Постанова

від 15.05.2018 по справі 922/3079/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/3079/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради,

представник позивача - Замніус М.В. (довіреність № 762/0/45-17 від 28.12.2017),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин №13 МОБ",

представник відповідача - Пушкарьов І.О. (договір про надання правової допомоги від 02.08.2017),

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши касаційні скарги

1. Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №13 МОБ",

на рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2017

у складі судді Светлічного Ю.В.

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017

у складі колегії суддів: Ільїн О.В. (головуючий), Россолов В.В., Хачатрян В.С.

у справі за позовом

Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №13 МОБ",

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада,

про спонукання укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова

ВСТАНОВИВ:

Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №13 МОБ" (далі - ТОВ "Магазин №13 МОБ") про спонукання укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі №922/3079/17, позовні вимоги задоволені частково. Вирішено спонукати ТОВ "Магазин №13 МОБ" укласти договір з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова у редакції зазначеній в резолютивній частині рішення. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Приймаючи рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладення замовником будівництва договору пайової участі у розвитку інфраструктури певного населеного пункту є обов'язковим на підставі Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". При цьому, суди вказали на те, що зазначений договір буде укладений з моменту вчинення відповідачем відповідних дій, а саме підписання даного договору, в редакції запропонованій позивачем, повноважним представником відповідача.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2017та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі №922/3079/17, Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин №13 МОБ" звернулись з касаційними скаргами.

При цьому, Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради посилаючись на неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій, зокрема, положень ст. 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просить скасувати оскаржувані судові акти в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Водночас, ТОВ "Магазин №13 МОБ" посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування та встановлення всіх обставин справи, просить скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на новий розгляд.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/3079/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.03.2018 задоволено клопотання ТОВ "Магазин №13 МОБ" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк. Об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги ТОВ "Магазин №13 МОБ" та Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Відкрито касаційне провадження у справі № 922/3079/17 господарського суду Харківської області за касаційними скаргами ТОВ "Магазин №13 МОБ" та Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційних скарг відбудеться 15.05.2018. Відхилено заяву ТОВ "Магазин №13 МОБ" про зупинення виконання рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2017 у справі № 922/3079/17. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 03.05.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Позивач у письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідача заперечував проти її задоволення, а відповідач, в свою чергу, у відзиві на касаційну скаргу позивача також заперечував проти її задоволення.

В судове засідання 15.05.2018 з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі.

Третя особа уповноваженого представника не направила, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників третьої особи.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "Магазин №13 МОБ" підлягає задоволенню, а касаційна скарга Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - частковому задоволенню.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області за № ХК 142170392078, відповідачем - ТОВ "Магазин № 13 МОБ" реконструйована нежитлова будівля під торговельно-офісні приміщення по пров. Електромеханічному, 1, прийнята до експлуатації 09.02.2017.

Предметом даного спору, є вимога позивача про спонукання відповідача до укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова у редакції позивача.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що на дату прийняття в експлуатацію вищезазначеного об'єкта відповідач з пропозицією укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова в порядку ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності не звертався.

Статтею 40 Закону України "Про планування містобудівної діяльності" визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про планування містобудівної діяльності").

Територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси (п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про планування містобудівної діяльності").

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про планування містобудівної діяльності", планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема реконструкцію існуючої забудови та територій.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про планування містобудівної діяльності", право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

З аналізу ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що законодавцем визначено поняття забудови території (частина земної поверхні) як діяльність юридичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та території, будівництво об'єктів. Отже, для цілей зазначеного Закону реконструкція існуючої забудови нерозривно пов'язана із територією, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитися певні роботи з реконструкції будівлі.

Статтею 1 та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і саме особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, шляхом здійснення будівництва або зміни об'єкта будівництва, у тому числі під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об'єкта будівництва, така особа зобов'язана взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, системний аналіз наведених положень дозволяє зробити висновок про те, що у випадку встановлення судами обставин відсутності пов'язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов'язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 затверджено Перелік об'єктів будівництва для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються (чинний на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 25 визначено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються. Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків як окремих об'єктів забудови.

Проте, при розгляді даної справи, господарськими судами попередніх інстанцій вищезазначеного враховано не було, що призвело до передчасних висновків.

Відповідно до ст. 6 ГК України, загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Частиною 2 ст. 67 ГК України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Частиною 1 ст. 649 ЦК України встановлено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 180 ГК України.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Частинами 5 та 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків

Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної оцінки умовам договору, запропонованого позивачем, на предмет їх відповідності вимогам законодавства, у тому числі щодо правомірності та обґрунтованості розміру пайової участі відповідача, оскільки в запропонованій позивачем редакції договору, відповідач зобов'язаний перерахувати грошові кошти в розмірі 824 947,99 грн., в той час, як кошторисна вартість будівництва складає 65 900,00 грн. (п.п. 20, 21 декларації про готовність до експлуатації об'єкта).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

За приписами ч. 1 ст. 47 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 32 ГПК України (у вказаній редакції), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінка доказів це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності.

Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з погляду на їх належність, допустимість, достатність та взаємозв'язок є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що слідують із отримуваної доказової інформації.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Водночас, суд касаційної інстанції згідно із ст. 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, задоволення касаційної скарги ТОВ "Магазин №13 МОБ" та скасування рішення суду першої інстанції і постанови апеляційної інстанції, з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Під час нового розгляду, суду надати належну оцінку доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а відтак, встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм права, у подібних спірним правовідносинам, викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справах № 904/3110/17 від 30.01.2018, № 911/1463/17 від 06.03.2018, № 910/11492/16 від 14.03.2018, № 911/419/17 від 27.03.2018, № 922/1640/17 від 24.04.2018, № 922/1641/17 від 08.05.2018.

Зазначені висновки Верховного Суду мають бути враховані при подальшому розгляді справи № 922/3079/17.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №13 МОБ" задовольнити.

2. Касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі №922/3079/17 скасувати і передати справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков