Рішення

від 16.07.2018 по справі 905/2180/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.2018р. Справа №905/2180/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., судді Фурсової С.М., судді Зекунова Е.В.

при секретарі судового засідання Нарожній М.С.

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Західгазтех (76018, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул..Чорновола, будинок 4А, офіс 402, код ЄДРПОУ 33162102)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком (87525, Донецька обл., м.Маріуполь, вул..Бахчиванджи, будинок 2, код ЄДРПОУ 32794511)

про стягнення 228 206 грн. 02 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов. б/н від 02.07.2018р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю Західгазтех , м.Івано-Франківськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком , м.Маріуполь про стягнення 206 808,17 грн проіндексованої суми основного боргу станом на 01.06.2016р., 2 948,79 грн 3% річних від простроченої суми та 18 479,06 грн нарахованої пені, загалом 228 236,02 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 15.07.2016р. зазначену справу передано на розгляд судді Мельниченко Ю.С.

Ухвалою від 18.07.2016р. за вказаним позовом порушено провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору субпідряду №09/12-14 від 05.12.2014р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати робіт, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Розгляд справи неодноразово зупинявся у зв'язку з надходженням апеляційних та касаційних скарг відповідача на прийняті у справі процесуальні документи та необхідністю скерування матеріалів справи до судів вищих інстанцій.

Виходячи зі змісту протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, 27.02.2017р. для розгляду справи №905/2180/16 було визначено колегію у складі: головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів Чорненька І.К., Тарапата С.С.

Склад колегії суддів неодноразово змінювався.

Згідно з ухвалою від 19.06.2018р. провадження по справі було поновлено. Крім того, у зв'язку з набранням чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.07.2018р. закрито підготовче провадження у справі №905/2180/16 та призначено розгляд вказаної справи по суті на 16.07.2018р.

Крім того, господарським судом задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання 16.07.2018р. в режимі відеоконференції, про що судом винесено вмотивовану ухвалу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 16.07.2018р. для розгляду вказаної справи було визначено колегію у складі: головуючого судді Сковродіної О.М. суддів Фурсова С.М., Зекунов Е.В.

Позивач до господарського суду Івано-Франківської області для проведення судового засідання 16.07.2018р. у режимі відеоконференції з'явився, позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 16.07.2018р., в порядку ст.216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва. Після перерви судове засідання в режимі відеоконференції не проводилось у зв'язку із закінчення робочого дня у господарському суді Івано-Франківської області, яким забезпечувалось проведення означеного судового засідання.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 цього кодексу зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як свідчать матеріали справи, 05.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Західгазтех (субпідрядник) було підписано договір субпідряду №09/12-14.

Відповідно до розділу 2 договору субпідряду №09/12-14 від 05.12.2014р. субпідрядник зобов'язується, на умовах договору, та згідно з вимогами чинного законодавства, за завданням генпідрядника та згідно з проектною документацією на свій ризик виконати та здати генпідряднику в установлений договором строк роботи, що включають в себе будівельні роботи Облаштування газопроводів с.Олексіївка Гребінківський р-н Полтавської області на км 133+000 автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський при виконанні робіт по завершенню капітального ремонту автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський на ділянці від км 126+700 до км 158+000, а генпідрядник зобов'язується прийняти від субпідрядника виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов цього договору.

За змістом п.3.1 укладеного генпідрядником та субпідрядником правочину ціна робіт за договором є твердою та становить 572308,80 грн, у т.ч. 20% ПДВ.

За приписами п.5.3 вказаного договору (в редакції додаткової угоди б/н від 31.03.2015р.) останній вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, тобто з 05.12.2014р. і діє до 31.05.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

З огляду на визначений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, у жовтні 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю Західгазтех були виконані будівельні роботи Облаштування газопроводів с.Олексіївка Гребінківський р-н Полтавської області на км 133+000 автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський та оформлені акти №2, №3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року на загальну суму 572308,80 грн з ПДВ, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2015 року.

Вищевказані документи підписані представниками сторін без зауважень стосовно якості та обсягу виконаних робіт, скріплені печатками підприємств, містять посилання на договір №09/12-14 від 05.12.2014р., що свідчить про виконання робіт саме за вказаним правочином.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання будівельних робіт на загальну суму 572308,80 грн в межах договору субпідряду №09/12-14 від 05.12.2014р.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Генпідрядник забезпечує фінансування робіт по мірі надходження коштів від замовника. Генпідрядник здійснює розрахунки за виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма №КБ-3), а також ату приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт на виконані роботи готує субпідрядник і передає для підписання генпідряднику з 25 по 28 число місяця виконаних робіт. Проміжні платежі виплачуються в розмірі 95% від вартості виконаних робіт згідно актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Невиплачені 5% перераховуються при кінцевих розрахунках. Виконані субпідрядником роботи оплачуються генпідрядником за мінусом 1% від їх вартості. Дана сума коштів залишається у генпідрядника як компенсаційні витрати, пов'язані з виконанням цього договору (витрати, пов'язані з забезпеченням технічною документацією, організацією і коригуванням, прийманням виконаних робіт на об'єктах та інш.) (розділ 4 договору №09/12-14 від 05.12.2014р.).

Як свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки ПАТ Укрексімбанк за 22.09.2015р., 08.10.2015р. по рахунку №2600800016446 Товариством з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 370000 грн із наступним призначенням платежу: Оплата за виконані роботи відповідно до договору №09/12-14 від 05.12.2014р. .

В той же час, на виконання приписів п.4.6 укладеного субпідрядником та генпідрядником договору, сторонами було оформлено та підписано акт здавання-приймання робіт (надання послуг) №501 від 13.10.2015р. на суму 5723,09 грн з ПДВ (компенсаційні витрати, пов'язані з виконання умов договору 1%).

Відтак, приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах справи документи щодо оплати будівельних робіт за договором №09/12-14 від 05.12.2014р., з огляду на погоджені сторонами умови спірного правочину щодо понесення субпідрядником компенсаційних витрат, пов'язаних з виконання умов договору на рівні 1%, заборгованість відповідача становить 196585,71 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2017р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком позивачем було надіслано листа №122-15 від 03.12.2015р. з вимогою перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Західгазтех оплату у розмірі 196585,71 грн за виконані будівельні роботи за договором субпідряду №09/12-14 від 05.12.2014р.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0113509920035, вказана вимога була отримана представником відповідача 08.12.2015р.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати будівельних робіт за договором №09/12-14 від 05.12.2014р . на суму 196585,71 грн настав.

При цьому, як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком після остаточної здачі робіт за виконані будівельні роботи не розрахувалось, вимогу №122-15 від 03.12.2015р. про сплату заборгованості залишило без відповіді.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 19.06.2018р. господарського суду відповідача було зобов'язано представити суду, в тому числі, відзив на позовну заяву.

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю Західгазтех , не представлено.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.86 вказаного кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором субпідряду №09/12-14 від 05.12.2014р . виконав належним чином, зауважень щодо якості та обсягу виконаних робіт за вказаним договором від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Західгазтех до Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком про стягнення 196585,71 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п.7.2 договору №09/12-14 від 05.12.2014р . у випадку, якщо генпідрядник безпідставно прострочив виконання свого грошового зобов'язання встановленого цим договором, генпідрядник сплачує субпідрядникові пеню у розмірі 0,05% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент порушення зобов'язань.

Відтак, позивач нарахував за період з 16.12.2015р. по 07.07.2016р. та заявив до стягнення пеню в сумі 18085,89 грн із застосуванням ставки 0,05%, що повністю узгоджується з вимогами Закону України Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань .

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилки при визначенні кінцевої дати для нарахування неустойки, приймаючи до уваги приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті будівельних робіт за договором №09/12-14 від 05.12.2014р . становить 17889,30 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 3312,34 грн за період з 16.12.2015р. по 07.07.2016р.

За розрахунком суду, сума процентів річних складає 3303,99 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Західгазтех просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 10222,46 грн за період з 15.12.2015р. по 07.07.2016р.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Проте, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача належить інфляційна складова боргу у розмірі 9728,33 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційної складової боргу, процентів річних та пені підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 9728,33 грн, 3303,99 грн та 17889,30 грн відповідно.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3423,54 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Дослідивши докази, які наявні матеріалах справи, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Західгазтех до Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком про стягнення: 196585,71 грн. основного боргу - задовольнити повністю; 2948,79 грн. 3% річних - задовольнити частково; 10222,46 грн. інфляційних втрат - задовольнити частково; 18085,89 грн. пені - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Західгазтех 196585,71 грн. - основного боргу, 3303,99 грн - 3% річних, 9728,33 грн. - інфляційних втрат, 17889,30 грн. - пені та суму судових витрат в розмірі 3412,61 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 16.07.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Західгазтех (76018, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул..Чорновола, будинок 4А, офіс 402, код ЄДРПОУ 33162102).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком (87525, Донецька обл., м.Маріуполь, вул..Бахчиванджи, будинок 2, код ЄДРПОУ 32794511).

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Суддя С.М. Фурсова

Суддя Е.В. Зекунов