Постанова

від 25.05.2018 по справі 813/239/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2018 року

Київ

справа №813/239/13-а

адміністративне провадження №К/9901/19245/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Шипуліної Т.М. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. розглянув у порядку письмового провадження справу №813/239/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РАС Логістик до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення за заявою Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.12.12012 №000476302/24062. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби щодо нарахування пені з податку на додану вартість в сумі 111892,50грн. відповідно до акта перевірки від 26.11.2012 №3902/22-10/3487672 Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю РАС Логістик з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишено без задоволення. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 залишено без змін.

Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулася до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 у справі №813/239/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РАС Логістик до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві відповідач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 10.10.2016 відкрито провадження за заявою Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 у справі №813/239/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РАС Логістик до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Шипуліна Т.М. (суддя-доповідач), Бившева Л.І, Хохуляк В.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. від 26.02.2018 заяву Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 у справі №813/239/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РАС Логістик до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення прийнято до провадження.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Суд перевірив матеріалами справи наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю РАС Логістик з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.4,198.6 статті 198 Податкового Кодексу України.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.11.2012 №3902/22-10/34857672 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 №0004762302/24063, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі на загальну суму 1142505,00грн., в тому числі основний платіж - 535000,00грн., штрафні санкції - 131250,00грн. Крім того, податковим органом проведено нарахування пені по податку на додану вартість в сумі 111892,50грн.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції податковий орган посилається на неоднаковість застосування у подібних правовідносинах пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016 у справі №826/17395/15 в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що контрагенти позивача по господарським операціям не мали можливості забезпечити виконання укладених з позивачем договорів, господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Крім того, відповідач посилається на те, що ухвала не відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі №826/14268/14.

Тобто, у заяві про перегляд судового рішення податковим органом порушується питання про різне застосування норм податкового і пов'язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарських операцій, на підставі яких формувалися валові витрати, а також про підтвердження/непідтвердження платниками податку товарності господарської операції належними і допустимими доказами.

У справі, про перегляд рішення в якій заявлено вимогу, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Екопласт Львів , Товариством з обмеженою відповідальністю Фінанс Пан Трейд , Приватним підприємством Аеромакс-Сервіс , Приватним підприємством Львівкомфортгруп-К фактично здійснювались, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні згаданих вище норм податкового законодавства, зокрема, у постановах від 12.01.2016 у справі №21-3706а15, від 14.03.2017 у справі №21-1513а16, від 12.09.2017 у справі №826/10933/14.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

У справі, що розглядається, суди вказали на безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваних рішень, оскільки господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Екопласт Львів , Товариством з обмеженою відповідальністю Фінанс Пан Трейд , Приватним підприємством Аеромакс-Сервіс , Приватним підприємством Львівкомфортгруп-К фактично здійснені, первинні бухгалтерські документи відображають реальність таких операцій.

Суд з таким висновком не погоджується, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Матеріали справи містять постанову Сихівського районного суду міста Запоріжжя від 29.12.2011 у справі №1-104/11, яким директора Товариства з обмеженою відповідальністю Екопласт Львів звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Крім того, податковий орган посилався на фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю Фінанс Пан Трейд . Зазначені обставини ставлять під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та вказаними товариствами.

При розгляді конкретної справи суди мають перевіряти та оцінювати такі доводи контролюючого органу щодо неможливості здійснення підприємствами легальної господарської діяльності.

Проте, у даній справі висновки судів про помилковість доводів відповідача щодо штучного формування податкового кредиту по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю Фінанс Пан Трейд та Товариством з обмеженою відповідальністю Екопласт Львів є передчасними та зроблені без належного з'ясування фактичних обставин справи.

Зазначені вище прогалини щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів унеможливлюють формулювання правового висновку щодо правильності застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) та статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII), суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2013, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 у справі №813/239/13 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає

............................

...........................

...........................

Т.М.Шипуліна,

Л.І.Бившева,

В.В.Хохуляк,

Судді Верховного Суду