Рішення

від 18.05.2018 по справі 275/997/17

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/997/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Данилюк О. С.

при секретарі с/з ОСОБА_1,

за участю за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно , мотивуючи свої вимоги тим, що його мати ОСОБА_6 проживала у власному житловому будинку в с .Ставище, вул. Лузанівська, 85, Брусилівського району Житомирської області. Мати за життя посвідчила в Ставищенській сільській раді заповіт, відповідно до якого заповіла усе своє майно своїй дочці ОСОБА_4, відповідачці у справі. Мати позивача ОСОБА_6 померла 08 травня 2014 року. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, що складається з права власності на земельну ділянку площею 4.6499 га. Спадщину після смерті матері було ним прийнято шляхом подання відповідної заяви до приватного нотаріуса Брусилівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 Крім нього заяву про прийняття спадщини було подано його сестрами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 23 листопада 2015 року ОСОБА_4 отримала у приватного нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 частини земельної ділянки площею 4.6499 га. При цьому постановою приватного нотаріуса Брусилівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 від 08 грудня 2017 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку, так як ним не підтверджено родинні стосунки з померлою. Так, в свідоцтві про народження позивача в графі мати зазначено ОСОБА_8, в свідоцтві про одруження його матері з ОСОБА_9 зазначено ОСОБА_8. Однак про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_8 є однією і тією самою особою, свідчать витяги з погосподарської книги Ставищенської сільської ради будинку по вул. Лузанівська, 85, в с .Ставище Брусилівського району Житомирської області, свідоцтво про народження позивача, а також можуть підтвердити свідки. Позивач ОСОБА_3 вважає, що оскільки померла ОСОБА_6 являється його матір'ю, ним прийнято спадщину після її смерті та подано заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, то він має право, як спадкоємець 1 черги за законом, який на момент відкриття спадщини був непрацездатним, бо перебував на пенсії, на визнання за ним права власності на обов'язкову частку земельної ділянки, яка належала померлій ОСОБА_6 Тому просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_8, яка зазначена в свідоцтві про народження ОСОБА_3, 10.03.1949р.н., як мати, та ОСОБА_8, як зазначено в свідоцтві про її одруження з ОСОБА_9, є однією і тією ж самою особою, та визнати за ним право власності на обов'язкову частку у спадщині, що залишилась після смерті його матері ОСОБА_6Д, а саме власності на 1/6 частину (обов'язкова частка) земельної ділянки площею 4,6499, кадастровий номер 1820986000:09:000:0164, яка знаходиться на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, розгляд справи проводити у його відсутність (а.с. 91).

Відповідач ОСОБА_4 в підготовче судове засідання також не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомленою належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову не заперечувала (а.с. 54).

Третя особа ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_3 не заперечувала, просила визнати за ОСОБА_3 право на 1/6 частину земельної ділянки, що належала їх померлій матері ОСОБА_10, встановивши юридичний факт, що ОСОБА_8, яка зазначена в свідоцтві про народження її брата ОСОБА_3, як мати, та ОСОБА_8, як зазначено в свідоцтві про її одруження з ОСОБА_9, є однією і тією ж самою особою.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили той факт, що позивач ОСОБА_3 дійсно є сином ОСОБА_8, також підтвердили що ОСОБА_8 та ОСОБА_8 це одна і та ж сама особа.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 законні й обґрунтовані та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, викладені в позовній заяві обставини підтверджуються наступними дослідженими судом доказами:

копією свідоцтва про смерть, згідно якого ОСОБА_6 померла 08 травня 2014 року р. у віці 88 років (а.с. 10);

копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_9 03.02.1946 року, після реєстрації якого набула прізвище ОСОБА_9 (а.с. 11).

копією свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю якого записана ОСОБА_8 (а.с. 9);

копією аркушів погосподарської книги за 1950-1952 роки, господарство № 101 с. Ставище Брусилівського району Житомирської області, згідно якої до складу сім'ї голови домогосподарства ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, входили дочка ОСОБА_8, 1927р.н., ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, зять, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, онук, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, онук (а.с. 7а);

копією аркушів погосподарської книги за 1958-1960 роки, господарство № 101 с. Ставище Брусилівського району Житомирської області, згідно якої до складу сім'ї голови домогосподарства ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, входили дочка ОСОБА_15, дочка, 1927р.н., ОСОБА_16, 1927р.н., зять, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, онук, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, онук, ОСОБА_17, 29.06.1953р.н., онучка, ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_6, онучка (а.с. 7);

копією пенсійного посвідчення ОСОБА_3, виданого 24.01.2014р. (а.с. 77) та довідкою Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_3 (а.с. 31);

копією спадкової справи № 6/2013 рік, що заводилась після смерті 08.05.2014р. ОСОБА_6 (а.с. 57-90);

копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно якого ОСОБА_4 отримала спадщину після смерті матері ОСОБА_6, що складається з 2/3 частин земельної ділянки земельної ділянки площею 4,6499, кадастровий номер 1820986000:09:000:0164, яка знаходиться на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому з вказаного свідоцтва вбачається, що свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3, 10.03.1949р.н., та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, на 1/6 частки у спадщині (обов'язкова частка) не видавались (а.с. 8);

постановою приватного нотаріуса Брусилівського нотаріального округу від 08.12.2017 р. про відмову у видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_6, оскільки ним не підтвердженні родинні стосунки з померлою (а.с. 4).

Вказаним фактичним обставинам відповідають правовідносини у сфері набуття права власності в порядку спадкування за законом, які врегульовані ст.ст. 328, 377, 1216, 1217, 1225, 1249, 1261, 1268, 1269 ЦК України, згідно з якими позивач як спадкоємець за законом, що прийняв спадщину, має право незалежно від наявності та змісту заповіту на обов'язкову частку у спадщині, що залишилась після смерті ОСОБА_19, якій на час смерті належала земельна ділянка розміром 4,6499 га, яка розташована на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

Тобто суд вважає, що наявні всі законні підстави для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_8, яка зазначена в свідоцтві про народження позивача як мати, та ОСОБА_8, як зазначено в свідоцтві про її одруження, є однією і тією ж самою особою, та визнання за позивачем права на обов'язкову частку у спадщині, що залишилась після смерті ОСОБА_6, в підготовчому судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 200 ЦПК України з врахуванням визнання позову відповідачем та третьою особою.

На підставі викладеного, ст.ст. 328, 377, 1216, 1217, 1225, 1249, 1258, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 120, 152 ЗК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 89, 200, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_8, яка зазначена в свідоцтві про народження ОСОБА_3, 10.03.1949р.н., як мати, та ОСОБА_8, як зазначено в свідоцтві про її одруження, є однією і тією ж самою особою.

Визнати за ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_7, паспорт серія МВ № 104528, виданий Зарічним МВ СМВ УМВС України в Сумській області 01.10.2002 року, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8. м. Суми, і.к. НОМЕР_1) в порядку спадкування за законом право власності на 1/6 частину (обов'язкова частка) земельної ділянки площею 4,6499, кадастровий номер 1820986000:09:000:0164, яка знаходиться на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка належала на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 592 796 померлій 08 травня 2014 року ОСОБА_6.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Рішення постановлено суддею у нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2018 року.

СУДДЯ ОСОБА_20