Постанова

від 24.05.2018 по справі 809/1264/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2018 року

Київ

справа №809/1264/17

адміністративне провадження №К/9901/40815/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя - Лучко О.О.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді - Обрізко І.М., Попко Я.С.)

у справі №809/1264/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Захід - Агро

до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Захід - Агро (далі - Товариство) звернулося в Івано-франківський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.09.2017 №0028811205.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що Товариством не порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення податкового органу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головнорго управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №002881205 від 05.09.2017, яким Товариство з обмеженою відповідальністю Захід - Агро МХП зобов'язано сплатити штраф у розмірі 29 145 грн. 68 коп.;

- стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Захід - Агро МХП сплачений судовий збір в розмірі 1 600 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що Товариство з дотриманням встановлених податковим законодавством строків сплатило задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2015 року, а тому застосування до позивача штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ за декларацією за жовтень 2015 року є протиправним.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного повідомлення - рішення, з огляду на те, що Товариством порушено граничні терміни сплати грошових зобов'язань.

18 квітня 208 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Захід - Агро МХП" є правонаступником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дружба , яке перебувало на податковому обліку в Дрогобицькій ОДПІ ГУ ДФС в Львівській області. В зв'язку з набуттям всіх прав та обов'язків СТОВ Дружба , ТОВ "Захід - Агро МХП" перейшло на податковий облік до ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

На підставі п.п. 19-1.1.1 , 19-1.1.2 п. 19-1 ст. 19 , п.п. 210.1.4. п. 20.1 . ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючим органом проведено камеральну перевірку позивача за звітний податковий період з 14.01.2016 по 05.09.2017 з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт № 7817/09-19-12-05/37042858 від 05 вересня 2017 року.

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України (а.с. 10).

На підставі акта перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення рішення №0028811205 від 05.09.2017, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у вигляді штрафу у розмірі 29 145, 68 грн. за порушення строків сплати податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (а.с. 8).

Податковий орган дійшов висновку про те, що Товариством затримано сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання, в результаті чого до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, що становить 29 145, 68 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинами справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 ПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 36.1 статті 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація , розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно ст.. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

-

Згідно ст. 209 ПК України сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їхні рахунки у системі електронного адміністрування податку, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, коштів у розмірі, достатньому для перерахування до державного бюджету та на спеціальний рахунок, на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Так, податковим органом за порушення ТзОВ Захід-Агро МХП строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених товарів в Україні, вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України Податкового кодексу України та на підставі ст. 126 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України за затримку 1 445 календарних днів та нараховано штрафні санкції в сумі 1 199, 10 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість № 9014008367 від 19.01.2012 року.

Колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування відповідачем до Товариства штрафних санкцій в цій частині, з огляду на пропуск контролюючим органом, встановленого Податковим кодексом України 1 095 строку давності для нарахування податкових зобов'язань.

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи довідки Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС У Львівській області № 1613172200112 від 15.01.2016 року, виданої у зв'язку з ліквідацією СТОВ Дружба , станом на дату її реєстрації, у СТОВ Дружба відсутні будь - які грошові зобов'язання та податковий борг.

Щодо податкової декларації з податку на додану вартість за 2015 рік № 9236607922 від 19.11.2015, колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність застосування податковим органом до платника податків штрафу за несплату, у встановлений законом строк, зазначеної суми узгодженого грошового зобов'язання, з огляду на те, що по декларації за жовтень 2015 року СТОВ Дружба сплатило на рахунок в системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальних рахунок, кошти в розмірі 791 943, 00 грн., а саме: 163 144, 79 грн. згідно платіжного доручення № 212423008 від 09.08.2015; 334 872, 44 грн. згідно платіжного доручення № 226357006 від 15.10.2015; 14 000, 00 грн. згідно платіжного доручення №229371006 від 02.11.2015; 184 000, 00 грн. згідно платіжного доручення №233072025 від 10.11.2015; 95 476, 00 грн. згідно платіжного доручення №237203008 від 23.11.2015 (а.с. 27-31, 140-141).

Таким чином, Товариство з дотриманням встановлених строків, тобто до 30.11.2015 сплатило задекларовані податкові зобов'язання за жовтень 2015 року.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача.

Всупереч приписів частини другої ст. 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) і яка кореспондує ця зі статтею 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017р.), відповідач не надав належних та беззаперечних доказів обґрунтованості своїх доводів,викладених в касаційній скарзі.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова