Рішення

від 23.05.2018 по справі 905/350/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.05.2018 Справа № 905/350/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реліс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" про визнання права власності, -

За участю представників сторін:

від позивача - Петраш С.А. (за довіреністю);

від відповідача - не з'явились;

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Реліс звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лєон , в якому керуючись статтею 392 Цивільного кодексу України, просив визнати право власності на приміщення спортивного клубу з прибудовою басейну літ.А1-1 в адміністративній будівлі літ.А-2.9, площею 4520,3 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що протоколом №1 загальних зборів учасників ТОВ Лєон від 10.07.2017р. було прийнято рішення про створення ТОВ Реліс та передання спортивного клубу з прибудовою басейну в статутний капітал в якості внеску засновника. 26.10.2017р. на загальних зборах ТОВ Реліс було прийнято рішення, оформлене протоколом №2, про вихід із складу учасників ТОВ Леон та передачу частки учасника на користь нових учасників.

Після виходу зі складу учасників ТОВ Реліс , відповідач, вимагає повернення йому спірного нежитлового приміщення, чим на погляд позивача, не визнає права ТОВ Реліс на вказане майно.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.03.2018р. відкрито провадження у справі №905/350/18 та призначене підготовче судове засідання на 12.03.2018р.

У відзиві на позов від 30.03.2018р. відповідач зазначив, що Протоколом загальних зборів учасників ТОВ Лєон від 10.07.2017р. було прийнято рішення про створення ТОВ Реліс та передання спортивного клубу (розташованого за адресою АДРЕСА_2) з прибудовою басейну в статутний капітал в якості внеску засновника. Засновником та єдиним учасником ТОВ Реліс є відповідач.

26.10.2017р. на загальних зборах ТОВ Реліс було прийнято рішення, оформлене протоколом №2, про вихід із складу учасників ТОВ Леон та передачу частки учасника на користь нових учасників. Керуючись приписами ст.ст.144, 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України Про господарські товариства відповідач вважає, що після виходу ТОВ Леон зі складу учасників ТОВ Реліс відповідач має право на повернення спірного майна, як вкладу в натуральній формі. Оскільки за домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.04.2018р. закрито підготовче провадження у справі №905/350/18 та призначено розгляд справи по суті на 23.05.2018р.

11.05.2018р. до суду надійшла заява від ОСОБА_3, про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки згідно доводів ОСОБА_3, на час розгляду справи він є єдиним законним іпотекодержателем нерухомого майна, яке було передано ТОВ Лєон в іпотеку ПАТ Банк Камбіо на підставі Договору іпотеки від 10.12.2014р.

Відповідно до частини 1 ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, суд залишає без розгляду заяву ОСОБА_3 від 11.05.2018р., про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки в порушення вимог ст.50 Господарського процесуального кодексу України, заява про залучення до участі у справі подана ним до суду після закінчення підготовчого провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні доводам викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Лєон засноване 23.01.2009р., номер реєстраційного запису в Єдиному державному юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 1 266 102 0000 032410, ідентифікаційний код юридичної особи - 36307383. Засновник ТОВ Лєон - Товариство з обмеженою відповідальністю НТНК (код ЄДРПОУ 35730361).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, 09.11.20111 р. за ТОВ Лєон було зареєстровано право власності на приміщення спортивного клубу з прибудовою басейну літ.А1-1 в адміністративній будівлі літ.А-2.9, площею 4520,3 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 (а.с.14-15)

Протоколом №1 загальних зборів учасників ТОВ Лєон від 10.07.2017р. було прийнято рішення про створення ТОВ Реліс та передання спортивного клубу з прибудовою басейну в статутний капітал в якості внеску засновника. Засновником та єдиним учасником ТОВ Реліс є відповідач (а.с.16). Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ Реліс від 10.07.2017р. вказане приміщення було передано позивачу Товариством Леон (а.с.17).

11.07.2017 року державним реєстратором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про запис право власності ТОВ Реліс на спірне нерухоме майно (а.с.18).

26 жовтня 2017 року між Відповідачем та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ Реліс (надалі - Договір - 1).

Згідно п. 1.1. Договору -1 ТОВ Лєон передав ОСОБА_4 частку у статутному капіталі ТОВ Реліс у розмірі 95%, що становить 570 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.1 Договору - 1 продаж частки здійснено у розмірі 9 500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

26 жовтня 2017 року між Відповідачем та ОСОБА_5 укладено Договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ Реліс (надалі - Договір - 2).

Згідно п. 1.1. Договору -1 ТОВ Лєон передав ОСОБА_5 частку у статутному капіталі ТОВ Реліс у розмірі 5%, що становить 30 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.1 Договору - 2 продаж частки здійснено у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.

26.10.2017р. на загальних зборах ТОВ Реліс було прийнято рішення, оформлене протоколом №2, про вихід із складу учасників ТОВ Леон та передачу частки учасника на користь нових учасників .

Відповідну інформацію про зміну складу учасників ТОВ Реліс внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.52-53) та підтверджується Статутом ТОВ Реліс в новій редакції від 26.10.2017р.

01 лютого 2018р. на адресу позивач надійшов лист від ТОВ Леон , яким відповідач повідомляв позивача, що у зв'язку з виходом ТОВ Леон зі складу учасників ТОВ Реліс , відповідач має право на повернення йому майна, внесеного до статутного фонду цього Товариства.

Вважаючи, що ТОВ Леон оспорює та не визнає право власності ТОВ Реліс на приміщення спортивного клубу з прибудовою басейну, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2, керуючись нормами статті 392 Цивільного кодексу України, ТОВ Реліс звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Зміст зазначених у ст. 15 Цивільного кодексу України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах ст.ст., що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права. Водночас тут відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права.

Оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом.

Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать, в тому числі, визнання права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України та статтями 1, 3, 15 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, зокрема й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов'язання вчинити певні дії, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Крім того, наслідком визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов'язків у особи або їх припинення, визнання особи такою, що втратила право, визнання наявності правовідносин тощо, про що також можуть заявлятися позовні вимоги (постанова Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №6-1044цс16 та Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України, здійснений Верховним судом України).

Так, оскільки правова природа вимог про визнання права власності є вимогами про визнання права, до предмету доказування у справі входять обставини щодо невизнання чи оспорення відповідачем такого факту.

Як встановлено у судовому засіданні, на підставі протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ Лєон від 10.07.2017р. спірне нежитлове приміщення було передане Відповідачем до статутного капіталу ТОВ Реліс

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

При цьому за змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Запис про право власності ТОВ Реліс на спірне нерухоме майно державним реєстратором було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 11.07.2017 року.

Згідно до статті 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

За змістом статті 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

У відповідності до статті 54 Закону України Про господарські товариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

На підставі рішення загальних зборів ТОВ Реліс , оформленого протоколом №2, ТОВ Леон вийшов зі складу учасників цього Товариства, та посилаючись на норми ст.ст.144, 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України Про господарські товариства просить повернути його вклад в натуральній формі.

Позивач пояснює, що домовленість між учасниками Позивача та учасниками Відповідача про заміну способу виплати Відповідачу вартості майна за статутний капітал ТОВ Реліс з грошової компенсації на передачу майна в натурі, між сторонами спору відсутня; відповідач отримав грошові кошти за продаж часток у статутному капіталі ТОВ Реліс , яка складає 100%, однак, вимагає повернення ще й частки у натурі.

Позивач вважає, що за цих обставин ТОВ Лєон після виходу зі складу ТОВ Реліс , згідно ст.ст.144, 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України Про господарські товариства не має правових підстав для отримання вкладу в натуральній формі.

Суд звертає увагу, що статтею 53 Закону України Про господарські товариства передбачено можливість переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи. Так, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

При цьому, особа, яка придбала частку у статутному капіталі Товариства, здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку у статутному капіталі. Відповідно, особа, яка здійснила відчуження своєї частки, втрачає права, що були обумовлені належністю їй цієї частки. З викладеного слідує, що відчуження частки у статутному капіталі товариства є добровільним та безумовним волевиявленням учасника, спрямованим на припинення корпоративних прав та обов'язків. Перехід частки до іншої особи породжує для товариства з обмеженою відповідальністю певні правові наслідки, які пов'язані з припиненням корпоративних прав між учасником та товариством та стосуються лише спірних питань, пов'язаних з вибуттям учасника.

Наведені докази в сукупності дають підстави для висновку, що відповідач, до якого, власне, заявлені вимоги про визнання права власності на приміщення спортивного клубу з прибудовою басейну літ.А1-1 в адміністративній будівлі літ.А-2.9, площею 4520,3 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2, не заперечує та не оспорює факту переходу прав власності цього нерухомого майна до ТОВ Реліс на підставі протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ Лєон від 10.07.2017р., у зв'язку з чим позивачем не доведено, що відповідачем не визнається чи оспорюється існування його права власності на вказане нерухоме майно, а отже і не доведено існування певної невизначеності у своєму правовому статусі у правовідносинах з відповідачем.

При цьому, суд наголошує на тому, що викладені обставин позову зводяться до того, що фактично між ТОВ Лєон та ТОВ Реліс виник спір з питань одержання вартості частки майна чи майна в натуральній формі при виході учасника зі складу товариства з обмеженою відповідальністю, що зокрема регулюється нормами ст.ст.144, 148 Цивільного кодексу України, ст. 58 Закону України Про господарські товариства .

Виходячи із приписів ст.2 Господарського процесуального кодексу України ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Так, Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 р. у справі № 6-658цс15 висловив наступну правову позицію: Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні .

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.3 ст.129 Конституції України та ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів які свідчать, що право власності ТОВ Реліс на приміщення спортивного клубу з прибудовою басейну, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2, оспорюється або не визнається ТОВ Лєон , у господарського суду відсутні правові підстави для застосування норм ст. 392 Цивільного кодексу України для вирішення цього спору та задоволення позовних вимог про визнання права власності.

Згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Реліс" (02002, м.Київ, вул..Микільська-Слобідська, б.6, кв.85, код ЄДРПОУ 41448486) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" (02002, м.Київ, вул..Микільська-Слобідська, б.6, кв.85, код ЄДРПОУ 36307383) про визнання права власності на приміщення спортивного клубу з прибудовою басейну літ.А1-1 в адміністративній будівлі літ.А-2.9, площею 4520,3 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 - відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 9000 грн. залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю Реліс (ЄДРПОУ 41448486).

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 23 травня 2018 року.

Повний текст рішення буде складено та підписано 29 травня 2018 року.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов