ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 915/1110/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,
учасники справи:
боржник - Фермерське господарство "Таніра"",
представник боржника - не з'явився,
кредитор - Фізична особа підприємець Донченко Олена Віталіївна,
представник кредитора - не з'явився,
заявник апеляційної скарги - Перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області,
представник - Генеральна прокуратура України - Клюге Л.М.
ліквідатор Шульга Дмитро Леонідович - не з'явився,
розглянув касаційну скаргу арбітражного керуючого ліквідатора Фермерського господарства "Таніра" Шульги Дмитра Леонідовича
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2017
у складі колегії суддів: Лашин В.В. (головуючий), Жеков В.І., Величко Т.А.
за заявою Фермерського господарства "Таніра"
про банкрутство.
ВСТАНОВИВ:
18.10.2016 Фермерське господарство "Таніра" в особі голови ліквідаційної комісії Шульги Дмитра Леонідовича (далі - ФГ "Таніра", боржник), звернулось до господарського суду Миколаївської області із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку добровільної ліквідації.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.10.2016 заяву боржника прийнято до розгляду; призначено підготовче засідання на 31.10.2016.
Ухвалою місцевого господарського суду від 31.10.2016, за результатами підготовчого засідання, порушено провадження у справі № 915/1110/16 про банкрутство ФГ "Таніра", в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Миколаївської області від 15.11.2016 ФГ "Таніра" визнано банкрутом; відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру у справі; ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Шульгу Дмитра Леонідовича.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.02.2017 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, вирішено ліквідувати ФГ "Таніра", повноваження ліквідатора припинені.
Ухвала мотивована тим, що на виконання вимог Закону про банкрутство ліквідатором вчинено всі необхідні дії, з метою пошуку та виявлення можливих активів боржника, складено ліквідаційний баланс, який свідчить про відсутність будь-якого майна банкрута та його неспроможність в подальшому погасити кредиторські вимоги в сумі 482 756,00 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 у справі № 915/1110/16 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Вітовського відділення Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено; ухвалу господарського суду Миколаївської області від 23.02.2017 у справі № 915/1110/16 скасовано; справу передано до місцевого господарського суду для розгляду.
При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що у даній справі судом не застосовувалась автоматизована система для визначення осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); в порушення ч. 3 ст. 93 Закону про банкрутство до заяви Фермерського господарства не надано повного переліку документів, визначених спеціальною нормою в якості обов'язкових; заяву ФГ "Таніра" про порушення справи про банкрутство підписано не головою цього господарства, а головою ліквідаційної комісії; матеріали справи не містять доказів отримання будь-яких відомостей щодо права власності чи права оренди боржником на землю.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції не враховано особливості господарської діяльності ФГ "Таніра" з вирощування зернових культур, відтак, не перевірялися та не досліджувалися обставини наявності чи відсутності у банкрута зернових культур, відсутня інформація з системи реєстрації складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання Державного підприємства "Держреєстри України" Міністерства агрополітики України.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 у справі № 915/1110/15, ліквідатор ФГ "Таніра" Шульга Дмитро Леонідович звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови суду апеляційної інстанції, з вимогою залишити ухвалу господарського суду Миколаївської області від 23.02.2017 в силі.
В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення господарським апеляційним судом принципу остаточності рішення та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що полягає у безпідставному відновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження. Крім зазначеного, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, приписів п. 1 ч. 5 ст. 260, ст. 264 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній з 15.12.2017), ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/1110/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняка В.Я. - головуючий, Пєскова В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2018 у матеріалах справи).
Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2018 у цій справі поновлено ліквідатору ФГ "Таніра" Шульзі Д.Л. строк на касаційне оскарження; прийнято справу № 915/1110/16 господарського суду Миколаївської області до провадження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ФГ "Таніра" Шульги Д.Л. на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2017; призначено розгляд касаційної скарги ліквідатора ФГ "Таніра" Шульги Д.Л. на 15.05.2018: надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 03.05.2018; доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги
Учасник провадження, перший заступник прокурора Миколаївської області, у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти вимог скаржника та просить відмовити у задоволенні вказаної скарги, з підстав її необґрунтованості, а оскаржувану постанову апеляційного суду вважати такою, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 15.05.2018 представник Генеральної прокуратури підтримав доводи, викладені першим заступником прокурора Миколаївської області у відзиві на касаційну скаргу та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду без змін.
Представники інших учасників провадження в судове засідання 15.05.2018 не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників провадження.
Переглянувши матеріали справи та перевіривши, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи викладені ліквідатором в касаційній скарзі, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.
За приписами ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, справа про банкрутство Фермерського господарства "Таніра" порушена на підставі ст. 95 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
За приписами ч. 3 ст. 7 Закону про банкрутство, залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.
Вимоги ст. 93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що має назву "Особливості банкрутства фермерського господарства", передбачають особливості банкрутства суб'єкта господарювання саме зазначеної організаційної форми.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України.
Згідно з ч. 2 ст. 93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається до господарського суду за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. Заява підписується головою фермерського господарства.
Частиною 3 ст. 93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до заяви голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство також додаються документи, які містять відомості:
про склад і вартість майна фермерського господарства;
про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності;
про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.
Відповідно до ч. 9 ст. 93 Закону про банкрутство, у разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до статуту ФГ "Таніра" за організаційною формою боржник є фермерським господарством, створеним у відповідності до Закону України "Про фермерське господарство".
Таким чином, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що процедура банкрутства ФГ "Таніра" відбувалась без врахування правового статусу боржника за його організаційною формою, а також без врахування вимог ч. 4 ст. 2, ст. 93 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; що положення ст. 93 Закону про банкрутство не були враховані і при дослідженні поданого ліквідатором на затвердження суду звіту та ліквідаційного балансу, яка передбачає певні особливості дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі, зокрема і щодо пошуку активів.
Таким чином, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає правомірним висновок апеляційного суду, що прийняття місцевим господарським судом ухвали, якою затверджено звіт та ліквідаційний баланс ліквідатора банкрута, припинено суб'єкта господарювання ФГ "Таніра", та яка є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, - здійснено з порушенням вимог ст. 43 ГПК України та вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Крім того, враховуючи, що справа № 915/1110/16 про банкрутство ФГ "Таніра" було порушено з посиланням на ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за якою в силу особливостей процедури банкрутства в порядку статті 95 Закону про банкрутство визначено правовий статус Державної податкової інспекції як контролюючого органу, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи скаржника щодо відсутності у прокурора, який звернувся в особі податкової інспекції, права на апеляційне оскарження у цій справі необґрунтованими та безпідставними.
За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції, під час касаційного провадження.
З огляду на викладене, касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу арбітражного керуючого ліквідатора ФГ "Таніра" Шульги Дмитра Леонідовича без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 - без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги арбітражного керуючого ліквідатора Фермерського господарства "Таніра" Шульги Дмитра Леонідовича та залишенням без змін оскаржуваної постанови, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 908/433/17, від 22.03.2018 у справі №911/3730/16 викладено наступний висновок щодо застосування ч.2 ст.95 Закону про банкрутство: призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і, відповідно до ч.6 ст. 95 Закону про банкрутство, несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Законодавством про банкрутство не передбачено винятків щодо вчинення суддею електронного запиту щодо автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором підприємства-боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.
В постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 911/2510/17) колегія суддів викладено з урахуванням правового статусу Державної податкової інспекції як контролюючого органу, вважала доводи скаржника щодо відсутності у Головного управління ДФС права на апеляційне оскарження у цій справі необґрунтованими та безпідставними.
В постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 927/557/17) зроблено висновок про те, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат у справі про банкрутство, порушеної у порядку ст.95 Закону про банкрутство, відсутність доказів надання ліквідатором товариства контролюючим органам, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів, відсутність звернення до боржника та до суду єдиного, визначеного самим боржником, кредитора, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.
Зазначені висновки Верховного Суду мають бути враховані при подальшому розгляді справи № 915/1110/16.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого ліквідатора Фермерського господарства "Таніра" Шульги Дмитра Леонідовича залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 у справі № 915/1110/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді Л.Й. Катеринчук
В.Г. Пєсков
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 15.05.2018 |
Оприлюднено | 25.05.2018 |
Номер документу | 74221220 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Погребняк В.Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні