Постанова

від 15.05.2018 по справі 910/1972/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р. Справа№ 910/1972/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

При секретарі: Ярмак О.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 15 травня 2018 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 10.10.2017 (повний текст складено 18.10.2017)

у справі № 910/1972/17 (суддя І.Д. Курдельчук)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш"

до Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Діа Проджект"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна

про визнання договору іпотеки недійсним

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Діа Проджект" про визнання договору іпотеки від 15.11.2016 № б/н (зареєстрованого нотаріусом за № 2198; далі - Договір) недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2017, повний текст якого складений 18.10.2017, у справі № 910/1972/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгова - промислова група "Спеценергомаш" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить суд оскаржуване рішення скасувати, прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на неповне з'ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що спірний правочин було укладено з порушенням прав позивача та без додержання зі сторони відповідача-1 вимог щодо достатності повноважень у вчиненні правочину.

Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 1.1 оспорюваного правочину, сума основного зобов'язання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ 183/6-16 від 24 жовтня 2016 року) складає 50 000 400 (п'ятдесят мільйонів чотириста) гривень.

Відповідно до п. 1.3 оспорюваного правочину заставна вартість предмету іпотеки становить становить 50 000 400 (п'ятдесят мільйонів чотириста) гривень.

Апелянт зазначає, що обидва правочини укладені у жовтні-листопаді 2016 року на загальну суму 100 000 800 (сто мільйонів вісімсот) гривень.

Однак, відповідно до положень п. 8.10.20 Статуту (редакція від 26.12.2014р., затверджена Протоколом №2/2014 від 06 грудня 2014 року) відповідача-1 до виключної компетенції Загальних зборів належать такі питання - прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої фінансової звітності Товариства.

Відповідно до останньої фінансової звітності за 2015 рік, вартість всіх активів ПАТ "Хімнафтомашпроект" станом на кінець 2015 року становила 13 373 000 грн., що явно менше за 50 000 000 грн.

Рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект", оформленого протоколом № 1/2016 від 29 квітня 2016 року акціонерами було встановлено граничну сукупну вартість всіх правочинів, що схвалюються відповідно до цього рішення, у сумі 100 000 000,00 грн. (12 питання порядку денного).

На думку апелянта, представник ПАТ "Хімнафтомашпроект", укладаючи договір іпотеки від 15 листопада 2016 року (оспорюваний правочин), діяв поза межами наданих йому повноважень Загальними зборами акціонерів.

Апелянт зазначає, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином.

Апелянт вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у позивача була відсутня передумова для захисту прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки станом на дату укладення спірного правочину, а також на момент звернення позивача до суду з даним позовом, договори відступлення прав вимоги були чинними, а отже, було порушено законне право та інтерес позивача.

Представник відповідача -1 підтримав відзив на апеляційну скаргу, поданий до суду 05.01.2018 просить рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2017 року у справі № 910/1972/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

На момент укладення оскаржуваного правочинну 15.11.2016 року договір іпотеки №3_01Ю/6 від 21.03.2013 року був визнаний недійсним рішенням Господарського суду м. Києва від 26.04.2016 року у справі № 10/4818/16, яке набрало законної сили 11.10.2016 року.

Відповідач-1 зазначає, що однією з підстав позову у справі № 910/1972/17 є наявність договору відступлення прав за іпотечними договорами від 25.04.2016 року, за яким позивачу було передано право вимоги до відповідача - 1.

Однак постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 910/14157/16 було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та прийнято нове рішення, яким задоволено позов, визнано недійсним з моменту укладення договір від 25.04.2016. Зазначена постанова була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017. Таким чином, договір від 25.04.2016 визнано недійсним у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На думку відповідача-1, позивач не набув прав іпотекодержателя та його письмова згода на укладення оспорюваного правочину не потрібна. Крім того, договір відступлення прав за іпотечними договорами від 25.04.2016 визнаний недійсним з моменту укладення, тобто з 25.04.2016 року.

Крім того, відповідач-1 звертає увагу суду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ним було долучило до матеріалів справи № 910/1972/17 витяг з протоколу № 1/2017 річних загальних зборів акціонерів від 29.04.2017 року про наступне схвалення договору купівлі - продажу цінних паперів № БВ183/6-16 від 24.10.2016 року на 50 000 400 грн. та договору іпотеки від 15.11.2016 року 50 000 400 гри.

Таким чином, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В судове засідання представник третьої особи не з явився, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомлено.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з явився, поштова кореспонденція, направлена на його адресу повернулась на адресу суду з позначкою за закінченням встановленого терміну зберігання .

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників позивача та відповідача-1, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача-2 та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

25.04.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екс-Райт" (далі - компанія) як первісним кредитором та ТОВ "Спеценергомаш" як новим кредитором було укладено договір про відступлення права вимоги №25/04, предметом якого було відступлення права грошової вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договорами, а саме:

- про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії від 10.04.2012 №80К-01Ю, укладеним первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансовий дім "Інвестиційний Союз" (основний договір-1);

- про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії від 31.08.2012 №85К-01Ю, укладеним первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-ТРАНЗІТ" (основний договір-2).

Первісний кредитор набув прав кредитора за основним договором-1 та основним договором-2 відповідно до договору про відступлення права вимоги від 19.04.2016 №А-04/01-КЮ, укладеного первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі - Банк).

25.04.2016 компанією, як первісним кредитором і ТОВ "Спеценергомаш", як новим кредитором, було укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами (далі - договір від 25.04.2016), предметом якого було відступлення прав за іпотечним договором №3_01Ю/6, посвідченим 21.03.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. за реєстровим №836, відповідно до якого іпотекодавець передав Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- нежилі приміщення площею 2684,40 кв.м. (Літера А), в тому числі: з №1 по №4, з №6 по №9 (групи приміщень № 16) №№ І, ІІ, ІІ (групи приміщень №4), з №1 по №31, №1 (групи приміщень № 11), з №1 по №31, №І (групи приміщення №12), з №1 по №34, №І (групи приміщень № 13), з №1 по №28, №1 (групи приміщень №14), з №1 по №25, №1 (групи приміщень 16 А); нежилі приміщення площею 3365,30 кв. м. (Літера А), в тому числі: з №1 по №17 (групи приміщень №8), №1 підвалу, з №1 по №16 (групи приміщень №1), №І Першого поверху, з №1 по №23 (групи приміщень №2), №1 Другого поверху, з №1 по №23 (групи приміщень №3), №І Третього поверху, з №1 по №22 (групи приміщень №4), №І Четвертого поверху, з №1 по №26 (групи приміщень №5), №№І, ІІ, ІІІ П'ятого поверху, з №1 по №19 (групи приміщень №6), №№ І, ІІ Шостого поверху, з №1 по №21 (групи приміщень №7), №№І, ІІ Сьомого поверху - загальною площею 6049,7 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки №34 (предмет іпотеки) в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Фінансовий дім "Інвестиційний союз", код ЄДРПОУ 34849834 за Договором про надання мультивалютної відкличної кредитної лінії від 10.04.2012 №80К-01Ю та в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Ресурс-Транзит" код за ЄДРПОУ 37265219 за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії від 31.08.2012 №85К-01Ю, за якими сторонами було укладено договір про відступлення права вимоги.

Позивач зазначає, що на підставі вказаних правочинів він отримав всі права іпотекодержателя за іпотечним договором від 21.03.2016 № 3_01Ю/6, а тому без його письмової згоди неможливо передати предмет іпотеки в наступну іпотеку.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про укладення договору, за умовами якого було забезпечено виконання зобов'язань іпотекодавця (відповідач-1), а предметом іпотеки було визначено нежилі приміщення загальною площею 6 049,70 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 34, прим. А, А'.

На думку позивача, укладений договір порушує його права та законні інтереси та має бути визнаним недійсним.

За приписами частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Наступна іпотека - це передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором.

Частиною третьою статті 12 Закону передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Оскільки, позивач як іпотекодеоржатель не надав письмової згоди на укладення договору, то такий правочин, на його думку, має бути визнаним недійсним.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції її господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/14157/16 за позовом ПАТ "Хімнафтомашпроект" до ТОВ Фінансова компанія Екс-Райт , ТОВ Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, про визнання недійсним з моменту вчинення договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 25.04.2016, укладеного між ТОВ Фінансова компанія Екс-Райт та ТОВ Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 зі справи № 910/14157/16 було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 та прийнято нове рішення, яким задоволено позов, визнано недійсним з моменту вчинення договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 25.04.2016, укладений між ТОВ Фінансова компанія Екс-Райт та ТОВ Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш".

Вказана Постанова була залишена без змін у результаті касаційного перегляду (постанова Вищого господарського суду України від 10.10.2017).

Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, договір про відступлення прав за іпотечними договорами від 25.04.2016 визнано недійсним у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, позивач не набув прав іпотекодержателя та його письмова згода на укладення оспорюваного правочину не потрібна.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи зазначене, колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відсутні визначені законом підстави для визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки від 15.11.2016 укладеного між ПАТ Хімнафтомашпроект та ТОВ Діа Проджект .

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в рішенні обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що позивачем не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову, а доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 267, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2017 у справі № 910/1972/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі № 910/1972/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1972/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська