Рішення

від 08.05.2018 по справі 808/2159/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року (об 11 год. 10 хв.)Справа № 808/2159/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НПКФ Техпромснаб

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НПКФ Техпромснаб (далі - ТОВ НПКФ Техпромснаб , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі винесене відповідачем щодо позивача податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.04.2017 №0003961409, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 156 140,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31 228,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що при перевірці позивачем були надані усі необхідні первинні документи, на підставі яких були сформовані витрати та податковий кредит, а саме: договір, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, банківські виписки, товарно-транспортні накладні, вказані документи відповідачем були перевірені, але взагалі не оцінені та не взяті до уваги. Посилається на приписи п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України та ст. 1, 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та вважає, що за таких обставин, викладені в ОСОБА_3 перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки не містять посилань на первинні документи, а ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних на підтвердження висновків про безтоварність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства. Звертає увагу суду, що основною підставою визнання відповідачем нереальними господарських операцій позивача з ТОВ Варуна Торг є протокол допиту у кримінальному провадженні у справах, які ще не закінчені та не мають вироків суду, які б набули законної сили. Вказує, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини), в інших випадках недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду, при цьому, про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Більш того, на думку позивача, оскільки мова йде про відносини у сфері оподаткування то відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. Такич чином, позивач вважає, що ТОВ НПКФ Техпромснаб , як сумлінний платник податків, в процесі здійснення господарських операцій діяло з належною обачністю та ТОВ Варуна Торг на момент здійснення операцій мало достатню право- та дієздатність відповідно до вимог діючого законодавства, в момент укладання та здійснення угод записи про вказане підприємство містилися у Єдиному державному реєстрі, підприємство мало діюче Свідоцтво платника ПДВ, а тому просить адміністративний позов задовольнити та скасувати спірне рішення відповідача.

Ухвалою суду від 16.01.2018 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 15 лютого 2018 року.

Відповідача позов не визнав, 06.02.2018 через канцелярію суду надав відзив на адміністративний позов (вх. №3881), у якому вказує, що Запорізькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача по проведеним фінансово-господарським операціям за період з 01.01.2016 по 01.08.2016 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ Варуна Торг , за результатами якої встановлено, що контрагент з моменту реєстрації до ДПІ за місцем реєстрації платника не надав жодного звіту 1-ДФ, що свідчить про відсутність працівників, встановлена відсутність необхідних трудових ресурсів, технічного і кваліфікованого персоналу, що необхідний для здійснення господарської діяльності, що унеможливлює здійснення господарської діяльності в значних обсягах, податкова звітність з податку на прибуток за 2015 рік до ДПІ за місцем реєстрації не надані, а отже, відсутні основні фонди, основні засоби, транспортні засоби, приміщення, склади, площадки, майданчики, для зберігання побутової техніки та графітової крихти та кутників та іншого товару з значних обсягах. Зазначає, що в ході проведеного детального аналізу отриманих та виданих податкових накладних ТОВ Варуна Торг , які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено повне пересортування, в зв'язку з тим, що підприємство придбає одну групу товарів, а реалізує іншу групу товарів, чим маніпулює податковою звітністю. Товарно-транспортні накладні, які б підтверджували перевезення товару від постачальника до покупця під час перевірки не надано. З урахуванням вищевикладеного, на думку відповідача, перевіркою не підтверджено здійснення реальних товарних операцій постачальником ТОВ Варуна Торг , тобто такі товари не постачались та не надавались, таким чином, в первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбулись, у в'язку із чим податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні не мають юридичної сили первинних документів, як слідство позивач неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів, а також здійснював проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена по ланцюгу постачання. Доводи позивача з приводу наявності всіх необхідних відповідно до вимог податкового законодавства документів вважає не можуть слугувати беззаперечним доказом здійснення господарських операцій, оскільки будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.

15.02.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15 березня 2018 року з метою витребування у Слідчого відділу фінансових розслідувань Державної податкової інспекції ГУ ДФС м. Києва доказів, а саме копії постанови або іншого документу про закриття 15.05.2017 кримінального провадження №32015100040000106 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України відносно ТОВ Варуна Торг .

Відповідно до ухвали від 15.03.2018 вирішено витребувати у Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві докази, а саме копії постанови або іншого документу про закриття 15.05.2017 кримінального провадження №32015100040000106 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України відносно ТОВ Варуна Торг , підготовче провадження відкладене на 11 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 20.04.2018 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 08 травня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткові усні пояснення. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав викладених у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ НПКФ Техпромснаб (код ЄДРПОУ 34677564) є юридичною особою, яка зареєстрована 31.10.2006, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На адресу відповідача надійшла ухвала від 15.09.2016 слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва, якою клопотання старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 про призначення перевірки задоволено, призначена позапланова перевірка дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ НПКФ Техпромснаб по проведеним фінансово-господарським операціям за період з 01.01.2016 по 01.08.2016 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ Варуна Торг (код ЄДРПОУ 40044546), проведення перевірки доручити співробітникам ГУ ДФС у Запорізькій області у строки, встановлені Податковим кодексом України.

У період з 09.12.2016 по 13.12.2016 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області №1062 від 09.12.2016 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства позивачем по проведеним фінансово-господарським операціям за період з 01.01.2016 по 01.08.2016 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій ТОВ Варуна Торг , за результатами якої Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області складений відповідний акт від 14.12.2016 №133/08-29-14-01/34677564.

Згідно із висновків ОСОБА_3 перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті (р. 25) на загальну суму 124 912,00грн., у тому числі по періодам: січень 2016 року на суму 30 406,00 грн., лютий 2016 року на суму 52 589,00 грн., березень 2016 року на суму 41 917,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що не встановлено реальне здійснення платником податків ТОВ Варуна Торг операцій, а його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. З урахуванням вищезазначеного, встановлено не підтвердження факту здійснення ТОВ Варуна Торг операцій з реалізації товарів (робіт, послуг), тобто такі товари не постачались та не були дослідженні тільки на паперових носіях. Таким чином, в первинних документах, виписаних ТОВ Варуна Торг на адресу ТОВ НПКФ Техпромснаб зазначені господарські операції, які фактично не відбулись, у зв'язку із чим видаткові накладні, податкові накладні не мають юридичної сили первинних документів. Крім того, на перевірку не надані товарно-транспортні накладні, які б підтверджували перевезення товару від постачальника до покупця. Таким чино, за результатами перевірки встановлено, що ТОВ Варуна Торг виписувало (оформлювало) первинні документи щодо реалізації товарів на адресу позивача без їх реального здійснення. Фактично постачання товарів не відбулось, а оформлювались лише документи, з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що приводить до ухилення від сплати податку до бюджету. Враховуючи вищезазначене, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із вищеописаним постачальником ТОВ НПКФ Техпромснаб .

ОСОБА_3 перевірки 14.12.2016 направлений на адресу позивача поштою та вручений його уповноваженому представнику 16.12.2016, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав заперечення до акту перевірки від 22.12.2016 (вх. № 19938/10 від 22.12.2016), які залишилися без задоволення згідно із відповіддю Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 29.12.2016 № 12210/10/08-29-14-01.

На підставі ОСОБА_3 та вказаних порушень відповідачем 04.04.2017 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 003961409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 156 140,00 грн., у тому числі за основним платежем - 124 912,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31 228,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Судом встановлено, що позапланову виїзну перевірку позивача проведено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яка передбачає, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, серед іншого, рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

До матеріалів справи долучено ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15.09.2016 про призначення і проведення позапланової перевірки у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100040000106 від 04.12.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Зі змісту ухвали вбачається, що кримінальне провадження проводилося за фактом протиправної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Ріелті ЛТД , яке протягом 2015-2016 років ймовірно організувало створення та придбання низки суб'єктів підприємницької діяльності, серед них і Товариство з обмеженою відповідальністю Варуна Торг .

Пунктом 36 Підрозділу 10 Інші Перехідні положення Розділу 20 Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції з 01 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" від 17 липня 2015 року № 655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що акт перевірки складений відповідачем в межах кримінального процесуального законодавства, яка проведена відповідно до положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, може бути підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення після винесення обвинувального вироку, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, в силу приписів п. 36 Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в судових рішеннях, наприклад, від 27.02.2018 у справі №808/849/17, від 11.04.2018 у справі №826/18982/16 тощо.

Так, оцінюючи спірні відносини та матеріали справи, судом не встановлено наявності результатів кримінального провадження, в межах якого здійснювалась перевірка, результати якої покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а саме вироку, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено з матеріалів справи, 04 січня 2016 року між ТОВ НПКФ Техпромснаб ( Покупець ) та ТОВ Варуна Торг ( Постачальник ) укладений договір поставки №2016/001, за умовами якого Постачальник зобов'язується доставити, а Покупець прийняти і сплатити за товари на умовах цього договору, згідно виставлених рахунків. Приймання продукції за кількістю здійснюється у момент передачі товару від постачальника покупцю за супровідними документами. У разі підписання представником покупця видаткової накладної, вважається, що товар прийнятий Покупцем і у нього не має претензій щодо його асортименту, комплектності, кількості і якості, крім виявлення покупцем прихованих недоліків товару. У цьому випадку сторонами складається ОСОБА_3 з переліком таких недоліків (2.1, 2.3 Договору). Відповідно до п. 3.1 цього Договору покупець сплачує за товар, що поставляється, за цінами зазначеними у видаткових накладних. Покупець зобов'язується оплатити товар згідно рахунку в гривнях України протягом 30 календарних днів з дати поставка товарів, відповідно до дати, зазначеної у видатковій накладній постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, визначений в даному договорі, або іншим способом, не забороненим законодавством України.

На виконання умов договору ТОВ Варуна Торг поставлено Товар, на який виписано (оформлено) видаткові накладні, реквізити яких наведено на стор. 6-8 ОСОБА_3 перевірки, копії видаткових накладних долучено позивачем до матеріалів справи. ОСОБА_3 документи мають заповнені усі обов'язкові реквізити, у тому числі місце складання, яке у даному випадку співпадає із юридичною адресою контрагента позивача, підписи осіб, які склали накладні та підприємств, що, на думку суду.

Факт придбання позивачем у контрагента товарів підтверджується також податковими накладними, реквізити яких наведено на стор. 8-9 ОСОБА_3 перевірки, до матеріалів справи позивачем долучено також їх копії.

Розрахунки між сторонами за договором поставки проводились у безготівковій формі, а саме на підставі виставлених контрагентом рахунків-фактур від 08.01.2016 №СФ-01/08-3, від 11.01.2016 №СФ-01/11-1, від 22.01.2016 №СФ-01/22-4, від 01.02.2016 №0201-05, від 05.02.2016 №0205/07, від 12.02.2016 №0212/10, від 22.02.2016 №0222/09, від 01.03.2016 №0301/05, від 07.03.2016 №0307/03 позивачем перераховано грошові кошти на користь ТОВ Варуна Торг , що підтверджується банківськими виписами.

До перевірки позивачем не були надані товарно-транспортні накладні, проте такі також долучені позивачем до матеріалів справи, таким чином, у ТОВ НПКФ Техпромснаб наявні первинних документів, які підтверджують транспортування товарів, зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо їх невідповідності щодо форми і порядку оформлення акт перевірки не містить.

Таким чином, отримання позивачем товару від ТОВ Варуна Торг , здійснення розрахунків, підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

Щодо посилань в ОСОБА_3 перевірки на відсутність реальної можливості здійснення поставок товару через відсутність у постачальника майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника податків несвоєчасно подають податкову звітність, не декларують та/або не сплачують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентом за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентом зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеним договором поставки, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Щодо посилань в акті перевірки протокол допиту свідків від 22.05.2016 року щодо показань свідка по кримінальному провадженню по відношенню засновника та директора ТОВ Варуна Торг ОСОБА_5, яка вказувала, що на посаді директора зазначеного підприємства ніколи не працювала, господарську діяльність не здійснювала, фінансово-господарські документи та податкові декларації не підписувала, суд зазначає наступне.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною шостою 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною шостою статті 78 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, ухвала про призначення позапланової документальної перевірки), не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини шостою статті 78 КАС України.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Отже, ні до компетенції адміністративного суду, ні тим більше до компетенції контролюючих органів, законом не віднесено повноваження робити висновки про наявність або відсутність події злочину, так як вказані функції притаманні виключно судам загальної юрисдикції при здійсненні кримінального судочинства, оскільки саме відповідно до частини першої статті 89 Кримінального процесуального кодексу України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Водночас, встановлення факту фіктивного підприємництва Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права на формування податкового кредиту та витрат.

Під час розгляду справи контролюючим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності ТОВ Варуна Торг .

Крім цього, відповідачем не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій, в тому числі і результатів почеркознавчої експертизи з категоричними висновками щодо підписів на поданих товариством первинних документах.

Слід зазначити, що сам по собі протокол допиту свідка не є належним доказом вчинення будь-якою особою кримінально-караного діяння, а відтак, відсутність таких доказів вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Щодо доводів відповідача про непричетність директора ТОВ Варуна Торг до господарської діяльності даного підприємства, то суд зазначає, що така обставина не може свідчити про факт вчинення податкового правопорушення позивачем.

Наявність таких обставин має підтверджуватись документально, зокрема, результатами почеркознавчої експертизи з категоричними висновками про неавтентичність проставлених підписів на поданих товариством первинних документах, позаяк особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен окремо суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в ОСОБА_3 перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_3 порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НПКФ Техпромснаб (місцезнаходження: 69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, МСП-636, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 34677564) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) від 04.04.2017 №0003961409, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 156 140,00 грн., у тому числі за основним платежем - 124 912,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 228,00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НПКФ Техпромснаб суму судового збору у розмірі 2342,10 грн. (дві тисячі триста сорок дві гривні десять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 18.05.2018.

Суддя І.В. Батрак