Рішення

від 24.05.2018 по справі 904/1391/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2018м. ДніпроСправа № 904/1391/18 За позовом Приватного підприємства "Агро-стандарт", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара", с. Боровківка Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 25 398,60 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Коваленко О.В.

Представники:

Від позивача: Тищенко В.В., довіреність №24 від 23 квітня 2018 року, представник

Від відповідача: Галюк Р.М., довіреність від 16 квітня 2018 року, представник

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне підприємство "Агро-стандарт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара" заборгованість у розмірі 25 398,60 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 17 137,99 грн.;

- пеня у розмірі 2 256,98 грн.;

- 5 % річних у розмірі 309,18 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 832,64 грн.;

- штраф у розмірі 4 861,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №27-1/2-2016-16 від 24 травня 2016 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані інфляційні збитки за період з грудня 2017 року по лютий 2018 року.

На підставі пунктів 4.1, 5.3, 5.4 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 2 256,98 грн. за загальний період з 30.11.2017 по 02.04.2018, 5 % річних у розмірі 309,18 грн. та штраф 20% у розмірі 4 861,81 грн.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що станом на момент звернення до суду у відповідача не існувало та не існує заборгованості перед позивачем. Акт звірки наданий позивачем відповідачеві не надсилався та звірку ніхто не робив. На акті звірки відсутній підпис відповідача та позивачем не надано доказів надіслання такого акта відповідачу.

За період з 15 грудня 2017 року по теперішній час позивачем не було пред'явлено до відповідача будь-яких претензій в установленому порядку з приводу прострочення сплати суми за договором купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2018 відкрито провадження у справі №904/1391/18, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначено на 25.04.2018. У судовому засіданні 25.04.2018 оголошено перерву на 24.05.2018.

У судовому засіданні 24.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2016 року між Приватним підприємством "Агро-стандарт" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 27-1/2-2016-16, відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар З/Ч до тракторів, вантажних автомобілів та іншої с/г техніки на умовах, зазначених в цьому договорі, в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Якість товару, що поставляється має відповідати ГОСТам та ТУ заводу-виробника. Приймання продукції за якістю та кількістю здійснюється у відповідності з Інструкціями №П-6 та П-7 на складі продавця (п.п.2.1, 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору загальна сума договору складає 200 000,00 грн. Розрахунок за товар по даному договору здійснюється покупцем шляхом оплати на розрахунковий рахунок продавця не пізніше, ніж через 30 днів з моменту передачі товару (підписання видаткових накладних) відповідно до цін, зазначених у видаткових накладних (п. 4.1 договору).

У відповідності до п. 4.2 договору моментом переходу права власності на товар до покупця вважається момент підписання видаткових накладних відповідно до п.4.1.

Умови поставки - самовивіз (п.4.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 строк дії договору встановлюється з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2017. У випадку якщо за 2 тижні до закінчення дії строку договору (п.6.1) жодна зі сторін письмово не повідомила другу сторону про розірвання договору, договір вважаться пролонгованим на наступний рік (п.6.2 договору).

На виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 65817,31 грн., що підтверджується видатковими накладними №45/2 від 27.03.2017 на суму 23 590,58 грн., №65/2 від 27.04.2017 на суму 951,22 грн., №101/2 від 31.05.2017 на суму 2 544,02 грн., №152/2 від 27.07.2017 на суму 3 083,40 грн., №175/2 від 30.08.2017 на суму 4 139,65 грн., №206/2 від 28.09.2017 на суму 27 830,74 грн., №234/2 від 30.10.2017 р. на суму 3 677,70 грн.

Відповідач частково оплатив поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями №1945 від 24.03.2017 на суму 23 590,58 грн., №2 від 28.07.2017 на суму 3 083,40 грн., №10 від 04.08.2017 на суму 3 495,24 грн., №17 від 14.09.2017 на суму 4 139,65 грн., №64 від 20.11.2017 на суму 3 677,70 грн., №65 від 23.11.2017 на суму 3 520,73 грн., №73 від 15.12.2017 на суму 7 172,02 грн.

Позивач зазначає, що на момент подання позову несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 17 137,99 грн., що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

У відповідності з п.4.1 договору строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості покупець не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

Заперечення відповідача щодо відсутності боргу, оскільки вказана сума дорівнює сумі поставлених неякісних шин, за які грошові кошти позивачем не повернуті не приймаються судом з наступних підстав.

Так, відповідач зазначає, що за спірним договором позивачем здійснено поставку відповідачу продукції, а саме шини для сільськогосподарської техніки розміром 15,5 - 38 133 А6 Ф-2АД у кількості 2 (дві) штуки та шини розміром 11,2-20 114А6 Ф-35 в кількості 2 (дві) штуки на загальну суму 18333,34 грн. Вказаний товар оплачений у повному обсязі.

Однак, після встановлення шин на трактор МТЗ - 82, 20 серпня 2017 року, та відпрацювання трактором 120 мотогодин, було виявлено, що шини мають брак, а саме вони проштрикуються стеблами соняшника і спускають.

21 вересня 2017 року за участю представника позивача Пащенко В.І. було складено відповідний рекламаційний акт, який був підписаний керівником, інженером та трактористом відповідача та в якому були зазначені недоліки шин.

В зв'язку з виявленням вказаних недоліків шин та необхідністю проведення осінньо-польових робіт в кінці вересня 2017 року відповідач змушений був придбати у позивача такі ж самі шини для трактора (розмір 15,5 - 38 у кількості 2 штуки та шини розміром 11,2-20 у кількості 2 штуки).

10 жовтня 2017 року від підприємства "Технооптторг", яке є постачальником ПП "Агро - Стандарт" відповідачем отримано відповідь на претензію, в якій зазначено, що шини мають механічні пошкодження поверхні по всій окружності у вигляді проколів та що це дефект експлуатаційний. Керуючись вимогами НТД (ГОСТ, ТУ, правилами екс плуатації) гарантія виробника на шини з механічними пошкодженнями не діє, шина рекламації не підлягає.

Не погодившись з таким висновком, 27 жовтня 2017 року відповідачем проведено технічну експертизу шин у центрі по сертифікації шин "СЕПРОшина ГТВ" та отримано висновки № 396-2017, 397-2017, 398-2017, 399-2017, відповідно до яких вірогідною причиною виникнення дефектів могли стати недотримання технології виробництва та низькі фізико - механічні показники резини протектора та боковин.

Відповідач звернувся до позивача з претензією про заміну товару неналежної якості або повернути вартість цього товару у розмірі 18 333,34 грн. Претензія залишена без відповіді.

Разом з цим, суд звертає увагу, що предметом позову, який розглядається судом, є стягнення заборгованості за поставлений товар. Вказаний товар відповідачем прийнятий без зауважень. Як вбачається із відзиву на позов, відповідач ставить під сумнів якість товару, який вже є оплаченим. Умовами договору купівлі-продажу (розділ 2) сторони визначили порядок приймання товару за якістю та кількістю, а відтак з приводу виявлення дефектів у поставленому товарі мають керуватися договором та відповідно Інструкцією П7. Відтак, заперечення, викладені відповідачем у відзиві, не стосуються предмету спору, який наразі розглядається, а можуть бути предметом іншого спору.

За викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 17 137,99 грн. підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 2 256,98 грн., штраф у розмірі 4 861,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 832,64 грн. та 5% річних у розмірі 309,18 грн.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.2 договору за несвоєчасну оплату товару згідно з умовами п. 4.1 договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми неоплаченої видаткової накладної за кожен день прострочки. За затримку оплати товару, понад 10 календарних днів, згідно з умовами п.4.1 договору, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 256,98 грн. за загальний період прострочки з 30.11.2017 по 02.04.2018 та штраф у розмірі 20% від простроченої суми, що складає 4 861,81 грн.

Відповідно до п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань") день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Оскільки відповідачем внесено часткову оплату 15.12.2017 у розмірі 7 172,02 грн., то нарахування пені на суму 24 309,02 грн. здійснюється у період з 30.11.2017 по 14.12.2017 та складає 364,64 грн. У період з 15.12.2017 по 02.04.2018 на суму 17 137,99 грн. позивачем проведено вірно.

Відтак, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 256,98 грн.

Розрахунок штрафу здійснений позивачем вірно, помилок не виявлено, у зв'язку з чим вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до п. 5.4 договору за несвоєчасну оплату товару оплату товару згідно з умовами п. 4.1 договору, покупець сплачує продавцю інфляційні втрати, а також 5% річних.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 5% річних за період загальний період з 30.11.2017 по 02.04.2018 у розмірі 309,18 грн. та інфляційні збитки за період з грудня 2017 по лютий 2018 у розмірі 832,64 грн.

Перевіркою нарахування 5% річних виявлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені (враховано день часткової оплати), у зв'язку з чим вимога про стягнення 5% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 305,85 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані починаючи з наступного місяця у якому мав бути здійснений платіж, тобто початком періоду є наступний місяць, за тим, що вказаний у розрахунку.

Якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується. Прострочення платежу за менший, ніж місяць, період, не тягне за собою таких нарахувань.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 31.07.2017 у справі №905/1638/16 та від 18.04.2017 у справі №910/14833/16.

Оскільки відповідачем частково оплачено суму боргу 15.12.2017, а отже заборгованість у розмірі 24 309,02 грн., на яку нараховує інфляційні збитки позивач у грудні 2017 року, повний місяць (грудень) не існувала, вимога про стягнення інфляційних збитків підлягає частковому задоволенню у розмірі 589,14 грн., нарахованих за період з грудня 2017 року по лютий 2018 року на суму боргу 17 137,99 грн. До того ж, позивачем у грудні здійснюється подвійне нарахування інфляційних збитків, а саме на суму 24 309,02 грн. та на суму 17 137,99 грн.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 25 127,47 грн., з яких 17 137,99 грн. - основний борг, 2 232,68 грн. - пеня, 4 861,81 грн. - штраф, 305,85 грн. - 5% річних та 589,14 грн. втрати від інфляції.

Стосовно зменшення розміру неустойки, про яке зазначає відповідач у відзиві, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідач посилаючись на ст. 616 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.2 якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. А також на ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу, а саме: якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

З урахуванням вказаних норм, відповідач просить відмовити в позові.

У той же час, відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 цієї постанови пленуму зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Оскільки відповідачем не надано належних доказів, що прострочення сплати заборгованості сталося з вини позивача, а також не надано доказів скрутного майнового стану, беручи до уваги, що прострочення виконання зобов'язання складає майже 6 місяців, суд не вбачає підстав для зменшення неустойки.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 743,19 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара" (51641, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Боровківка, код ЄДРПОУ 30774535) на користь Приватного підприємства "Агро-стандарт" (49000, м. Дніпро, вул. Мосаковського, 8/2, код ЄДРПОУ 32448449) заборгованість у розмірі 17 137,99 грн., пеню у розмірі 2 232,68 грн., штраф у розмірі 4 861,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 589,14 грн., 5% річних у розмірі 305,85 грн. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 743,19 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.05.2018

Суддя Н.М. Євстигнеєва