Рішення

від 17.05.2018 по справі 381/3165/17

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/122/18

381/3165/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Пруднікової П.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2017 року представник позивача звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що у відповідності до державного акта на право власності на земельну ділянку ЖБК Машинобудівник є власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Фастів, вул. К.Строкова, 7 та згідно декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ ступенів складності, багатоквартирний будинок, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, вважається закінченим будівництвом та готовий до експлуатації.

Рішенням позачергових зборів ЖБК Машинобудівник від 19.10.2015 року ОСОБА_3 було прийнято в члени ЖБК Машинобудівник зі сплатою вступного внески в розмірі 100 000,00 грн. та в подальшому між кооперативом та ОСОБА_3 було укладено Договір на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі, відповідно до умов якого кооператив приймає члена кооперативу у дольове будівництво 105-ти квартирного житлового будинку на квартиру № 55, загальна вартість якої складає 189538,00 грн. До повного розрахунку ОСОБА_3 з ЖБК Машинобудівник власником квартири в силу вимог ст. 384 ЦК України є виключно ЖБК Машинобудівник .

Позивач вказує, що ОСОБА_3 в порушення рішення позачергових зборів членів ЖБК Машинобудівник не було сплачено не тільки вступний внесок в розмірі 100000,00 грн., а й не було проведено розрахунок за квартиру в порядку визначеному в договорі від 19.10.2015 року. Проте, 19.02.2016 року ОСОБА_3 зареєстрував право власності на АДРЕСА_1. За зверненням позивача до відділу поліції була порушена кримінальна справа за фактом вчинення злочину передбаченому ч.4 ст. 358 ККУ та в рамках кримінального провадження була витребувана реєстраційна справа, яка містила договір придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі та довідка про те, що ОСОБА_3 є членом ЖБК Машинобудівник , що кошти за квартиру були внесені в повному обсязі та заборгованість відсутня, підписана Головою правління ЖБК Машинобудівник ОСОБА_4, акт приймання-передачі квартири, підписаний також ОСОБА_4 Проте, представник позивача стверджує, що ОСОБА_4 не підписував від імені кооперативу ані довідки, ані акта прийому-передачі, підпис належить невідомій особі. Наведене свідчить, що майно вибуло з володіння позивача поза його волею, тому просив відновити порушені права шляхом витребування нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 з незаконного володіння ОСОБА_3 та передати його на користь Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник , а також скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно за відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача надавав пояснення, аналогічні викладеним, просив позов задовольнити. Крім того, додатково пояснив, що відповідачем не було дотримано процедури подання документів для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме документи подавалися не позивачем, а відповідачем ОСОБА_3, також документи подані в копіях, а не в оригіналах, як того вимагає законодавство.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, вказавши, що ОСОБА_3 правомірно набув право власності на спірну квартиру, відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки сплатив внески на оплату вартості квартири згідно договору б/н від 19.10.2015 року, всього - 189 538 грн. Крім того, зазначив, що висновок експерта, на який посилається позивач, не є належним доказом, оскільки експертом досліджувалися електронні фотокопії документів, а не їх оригінали.

01 вересня 2017 року позивач звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області із зазначеною позовною заявою, яка ухвалою від 01.09.2017 року була залишена без руху з підстав сплати судового збору у невідповідному до вимог законодавства розмірі /а.с.80/.

14.09.2017 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області провадження у справі було відкрито, справу призначено до судового розгляду на 04.10.2017 року /а.с.87/.

04.10.2017 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача були витребувані у відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, прав на нерухоме майно та обтяжень виконавчого комітету Фастівської міської ради оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи та документів, на підставі яких право власності на квартиру №АДРЕСА_3 було зареєстровано за ОСОБА_3, у тому числі: довідку про членство ОСОБА_3 у ЖБК Машинобудівник , довідку про повне внесення коштів за квартиру та відсутність заборгованості у ОСОБА_3, акт приймання-передачі квартири від 23 .12.2015 року /а.с.121/.

09.10.2017 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача у відділу державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради були витребувані оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи та документів, на підставі яких право власності на квартиру №АДРЕСА_3 було зареєстровано за ОСОБА_3, у тому числі: довідку про членство ОСОБА_3 у ЖБК Машинобудівник , довідку про повне внесення коштів за квартиру та відсутність заборгованості у ОСОБА_3, акт приймання-передачі квартири від 23.12.2015 року /а.с.141/.

15.01.2018 року ухвалою суду представникові позивача було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме у Біоцерківського відділу поліції Київської області матеріалів кримінального провадження №12016110310000606 для їх огляду, оскільки вони містять необхідні для розгляду даної справи документи - договір на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі від 19.10.2015 року, довідку про членство ОСОБА_3М, у кооперативі, акт приймання-передачі квартири від 23.12.2015 року, оскільки Інструкція з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України не надає право суду витребувати кримінальне провадження шляхом винесення ухвали про витребування доказів /а.с.188-189/.

Ухвалою суду від 23.03.2018 року у задоволенні клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення по справі судової почеркознавчої експертизи та витребування доказів було відмовлено, оскільки призначення експертизи з переліком запропонованих питань та витребування доказів є фактичним повернення справи на стадію підготовчого провадження, що є недопустимим на стадій розгляду по суті цивільної справи /а.с.228-229/.

Ухвалою суду від 18.04.2018 року були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_3 до набрання законної сили рішення суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно витягу з протоколу № 42 позачергових зборів ЖБК Машинобудівник від 19.10.2015 року, ОСОБА_3 прийнято до складу кооперативу з вступним внеском 100000 (сто тисяч) гривень /а.с.26/.

19.10.2015 року ЖБК Машинобудівник з ОСОБА_3 уклали договір на придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі. Предметом вказаного договору є квартира № АДРЕСА_5, поверх №1, під'їзд 3, кімнат 3, загальна площа 81,94 кв.м., житлова площа 45,53 кв.м.

Згідно п. 2.2. договору ціна квартири складає 189 538 грн., розрахунок виконується до 31.12.2015 року /п.3.1. договору/.

Відповідно до п. 5.1 договору, якщо член кооперативу не сплатив вартість квартири в термін, згідно п. 5.1, договір втрачає чинність /а.с.27-29/.

Як вбачається з копії довідки, виданої головою правління Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник , ОСОБА_3 дійсно являється членом ЖБК Машинобудівник . Кошти за 3-кімнатну квартиру № 58 внесені в повному обсязі, заборгованість відсутня. Вказана довідка підписана головою правління ОСОБА_4 /а.с.34/.

Крім того, позивачем до позовної заяви надана копія ОСОБА_2 на передачу житлового приміщення від 23.12.2015 року, який був складений головою правління ОСОБА_4 та ОСОБА_3, про те, що згідно договору про придбання житла від 23.12.2015 року перший передає, а другий приймає житлове приміщення, а саме квартиру №АДРЕСА_6. /а.с.33/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомо майна, право власності на квартиру № АДРЕСА_7 зареєстровано за ОСОБА_3 /а.с.40-41/.

Із наданих відповідачем квитанцій до прибуткового касового ордеру ЖБК Машинобудівник від 20.10.2015 року та 21.10.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 внесено на оплату квартири № 55 згідно договору б/н від 19.10.2015 року 94769,00 грн. та 94769,00 грн. відповідно, а всього на суму 189538,00 грн. /а.с. 105-106/.

Із змісту позовної заяви вбачається, що представник позивача обґрунтував вимоги положеннями ст. 1212 ЦК України, вказавши на незаконність та безпідставність набуття права власності нерухомого майна, законним власником якого є ЖБК Машинобудівник , ОСОБА_3, відповідно і державна реєстрація права власності на квартиру за відповідачем є безпідставною.

Крім того, представник позивача посилався на ст.ст.387, 388 ЦК України, згідно яких власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Щодо правильного застосування вказаної норми закону до заявлених спірних відносин суд бере до уваги позицію Верховного Суду України у цивільній справі №6-3090-цс15 від 02 березня 2016 року, який зазначив наступне.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Разом із тим, відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Підсумовуючи зазначене, можна зробити висновок, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як зазначалось, право власності на спірну квартиру набуто відповідачем за договором придбання загальної площі житла в порядку членства в кооперативі від 19.10.2015 року, який недійсним не визнавався.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, спірна квартира перебуває у володінні ОСОБА_3 на відповідній правовій підставі, зокрема на підставі договору від 19.10.2015 року, тому твердження позивача про те, що відповідач заволодів квартирою без достатньої правової підстави та до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1212 ЦК України, є помилковим.

Суд не приймає доводів позивача, в обґрунтування безпідставності набуття відповідачем спірної квартири, на факт підроблення ОСОБА_3 документів для реєстрації права власності, які підписані від імені голови правління ЖБК Машинобудівник ОСОБА_4, який, в свою чергу, таких документів не підписував, з огляду на наступне.

Як зазначалось, державна реєстраціям права власності за відповідачем на спірну квартиру була здійснена, у тому числі, на підставі довідки про членство у кооперативі ОСОБА_3 та акта на передачу житлового приміщення від 23.12.2015 року, які видані головою правління Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник ОСОБА_4

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача ОСОБА_4 звернувся до Фастівського відділення поліції із заявою про вчинення злочину ОСОБА_5, який підробив підписи та печатки в актах прийому-передачі та в подальшому їх використав у власних цілях. Відомості за вказаною заявою внесені до ЄРДР 14.03.2016 року з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ст.358 ч.4 КК України /а.с.39/.

Обґрунтовуючи свою позицію представник позивача посилається на висновок почеркознавчої експертизи № 1893 від 19.09.2016 року, яка проведена в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110310000606 від 14.03.2016 року, згідно якого підписи ОСОБА_4 у акті на передачу житлового приміщення та в довідці про відсутність заборгованості, виконані іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_4 /а.с.42-52/.

Відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду", висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Як вбачається з п.1.1. п.1 Розділу І Криміналістичні експертизи Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5) для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Між тим, зважаючи на те, що почеркознавча експертиза була проведена в межах кримінального провадження лише по електрофотокопіям, суд не вважає висновок даної експертизи належним доказом та відповідно не приймає його до уваги.

Крім того, інші документи в сукупності, які містяться в матеріалах справи доводять виконання обов'язків ОСОБА_3 за договором від 19.10.2015 року.

Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В частині другій ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України закріплено принцип презумпції невинуватості, згідно з якими особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Презумпція невинуватості має призначення не лише оберігати честь і гідність особи від необґрунтованих звинувачень у вчиненні злочину, а й має запобігати формуванню громадської думки щодо винуватості/невинуватості особи за відсутності остаточного судового рішення.

Матеріали справи містять постанову від 12.02.2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110310000606 від 14.03.2016 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Представник позивача стверджував, що досудове розслідування на даний час триває, однак доказів таким фактам не надав.

Таким чином, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивачем ЖБК Машинобудівник не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, зокрема того, що ОСОБА_3 не сплатив вступного внеску і така несплата призводить до втрати чинності договору про передачу йому квартири як члену кооперативу, докази, що саме останній підробив документи і відповідно до них незаконно набув право власності на квартиру.

Так, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч1 ст. 319 ЦК України). Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, стороною позивача не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог, а саме доказів неправомірності та безпідставності набуття ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру, а отже позовні вимоги ЖБК Машинобудівник є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 81, 89, 102, 141, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 321, 387, 388, 1212 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник /код ЄДРПОУ 23572785, місцезнаходження: Київська обл., м. Фастів, вул.. Капітана Строкова, 7/ до ОСОБА_3 /ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2/ про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлений 25 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області за правилами, встановленими в ст.ст. 354-356 ЦПК України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Суддя Є.Ю.Чернишова