Рішення

від 16.05.2018 по справі 910/22727/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2018Справа №910/22727/17

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства Спеціального конструкторсько-технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер і К Меблі , м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національної академії наук України, м. Київ

про зобов'язання повернути майно, -

За участю представників:

від позивача: від відповідача: від третьої особи:Софійський С.Ю. Василенко І.В. Тертичний Ю.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (далі - ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер і К Меблі (далі - ТОВ Майстер і К Меблі ) про витребування з незаконного володіння ТОВ Майстер і К Меблі нежилих приміщень у корпусах (будівлях) НОМЕР_1 (площею 1 728 кв.м.) та НОМЕР_2 (площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та передання зазначених приміщень ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України на праві оперативного управління належать об'єкти державної власності, а саме нежилі приміщення корпусах (будівлях) НОМЕР_1 (загальною площею 1 728 кв.м.) та НОМЕР_2 (загальною площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. У 2001 році позивач за погодженням Бюро Президії Національної академії наук України виступив одним з засновників (учасників) ТОВ Майстер і К Меблі . При цьому, згідно з поясненнями позивача, як внесок до статутного капіталу товариства було передано право користування спірними об'єктами нерухомості, що перебувають у державній власності. В подальшому, у червні 2016 року позивач прийняв рішення про вихід зі складу учасників товариства, про що у Господарському суді міста Києва був спір у справі №910/16962/16. Рішенням суду від 06.12.2016 у вказаній справі встановлено факт виходу позивача зі складу учасників ТОВ Майстер і К Меблі , у зв'язку з чим зобов'язано відповідача здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів товариства.

Разом з цим, як вказує позивач, відповідач не вчинив жодних дій, пов'язаних з виходом позивача з товариства, у тому числі не повернув з фактичного користування та продовжує незаконно утримувати нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 17.01.2018.

10.01.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову про витребування майна заперечив, посилаючись на ті обставини, що на сьогоднішній день не проведено державної реєстрації змін до установчих документів товариства, які пов'язані з виходом позивача зі складу учасників, а також не проведено аудиторської перевірки діяльності товариства. За твердженнями позивача, питання щодо повернення спірних нежитлових приміщень неодноразово розглядались Господарським судом міста Києва, а саме в межах справ №910/16962/16 та №910/5195/17, при цьому у задоволенні відповідних позовних вимог судом було відмовлено. На думку відповідача, оскільки процедуру виходу позивача зі складу товариства не завершено, то юридично відповідач вважається таким, що не втратив право користування переданими до статутного капіталу підприємства приміщеннями. Крім того, за твердженнями відповідача, останній не має доступу до більшої частини приміщень, оскільки їх передано в оренду сторонній особі.

Також, як вказав відповідач, після прийняття нежитлових приміщень у користування останнім було проведено їх ремонтно-відновлювальні роботи, які призвели до збільшення загальної площі будівель приблизно на 2 000 кв.м., у зв'язку з чим відповідач має намір звернутись до суду з позовом про визнання права власності на добудовані приміщення (окрім будівель НОМЕР_1 та НОМЕР_2) за ТОВ Майстер і К Меблі .

17.01.2018 до суду надійшла заява Національної академії наук України про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Подана заява обґрунтована тим, що спірне нерухоме майно є державною власністю та відноситься до майнового комплексу Національної академії наук України, а тому рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки останньої.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 залучено Національну академію наук України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Підготовче судове засідання 17.01.2018 відкладено на 07.02.2018. Залученій третій особі направлено виклик у судове засідання в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа у письмових поясненнях від 07.02.2018 позовні вимоги підтримала та вказала, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не здійснив повернення спірного нерухомого майна. При цьому, як зазначено третьою особою, Національною академією наук України не приймалось розпорядчих документів щодо надання дозволу на проведення перебудови чи добудови майна, переданого в користування відповідачу.

У підготовчому судовому засіданні 07.02.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів згідно з ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та оголошено перерву у судовому засіданні до 21.02.2018.

14.02.2018 відповідач подав до суду відповідь на пояснення третьої особи, в яких зазначив про відсутність за всі роки існування Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер і К Меблі заперечень у Національної академії наук України проти здійснення останнім реконструкції спірних нежитлових приміщень.

16.02.2018 позивачем подано до суду заяву про зміну предмета позову, в якій ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України заявлено вимогу про зобов'язання ТОВ Майстер і К Меблі повернути ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України за актом приймання-передачі нежилі приміщення у корпусах (будівлях) НОМЕР_1 (загальною площею 1728 кв. м.) та НОМЕР_2 (загальною площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

21.02.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. При цьому, як вказує позивач, оскільки сплинув граничний строк тривалістю 12 місяців з дня виходу позивача зі складу учасників товариства, встановлений статтею 54 Закону України Про господарські товариства , то на теперішній час відповідач протиправно утримує спірне нерухоме майно та безпідставно відмовляється повернути його за актом приймання-передачі.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Враховуючи, що зміна предмета позову є процесуальним правом позивача, приймаючи до уваги, що позовні вимоги, заявлені ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України, ґрунтуються на одних і тих самих обставинах, у судовому засіданні 21.02.2018 господарським судом було прийнято подану позивачем заяву про зміну предмета позову до розгляду.

У підготовчому судовому засіданні 21.02.2018 судом оголошено перерву до 17.03.2018.

07.03.2018 відповідач подав до суду відзив на позов з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову, в якому додатково до раніше наданих заперечень вказав про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки аналогічний спір вже було розглянуто судом у справах №910/16962/16 та №910/5195/17.

З приводу доводів відповідача про необхідність закриття провадження у справі господарський суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав , або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Однак, як вбачається зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/16962/16, судом було відмовлено в позові про зобов'язання відповідача повернути майно у зв'язку з передчасністю такої вимоги, яку було заявлено до спливу 12-місячсного строку з дня виходу позивача зі складу учасників товариства, встановленого статтею 54 Закону України Про господарські товариства . Тобто, підстави позовів у справі №910/16962/16 та у справі №910/22727/17 не є тотожними, оскільки позов у даній справі обґрунтовано, зокрема, тими обставинами, що 12-місячний строк з дня виходу позивача зі складу учасників товариства на теперішній час минув.

Щодо рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/5195/17 від 22.06.2017 суд зазначає, що предметом розгляду у вказаній справі була вимога позивача про усунення перешкод у користуванні майном, відтак предмети спору у справі №910/5195/17 та у справі №910/22727/17 є різними.

Таким чином, на даний момент спір між сторонами, який розглядається в межах даної справи, не вирішено, у зв'язку з чим підстави для закриття провадження відсутні.

У судовому засіданні 14.03.2018 судом за клопотанням представника позивача продовжено останньому строк для подання доказів та оголошено перерву до 21.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2018.

28.03.2018 позивач подав до суду заяву про відмову від позову.

29.03.2018 позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, в якій просив суд вважати подану раніше заяву про відмову від позову такою, що подана помилково.

У судовому засіданні 04.04.2018 представники позивача та третьої особи повідомили суд про проведення перемовин щодо мирного врегулювання спору та просили оголосити перерву у судовому засідання з метою надання часу сторонам для укладення мирової угоди. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

З огляду на надані представниками позивача та третьої особи пояснення судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 16.05.2018.

При цьому, у задоволенні заяви позивача про залишення позову без розгляду судом було відмовлено, оскільки згідно з п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України залишення позову без розгляду за заявою позивача допускається лише до початку розгляду справи по суті.

У судове засідання представники позивача та третьої особи з'явились, повідомили суд про недосягнення учасниками справи згоди щодо мирного врегулювання спору, позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду заяву про відкладення розгляду справи для надання останньому часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки до її розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, який передбачено частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не містить такої підстави як необхідність новому представнику учасника справи підготуватись до судового засідання.

У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом враховано, що справа №910/22727/17 розглядається з 19.12.2017, а отже, подальше відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Протягом розгляду даної справи як позивач, так і відповідач не були позбавлені права та можливості подати усі необхідні докази та пояснення завчасно. До того ж, судом враховано, що інший представник відповідача приймав участь у попередніх судових засіданнях, а матеріали справи містять відзив на позов та додаткові письмові заперечення відповідача по суті справи.

За таких обставин, відповідачем не було доведено суду неможливості розгляду справи у судовому засіданні, призначеному на 16.05.2018, у зв'язку з чим клопотання представника відповідача було залишено судом без задоволення.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача проти задоволення позову надав заперечення, просив у позові відмовити.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Бюро Президії Національної академії наук України №301 від 27.10.2000 Про створення спільного підприємства погоджено пропозицію Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з експериментальним виробництвом Наукового центру Інститут ядерних досліджень НАН України (далі - СКТБ з ЕВ НЦ ІЯД НАН України) про доцільність його участі у заснуванні ТОВ Майстер і К Меблі ; дозволено СКТБ з ЕВ НЦ ІЯД НАН України передати до статутного фонду ТОВ Майстер і К Меблі на час його існування право користування приміщеннями за адресою: м. Київ, пр. Науки, 47 в корпусі НОМЕР_1, загальною площею 1 728 кв.м., і в корпусі НОМЕР_2, загальною площею 264 кв.м.

21.02.2001 проведено державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ Майстер і К Меблі (ідентифікаційний код 31304194), а також зареєстровано установчий договір про створення та діяльність вказаного товариства (реєстраційний номер №17726) (далі - Установчий договір).

За змістом пунктів 1-3 Установчого договору СКТБ з ЕВ НЦ ІЯД НАН України, ТОВ Майстер і К та ТОВ Майстер і К Плюс (учасники) уклали договір про створення ТОВ Майстер і К Меблі , місцезнаходженням якого є: АДРЕСА_1.

У пункті 7.2 Установчого договору учасники домовились, зокрема, що СКТБ з ЕВ НЦ ІЯД НАН України передає до статутного фонду право користування наступними приміщеннями: дві нежилі будівлі НОМЕР_1 та НОМЕР_2, загальною площею 1 992 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1, які цінуються в 520 000 грн., що становить 20% статутного фонду.

01.03.2001 представниками СКТБ з ЕВ НЦ ІЯР НАН України та ТОВ Майстер і К Меблі підписано акт передачі-приймання приміщень.

В подальшому, постановою Бюро Президії НАН України №207 від 08.07.2002 підпорядковано СКТБ з ЕВ НЦ ІЯР НАН України Міжгалузевому науково-технічному центру Укриття НАН України. Згідно з пунктом 5 постанови Бюро Президії НАН України №281 від 25.11.2002 Про стан виконання постанови Бюро Президії НАН України від 08.07.2002 №207 визначено МНТЦ Укриття НАН України правонаступником СКТБ з ЕВ НЦ ІЯД НАН України.

18.02.2004 Президією НАН України прийнято постанову №44 Про реорганізацію Міжгалузевого науково-технічного центру Укриття НАН України .

Згідно з пунктом 1 статуту ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України, затвердженого Національною академією наук України та зареєстрованого 14.09.2004, позивач створений та діє на підставі постанов Бюро Президії АН УРСР від 23.04.1979 №117-Б та від 29.04.1982 №220-Б, постанов Бюро Президії НАН України від 08.07.2002 №207 та від 18.02.2004 №44.

30.12.2005 Президією НАН України прийнято розпорядження №763 про передачу основних засобів на баланс ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України.

Отже, судом встановлено, що позивач є правонаступником прав та обов'язків одного з засновників ТОВ Майстер К і Меблі - СКТБ з ЕВ НЦ ІЯД НАН України, у тому числі правонаступником корпоративних прав, пов'язаних з участю у вказаному товаристві.

Згідно з пунктом 3.1 статуту ТОВ Майстер і К Меблі в новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства (протокол №7 від 13.04.2011) та зареєстрованій 14.04.2011 (далі - Статут), учасниками товариства є:

1. Державне підприємство Спеціального конструкторсько-технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України з часткою у статутному капіталі 20%, вартістю 520 000 грн.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю Майстер і К з часткою у статутному капіталі 30%, вартістю 780 000 грн.

3. ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі 50%, вартістю 1 300 000 грн.

Пунктом 5.1.3 Статуту передбачено право учасника товариства вийти в установленому порядку з товариства.

Відповідно до пункту 11.7 Статуту учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариства про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу.

Згідно з заявою вих. №245/1-28 від 06.06.2016 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про вихід зі складу учасників ТОВ Майстер і К Меблі , повернення за актом приймання-передачі нежилих приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також виплату частини вартості майна та прибутку товариства.

Розпорядженням Президії Національної академії наук України №644 від 07.10.2016 доручено позивачу вийти зі складу засновників ТОВ Майстер К і Меблі , уповноважено директора позивача забезпечити повернення внеску до статутного капіталу у вигляді нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що був переданий СКТБ з ЕВ НЦ ІЯД НАН України, правонаступником якого є позивач - ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України.

31.10.2016 відбулись загальні збори учасників ТОВ Майстер і К Меблі , результати яких оформлені протоколом №10, на яких були присутні усі учасники вказаного товариства, які у сукупності володіють 100% статутного капіталу, що становить 100% голосів.

З питання другого порядку денного Про вихід ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України зі складу учасників товариства учасники голосували За одноголосно та вирішили задовольнити заяву позивача про вихід зі складу учасників ТОВ Майстер і К Меблі .

З питання третього Про взаєморозрахунки з учасниками товариства голосували За одноголосно та вирішили:

1) до 01.11.2016 підписати акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ Майстер і К Меблі та позивачем;

2) провести тендер та вибрати незалежну аудиторську компанію, яка буде проводити аудиторську перевірку, вибір компанії погодити з іншими учасниками товариства;

3) пов'язані з виходом учасника дії та взаєморозрахунки між позивачем та відповідачем провести в установлені законом порядку та строки.

З питання сьомого учасники також голосували За одноголосно та вирішили уповноважити директора відповідача та надати йому право уповноважити інших осіб, зокрема, на вчинення всіх необхідних дій щодо державної реєстрації змін відомостей про відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв'язку з невиконанням товариством прийнятих загальними зборами рішень ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ Майстер і К Меблі про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача в зв'язку із виходом позивача зі складу учасників ТОВ Майстер і К Меблі , а також зобов'язання відповідача повернути позивачу за актом приймання-передачі нежилі будівлі НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, право користування якими було передано в якості внеску до статутного капіталу відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/16962/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, позовні вимоги ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України задоволено частково, зобов'язано ТОВ Майстер і К Меблі здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів товариства у зв'язку з виходом ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України зі складу учасників ТОВ Майстер і К Меблі .

Разом з цим, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання повернути за актом приймання-передачі нерухоме майно було відмовлено з тих підстав, що граничний строк тривалістю 12 місяців з дня виходу позивача з учасників ТОВ Майстер і К Меблі не минув, не подано доказів ухилення відповідача від його обов'язку щодо розрахунків з позивачем, пов'язаних з його виходом з учасників ТОВ Майстер і К Меблі , а тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу за актом приймання-передачі нежилі будівлі НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, право користування якими було передано в якості внеску до статутного капіталу відповідача, є передчасними.

08.11.2017 позивач повторно направив відповідачу вимогу вих.№245/1-114 від 07.11.2017 про повернення приміщень.

Листом вих.№14/10-17 від 14.11.2017 відповідач просив позивача погодити незалежну аудиторську компанію, що буде проводити аудиторську перевірку товариства, посилаючись на те, що проведення аудиту є складовою частиною процесу виходу позивача зі складу учасників товариства.

Листом вих.№22/11-17 від 22.11.2017 відповідач повідомив, що вимоги позивача про повернення майна є передчасними, посилаючись на те, що не було здійснено державної реєстрації змін до установчих документів, не проведено аудиторської перевірки та оцінки майна товариства.

У відповідь на вказані листи відповідача, позивач у листі вих.№245/1-124 від 24.11.2017 вказав, що проведення аудиторської перевірки та оцінки майна товариства не має жодного відношення до обов'язку товариства повернути нерухоме майно, яке було передане йому в користування як внесок до статутного капіталу товариства.

Спір у даній справі виник у зв'язку із настанням, на думку позивача, на теперішній час строку виконання відповідачем обов'язку повернути позивачу за актом приймання-передачі спірні нежитлові приміщення, оскільки з дати виходу останнього з числа учасників товариства минуло більше 12 місяців.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне.

У період, коли, за твердженнями позивача та третьої особи, державою було отримано у власність спірне нерухоме майно, відносини з приводу набуття права власності регулювались Цивільним кодексом УРСР 1963 року.

Статтею 86 Цивільного кодексу УРСР було передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.

Матеріали справи свідчать, що 29.12.1971 робочою комісією Інституту ядерних досліджень АН УРСР складено акт, за змістом якого складську будівлю НОМЕР_1, будівництво якої здійснювалось у період з листопада 1966 року по вересень 1971 року, було прийнято в експлуатацію.

Згідно з розпорядженням Президії АН УРСР від 11.02.1980 №217 корпус НОМЕР_1 площею 1,76 тис. кв. м. передано на баланс СКТБ Інститут ядерних досліджень АН УРСР.

17.01.1991 Президією Верховної Ради Української РСР прийнято постанову №627-XII Про статус Академії наук Української РСР , відповідно до пункту 3 якої закріплено за Академією наук УРСР всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться в даний час у користуванні її установ та організацій дослідно-виробничої бази. Постановлено, що до прийняття законів Української РСР про власність, про роздержавлення майна, а також законодавчих актів, що регулюватимуть відносини в сфері науки, порядок володіння, користування та розпорядження всім майном, закріпленим за Академією наук Української РСР, визначається виключно Президією Академії наук Української РСР. Передбачено, що порядок внутрішнього розподілу майна між установами Академії наук УРСР, а також його використання відповідно до завдань їхньої діяльності визначається Статутом та іншими нормативними актами Академії наук Української РСР.

Указом Президента України від 20.01.1992 №43 Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України вирішено передати Академії наук України у безстрокове користування будинки, устаткування та інше закріплене за нею державне майно на підставі Постанови Президії Верховної Ради УРСР від 17.01.1991 Про статус Академії наук Української РСР . Установлено, що Академія наук України використовує передане їй майно за своїм розсудом у межах, визначених її статутом, без зміни форми його власності.

Відтак, постанову від 27.10.2000 №301 щодо погодження передачі до статутного капіталу новоствореного підприємства - ТОВ Майстер і К Меблі права користування державним майном було прийнято Бюро Президії Національної академії наук України в межах повноважень, наданих йому постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 17.01.1991 №627-XII та Указом Президента України від 20.01.1992 №43.

20.03.2002 набув чинності Закон України від 07.02.2002 №3065-III Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України , який є чинним і на теперішній час зі змінами та доповненнями, внесеними до нього.

Частиною 1 статті 2 Закону України від 07.02.2002 №3065-III Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу в чинній редакції (далі - Закон України №3065-III) передбачено, що майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування , або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ч. 2 ст. 2 Закону України №3065-III).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, наданого Фондом державного майна України (лист від 03.03.2018 вих.№10-15-4370), в управлінні Національної академії наук України та на балансі Державного підприємства Спеціального конструкторсько-технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (про що свідчить і довідка НАН України вих.№16/117-21/70 від 22.02.2017) на теперішній час перебуває державне майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі:

склад універсальний (інвентарний номер 05540132.1.АААДЖЖ096) корпус НОМЕР_1 (літ.А) площею забудови 1 728 кв.м. (площею об'єкта 2 660,6 кв.м.);

склад універсальний (інвентарний номер 05540132.1.АААДЖЖ097) корпус НОМЕР_1 (літ.Г) площею забудови 264 кв.м. (площею об'єкта 334,4 кв.м.).

Також матеріали судової справи містять копію інвентаризаційної справи будівель за адресою: АДРЕСА_1, датованої 10.12.2002, з якої вбачається, що фактично будівлею НОМЕР_1 (літ. А) є корпус НОМЕР_1 (складське приміщення) 1973 року побудови, а будівлею НОМЕР_1 (літ. Г) є підсобні приміщення 1973 року побудови, площею об'єкта 334,4 кв.м. та площею забудови 264 кв.м., що відповідає архівним характеристикам спірного об'єкта - корпусу НОМЕР_2.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на відсутність державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за державою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно господарський суд зауважує, що норма частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації, набула чинності лише 01.01.2004. Тобто, законодавство, яке було чинне на дату створення спірного майна та набуття державою права власності на нього (1971-1973 роки), не пов'язувало момент виникнення права власності з його державною реєстрацію.

Таким чином, судом встановлено, що власником спірного нерухомого майна - нежилих приміщень у корпусах (будівлях) НОМЕР_1 (площею 1 728 кв.м.) та НОМЕР_2 (площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є держава в особі Національної академії наук України, якій таке майно передано в безстрокове користування згідно з постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 17.01.1991 №627-XII, указом Президента України від 20.01.1992 №43 та статтею 2 Закону України №3065-III.

При цьому, факт перебування спірного нерухомого майна у державній власності в особі Національної академії наук України, яке підтверджується матеріалами справи, також не заперечується жодним з учасників справи.

Фактично між учасниками справи існує спір з приводу наявності чи відсутності підстав для повернення господарським товариством за актом-приймання передачі нерухомого майна його учаснику, який вийшов зі складу товариства.

Відповідно до статті 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства, що кореспондується з нормами статті 10 Закону України Про господарські товариства та пункту 3 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню (ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України).

З цього приводу господарський суд зазначає, що питання виходу позивача зі складу учасників ТОВ Майстер і К Меблі вже було предметом судового розгляду в межах справи №910/16962/16.

Так, у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/16962/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 та набрало законної сили, було встановлено, що під час скликання та проведення загальних зборів учасників товариства 31.10.2016 відсутні порушення вимог закону та/або установчих документів, жодного акціонера (учасника) товариства не було позбавлено можливості взяти участь у таких загальних зборах, кворум для проведення загальних зборів та прийняття рішення був наявний, рішення було прийнято з питань, включених до порядку денного загальних зборів товариства. Оскільки станом на день прийняття рішення у даній справі державна реєстрація змін до установчих документів відповідача у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників ТОВ Майстер і К Меблі не здійснена, не подана повторна заява з відповідним пакетом документів до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи , і вказане не залежить від дій чи бездіяльності позивача, суд дійшов висновку, що вимоги про зобов'язання ТОВ Майстер і К Меблі здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників товариства, є такими, що підлягають задоволенню.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, факт виходу позивача зі складу учасників ТОВ Майстер і К Меблі є встановленим в межах справи №910/16962/16 та не підлягає доказуванню в межах даної справи.

Щодо заперечень відповідача про нездійснення державної реєстрації змін до установчих документів товариства саме з вини позивача (оскільки останнім не надано відповідної постанови Президії НАН України ) господарський суд наголошує, що аналогічні заперечення відповідача були розглянуті та спростовані судом у справі №910/16962/16. Так, судом у рішенні від 06.12.2016 зазначено, що відповідно до статуту Державного підприємства Спеціального конструкторсько-технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України, затвердженого віце-президентом НАН України 19.09.2014.,за рішенням Президії НАН України проводяться ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) Державного підприємства Спеціального конструкторсько-технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України, а не вихід позивача зі складу учасників певного товариства. Отже, постанова Національної академії наук України (Президії) про вихід позивача зі складу учасників відповідача не є обов'язковою і необхідною.

Частиною 2 статті 148 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до пунктів 11.8-11.9 Статуту ТОВ Майстер і К Меблі учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості майна товариства може бути замінена передаванням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передавання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника з товариства, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ДП СКТБ Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України у справі №910/16962/16 про зобов'язання повернути майно та у справі №910/5195/17 про усунення перешкод в користуванні майном, господарські суди виходили з того, що згідно зі статтею 54 Закону України Про господарські товариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу . На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Тому, господарські суди дійшли висновку про передчасність заявлених позовних вимог на дату їх розгляду.

Наразі, на дату розгляду судом справи №910/22727/17 з дати виходу позивача зі складу учасників ТОВ Майстер і К Меблі минуло більше 12 місяців, однак відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, а спірне нерухоме майно за актом приймання-передачі позивачу як учаснику, що вийшов з товариства, та як балансоутримувачу такого майна - не повернуто.

Доводи відповідача про те, що не було проведено аудиторської перевірки діяльності товариства та не здійснено оцінки майна судом не приймаються, оскільки, як зазначалось, згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України відповідне майно повертається в натурі та без виплати винагороди . При цьому, обов'язок товариства повернути позивачу майно є безумовним, оскільки пов'язаний виключно з фактом виходу учасника з товариства та не залежить від наслідків проведення аудиторської перевірки.

Щодо тверджень відповідача про здійснення ним добудови та поліпшень спірного нерухомого майна господарський суд зазначає наступне.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі (ч.1 ст.331 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст.182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Отже, виходячи з викладених вище норм закону, право власності на новостворене нерухоме майно виникає в особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності. До прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

Як встановлено судом, дійсно листом Управління справами НАН України вих.№16/90-31 від 09.02.2001 відповідача було повідомлено, що Управління справами НАН України не заперечує проти проведення робіт з реконструкції корпусу НОМЕР_1 для підготовки відкриття спільного підприємства при наявності відповідного проекту реконструкції цього корпусу, який відповідає всім встановленим нормам та який погоджений уповноваженими органами.

Актом №10/03/2001 від 20.03.2001 про неможливість прийняття приміщень в експлуатацію представники СКТБ з ЕВ НЦ ІЯР НАН України (Бюро) та ТОВ Майстер К і Меблі (Підприємство) засвідчили, що передані в уставний фонд Підприємству приміщення корпусу НОМЕР_1 і корпусу НОМЕР_2 не можуть бути прийняті в експлуатацію без проведення ремонтних робіт згідно з переліком, у зв'язку з чим вирішено рекомендувати адміністрації СКТБ з ЕВ НЦ ІЯР НАН України фінансувати проведення таких ремонтних робіт.

Однак, матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували здійснення реконструкції (добудови, перебудови) спірних приміщень у встановленому законом порядку, зокрема з погодженням такого будівництва уповноваженими органами. Відповідач вказує, що загальна площа будівель збільшилась та становить близько 4 000 кв.м., проте суду не було надано ані проекту здійсненої реконструкції, ані погодження власником (державою в особі НАН України) такого проекту, ані акту введення новоствореного майна в експлуатацію тощо.

До того ж, предметом розгляду у даній справі є не питання відшкодування понесених відповідачем витрат, а питання щодо повернення відповідачем учасникові товариства нерухомого майна, право користування яким передавалось до статутного капіталу товариства.

Доводи відповідача про відсутність у нього фактичного доступу до більшої частини приміщень (оскільки приміщення передані в оренду сторонній особі) є необґрунтованими, оскільки право користування спірним нерухомим майном передавалось саме відповідачу (як внесок до статутного капіталу) і саме відповідач зобов'язаний повернути таке майно учаснику, що вийшов з товариства, за актом приймання-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи наведене, повно та всебічно оцінивши пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, приймаючи до уваги, що з дати виходу позивача зі складу учасників відповідача минуло більше 12 місяців, за висновками суду, позивачем було доведено за допомогою належних та достатніх доказів наявність у нього порушеного суб'єктивного права, яке підлягає захисту судом шляхом застосування ефективного способу захисту у вигляді зобов'язання відповідача вчинити дії з повернення спірного майна.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер і К Меблі повернути Державному підприємству Спеціального конструкторсько-технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України за актом приймання-передачі нежилі приміщення у корпусах (будівлях) НОМЕР_1 (площею 1728 кв. м.) та НОМЕР_2 (площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

При здійсненні розподілу судових витрат господарським судом враховано наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позову про зобов'язання вчинити дії (позовної вимоги немайнового характеру) в редакції заяви позивача про зміну предмета позову від 16.02.2018, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 762,00 грн.

Одночасно з цим, пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, судовий збір в сумі 6 038,00 грн. (7 800,00 грн. (сума, сплачена при зверненні до суду) - 1 762,00 грн. = 6 038,00 грн.) може бути повернуто за ухвалою суду позивачу на підставі його відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Державного підприємства Спеціального конструкторсько-технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер і К Меблі про зобов'язання повернути майно - задовольнити.

2 . Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Майстер і К Меблі (03028, м. Київ, вул. Лисогірська, буд. 12; ідентифікаційний код 31304194) повернути Державному підприємству Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (03680, м. Київ, вул. Лисогірська, буд. 12; ідентифікаційний код 05540132) за актом приймання-передачі нежилі приміщення у корпусах (будівлях) НОМЕР_1 (площею 1728 кв. м.) та НОМЕР_2 (площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Майстер і К Меблі (03028, м. Київ, вул. Лисогірська, буд. 12; ідентифікаційний код 31304194) на користь Державного підприємства Спеціального конструкторсько-технологічного бюро Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Національної академії наук України (03680, м. Київ, вул. Лисогірська, буд. 12; ідентифікаційний код 05540132) судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4 . Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.05.2018.

Суддя В.В. Князьков