Ухвала

від 24.05.2018 по справі 905/2180/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/2180/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Чумака Ю.Я.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком"

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду у складі Чернота Л.Ф. - головуючий, Радіонова О.О., Попков Д.О. від 16 квітня 2018 року

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західгазтех"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

про стягнення 228 206, 40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Корпорація "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16 квітня 2018 року у даній справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги на відповідність вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) Суд зазначає таке.

За приписами пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Подана касаційна скарга являє собою набір не пов'язаних між собою логікою речень з вкрапленнями загальних правових норм, суть яких зводиться до того, що апеляційний суд незаконно повернув апеляційну скаргу без розгляду, а скаржник має право на оскарження такої ухвали і саме тому звертається до касаційного суду.

Однак звичайно ж Суд не може визнати таке обґрунтування належним виконанням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ).

Крім цього, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

За приписами статті 4 Закону України № 3674 - VI (в редакції чинній на час звернення з даною касаційною скаргою) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день звернення з касаційною скаргою складає 1 762 грн.

До поданої касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору, однак скаржником заявлено клопотання про відстрочення такої сплати, що мотивоване складним фінансовим становищем Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком".

Дане клопотання не може бути розглянуте Судом, оскільки за приписами частини 1 статті 8 Закону України № 3674 - VI (в редакції Закону чинній на день звернення з касаційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Таким чином аналіз наведеної норми свідчить про те, що її дія в даному випадку на скаржника не поширюється і клопотати перед Судом про відстрочення сплати судового збору він не може.

Наведені вище обставини могли би стати підставою для повернення касаційної скарги без розгляду в силу положень статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), однак Суд вважає за необхідне повернути касаційну скаргу з інших підстав, підстав передбачених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), а саме через те, що розцінює її подання зловживанням процесуальними правами і в обґрунтування своєї позиції зазначає таке.

За приписами частин 1, 2, 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Так Судом встановлено, що Корпорацією "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" до місцевого господарського суду подано позовну заяву із проханням залучити заявника до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та визнати недійсним договір № 09/12-14 від 05 грудня 2014 року.

Однак ухвалою Господарського суду Донецької області від 13 березня 2017 року вказану позовну заяву повернуто заявникові без розгляду через істотну кількість допущених при її поданні недоліків, а саме через те, що в порушення встановлених розділом VIII Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) вимог, за подання такого позову Корпорацією "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" не сплачено судовий збір і крім цього, копії позовної заяви не надіслані іншим учасникам справи.

В подальшому Корпорація "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" оскаржила зазначену ухвалу місцевого господарського суду від13 березня 2017 року до апеляційного господарського суду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21 березня 2017 року апеляційну скаргу Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" повернуто скаржникові без розгляду на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року), а саме через те, що в порушення встановлених Кодексом вимог, до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору та надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Далі Корпорація "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" тричі зверталася до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21 березня 2017 року, але результатом кожного з таких звернень ставало повернення касаційних скарг без розгляду (ухвали Вищого господарського суду від 20 червня 2017 року, від 26 вересня 2017 року, від 05 грудня 2017 року), оскільки кожне таке звернення супроводжувалося наявністю істотної кількості недоліків, на які касаційним судом постійно вказувалося.

В подальшому скаржник знову звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 13 березня 2017 року, наслідком чого стало прийнятт апеляційним судом ухвали від 24 жовтня 2017 року про повернення апеляційної скарги без розгляду, через допущення скаржником тих же недоліків, що і при первинному зверненні.

Крім цього вже Верховний Суд в ухвалі від 19 березня 2018 року, що приймалася за результатами перевірки матеріалів касаційної скарги Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2017 року у даній справі, визнав безпідставні звернення скаржника зі скаргами зловживанням процесуальними правами, спрямованим на свідоме невиправдане затягування судового процесу.

Тією ж ухвалою від 19 березня 2018 року Суд, за зловживання процесуальними правами, стягнув з Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" штраф у розмірі 17 620, 00 грн.

Подання Корпорацією "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16 квітня 2018 року є прикладом систематичного зловживання процесуальними правами і полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

За приписами частини 2 статті 135 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про застосування до Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком", за систематичне зловживання процесуальними правами, заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 52 860, 00 грн.

За таких обставин, керуючись статтями 43, 131, 135, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16 квітня 2018 року у справі № 905/2180/16 разом з доданими матеріалами повернути скаржникові без розгляду.

2. Стягнути з Корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "Альтком" (87525, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, код ЄДРПОУ 34604365) в дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) штраф у розмірі 52 860, 00 грн. (п'ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят гривень).

3. Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її прийняття.

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання, не може бути оскаржена та підлягає негайному виконанню.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Чумак Ю.Я.