Постанова

від 22.05.2018 по справі 826/14471/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/14471/17 Головуючий у 1-й інстанції: Аверкова В.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Український зерновий термінал

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року

у справі №826/14471/17 (розглянутої у письмовому провадженні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Український зерновий термінал

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Український зерновий термінал звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 №0028951404.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, а господарські операції з контрагентом мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю Український зерновий термінал подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем протиправно було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 №0028951404.

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Український зерновий термінал з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ ГАЛА АЛЬЯНС за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, за результатом якої складено акт від 30.05.2017 №247/26-15-14-04-02/39184631.

Відповідно до акту перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем абзацу а пункту 185.1 статті 185, абзацу а пункту 186.1 статті 186, абзацу б пункту 187.1 статті 187, абзацу а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 2 947 269 грн., в тому числі: за квітень 2016 року в сумі 2 947 269 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2017 № 0028951404, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 947 269 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.06.2017 № 0028951404 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, про обґрунтованість дій відповідача та правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, з огляду на відсутність підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті:

- за результатами опрацювання даних ІС Податковий облік та Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), з'ясовано, що ТОВ ГАЛА АЛЬЯНС реалізувало соняшникову олію, водночас за результатами моніторингу даних ЄРПН, ТОВ ГАЛА АЛЬЯНС придбавало будівельні матеріали, мобільні телефони, паливо тощо. Таким чином встановлено формування зазначеним товариством сумнівного податкового кредиту з ПДВ за рахунок реалізації покупцям товарів, відмінних від придбаних у постачальників, походження яких невідомо та неможливо відстежити за даними ЄРПН;

- відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (форма Д4) за перевіряємий період на ТОВ ГАЛА АЛЬЯНС рахується лише 1 особа, з нарахованою мінімальною заробітною платою, тобто відсутні трудові ресурси необхідної кваліфікації для реалізації товарів в значних обсягах контрагентам-покупцям. Також відсутні докази залучення сторонніх трудових ресурсів на підставі цивільно-правових договорів та основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності;

- під час здійснення перевірки відсутня можливість підтвердити придбання позивачем товару у ТОВ ГАЛА АЛЬЯНС та його оприходування (відсутня можливість підтвердити реальність обліку ТМЦ на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного а бухгалтерського обліку ТМЦ. З урахуванням зазначеного, бухгалтерська проводка по картці рахунку 631 по ТОВ ГАЛА АЛЬЯНС є невірною ( не підтверджено фат переміщення активу від ТОВ ГАЛА АЛЬЯНС ;

З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ ГАЛА АЛЬЯНС не мало можливості для виконання укладеного з позивачем договору поставки соняшникової олії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20 квітня 2016 року між ТОВ Український зерновий термінал (Покупець) та ТОВ Гала Альянс (Постачальник) укладено Договір поставки № 4/16, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця олію соняшникову нерафіновану, невиморожену 1-го ґатунку, в асортименті, кількості, за ціною та на умовах і в строки вказані в специфікаціях, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до розділу 2 цього Договору, поставка товару за даним Договором здійснюється партіями. Відповідно до умов транспортування, визначених в специфікаціях, переміщення товару здійснюється на умовах СРТ міста Миколаїв термінал ТОВ Евері (Інкотермс-2010).

За умовами поставки СРТ товар поставляється продавцем до обраного пункту призначення, де продавець передає товар обраному перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Згідно наданих Специфікацій №№ 1, 2 від 20 квітня 2016 року та 29 квітня 2016 року позивачем придбано 1540 тон олії соняшникової, нерафінованої, невимороженої 1-го ґатунку на загальну суму 35 367 232 грн. Також, сторони дійшли згоди, що транспортування Товару буде здійснюватися на умовах СРТ, автотранспортом за рахунок ТОВ Гала Альянс . Місце поставки - термінал ТОВ Евері , що знаходиться за адресою: місто Миколаїв, вул. Гражданська, 117.

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано суду копії: видаткових накладних №№ 141, 142, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158 від 29 квітня 2016 року.

В свою чергу, ТОВ Гала Альянс виписано відповідні податкові накладні: № 2 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 833 123,19 грн.; № 3 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 814 014,86 грн.; № 4 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 819 747, 36 грн.; № 5 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 823 569,02 грн.; № 6 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 821 658, 19 грн.; № 7 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 823 569,02 грн.; № 8 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 800 639,03 грн.; № 9 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 825 479,86 грн.; № 10 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 821 658,19 грн.; № 11 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 802 549,86 грн.; № 12 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 823 569,02 грн.; № 13 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 819 747,36 грн.; № 14 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 823 569,02 грн.; № 15 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 802 549,86 грн.; № 16 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 821 658, 19 грн.; № 17 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 817 836,52 грн.; № 18 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 821 658,19 грн.; № 19 від 29 квітня 2016 року, номенклатура товару - олія соняшникова, нерафінована на суму 819 747,36 грн.

В силу приписів абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм у сукупності суд приходить до висновку, що Податкового кодексу України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Тобто, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Колегія суддів звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем робіт/послуг з його господарською діяльністю, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначає, що товар придбаний з метою подальшої реалізації, зокрема, позивачем надані копії наступних документів: Договір від 20 квітня 2016 року № 84Т, укладений із ТОВ ДК Талан на поставку олії, специфікації за даним договором, податкові накладні; Договір поставки від 26 квітня 2016 року № 126Д, укладений із ТОВ Дартер на поставку олії, специфікації за даним договором, податкові накладні; Договір поставки № 16-ЗТ від 27 квітня 2016 року, укладений із ТОВ Зернотрейд Київ-К на поставку олії, специфікації за даним договором, податкові накладні.

Водночас, зі змісту доданих до матеріалів позову документів неможливо встановити конкретні види та обсяги товару, які фактично придбані Покупцем; відсутні документальні докази руху товару між позивачем, Постачальником та покупцями у подальшому.

Ідентифікувати, що саме придбану олію у ТОВ Гала Альянс позивачем продано ТОВ ДК Талан , ТОВ Дартер та ТОВ Зернотрейд Київ-К з наданих документів не вбачається можливим.

Позивачем не надані всі товарно-транспортні накладні, зокрема зазначено, що примірник товарно-транспортної накладної, який призначений для ТОВ Український зерновий термінал переданий до терміналу ТОВ Евері , товарно - транспортні накладні за №№ 888023, 888024, 888026, 888029, 888028, 888022, 888020, 888018, 888019, 888012, 888011, 888013, 888009, 888007, 888005, 888002, 888001, 888046, 888040, 888039, 888038, 888041, 888042, 888044, 888048 перебувають також у терміналі ТОВ Евері . До матеріалів справи вказані товарно-транспортні накладні не надано.

Крім того, позивачем не надано до перевірки сертифікати відповідності, якості та походження олії соняшникової, первинні документи, що підтверджують здійснення аналізів при прийнятті олії на зберігання та продаж на предмет стану в якому можливе зберігання олії, товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення олії соняшникової нерафінованої.

Також, надані позивачем документи (саме: лист Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 11 січня 2018 року № 90/Г10-02-08-03; лист ТОВ Гала Альянс , Договір складського зберігання від 01 квітня 2016 року № 01/04; лист про надання інформації направлений на ТОВ Виробничо промислова компанія Агроресурс ; лист відповідь ТОВ Виробничо промислова компанія Агроресурс від 18 січня 2018 року № 908; договір з митним брокером ТОВ Юнікорн Мерітайм від 01 лютого 2016 року № 01/02-16) не свідчать про реальну поставку олії соняшникової нерафінованої, невимороженої 1-го ґатунку, в асортименті, кількості, за ціною та на умовах і в строки вказаних в Договорі. При цьому, судом враховано надану податкову інформацію від 28 вересня 2016 року № 153/10-02-14-03/40215901.

Крім того колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що за результатами здійсненні податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ ГАЛА АЛЬЯНС було встановлено, що відповідно до Єдиного реєстру судових рішень ТОВ ГАЛА АЛЬЯНС відноситься до ряду фіктивних та транзитних підприємств, які здійснюють документальне оформлення нереального постачання олії соняшникової для суб'єктів господарювання реального сектору економіки (кримінальне провадження №32016040040000036).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2017 року № 0028951404 є обґрунтованими та правомірним.

Доводи апелянта щодо тих обставин, що достатності документів первинного бухгалтерського обліку для підтвердження здійснення господарських операцій, колегія суддів не приймає до уваги з огляду, оскільки зазначені посилання спростовуються встановленими обставинами справи.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд першої інстанції правомірно здійснив ретельне дослідження первинних документів, складених на реалізацію спірних договорів та цілком об'єктивно звернув увагу на недостатність доказів підтверджуючих фактичне виконання договору про надання рекламних послуг.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Разом з цим, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Водночас звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

І хоча площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

В тому числі, з обов'язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За вищевказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, який, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № №2а-4259/12/1070.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги до суду надано не було.

Водночас відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку та правомірність свого рішення.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Український зерновий термінал - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2018 року.