Рішення

від 16.05.2018 по справі п/811/1220/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Кропивницький справа № П/811/1220/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - фермерське господарство "Ятрань" та ОСОБА_2, про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - фермерське господарство "Ятрань" та ОСОБА_2, в якому просить суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області здійснити обстеження по встановленню фактичного використання земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, кадастровий номер 3521184400:02:000:0614, площею 2,9612 га, (державний акт серія ЯК № 411133), що знаходиться на території Вікнинської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

Позов мотивовано тим, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про здійснення обстеження по встановленню фактичного використання земельної ділянки, кадастровий номер 3521184400:02:000:0614, площею 2,9612 га, (державний акт серія ЯК № 411133), що знаходиться на території Вікнинської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

Листом від 21.06.2017 року №7994/0/6-17 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило позивача, що вказана земельна ділянка використовується ФГ "Ятрань" згідно договору оренди земельної ділянки, договори суборенди не реєструвались.

Позивач вважає вказаний лист відмовою у здійсненні обстеження по встановленню фактичного використання земельної ділянки, а тому, просить суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 06.03.2018 року провадження у справі поновлено та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ухвали від 16.04.2018 року закрито підготовче провадження, а подальший розгляд справи по суті здійснено у порядку письмового провадження у справі.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву в кому зазначив, що позовні вимоги є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення. Також зазначив, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити обстеження по встановленню фактичного використання ділянки передбачають втручання в діяльність суб'єкта владних повноважень.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 3521184400:02:000:0614, площею 2,9612 га, (державний акт серія ЯК № 411133), що знаходиться на території Вікнинської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (а.с.8).

Земельну ділянку він отримав у спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 травня 2012 року № 612, виданого Гайворонською державною нотаріальною конторою (а.с.104)/

ОСОБА_3 Антоничем та Фермерським господарством Ятрань в особі голови ОСОБА_4 23 жовтня 2008 року було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_5, як Орендодавець передав на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІІІ-КР № 014485, а Орендар прийняв у строкове платне володіння і користування вказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Вікнинської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (а.с.87-89, 105-107).

Як зазначає позивач, ним виявлено порушення зі сторони орендаря в тому, що останній без його відома уклав договір суборенди щодо орендованої земельної ділянки передавши її у користування ОСОБА_2.

Позивач звернувся із заявою від 14.04.2017 року до Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області, яка надійшла до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 06.06.2017 року про здійснення обстеження земельної ділянки кадастровий номер 3521184400:02:000:0614, площею 2,9612 га по встановленню фактичного використання земельної ділянки (а.с.50-51).

Листом від 21.06.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомила позивача, що за інформацією відділу у Гайворонському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельна ділянка за кадастровим номером 3521184400:02:000:0614 площею 2,9612 га, яка належить Вам, використовується фермерським господарством "Ятрань" згідно договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований 12.01.2009 року за №040936700003, термін оренди - 15 років. Договори суборенди на вищезазначену земельну ділянку не реєструвались (а.с.49).

Ухвалами суду у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були залучені фермерське господарство "Ятрань" та ОСОБА_2.

Голова фермерського господарства "Ятрань" надав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що фермерське господарство використовує земельну ділянку позивача на підставі договору оренди, договори суборенди не укладались, земельна ділянка у розпорядження третіх осіб не передавалась (а.с.112).

ОСОБА_2 також подав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що він є директором фермерського господарства "Альф", у своїй діяльності земельну ділянку, яка належить позивачу ніколи не використовував, договори суборенди із ФГ "Ятрань" не укладались (а.с.136).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1,2 ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. (ст. 187 ЗК України).

Приписами статті 188 ЗК України унормовано, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно постанови КМУ від 22.07.2016 № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету ОСОБА_6 України організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Останнє узгоджується з положенням про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, яке відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

У відповідності до преамбули ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 № 963-IV(далі - Закон № 963-IV), цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 9 Закону № 963-IV здійснюються шляхом, у т. ч. проведення перевірок.

При цьому стаття 6 Закону № 963-IV визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; стаття 10 вказаного Закону визначає повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Так, згідно положень статті 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

В свою чергу, у відповідності до положень ст. 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Згідно Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V(далі - Закон № 877) останній визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст. 1 Закону України N 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з ст. 3 державний нагляд (контроль) здійснюється зокрема за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

За приписами частини п'ятої статті 7 Закону України N 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу який свідчив би про фактичне обстеження земельної ділянки позивача.

Вирішення питань щодо обстеження земельної ділянки належить до виключної компетенції відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 ОСОБА_7 ОСОБА_6 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13, а згідно з статтею 244 -2 КАС України суд зобов'язаний привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд зауважує, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Оскільки обстеження земельної ділянки за своєю правовою природою відносяться до виключної компетенції ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, то зобов'язуючи відповідача здійснити остеження земельної ділянки суд фактично перебере на себе функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин. Таким чином, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до статті 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до статті 3 Конституції України та статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Як передбачає частина 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження» .

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («ОСОБА_8 проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії» ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини» ).

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд враховує, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги ОСОБА_7 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивачем надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач не довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.

З огляду на вказані законодавчі положення, встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.04.2017 року (вхідний від 06.06.2017 року) про здійснення обстеження по встановленню фактичного використання земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, кадастровий номер 3521184400:02:000:0614, площею 2,9612 га, (державний акт серія ЯК № 411133), що знаходиться на території Вікнинської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (вул. Курченка, 8, с. Вікнине, Гайворонський район, Кіровоградська область, 26310) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код - 39767636, вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Згідно пп.15.5 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_8