Рішення

від 16.05.2018 по справі 903/48/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2018 р. Справа № 903/48/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" в особі Волинської філії ТОВ "ТО-НАР"

про стягнення 171426грн. 66коп.

встановив: 24.01.2018р. позивач - ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача- ТОВ "ТО-НАР" в особі Волинської філії 196097грн. 48коп., з яких 174670грн. 82коп. основного боргу, 10362грн. 06коп. - пені та 11064грн. 60коп.- 30% річних. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.02.2017р. між ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" та Волинською філією ТОВ "ТО-НАР" було укладено договір поставки №42Л/17, на підставі якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 222070,82грн., що підтверджується видатковими накладними. Однак, відповідач оплатив поставлений товар частково в сумі 47400грн., внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 174670,82грн.

Ухвалою суду від 29.01.2018р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Також повідомлено сторін, що інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана сторонами, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 35-37).

27.02.2018р. представником позивача у підготовчому судовому засіданні подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що відповідачем частково сплачено суму основного боргу в розмірі 24670грн. 82коп. згідно банківських виписок від 23.01.2018р. на суму 4670грн. 82коп. та від 24.01.2018р. на суму 20000грн. В зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача 171426грн. 66коп. ( в тому числі 150000грн. основного боргу, 10362грн. 06коп. - пені та 11064грн. 60коп.- 30% річних).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Судом встановлено, що заява позивача про зменшення позовних вимог подана до закінчення підготовчого засідання, відповідає вимогам, встановленим ст. 170 ГПК України та прийнята судом.

З врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, ціна позову складає 171426грн. 66коп.

Ухвалою суду від 14.03.2018р. продовжено строк підготовчого провадження до 30.04.2018р.

25.04.2018р. за результатами підготовчого засідання, яке відбулось за участю представника позивача - ОСОБА_1, враховуючи закінчення строку підготовчого провадження, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 25.04.2018р. постановлено клопотання представника ТОВ «ТО-НАР» про призначення експертизи залишити без задоволення; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; повідомити відповідача - ТОВ «ТО-НАР» , що розгляд справи по суті відбудеться в судовому засіданні 27.04.2018р. о 14:00 год. в приміщенні господарського суду Волинської області за адресою: м. Луцьк, пр. Волі 54А, в залі судових засідань №209.

Ухвалою суду від 27.04.2018р. розгляд справи по суті відкладено на 16.05.2018р. в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Відповідач в судове засідання не з'явився. На адресу суду представник відповідача надіслав клопотання (вх. №01-55/4937/18 від 15.05.2018р.), в якому просив відкласти розгляд справи по суті в зв'язку з його участю в досудовому розслідуванні в кримінальному провадженні №42018030220000012.

З врахуванням обставин справи та строків розгляду справи по суті, враховуючи повторну неявку представника відповідача у судове засідання, судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на відсутність підстав, передбачених ч.2 ст.202 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи тривалість судового провадження та те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а сторони мали достатньо часу для подання суду письмових заяв по суті справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

01.02.2017р. між відповідачем- Волинською філією ТОВ ТО-НАР та позивачем ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" було укладено договір поставки №42Л/17 (а.с. 7-10).

Відповідно до. п. 1.1. постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючої у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатком та невід'ємними частинами даного договору.

Згідно п. 2.1. договору, ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначаються в видатковій накладній.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна ціна даного договору становить суму всіх видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.3. договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 30 (тридцяти ) календарних днів з менту отримання цього товару.

Згідно п.2.4. договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний в даному договорі, або повідомлений Постачальником додатково.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що при надходженні грошових коштів до покупця спочатку зараховуються відсотки за неправомірне користування чужими коштами, пеня, вартість тари (упакування), а потім платежі по видаткових накладних за товар від першої до останньої (в хронологічному порядку) незалежно від призначення платежу вказаного в платіжних документах.

Відповідно до п. 3.6. договору, дата отримання партії товару покупцем від постачальника вважається дата підписання видаткової накладної покупцем або уповноваженим представником, що вказується в додатку №1 договору або в довіреності на одержання цінностей, оформленої відповідно до законодавства України.

Згідно п. 3.7. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його отримання покупцем.

В п. 3.12. договору сторони передбачили, що факт передачі всіх необхідних документів для роботи з товаром від постачальника до покупця підтверджується підписом представника покупця на видатковій накладній.

Згідно п. 4.2. договору, перевірка по кількості та якості товару проводиться представником Покупця повністю під час передачі товару в присутності представника Постачальника. Про належну кількість та якість переданого товару представник Покупця підтверджує своїм підписом на видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.3. договору, товар підлягає поверненню у разі виявлення при передачі постачальником пошкодження, невідповідності якості, відсутності відповідної документації, необхідної для роботи з товаром згідно законодавства України.

Пунктом 13.1. договору передбачено, що договір є укладеним та вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017р., але в будь якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання договору 17.10.2017р. позивач передав відповідачу товарно- матеріальні цінності на загальну суму 222070грн. 82коп., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (а.с. 12-15).

По вищевказаним накладним за отримані товарно- матеріальні цінності відповідач частково перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 47400грн., що підтверджується банківськими виписками.

Після порушення провадження у справі відповідачем частково сплачено суму основного боргу в розмірі 24670грн. 82коп., що підтверджується банківськими виписками.

В порушення умов договору поставки №42Л/17 від 01.02.2017р., з врахуванням часткових оплат, відповідачем не здійснив остаточних розрахунків за поставлений товар, в зв'язку з чим у нього залишилась заборгованість перед позивачем у розмірі 150000грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 150000грн., не погашена, не спростована відповідачем, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 6.2 договору, у разі порушення грошового зобов'язання, передбаченого у п. 2.3 цього договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Згідно п. 6.5. договору, період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання становить 3 роки.

Пунктом 11.4. договору передбачено, що термін позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки.

Нарахована позивачем пеня в сумі 10362грн. 06коп. за період з 17.11.2017р. по 23.01.2018р. , є підставною та підлягає до стягнення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 11.5. договору, у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов'язань він сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими коштами 30 (тридцять) % річних від суми заборгованості.

Згідно ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, відповідачу правомірно нараховано 11064грн. 60коп.- 30% річних за період з 17.11.2017р. по 23.01.2018р., які є підставними та підлягають до стягнення.

Перевірка розрахунків позивача здійснена судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТО-НАР» (код ЄДРПОУ 40572085) в особі Волинської філії товариства з обмеженою відповідальністю «ТО-НАР» (код ЄДРПОУ 41072710) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (код ЄДРПОУ 35184264) 171426грн . 66коп. (з них: 150000грн. заборгованості, 10362грн. 06коп. пені, 11064грн. 60коп. - 30% річних), а також 2571грн. 40коп. витрат по сплаті судового збору

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25.05.2018р.

Суддя О. Г. Слободян