Рішення

від 18.05.2018 по справі 826/10500/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 18 травня 2018 року                      № 826/10500/17 Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт-6»    до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:           До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Базальт-6» (надалі також – позивач) з позовом до  Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі також – відповідач) про зобов'язання вчинити дії.           Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові. Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Рішенням Макарівського районного суду Київської області №2-568/11 від 12.09.2012 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна, зокрема на земельну ділянку за кадастровим номером 3222783200:05:007:0038. 10.01.2013 Макарівським районним судом Київської області видано виконавчий лист. Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.01.2013 відкрито виконавче провадження 36213682. Постановою від 10.04.2014 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 08.07.2015 внесено виправлення в рішення суду від 12.09.2012, а саме зазначено, що вірним кадастровим номером земельної ділянки яка підлягає стягненню є 3222783200:05:007:0036, а не 3222783200:05:007:0038. Позивач звертався з листами  до відповідача щодо зняття арешту з майна боржника в частині накладення його на земельну ділянку за кадастровим номером 3222783200:05:007:0038, оскільки остання не належить боржнику по виконавчому провадженні 36213682, а належить на праві власності позивачу. Проте, відповідачем так і не було вчинено дій по зняттю арешту із земельної ділянки за кадастровим номером 3222783200:05:007:0038, яка належить позивача, оскільки останній не є стороною виконавчого провадження. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне. Відповідно до  ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі  ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Відповідно до ч. 1,2  ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»  особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду Макарівського районного суду Київської області від 08.07.2015 про ви правлення описки в рішенні суду від 12.09.2012 набрала законної сили, суд приходить до висновку, що подальше знаходження під арештом рухомого майна перешкоджає позивачу реалізовувати свої права як власника, у зв'язку з чим з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зняти арешт з нерухомого майна, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 3222783200:05:007:0038, що належить позивачу, накладеного постановою від 10.04.2014 ВП 36113682. Частиною 2  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною 1  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до  статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 2  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2  статті 19 Конституції України  та частиною 2  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Відповідно до частини 1  статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України  при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями  72-77,  139,  143,  241-246,  255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                   В И Р І Ш И В:           Адміністративний позов Товариства  з обмеженою відповідальністю «Базальт-6» до  Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії задовольнити.           Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про зняття арешту з земельної ділянки площею 6га, за кадастровим номером 322783200:05:007:0038, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 36213682 від 10.04.2014.           Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт-6»  (код ЄДРПОУ 39932990) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн.           Рішення суду, відповідно до частини 1  статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.           Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими  статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.           Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15  розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України  до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                І.В. Смолій