Рішення

від 15.05.2018 по справі 813/581/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/581/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Львів

11 год. 14 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., представниці позивача ОСОБА_1, представниці відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оксі Лізинг до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_4 ОСОБА_3) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 09.10.2017 року і № НОМЕР_2 від 09.10.2017 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з висновками, вказаними в акті перевірки № 1386/13-01-14-11/38853158 від 31.08.2017 року про результати документальної невиїзної перевірки ОСОБА_5 Оксі Лізинг , в якому зазначено про недотримання позивачем вимог, встановлених пунктом 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 07.12.2000 № 2134-ІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні (із змінами і доповненнями від 13.03.2012 № 4496-ІV) ОСОБА_5 Оксі Лізинг на порушення вимог статті 278, частини 1 статті 279, частини 1 статті 281, частини 2 статті 287 Митного кодексу України без сплати передбачених законодавством податків і зборів, неправомірно застосовано умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом (преференція - 152 ) на суму 162200,43 грн., що в свою чергу призвело до не нарахування та відповідно несплати ПДВ на імпорт на суму 32440,08 грн.

Відповідно прийняті на підставі висновків акта перевірки податкові повідомлення № НОМЕР_1 від 09.10.2017 та № НОМЕР_2 від 09.10.2017 є протиправними і підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 15.02.2018 року провадження у справі відкрито, а ухвалою суду від 12.04.2018 року - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представниця позивача позовні вимоги підтримала повністю, з підстав викладених у позовній заяві, надала аналогічні усні пояснення, просила позов задовольнити.

Представниця відповідача проти позову заперечила повністю, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 100-103). Зазначила, що за результатами перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи, а саме: обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування складено акт № 1386/13-01-14-11/38853158, яким зафіксовано недотримання вимог, встановлених пунктом 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 07.12.2000 № 2134-ІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів країни щодо регулювання ринку автомобілів в Україні і з порушенням вимог статті 278, частини 1 статті 279, частини 1 статті 281, частини 2 статті 287 Митного кодексу України передано у платне користування автомобіль, який було увезено в Україну без сплати передбачених законодавством податків і зборів і, відповідно, неправомірно застосовано умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом на суму 162200,43 грн., що в кінцевому результаті призвело до несплати ПДВ на імпорт на суму 32440,08 грн.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та встановив таке.

ОСОБА_5 Оксі Лізинг зареєстроване як юридична особа 08.08.2013 року, код ЄДРПОУ 38853158 (а.с. 13-14).

В період з 14.08.2017 року по 18.08.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_5 Оксі Лізинг дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати митних платежів за МД від 10.10.2014 № 209150000/2014/010517, про що складено акт № 1386/13-01-14-11/38853158 від 31.08.2017 року. (а.с. 25-33).

У вказаному акті зафіксовано висновок про те, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення ОСОБА_5 Оксі Лізинг частини 1 статті 281, частини 2 статті 287 Митного кодексу України, пункту 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 07.12.2000 № 2134-ІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів країни щодо регулювання ринку автомобілів в Україні (із змінами і доповненнями від 13.03.2012 року № 4496-VI) в результаті чого до майна, яке увезено на територію України як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу неправомірно застосовано умовне повне звільнення від оподаткування ввізного мита та на підставі цього встановлено несплату до бюджету ввізного мита на суму 162200,43 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32440,08 грн.

09.10.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області, на підставі зазначеного акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення форми Р № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 202750,54 грн. та № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 40550,10 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 09.10.2017 року, вважаючи такі протиправним, звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Відповідно до статті 18 Закону України від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР Про режим іноземного інвестування оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), здійснюється у порядку, встановленому Митним кодексом України.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 17.02.2000 № 1457-ІІІ Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження (із змінами і доповненнями) підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Згідно з частиною 2 статті 287 Митного кодексу України, товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України Про режим іноземного інвестування з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями звільняються від сплати ввізного мита.

Відповідно до п. 2 р. ІІ Перехідних положень Закону України від 07.12.2000 № 2134-ІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів країни щодо регулювання ринку автомобілів в Україні (із змінами і доповненнями від 13.03.2012 року № 4496-VI) автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків і зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України, (крім випадків, передбачених Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ).

Судом встановлено, що відповідно до Статуту ОСОБА_5 Оксі Лізинг в редакції від 30.09.2014 року до статутного фонду товариства як внесок іноземного інвестора (компанія ЛОПЕТРА ЛІМІТЕД (LOPETRA LIMITED), Кіпр 2224, м. Нікосія, Тітаніон, 11, Лація) внесено транспортний засіб, ввезений за МД від 10.10.2014 № 209150000/2014/010517-AUTOBIOGRAPHY, новий, номер кузова - SALGA2HFХEA179125, двигун дизельний, об'ємом 4367 см 3, потужністю 250 kw, № дв. - НОМЕР_3 DT, тип кузова - універсал, кількість місць - 5, кількість дверей - 5, колір білий, колісна форма - 4Ч4, рік випуску - 2014, модельний рік - 2014, призначений для переміщення по дорогах загального користування, код товару згідно з УКТ ЗЕД 87033319, вага брутто - 2578 кг, вага нетто -2578 кг.

Митне оформлення вказаного товару було здійснено із звільненням від сплати ввізного мита.

02.10.2014 року між ОСОБА_5 Оксі Лізинг та ОСОБА_5 НВП Гетьман було укладено договір фінансового лізингу № 1, згідно з умовами якого ОСОБА_5 Оксі Лізинг передало у виключне платне користування терміном на 36 місяців з дати підписання обома сторонами Акта приймання-передачі Предмета лізингу ОСОБА_5 НВП Гетьман легковий автомобіль марки RANGE ROVER, МОДЕЛЬ RANGE ROVER Diesel AUTOBIOGRAPHY, НОМЕР КУЗОВА Salga2hfxea179125. № дв. - 0039585448DT. Nbg repjdf - універсал, рік випуску 2014.

В акті перевірки ревізори-інспектори посилаються на абзац 1 пункту 2 розділу ІІ Закону № 2134-ІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні , яким передбачено що автомобіль, який був попередньо увезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законом податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків і зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України (крім випадків, передбачених Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні

Відповідач із зазначеним не погоджується і зазначає про те, що суть недопущення випадків ухилення від оподаткування при ввезенні в Україну чи продажу автомобілів розкривається у нормі пункту 2 розділу ІІ Закону, яка встановлює наступне правило: звільнення від сплати податків (зборів) при ввезенні автомобіля в Україну, передбачене законодавством України для деяких категорій осіб, застосовується лише у випадку, якщо особа, яка ввезла цей автомобіль в Україну, використовує його сама, а у випадку відчуження цього автомобіля чи передачі його у володіння та (або) користування іншій особі особа, яка ввезла цей автомобіль в Україну, повинна сплатити податки (збори), від сплати яких вона була звільнена при ввезенні цього автомобіля в Україну, оскільки в цьому разі автомобіль фактично буде використовуватись для потреб іншої особи, яка згідно із законодавством України не звільнена від сплати податків (зборів) при ввезенні автомобілів в Україну.

Проте, як зазначає позивач, зміст вищевказаної норми пункту 2 розділу ІІ Закону (у взаємозв'язку з іншими нормативно-правовими актами України) свідчить про те, що ця норма стосується лише автомобілів, ввезених фізичними особами, які відповідно до законодавства України звільняються від сплати податків (зборів) при ввезенні автомобілів в Україну, або для потреб деяких категорій фізичних осіб, які відповідно до законодавства України користуються певними пільгами. Це підтверджується, зокрема тим, що:

- норма п. 2 розділу ІІ Закону України № 2134-ІІІ від 07.12.2000 р. встановлює, що винятки з правила, закріпленого цією нормою, передбачаються Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , тобто Законом, який стосується саме фізичних осіб (інвалідів), згідно з ч. 2 ст. 38 якого після смерті інваліда, , дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону України Про гуманітарну допомогу автомобілі для інвалідів, визнані гуманітарною допомогою звільняються від оподаткування при їх ввезенні в Україну, згідно абз. 1 п. 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 р., інваліди можуть забезпечуватись автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (у тому числі за довіреністю) іншій особі; згідно абз. 7 та абз. 9 п. 41 вищезазначеного Порядку після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід буз забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався більше ніж 10 років, за бажанням членів сім'ї може бути переданий їм у власність безоплатно);

- відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 20 та п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.91 р. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19.12.91 р.), п. 23 ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 16 Закону України № 3551-ХІІ від 22.10.93 р. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (у первісній редакції), п. 2 ст. 9 Закону України № 3721-ХІІ від 16.12.93 р. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні (у первісній редакції), ч. 1 ст. 6 Закону України № 1584-ІІІ від 23.03.2000 р. Про жертви нацистських переслідувань (у первісній редакції) від сплати усіх податків, зборів, мита (а отже, і від сплати податків та зборів при ввезенні майна (у тому числі автомобілів) в Україну) звільнялись, зокрема, такі категорії фізичних осіб, як особи, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до категорії 1 і 2, інваліди війни та прирівняні до них особи, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, колишні малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць тимчасового тримання, які визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин.

З наведеного вбачається, що на думку позивача звільнення фізичних осіб від сплати податків та зборів при ввезенні автомобілів в Україну нерозривно пов'язано з їх особистим статусом і в разі, коли використання автомобіля відбувається не для потреб цієї, а іншої особи втрачається будь-який сенс у такому звільненні та нівелюється мета надання такого звільнення (полегшення майнового стану осіб, які на це не заслуговують, у зв'язку зі своїми заслугами перед державою та суспільством, у зв'язку зі станом свого здоров'я тощо).

Обґрунтовуючи правомірну передачу автомобіля у платне користування (фінансовий лізинг) іншій особі, як такий, що використовується власній господарській діяльності, позивач зазначає таке.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Одним із напрямів господарської діяльності є господарсько-торгівельна діяльність.

Згідно зі ст. 263 ГК України господарсько-торгівельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами. ОСОБА_4, якщо автомобіль увезений юридичною особою в Україну, знаходиться у власності цієї особи, цей автомобіль вважається таким, що використовується у власній господарській діяльності юридичної особи-власника цього автомобіля, і лише при відчуженні цього автомобіля іншій особі він припиняє використовуватися у власній господарській діяльності юридичної особи, яка ввезла його в Україну. При цьому позивач покликається на ст. 42, ч. 1 ст. 43, п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, відповідно до яких юридичні особи мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

А передача у платне користування майна шляхом укладення договору лізингу не заборонена законодавством.

При цьому звертає увагу Суду на те, що відповідно до Статуту ОСОБА_5 Оксі Лізинг , затвердженого Протоколом Загальних зборів засновників № 4 від 30.09.2014 одним із предметів діяльності ОСОБА_5 Оксі-Лізинг є фінансовий лізинг.

Таким чином, позивач вважає, що передача ОСОБА_5 Оксі-Лізинг майна у платне користування ОСОБА_5 НВП Гетьман шляхом укладення договору фінансового лізингу є напрямком діяльності ОСОБА_5 Оксі Лізинг та використанням ОСОБА_5 Оксі Лізинг такого майна у своїй господарській діяльності. Крім наведеного, позивач звертає увагу на те, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні та Митним кодексом по-різному врегульовано спірні правовідносини, відтак просить суд застосувати п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, якою передбачено, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норма різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків

Представник відповідача щодо викладеного заперечив, завернув увагу суду на ту обставину, що підприємства з іноземними інвестиціями мають обов'язок зі сплати податків і зборів при передачі у користування і володіння або (та) у користування автомобілів, які були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків і зборів, контроль за сплатою яких здійснюють митні органи.

Оскільки позивачем - ОСОБА_5 Оксі Лізинг відповідно до договору фінансового лізингу від 02.10.2014 року № 1 передано у виключне платне користування терміном на 36 місяців з дати підписання сторонами Акта приймання-передачі Предмету лізингу ОСОБА_5 НВП Гетьман легковий автомобіль марки RANGE ROVER Disel AUTOBIOGFAPHY, що підтверджено матеріалами справи, у нього був обов'язок сплатити відповідні податки і збори.

Так, судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_5 Оксі Лізинг та ОСОБА_5 НВП Гетьман укладено договір фінансового лізингу від 02.10.2014 року і передано у платне користування автомобіль марки RANGE ROVER Disel AUTOBIOGFAPHY. Вказаний автомобіль увезено на територію України як внесок іноземного інвестора до статутного фонду позивача - ОСОБА_5 Оксі Лізинг без сплати передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг.

Позивач вважає, що звільнений від обов'язку сплати передбачених законодавством податків під час передачі автомобіля у платне користування.

Суд вважає доводи позивача необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу з таких підстав.

Згідно з статтею 18 Закону № 93/96-ВР Про режим іноземного інвестування оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну, як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), здійснюється у порядку, встановленому Митним кодексом України.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 17.02.2000 р. № 1457-ІІІ Про усунення дискримінації в оподаткуванні об'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження (із змінами і доповненнями) підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягаюь валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Відповідно до частини 2 статті 287 Митного кодексу України, товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України Про режим іноземного інвестування з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, звільняються від сплати мита.

Пунктом 2 розділу ІІ Перехідних положень Закону України від 07.12.2000 року № 2134-ІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів країни щодо регулювання ринку автомобілів в Україні (із змінами і доповненнями від 13.03.2012 року № 4496-VI) автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повно або часткової) передбачених законодавством податків і зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків і зборів , передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України (крім випадків, передбачених Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ).

Відтак, враховуючи, що позивачем передано автомобіль у платне користування, що підтверджено відповідними доказами і не заперечується сторонами, Суд вважає, що позивач, як підприємство з іноземними інвестиціями, не звільнений від обов'язку сплати митних та інших обов'язкових платежів при передачі у користування автомобіля, який був попередньо увезений на територію України без сплати передбачених законодавством податків і зборів, контроль за сплатою яких здійснюють митні органи.

Покликання позивача на те, що норми пункту 2 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні (у взаємозв'язку із Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів України ) свідчить про те, що ця норма стосується лише автомобілів, ввезених фізичними особами суд оцінює критично, оскільки цей Закон стосується транспортних засобів, які тимчасово ввезені на територію України фізичними та юридичними особами - резидентами без сплати мита та податків.

При прийнятті рішення суд врахував позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 18 вересня 2014 року (№ 21-317а-14), в якому вказано, що вимоги пункту 2 розділу ІІ Закону України № 2134-ІІІ щодо сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України, що бу попередньо ввезений в Україну без сплати відповідних податків та зборів як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства, поширюються на підприємства з іноземними інвестиціями у разі передачі такого автомобіля у володіння або (та) у користування. Таку ж позицію ВС України виклав у своїй постанові від 12.04.2016 року у справі № 2а-240а16.

Щодо покликання позивача про порушення порядку проведення перевірки, зокрема на те, що наказ Головного управління ДФС У Львівській області від 11.08.2017 року № 3503 про проведення документальної невиїзної перевірки був вручений із запізненням - 15.08.2017 року, що позбавило позивача можливості бути присутнім під час її проведення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 5 статті 351 Митного кодексу України присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.

Крім того, враховуючи, що перевірку розпочато 14.08.2017 і завершено 18.08.2017, а повідомлено позивача про неї 15.08.2017 року, позивач мав змогу взяти у ній участь.

Що стосується покликання позивача на п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає основні засади податкового законодавства України і яким встановлено презумцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, суд вважає, що таку у вказаних правовідносинах застосувати не можна, оскільки вважає, що законодавством чітко регламентований порядок сплати визначених законодавством податків і зборів під час передачі в платне користування автомобіля, увезеного на територію України без такої сплати (на підставі пільг).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано зафіксованих в акті перевірки порушень, а відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 09 10 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на суму 202750,54 грн. і податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 09.10.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із введених на територію України товарів на суму 40550,10 грн.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами долученими до матеріалів справи підтверджено, що відповідні критерії відповідачем дотримано.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України відшкодування судового збору позивачеві, якому у задоволенні позову відмовлено, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальність Оксі Лізинг (ЄДРПОУ 38853158) до Головного управління державної фіскальної служби України у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700) про визнання протиправними і податкових повідомлень рішень № НОМЕР_1 від 09.10.2017 року на суму 202750,54 грн і № НОМЕР_2 від 09.10.2017 року, на суму 40550,10 грн., - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25 травня 2018 року.

Суддя Качур Р.П.