Постанова

від 14.08.2018 по справі 910/1972/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1972/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш",

представники позивача - Демченко М.М., адвокат (ордер від 01.08.2018), Гайдак О.В., адвокат (ордер від 03.07.2018),

відповідачі - публічне акціонерне товариство "Хімнафтомашпроект" та товариство з обмеженою відповідальністю "Діа Проджект",

представники відповідачів: 1. не з'явився,

2. не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш"

на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2017 (головуючий суддя Курдельчук І.Д.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 (головуючий суддя - Тищенко А.І., судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.)

у справі № 910/1972/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш" (далі - ТОВ "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш")

до: публічного акціонерного товариства "Хімнафтомашпроект" (далі - ПАТ "Хімнафтомашпроект") та товариства з обмеженою відповідальністю "Діа Проджект" (далі - ТОВ "Діа Проджект"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна (далі - Приватний нотаріус Мамай І.В.),

про визнання договору іпотеки недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ТОВ "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Хімнафтомашпроект" та ТОВ "Діа Проджект" про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки від 15.11.2016, який укладений між ТОВ "Діа Проджект" як іпотекодержателем та ПАТ "Хімнафтомашпроект" як іпотекодавцем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач набув права іпотекодержателя за іпотечним договором від 21.03.2013 № 3_01Ю/6 (внаслідок укладення з товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екс-Райт" договору від 25.04.2016 № 25/04 про відступлення права вимоги та договору від 25.04.2016 про відступлення прав за іпотечними договорами) щодо нерухомого майна - нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, літери А, А', загальною площею 6 049,7 кв.м. Позивач як іпотекодержатель зазначеного нерухомого майна не надавав згоди на укладення наступного договору іпотеки від 15.11.2016 щодо цього ж майна, у зв'язку з чим такий правочин підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1972/17 та прийнято позовну заяву до розгляду; залучено до участі у справі Приватного нотаріуса Мамай І.В. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2017 зі справи № 910/1972/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовано, зокрема, тим, що позивач не набув прав іпотекодержателя нерухомого майна (у зв'язку з визнанням недійсними у судовому порядку договору від 25.04.2016 № 25/04 про відступлення права вимоги та договору від 25.04.2016 про відступлення прав за іпотечними договорами, які укладені позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екс-Райт"), відповідно письмова згода позивача на укладення спірного правочину не потрібна.

ТОВ "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі:

- судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що спірний правочин було укладено з порушенням прав позивача та без додержання зі сторони ПАТ "Хімнафтомашпроект" вимог щодо достатності повноважень при вчиненні правочину;

- суди у розгляді справи допустили неповне з'ясування всіх обставин справи;

- суди попередніх інстанцій не врахували того, що станом на час укладення спірного правочину договір від 25.04.2016 № 25/04 про відступлення права вимоги та договір від 25.04.2016 про відступлення прав за іпотечними договорами були чинними, у зв'язку з чим укладення спірного правочину порушувало права позивача.

Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2018 заяву ТОВ "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш" про відвід суддів Булгакової І.В. та Львова Б.Ю. від розгляду справи № 910/1972/17 залишено без розгляду.

ПАТ "Хімнафтомашпроект" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій без змін, посилаючись, зокрема, на необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги.

03.08.2018 від ПАТ "Хімнафтомашпроект" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги зі справи у зв'язку з тим, що представник ПАТ "Хімнафтомашпроект" не може з'явитися у судове засідання 14.08.2018 внаслідок перебування у відпустці у період з 05.08.2018 по 16.08.2018.

У судовому засіданні 14.08.2018 Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання ПАТ "Хімнафтомашпроект" у зв'язку з тим, що Суд не визнавав участь представників сторін у судовому засіданні 14.08.2018 обов'язковою та у зв'язку з наявністю відзиву вказаного Товариства на касаційну скаргу, в якому останнє виклало свої заперечення проти доводів касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 25.04.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екс-Райт" як первісним кредитором та ТОВ "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш" як новим кредитором укладено договір № 25/04 про відступлення права вимоги (далі - Договір від 25.04.2016 № 25/04 про відступлення права вимоги), за умовами якого ТОВ "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш" приймає право грошової вимоги, що належить первісному кредитору та стає кредитором за такими договорами:

про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії від 10.04.2012 № 80К-01Ю, який укладений первісним кредитором з товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансовий дім "Інвестиційний Союз" (далі - Основний договір-1);

про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії від 31.08.2012 № 85К-01Ю, який укладений первісним кредитором з товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-ТРАНЗИТ" (далі - Основний договір-2);

- первісний кредитор набув прав кредитора за Основним договором -1 та Основним договором -2 відповідно до договору відступлення права вимоги від 19.04.2016 № А-04/01-КЮ, який укладений між первісним кредитором та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" (пункт 1.1);

- 25.04.2016 товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екс-Райт" як первісним кредитором та ТОВ "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш" як новим кредитором укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами (далі - Договір від 25.04.2016 про відступлення прав за іпотечними договорами), предметом якого є відступлення прав за іпотечним договором від 23.03.2013 № 3_01Ю/6, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. за реєстровим № 836, відповідно до умов якого іпотекодавець (ПАТ "Хімнафтомашпроект") передав публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Південкомбанк" в іпотеку нерухоме майно (нежитлову нерухомість), що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки № 34 (предмет іпотеки) в забезпечення виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансовий дім "Інвестиційний Союз" за Основним договором-1 та в забезпечення виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСУРС-ТРАНЗИТ" за Основним договором-2, щодо яких сторонами укладено Договір від 25.04.2016 № 25/04 про відступлення права вимоги;

- право вимоги у первісного іпотекодавця за вказаним іпотечним договором виникло на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором, що посвідчений приватним нотаріусом 20.04.2016 за № 1489 (пункт 1.2);

- як зазначив позивач, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про укладення договору іпотеки від 15.11.2016 між ТОВ "Діа Проджект" як іпотекодержателем та ПАТ "Хімнафтомашпроект" як іпотекодавцем, за умовами якого забезпечено виконання зобов'язань ПАТ "Хімнафтомашпроект" за договором від 24.10.2016 № БВ183/6-16 купівлі-продажу цінних паперів, а предметом іпотеки визначено нежилі приміщення загальною площею 6 049,70 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 34, прим. А, А'.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 зі справи № 910/14157/16 за позовом ПАТ "Хімнафтомашпроект" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Екс-Райт" та ТОВ "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, про визнання недійсним Договору від 25.04.2016 № 25/04 про відступлення права вимоги та Договору від 25.04.2016 про відступлення прав за іпотечними договорами, скасування запису у державному реєстрі іпотек від 25.04.2016 про внесення змін до відомостей про суб'єкта іпотекодержателя в записі про іпотеку від 21.03.2013 № 416805, позов задоволено повністю;

- постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 зі справи № 910/14157/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 залишено без змін.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору іпотеки від 15.11.2016.

Згідно з частиною першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; наступна іпотека - це передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором; іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - це кредитор за основним зобов'язанням.

Частиною третьою статті 12 Закону передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до частини першої статті 13 вказаного Закону предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав про те, що ТОВ "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" як іпотекодержатель нерухомого майна (нежилих приміщень загальною площею 6 049,70 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 34, прим. А, А'), не надавало іпотекодавцю (ПАТ "Хімнафтомашпроект") письмової згоди на укладення договору іпотеки від 15.11.2016 щодо цього ж майна, відповідно, такий правочин підлягає визнанню недійсним.

Водночас, реалізуючи передбачене статті 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній станом на момент звернення позивача з вказаним позовом до суду) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Договір від 25.04.2016 № 25/04 про відступлення права вимоги та Договір від 25.04.2016 про відступлення прав за іпотечними договорами визнані недійсними у судовому порядку згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 зі справи № 910/14157/16.

При цьому відповідно до приписів частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), яка кореспондується з приписами частини четвертої статті 75 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановивши, що за недійсним Договором від 25.04.2016 про відступлення прав за іпотечними договорами позивач не набув прав іпотекодержателя, відповідно, його письмова згода на укладення оспорюваного правочину не потрібна, - суди попередніх інстанцій дійшли неспростовного висновку про відсутність порушених прав позивача, у зв'язку з чим на законних підставах відмовили ТОВ "Українська торгівельно-промислова група "Спеценергомаш" у задоволенні позову.

Крім того, Касаційний господарський суд у розгляді справи також враховує і те, що на момент прийняття рішення господарським судом міста Києва від 10.10.2017 зі справи № 910/1972/17 визнаний недійсним у судовому порядку також й іпотечний договір від 23.03.2013 № 3_01Ю/6, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. за реєстровим № 836, наявністю прав іпотекодержателя за яким позивач обґрунтовував свої позовні вимоги (постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 зі справи № 910/4818/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2017).

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш" без задоволення, а судових актів попередніх інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно - промислова група "Спеценергомаш" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 910/1972/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко