Постанова

від 23.05.2018 по справі 910/20991/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20991/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Сухового В.Г., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Донагрофінанс" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Золотий урожай" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 (у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г. (головуючий), Зеленін В.О., Пашкіна С.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 (суддя Демидов В.О.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донагрофінанс",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий урожай",

про зобов'язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16.11.2016 Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ТОВ "Сбербанк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донагрофінанс" (далі - ТОВ "Донагрофінанс") про зобов'язання ТОВ "Донагрофінанс" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги ПАТ ТОВ "Сбербанк" та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Донагрофінанс" вимоги в розмірі 24 414 801,03 доларів США; 311 258 434,85 російських рублів та 179 157 590,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача кредиторських вимог до ТОВ "Донагрофінанс" в загальній сумі 24 414 801,03 доларів США; 311 258 434,85 російських рублів та 179 157 590,28 грн за договорами про відкриття кредитної лінії від 06.03.2012 №26-Н/12/24/ЮО/KL, від 24.06.2010 №17-В/10 та від 24.06.2010 №18-В/10, а також договором застави цінних паперів від 22.05.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що права позивача не порушені, оскільки відповідач як застоводержатель цінних паперів відповідача за договором застави цінних паперів від 22.05.2012 був окремо включений до реєстру кредиторів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду. А також додатково послався на те, що на час розгляду даної справи, відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 16.11.2015 у третейській справі №143/15, відповідно до якого звернуто стягнення на предмет застави за договором вказаним застави цінних паперів, шляхом продажу через прилюдні торги в межах процедури виконавчого провадження.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 20.11.2017 ПАТ "Сбербанк"

звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що відповідно до ст.ст. 111, 112 ЦК України всі відомості щодо кредиторів включаються у проміжний ліквідаційний баланс, а отже відповідач залишивши без задоволення вимогу позивача щодо включення до проміжного ліквідаційного балансу вимоги позивача на підставі договору застави цінних паперів від 22.05.2012, порушив права позивача.

Учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк" (банк), укладено з ТОВ "Торговий дім "Золотий урожай" (позичальник) договір про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО/KL від 06.03.2012 (далі - кредитний договір-1), а з ПАТ "Одеський Коровай" (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №17-В/10 від 24.06.2010 (далі - кредитний договір-2) та договір про відкриття кредитної лінії №18-В/10 від 24.06.2010 (далі - кредитний договір-3) (далі разом - кредитні договори).

За умовами п.п. 1.1 кредитних договорів банк відкриває позичальникам невідновлювальні кредитні лінії в іноземній валюті - доларах США (за кредитним договором-1) та в російських рублях (кредитним договором-2 і кредитним договором-3) та на підставі додаткових угод окремими частинами (траншами) надає позичальникам кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених відповідним кредитним договором, а позичальники зобов'язуються використати кредит з метою, зазначеною у п. 1.5 відповідного кредитного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені відповідним кредитним договором та/або додатковими угодами до нього.

Відповідно до п.п. 1.2 кредитних договорів ліміт кредитної лінії складає: 20 000 000,00 доларів США - за кредитним договором-1; 327 908 186 російських рублів (станом на 30.06.2010) і зменшується щомісячно згідно з встановленим графіком - за кредитним договором-2; 20 551 153,05 російських рублів - за кредитним договором-3.

Відповідно до пунктів 1.4 кредитних договорів останній день дії кредитної лінії: 03.03.2017 - за кредитним договором-1; 05.06.2015 - кредитним договором-2; - 23.06.2015 - кредитним договором-3.

Відповідно до п. п. 8.3, 8.5 кредитних договорів банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальників дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором у разі невиконання чи неналежного виконання ним будь-якого із зобов'язань, передбачених відповідним кредитним договором; позичальники зобов'язані здійснити усі платежі за відповідним кредитним договором на користь банку в строк, не пізніше 10 календарних днів з дня відправлення такого повідомлення.

Згідно з п.п. 10.1 кредитних договорів за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань банк має право вимагати сплати позичальником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

22.05.2012 з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань, в тому числі ТОВ "ТД "Золотий Урожай" та ПАТ "Одеський Коровай" за кредитними договорами 1-3, між позивачем (заставодержатель) та ТОВ "Донагрофінанс" (заставодавець) укладено договір застави цінних паперів (далі - договір застави від 22.05.2012), який посвідчено 22.05.2012 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Трубніковою І.О. та зареєстрований в реєстрі за №637.

Предметом застави відповідно до п. 3 Договору застави є, зокрема:

- предмет застави-1: прості іменні акції; емітент - ПАТ "Кримхліб"; адреса емітента: 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, б. 51-А; код 00381580; форма випуску ЦП: бездокументарна; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП: UA 4000075188; кількість ЦП, що передаються в заставу: 3 668 230 шт.; частка в статутному капіталі Емітента, що відповідає кількості ЦП: 9,08%; номінальна вартість одного ЦП: 0,25 грн; загальна номінальна вартість ЦП, що передаються в заставу: 917 057,50 грн;

- предмет застави-2: прості іменні акції; емітент - ПАТ "Одеський коровай"; адреса емітента: 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 14; код 00376886; форма випуску ЦП: бездокументарна; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП: UA 1501171003; кількість ЦП, що передаються в заставу: 3 039 220 шт.; частка в статутному капіталі Емітента, що відповідає кількості ЦП: 6,48%; номінальна вартість одного ЦП: 0,25 грн; загальна номінальна вартість ЦП, що передаються в заставу: 759 805,00 грн;

- предмет застави-3: прості іменні акції; емітент - ПАТ "Сімферопольський комбінат хлібопродуктів"; адреса емітента: 95040,АР Крим, м. Сімферополь, вул. Елеваторна, буд. 14; код 00951971; форма випуску ЦП: бездокументарна; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП: UA 4000091052; кількість ЦП, що передаються в заставу: 1 347 575 шт.; частка в статутному капіталі Емітента, що відповідає кількості ЦП: 6,08%; номінальна вартість одного ЦП: 0,25 грн; загальна номінальна вартість ЦП, що передаються в заставу: 336 893,75 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору застави від 22.05.2012 заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строку виконання боржниками будь-якого із зобов'язань, зазначених у ст. 2 цього договору, воно не буде виконане або буде виконане неналежним чином.

Заставодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов'язань, зазначених в ст. 2 цього договору, а якщо його вимога не буде задоволена заставодавцем протягом 10 календарних днів з моменту поштового відправлення заставодержателем заставодавцю вказаної вимоги - звернути стягнення на предмет застави (п. 6.3 договору застави).

Судами встановлено, що з огляду на порушення позичальниками за кредитними договорами 1-3 зобов'язань, позивач 16.04.2015 надіслав ТОВ "Донагрофінанс" як заставодавцю, повідомлення-вимоги №3657/5/28-2 та №3659/5/28-2 про повернення повної суми заборгованості за кредитними договорами 2 та 3, а 24.04.2015 - повідомлення-вимогу №3973/5/28-2 про повернення повної суми заборгованості за кредитним договором-1.

Разом з тим, 26.05.2016 у Бюлетені Державної Реєстрації (№46) було розміщено повідомлення про те, що засновниками ТОВ "Донагрофінанс" прийнято рішення про припинення юридичної особи - ТОВ "Донагрофінанс" в результаті ліквідації. Строк заявлення вимог кредиторами - 26.07.2016.

25.07.2016 ПАТ "Сбербанк" звернулось з кредиторськими вимогами до ліквідаційної комісії ТОВ "Донагрофінанс", що підтверджено наявними у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та поштовим чеком.

ПАТ "Сбербанк", посилаючись на те, що воно вчасно звернулось до відповідача з відповідними кредиторськими вимогами, проте відповідач ухиляється від розгляду вказаних вимог, звернулось зі вказаним позовом, у якому просить зобов'язати ТОВ "Донагрофінанс" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги ПАТ "Сбербанк" та включити до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Донагрофінанс" вимоги в розмірі 24 414 801,03 доларів США; 311 258 434,85 російських рублів та 179 157 590,28 грн.

Відповідно до положень ст. 572 ЦК України у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ч. 1 ст. 583 ЦК України, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про заставу").

У ст. 24 Закону України "Про заставу" передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Водночас майновий поручитель, будучи заставодавцем, не є боржником за забезпеченим заставою зобов'язанням, тому його відповідальність перед кредитором обмежується винятково вартістю предмета застави (при переході права власності на предмет застави до заставодержателя) або сумою, одержаною в результаті продажу предмета застави. Тобто задоволення вимог за основним зобов'язанням з іншого майна майнового поручителя не передбачено.

У силу ч. 2 ст. 20 Закону України "Про заставу" у разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до положень ст.ст. 105, 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, та відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, який не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

У силу ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з ч.ч. 8, 9 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Зокрема, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги її кредиторів щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відомості про заставне майно ПАТ "Сбербанк" окремо включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Донагрофінанс" та будуть задоволені за рахунок продажу предмету застави у першу чергу відповідно до вимог ст. 112 ЦК України та законодавства України в процедурі ліквідації ТОВ "Донагрофінанс", що підтверджується наказом №3/08 від 08.08.2016 голови ліквідаційної комісії ТОВ "Донагрофінанс" та витягом з реєстру вимог кредиторів боржника ТОВ "Донагрофінанс", затвердженим підписом ліквідатора відповідача та печаткою зазначеного підприємства.

При цьому, під час розгляду даної справи суди не встановили обставини щодо складання ліквідаційною комісією та затвердження відповідною особою проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Донагрофінанс", не дослідили відомості, включені до проміжного ліквідаційного балансу, в разі його складення, зокрема, включення до нього вимог, пред'явлених ПАТ "Сбербанк", та результату їх розгляду з урахуванням з'ясування правової природи вказаного судами реєстру кредиторів у процесі ліквідації платоспроможної юридичної особи.

Так, зазначивши про те, що ПАТ "Сбербанк" звернувся до ліквідаційної комісії позивача з кредиторськими вимогами в межах строку, встановленого ст. 105 ЦК України, суди не встановили обставини дотримання ТОВ "Донагрофінанс" вимог ч. 6 ст. 105 ЦК України стосовно розгляду вимоги ПАТ "Сбербанк" та прийняття щодо неї певного рішення.

При цьому, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд додатково послався на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 у справі № 910/8114/16 задоволено заяву ПАТ "Сбербанк" про видачу наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 16.11.2015 у третейській справі №143/15, відповідно до якого звернуто стягнення на предмет застави за договором застави цінних паперів, посвідченого 22.05.2012 і зареєстрованого в реєстрі за №637 та встановлено спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу через прилюдні торги, в межах процедури виконавчого провадження.

Встановивши, що державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 № 910/8114/16, накладено арешт на майно боржника та призначено суб'єкта оціночної діяльності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач реалізував своє право щодо здійснення звернення стягнення на заставне майно, а отже наведені обставини додатково свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Водночас вказаний висновок апеляційного суду є передчасним, оскільки суд дійшов відповідного висновку, не встановивши обставин фактичного виконання в межах процедури виконавчого провадження вказаного наказу Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 № 910/8114/16.

Разом з тим, викладені в судових рішеннях у даній справі обставини та висновки щодо визнання чи невизнання відповідачем вимог позивача мають суперечливий характер, адже зазначивши про окреме включення відомостей про заставне майно ПАТ "Сбербанк" до реєстру кредиторів ТОВ "Донагрофінанс", суди одночасно дійшли висновку, що ТОВ "Донагрофінанс" не одержувало кредитні кошті від ПАТ "Сбербанк", тому позивач не є кредитором відповідача, а лише заставодержателем простих іменних акцій, власником яких є ТОВ "Донагрофінанс".

Слід зазначити, що наведений висновок судів не можна визнати правильним, оскільки у правовідносинах, у яких заставодавцем є майновий поручитель, по суті існує два зобов'язання: основне, за яким право вимоги стосується боржника і не стосується майнового поручителя, і заставне, за яким майновий поручитель є зобов'язаною стороною в межах вартості переданого в заставу майна. Отже, ТОВ "Донагрофінанс", дійсно, не є боржником за основними зобов'язаннями, забезпеченими заставою, але воно є стороною забезпечувального зобов'язання, яка має обов'язок виконати на користь кредитора ПАТ "Сбербанк" відповідну дію, тобто боржником.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд, переглянувши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки дана справа передається на новий розгляд до місцевого суду, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі №910/20991/16 скасувати.

3. Справу №910/20991/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді В.Г. Суховий

Ю.Я. Чумак