Постанова

від 21.05.2018 по справі 445/1546/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/1546/17 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"як П.В.

Провадження № 22-ц/783/378/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1П.

Категорія:21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і ОСОБА_2,

за участю: секретаря Цапа П.М.;

відповідачки ОСОБА_3 її представника - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки за адресою: с.Женів Золочівського району Львівської області, вул. Лесі Українки, 67, від 20.07.2010 року, укладених між ОСОБА_6 і ОСОБА_3, визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності на житловий будинок № 67 на вул. Лесі Українки у с.Женів Золочівського району Львівської області за ОСОБА_3 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №1163302, виданого ОСОБА_3: з тих підстав, що зміст правочину суперечить актам цивільного законодавства, зокрема - п.16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту від 03.03.2004 №20/5, і волевиявлення дарувательки не відповідало її внутрішній волі.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач разом із своєю матір'ю проживав у її будинку на вул. Лесі Українки, 67 у селі Женів Золочівського району Львівської області та утримував її до смерті. У ремонт вказаного будинку він вклав значну суму коштів (перекрив дах будинку, замінив вікна, провів газ, нове освітлення, каналізацію). 15.07.25 року його матір померла і після її смерті він дізнався, що мати подарували свій житловий будинок онуці ОСОБА_3 Вважає, що такий договір мати підписати не могла, оскільки була інвалідом по зору І групи і, відповідно, не могла писати чи підписувати якісь документи. Позивач зазначав, що його права порушені, оскільки він є спадкоємцем першої черги, а договір дарування фактично усуває його від спадщини (а.с. 1-3).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 146-149).

Стягнуто з позивача ОСОБА_5 на користь відповідачки ОСОБА_3 3 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Дане рішення оскаржив позивач ОСОБА_5

Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Наполягає на тому, що при посвідченні договорів дарування, що ним оспорюються, нотаріусом було порушено п.16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту від 03.03.2004 року №20/5, оскільки в договорах не зазначено, що дарувальник - сліпа особа.

Також вважає,що його маму могла обдурити відповідачка … або заставити її укласти договір дарував шляхом погроз .

Вважає неправомірним стягнення з нього на користь відповідачки витрат останньої на правову допомогу, оскільки нею та її представником не надано протоколів, що підтверджують вчинення (представником) окремих процесуальних дій поза судовим засіданням і вважає, що в справі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту оплати правової допомоги і самого факту надання такої (а.с. 152-155).

На клопотання представника апелянта апеляційний розгляд справи, призначений на 02 квітня 2018 року, було відкладено на 21 травня 2018 року (а.с. 198-200).

Апелянт, будучи під власноручну розписку повідомленим про апеляційний розгляд справи 21 травня 2018 року (а.с. 201), в судове засідання не з'явився і про причини такої неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України), не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони відповідачки і її представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 2 ст. 78 ЦПК України - що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та місту апеляційної скарги, в основу згаданих заяв позивачем (апелянтом) покладено те, що його мама не могла прочитати документи, які підписувала, як вказано в договорах дарування, оскільки на той час була фактично інвалідом по зору 1 групи, сліпою. Вона була інвалідом війни 1 групи. Це можуть підтвердити свідки … .

В той же час, та обставина, що особа (мама позивача) на час укладення договорів, які оспорюються позивачем, була інвалідом по зору 1 групи, сліпою та інвалідом війни 1 групи , не може підтверджуватися показами свідків, а підлягає підтвердженню належними та допустимими засобами доказування, в даному випадку - довідками МСЕК, пенсійним посвідченням тощо, однак такі у матеріалах справи відсутні, оскільки позивачем (апелянтом) в обґрунтування наведених ним доводів до суду не подавалися.

В той же час, вище наведені твердження позивача (апелянта) про інвалідність його матері та її сліпоту спростовуються іншими доказами по справі, а саме: показами нотаріуса (яка посвідчувала договори дарування, які оспорюються позивачем) та свідків, які допитувалися судом першої інстанції, і ці покази позивачем (апелянтом) належними та допустимими доказами не спростовано.

Як вбачається з твердження, яке міститься у апеляційній скарзі, про те, що маму позивача (апелянта) могла обдурити відповідачка … або заставити її укласти договір дарував шляхом погроз , дане твердження ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим, а тому доводи апеляційної скарги і в цій частині не можуть прийматися до уваги.

Крім цього, позивач не оспорював договорів дарування з підстав вчинення їх під впливом обману чи під впливом насильства (ст.ст. 230, 231 ЦК України).

ЦПК України встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (п.1 ч.3 ст. 133), які несуть сторони і які за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 137).

У пункті 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 „Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» міститься роз'яснення про те, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Стороною відповідача подано до суду розрахунок витрат відповідача на правову допомогу та докази про понесення ним цих витрат (а.с. 128-138), які позивачем (апелянтом) у поданих ним письмових Запереченнях на клопотання (відповідачки) про стягнення витрат на правову допомогу (а.с. 141-142) не спростовано.

Оскаржуваним рішенням позовну вимогу про стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правову допомогу у розмірі 9 000 грн. (а.с. 130) задоволено частково - у розмірі 3 000 грн.

З урахуванням вище наведеного, і в частині оскарження рішення про стягнення з позивача на користь відповідачки 3 000 грн. понесених останньою витрат на правову допомогу доводи апеляційної скарги також до уваги прийматися не можуть.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Золочівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 25 травня 2018 року.

Головуючий

Судді: