шляхом підписання як договору №286/2/16/9 від 30.03.2016, який укладений відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів МОУ від 24.03.2016 №75/78/17, так і договору №293 від 07.11.2016 про надання послуг теплопостачання в процесі надання послуг з харчування.

У разі незгоди відповідача із зазначеними в договорі площами та тарифами, відповідне питання могло/може бути врегульовано шляхом внесення змін до договору, в тому числі в судовому порядку. Водночас, такі обставини не підлягають дослідженню в межах цього спору з огляду на презумпцію правомірності договору встановлену ст. 204 Цивільного кодексу України.

5.2.5. Що стосується тверджень відповідача щодо строку дії договору №293 та безпідставності здійснених нарахувань після 31.12.2016, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Згідно з ч. 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Як встановлено господарськими судами, відповідно до пункту 6.1 договору №293 він набирає чинності з дати початку опалювального періоду і діє до "31 грудня року".

Тобто в умовах договору не зазначено рік, до якого діє договір.

Водночас, згідно з п. 6.7 договору №293 цей договір може бути пролонгований на строк пролонгації договору на харчування.

Згідно з п. 10.1 договору харчування №286/2/16/9 від 30.03.2016 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року включно, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Господарськими судами встановлено, що згідно з додатковою угодою від 26.12.2016 №14 до договору на харчування від 30.03.2016 №286/2/16/9, термін дії договору №286/2/16/9 продовжено до 31.03.2017. Зазначена обставина відповідачем не заперечувалась.

Відтак, Верховний Суд погоджується з висновком обох судових інстанцій про те, що нарахування за спожиту теплову енергію, здійснені після 31.12.2016, зокрема, до 27.02.2017, є обґрунтованими.

5.2.6. Інші аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2.7. Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених матеріалів справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів про задоволення позову, в зв'язку з чим правові підстави для скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених судових рішень немає.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логістик Центр" без задоволення, а постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2017 - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Логістик Центр" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2017 у справі №911/819/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Ткач

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко