Ухвала

від 23.10.2018 по справі 915/1110/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

23 жовтня 2018 року Справа № 915/1110/16

Кредитор: Фізична особа - підприємець Донченко Олена Віталіївна, АДРЕСА_1.

Банкрут: Фермерське господарство Таніра , село Лимани, Вітовський район, Миколаївська область.

Ліквідатор: Шульга Дмитро Леонідович, 54039, м. Миколаїв, вул. Ракетна, 35.

про банкрутство боржника: Фермерського господарства "Таніра".

Головне управління статистики у Миколаївській області , 54001, м.Миколаїв, вул. Спаська, 75.

Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, 54001, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107.

Вітовське відділення Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, 54050, м.Миколаїв, вул. Торгова, 63-а.

Суддя Василяка К.Л.

Представники:

від кредиторів:

від боржника: Шульга Д.Л. - ліквідатор.

в судовому засіданні приймає участь: прокурор Жмура Л.С.

СУТЬ СПРАВИ : про банкрутство Фермерського господарства Таніра .

22.10.2018р. від прокуратури Миколаївської області до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в господарському суді.

23.10.2018р. від кредитора та ліквідатора до суду надійшли письмові пояснення щодо погодження із позицією прокуратури та закриття провадження у справі.

Представник кредитора в судове засідання не з'явився.

Прокурор в судовому засіданні підтримує заявлене клопотання, просить суд закрити провадження у справі про банкрутство фермерського господарства Таніра .

Ліквідатор в судовому засіданні погоджується з клопотанням прокуратури та не заперечує проти закриття провадження у справі.

Заслухавши в судовому засіданні прокурора та ліквідатора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -

встановив :

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.10.2016р. було порушено провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства Таніра у порядку, визначеному ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

У відповідності до постанови Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2016р. Фермерське господарство Таніра було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Шульгу Дмитра Леонідовича.

На виконання вимог постанови суду на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 16.11.2016р. за номером 37392 було здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Фермерського господарства Таніра банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором голову ліквідаційної комісії Шульгу Дмитра Леонідовича.

Протягом місяця після офіційного оприлюднення до господарського суду та ліквідатора звернувся ФОП Донченко Олена Віталіївна з грошовими вимогами в сумі 480000,00 грн.

Ліквідатором грошові вимоги ФОП Донченко О.В. визнано в повному обсязі та включено до четвертої черги задоволення кредиторських вимог.

Ухвалою суду від 31.01.2017р. було затверджено реєстр вимог кредиторів Фермерського господарства Таніра на загальну суму 482756,00 грн.

Ухвалою суду від 27.02.2017р. було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ФГ Таніра станом на 01.02.2017р., фермерське господарство Таніра ліквідовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Вітовського відділення Баштанскої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Миколаївській області в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки провадження у справі про банкрутство ФГ Таніра здійснювалося без урахування особливостей організаційно-правової форми боржника як фермерського господарства. Також скаржник зазначає про порушення ФГ Таніра порядку добровільної ліквідації, передбаченої статтями 105, 110, 111 ЦК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2017р. апеляційну скаргу було задоволено, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2017р. скасовано, справу направлено до Господарського суду Миколаївської області для розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду №3 від 09.01.2018р. та згідно з результатами автоматизованого розподілу Автоматизованої системи документообігу господарського суду справу №915/1110/16 було передано судді Василяці К.Л. для розгляду та вирішення по суті.

Ухвалою суду від 11.01.2018р. справу №915/1110/16 було прийнято до розгляду суддею Василякою К.Л., розгляд справи призначено на 27.02.2018р.

Ліквідатор оскаржив постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2017р. у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 15.05.2018р. касаційну скаргу ліквідатора було залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2017р. - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, господарський суд дійшов таких висновків.

Провадження у справі №915/1110/16 про банкрутство фермерського господарства Таніра порушено ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31 жовтня 2016 року в порядку, визначеному ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI).

Згідно з нормами ч. 1 ст. 95 вказаного Закону, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено приписами ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Скасовуючи ухвалу суду від 23.02.2017р. у цій справі, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку про передчасність винесення місцевим господарським судом оскаржуваного судового рішення у зв'язку з тим, що боржником не дотримано положень Цивільного кодексу України, які регулюють порядок ліквідації юридичної особи, зокрема, ст.ст. 105,110-111 Цивільного кодексу України, а також положень ч. 4 ст. 11, ст.93, ст.95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Відповідно до ст. 18 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи це, обставини, встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2017р. вважаються встановленими, та такими, що не потребують додаткового доведення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

За приписами ч. З ст. 7 вказаного Закону, залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.

Вимоги ст. 93 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , передбачають особливості банкрутства суб'єкта господарювання саме у організаційній формі фермерського господарства.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 93 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що заява голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається до господарського суду за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. Заява підписується головою фермерського господарства.

Згідно з приписами частини 3 статті 93 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом встановлено, що до заяви голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство також додаються документи, які містять відомості: про склад і вартість майна фермерського господарства; про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності; про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Відповідно до ч. 9 цієї ж статті, у разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до статуту фермерського господарства Таніра за організаційною формою боржник є фермерським господарством, створеним у відповідності до Закону України Про фермерське господарство .

Таким чином, процедура банкрутства фермерського господарства Таніра відбувалась без врахування правового статусу боржника за його організаційною формою, а також без врахування вимог ч. 4 ст. 2, ст. 93 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Крім того, спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (банкрутство боржника, що ліквідується власником), здійснюється за результатами процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

За приписами ч. 1 ст. 95 вказаного Закону, обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок визначений статтями 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

При цьому, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, на підставі ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно з цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Отже, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою; проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника; аналіз пасивів боржника шляхом оприлюднення повідомлення згідно з вимогами ч. ч. 1, 5 ст. 105 Цивільного кодексу України, а також повідомлення явних кредиторів персонально у письмовій формі про ліквідацію юридичної особи боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Лише повне дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті. При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 вказаного Закону та визнання боржника банкрутом відповідно до цієї статті є додання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Разом з тим, до заяви про порушення справи про банкрутство не було надано на виконання приписів ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України доказів опублікування оголошення про прийняття рішення про припинення фермерського господарства Таніра із зазначенням строку для пред'явлення вимог кредиторами. Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 30.06.2016р. не підписаний.

Відсутні в матеріалах справи докази й щодо виконання ч. 10, 11 ст. 111 Цивільного кодексу України, за імперативними приписами якої до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів, а також, як було зазначено вище, і вимог ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Окремо слід відмітити, що вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство (в тому числі, і до заяви, яка подається боржником в порядку ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ) встановлені ст. 11 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

За приписами ч. 4 ст. 11 вказаного Закону, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, що матеріалами справи не підтверджено.

Як витікає зі змісту зазначеної норми, недотримання боржником цієї обов'язкової умови, тобто невиконання тих чи інших положень законодавства України, якими визначено порядок ліквідації юридичної особи, унеможливлює розгляд справи про банкрутство цього боржника в господарському суді.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, згідно із законом справа не підлягає розгляду в господарських судах України; в інших випадках, передбачених законом.

Провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 і 10 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

Керуючись ст. ст. 40, п.12 ч.1 ст. 83, ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ст. ст. 75, 76, 77, 79, 234, 235 ГПК України, господарський суд -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі №915/1110/16 про банкрутство Фермерського господарства Таніра (ідентифікаційний код 34203152) - закрити.

2. Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про припинення провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства Таніра (ідентифікаційний код 34203152).

3. Ухвалу направити боржнику, кредитору, прокуратурі Миколаївської області, Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (державному реєстратору, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20), Головному територіальному управлінню юстиції у Миколаївській області, Головному управлінню статистики у Миколаївській області, Вітовському відділенню Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області.

Ухвала набирає законної сили з 23.10.2018р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.10.2018р.

Суддя К.Л. Василяка