Постанова

від 15.08.2018 по справі 903/48/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Справа № 903/48/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТО-НАР в особі Волинської філії ТОВ ТО-НАР на рішення господарського суду Волинської області від 16.05.2018 р. у справі №903/48/18 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТД Міжрегіональні ресурси

до товариства з обмеженою відповідальністю ТО-НАР в особі Волинської філії ТзОВ ТО-НАР

про стягнення 171426,66 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №141 від 04.07.18 р.

відповідача - ОСОБА_2, свідоцтво №439 від 11.02.10 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.05.18р. у справі №903/48/18 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю ТД Міжрегіональні ресурси до товариства з обмеженою відповідальністю ТО-НАР в особі Волинської філії ТзОВ ТО-НАР про стягнення 171426,66 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ТзОВ ТО-НАР в особі Волинської філії ТзОВ ТО-НАР звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с.117-121).

В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що згідно висновку експертного дослідження Волинського НДЕКЦ МВС України №19 від 07.03.2018 року, поставлена продукція позивачем, має скриті дефекти, та не відповідає вимогам чинного державного стандарту ДСТУ, що дає підстави вважати про невідповідність поставленої продукції по якості пред'явленим до даної продукції вимогам законодавства України.

Як встановлено ч. 1 ст.268 Господарського кодексу України та ст.675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язується передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості, встановлених в межах укладеного між сторонами договору. Означений обов'язок також передбачений, враховуючи положення ч.2 ст.712 ЦК України, і для договору поставки.

Під гарантією якості товару слід розуміти гарантування продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості у момент його передачі від продавця до покупця.

Отже, товар повинен відповідати по якості пред'явленим до даної продукції вимогам законодавства України. Якість поставленого товару повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, які встановлюють вимоги до якості, або зразкам (аналогам). Постачальник підтверджує якість поставленого товару відповідними документами (сертифікатом відповідності).

В ч.1 ст. 269 Господарського кодексу України встановлено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього ГК України.

Таким чином, на думку відповідача, наведені факти свідчать про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків з поставлення продукції за договором поставки, якість товару якого не відповідає встановленим стандартам та нормам законодавства України.

Разом з тим, судовий експерт проводив експертне дослідження відібраних зразків продукції по категорії "прості" (під час проведення яких досліджуються не більше десяти однорідних об'єктів, вирішуються не більше трьох запитань та застосовуються не більше трьох загальнонаукових і/або спеціальних методів дослідження).

Для повного і об'єктивного встановлення відповідності вказаної продукції якості і відповідності вимогам чинного державного стандарту необхідно використовувати експертне дослідження категорії "складні" (під час проведення яких досліджуються від двадцяти до ста (більше ста) однорідних і/або від десяти до двадцяти (більше двадцяти) різноманітних об'єктів, вирішуються п'ять і більше (шість і більше) запитань, застосовуються п'ять і більше загальнонаукових і/або спеціальних методів дослідження та два (більше двох) загальнонаукових і/або спеціальних методів дослідження).

Проведення експертного дослідження категорії "складні" є складнішим, на що необхідно більше часу для його проведення.

Саме тому, за відсутністю необхідного часу для проведення експертного дослідження по категорії "складні" у строки встановленні для подання доказів, було замовлено проведення менш детального експертного дослідження категорії "прості".

І, як зазначалося раніше, відповідно висновку експертного дослідження Волинського НДЕКЦ МВС України №19 від 07.03.2018 року, поставлена продукція позивачем, має скриті дефекти та не відповідає вимогам чинного державного стандарту ДСТУ, що дає підстави вважати про невідповідність поставленої продукції по якості пред'явленим до даної продукції вимогам законодавства України.

Таким чином, призначення судової експертизи дійсно необхідне, для встановлення фактичних даних, що стосується якості і відповідності вимогам чинного державного стандарту поставленої продукції, що входять до предмета доказування, інші засоби доказування надані сторонами не замінять висновок експерта і не можуть замінити інші засоби доказування.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 25.07.2018р.

09.07.2018 року від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, зокрема останній зазначає, що підставою для позовних вимог є те, що згідно укладеного з відповідачем договору поставки №42Л/17 від 01.02.2017р. відповідач отримав товарно-матеріальні цінності на загальну суму 222070,82грн. Відповідач частково оплатив вищевказані товарно-матеріальні цінності на суму 72070,82 грн. Отже сума основного боргу відповідача становить 150000,00 грн. і на даний час залишається несплаченою.

На думку позивача суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що вимоги їхнього підприємства про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, тому є такими, що підлягають до задоволення.

24.07.2018р. від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку із перебуванням у відрядженні 25.07.2018р. та перебуванням у відпустці у період з 30.07.2018р. по 31.08.2018р. судді Миханюк М.В. внесено зміни до складу колегії суддів.

Розпорядженням керівника апарату від 25.07.2018р., у зв'язку із перебуванням у відрядженні 25.07.2018р. та перебуванням у відпустці у період з 30.07.2018р. по 31.08.2018р. судді Миханюк М.В., відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, стаття 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №903/48/18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.07.2018р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Коломис В.В.

Ухвалою від 25.07.2018р. колегія суддів у новому складі прийняла розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ТО-НАР" в особі Волинської філії ТзОВ "ТО-НАР" на рішення господарського суду Волинської області від 16.05.2018р. у справі №903/48/18 до свого провадження.

Ухвалою від 25.07.2018р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "15" серпня 2018р. об 10:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

Розпорядженням керівника апарату від 10.08.2018р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Коломис В.В. у період з 30.07.2018р. по 28.08.2018р., відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, стаття 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №903/48/18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.08.2018р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Крейбух О.Г.

15.08.2018 року у судове засідання представники сторін з'явилися. Представник апелянта у судовому засіданні підтримав клопотання, яке було подане 21.06.2018 року, щодо призначення по справі товарознавчої експертизи категорії складні кожного зразка продукції, які були поставленні ТзОВ ТД Міжрегіональні ресурси Волинській філії ТзОВ ТО-НАР . Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що поставлена позивачем продукція виявилась зі скритими дефектами, які неможливо виявити при візуальному огляді товару, а призначення судової експертизи дійсно необхідно для встановлення фактичних даних (дійсної вартості поставленого товару належної якості), що входять до предмета доказування, інші засоби доказування надані сторонами не замінять висновок експерта і не можуть замінити інші засоби доказування.

У клопотанні про призначення експертизи відповідач також посилається на висновок експертного дослідження Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19 від 07.03.2018 р. Згідно висновку експертного дослідження Волинського НДЕКЦ МВС України №19 від 07.03.2018 року, поставлена продукція позивачем, має скриті дефекти та не відповідає вимогам чинного державного стандарту ДСТУ, що дає підстави вважати про невідповідність поставленої продукції по якості пред явленим до даної продукції вимогам законодавства України.

Колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки як вбачається з матеріалів справи, на видаткових накладних №МР00084482, №МР00084484, №МР00084485 та №МР00084486 від 17.10.2017р. міститься підпис представника покупця - ТзОВ «ТО-НАР» , скріплений печаткою товариства, яким, згідно п.п.3.12, 4.2 договору поставки №42Л/17 від 01.02.2017р. підтверджено належну кількість та якість отриманого товару.

Статтею 678 ЦК України передбачено, що покупець, який отримав товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Однак, відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що він звертався до позивача з претензією чи з окремою позовною вимогою, пов'язаною з поставкою неякісного товару; доказів на підтвердження того, що саме поставлена позивачем відповідачу продукція згідно накладних №МР00084482, №МР00084484, №МР00084485 та №МР00084486 від 17.10.2017р. виявилась неналежної якості, зі скритими дефектами.

Також слід відмітити, що в клопотанні про призначення експертизи, відповідач зазначає про необхідність проведення експертизи зразків, проте не зазначає, яких саме зразків та де вони знаходяться.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

01.02.2017р. між відповідачем - Волинською філією ТзОВ «ТО-НАР» та позивачем -ТзОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" було укладено договір поставки №42Л/17 (а.с. 7-10).

Відповідно до п.1.1. постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючої у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатком та невід'ємними частинами даного договору.

Згідно п.2.1. договору, ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначаються в видатковій накладній.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що загальна ціна даного договору становить суму всіх видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.3. договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з менту отримання цього товару.

Згідно п.2.4. договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний в даному договорі, або повідомлений Постачальником додатково.

Відповідно до п.3.6. договору, дата отримання партії товару покупцем від постачальника вважається дата підписання видаткової накладної покупцем або уповноваженим представником, що вказується в додатку №1 договору або в довіреності на одержання цінностей, оформленої відповідно до законодавства України.

Згідно п.3.7. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його отримання покупцем.

В п.3.12. договору сторони передбачили, що факт передачі всіх необхідних документів для роботи з товаром від постачальника до покупця підтверджується підписом представника покупця на видатковій накладній.

Згідно п.4.2. договору, перевірка по кількості та якості товару проводиться представником Покупця повністю під час передачі товару в присутності представника Постачальника. Про належну кількість та якість переданого товару представник Покупця підтверджує своїм підписом на видатковій накладній.

Відповідно до п.4.3. договору, товар підлягає поверненню у разі виявлення при передачі постачальником пошкодження, невідповідності якості, відсутності відповідної документації, необхідної для роботи з товаром згідно законодавства України.

Пунктом 13.1. договору передбачено, що договір є укладеним та вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017р., але в будь якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання договору 17.10.2017р. позивач передав відповідачу товарно- матеріальні цінності на загальну суму 222070грн. 82коп., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (а.с.12-15).

По вищевказаним накладним за отримані товарно-матеріальні цінності відповідач частково перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 47400грн., що підтверджується банківськими виписками.

Як вбачається з матеріалів справи після порушення провадження у справі відповідачем частково сплачено суму основного боргу в розмірі 24670грн. 82коп., що підтверджується банківськими виписками.

В порушення умов договору поставки №42Л/17 від 01.02.2017р., з врахуванням часткових оплат, відповідач не здійснив остаточних розрахунків за поставлений товар, в зв'язку з чим у нього залишилась заборгованість перед позивачем у розмірі 150000грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 526 ЦК України та ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст.712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 150000грн., не погашена, не спростована відповідачем, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п.6.2 договору, у разі порушення грошового зобов'язання, передбаченого у п.2.3 цього договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Згідно п.6.5. договору, період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання становить 3 роки.

Пунктом 11.4. договору передбачено, що термін позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки.

Нарахована позивачем пеня в сумі 10362грн. 06коп. за період з 17.11.2017р. по 23.01.2018р. , є підставною та підлягає до стягнення.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.11.5. договору, у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов'язань він сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими коштами 30 (тридцять) % річних від суми заборгованості.

Згідно ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч.3 ст.692 ЦК у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, відповідачу правомірно нараховано 11064грн. 60коп.- 30% річних за період з 17.11.2017р. по 23.01.2018р., які є підставними та підлягають до стягнення.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Пронін проти України , Кузнєцов та інші проти Російської Федерації ) одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі ОСОБА_3 проти Іспанії ).

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення господарського суду Волинської області від 16.05.18р. у справі № 903/48/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТО-НАР в особі Волинської філії ТзОВ ТО-НАР - без задоволення.

Судові витрати, понесені позивачем (відповідачем) у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишаються за ним.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 272, 273, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТО-НАР в особі Волинської філії ТзОВ ТО-НАР на рішення господарського суду Волинської області від 16.05.2018 року у справі №903/48/18 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 20.08.2018р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Крейбух О.Г.