Постанова

від 11.09.2018 по справі 910/22727/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа№ 910/22727/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи:

позивача Дзюба А.В.

відповідача не з'явився

третьої особи Подлящук О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018

у справі №910/22727/17 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Державного підприємства Спеціального конструкторсько-технологічного бюро "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національної академії наук України

про зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" Національної академії наук України (далі - ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі" (далі - ТОВ "Майстер і К меблі") про витребування з незаконного володіння ТОВ "Майстер і К Меблі" нежилих приміщень у корпусах (будівлях) №107 (площею 1 728 кв.м.) та №107А (площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12, та передання зазначених приміщень ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України.

В подальшому, 16.02.2018 позивачем подано до суду заяву про зміну предмета позову, в якій ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України заявлено вимогу про зобов'язання ТОВ "Майстер і К меблі" повернути ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України за актом приймання-передачі нежилі приміщення у корпусах (будівлях) №107 (загальною площею 1728 кв. м.) та №107А (загальною площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12, яку судом було прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/22727/17 позовні вимоги Державного підприємства Спеціального конструкторсько-технологічного бюро "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі" про зобов'язання повернути майно задоволено.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі" повернути Державному підприємству Спеціальному конструкторсько-технологічному бюро "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" Національної академії наук України за актом приймання-передачі нежилі приміщення у корпусах (будівлях) №107 (площею 1728 кв. м.) та №107А (площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі" на користь Державного підприємства Спеціального конструкторсько-технологічного бюро "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" Національної академії наук України судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/22727/17 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити Державному підприємству Спеціального конструкторсько-технологічного бюро "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" Національної академії наук України в задоволенні позовних вимог. Також скаржник просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/22727/17.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на те, що не проведено державної реєстрації змін до установчих документів товариства, які пов'язані з виходом позивача зі складу учасників, а також не проведено аудиторської перевірки діяльності товариства. За твердженнями апелянта, питання щодо повернення спірних нежитлових приміщень неодноразово розглядались Господарським судом міста Києва, а саме в межах справ №910/16962/16 та №910/5195/17, при цьому у задоволенні відповідних позовних вимог судом було відмовлено. На думку апелянта, оскільки процедуру виходу позивача зі складу товариства не завершено, то юридично відповідач вважається таким, що не втратив право користування переданими до статутного капіталу підприємства приміщеннями. Крім того, за твердженнями апелянта, останній не має доступу до більшої частини приміщень, оскільки їх передано в оренду сторонній особі. Апелянт також стверджує, що після прийняття нежитлових приміщень у користування останнім було проведено їх ремонтно-відновлювальні роботи, які призвели до збільшення загальної площі будівель приблизно на 2 000 кв.м., у зв'язку з чим відповідач має намір звернутись до суду з позовом про визнання права власності на добудовані приміщення (окрім будівель №107 та №107а) за ТОВ "Майстер і К Меблі".

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу третя особа просила суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/22727/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі", колегією суддів були виявлені недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

За таких обставин, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/22727/17 залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України та надано скаржнику строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, а саме доплатити судовий збір у розмірі 881,00 грн.

16.07.2018 на адресу суду представником скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі" на виконання вимог ухвали від 06.07.2018 надіслано оригінал квитанції від 16.07.2018 №0.0.1085310300.1 про сплату (доплату) судового збору в розмірі 881,00 грн. Колегією суддів було встановлено, що скаржником було виконано вимоги ухвали суду в зазначений в ній термін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 призначений розгляд справи №910/22727/17 на 11.09.2018.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Державне підприємство Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" Національної академії наук України (далі - ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К Меблі" (далі - ТОВ "Майстер і К Меблі") про витребування з незаконного володіння ТОВ "Майстер і К Меблі" нежилих приміщень у корпусах (будівлях) №107 (площею 1 728 кв.м.) та №107А (площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12, та передання зазначених приміщень ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України.

Позивач стверджує, що ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України на праві оперативного управління належать об'єкти державної власності, а саме нежилі приміщення корпусах (будівлях) №107 (загальною площею 1 728 кв.м.) та №107А (загальною площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12. У 2001 році позивач за погодженням Бюро Президії Національної академії наук України виступив одним з засновників (учасників) ТОВ "Майстер і К Меблі". При цьому, згідно з поясненнями позивача, як внесок до статутного капіталу товариства було передано право користування спірними об'єктами нерухомості, що перебувають у державній власності. В подальшому, у червні 2016 року позивач прийняв рішення про вихід зі складу учасників товариства, про що у Господарському суді міста Києва був спір у справі №910/16962/16. Рішенням суду від 06.12.2016 у вказаній справі встановлено факт виходу позивача зі складу учасників ТОВ "Майстер і К Меблі", у зв'язку з чим зобов'язано відповідача здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів товариства.

Позивач стверджує, що відповідач не вчинив жодних дій, пов'язаних з виходом позивача з товариства, у тому числі не повернув з фактичного користування та продовжує незаконно утримувати нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12.

Колегією суддів встановлено, що Постановою Бюро Президії Національної академії наук України №301 від 27.10.2000 "Про створення спільного підприємства" погоджено пропозицію Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з експериментальним виробництвом Наукового центру "Інститут ядерних досліджень" НАН України (далі - СКТБ з ЕВ НЦ "ІЯД" НАН України) про доцільність його участі у заснуванні ТОВ "Майстер і К Меблі"; дозволено СКТБ з ЕВ НЦ "ІЯД" НАН України передати до статутного фонду ТОВ "Майстер і К Меблі" на час його існування право користування приміщеннями за адресою: м. Київ, пр. Науки, 47 в корпусі №107, загальною площею 1 728 кв.м., і в корпусі №107А, загальною площею 264 кв.м.

21.02.2001 проведено державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ "Майстер і К Меблі" (ідентифікаційний код 31304194), а також зареєстровано установчий договір про створення та діяльність вказаного товариства (реєстраційний номер №17726) (далі - Установчий договір).

За змістом пунктів 1-3 Установчого договору СКТБ з ЕВ НЦ "ІЯД" НАН України, ТОВ "Майстер і К" та ТОВ "Майстер і К Плюс" (учасники) уклали договір про створення ТОВ "Майстер і К Меблі", місцезнаходженням якого є: м. Київ, вул. Лисогірська, 12.

У пункті 7.2 Установчого договору учасники домовились, зокрема, що СКТБ з ЕВ НЦ "ІЯД" НАН України передає до статутного фонду право користування наступними приміщеннями: дві нежилі будівлі №107 та №107А, загальною площею 1 992 кв.м., що знаходяться по вул. Лисогірській, 12 в місті Києві, які цінуються в 520 000 грн, що становить 20% статутного фонду.

01.03.2001 представниками СКТБ з ЕВ НЦ "ІЯР" НАН України та ТОВ "Майстер і К Меблі" підписано акт передачі-приймання приміщень.

В подальшому, постановою Бюро Президії НАН України №207 від 08.07.2002 підпорядковано СКТБ з ЕВ НЦ "ІЯР" НАН України Міжгалузевому науково-технічному центру "Укриття" НАН України. Згідно з пунктом 5 постанови Бюро Президії НАН України №281 від 25.11.2002 "Про стан виконання постанови Бюро Президії НАН України від 08.07.2002 №207" визначено МНТЦ "Укриття" НАН України правонаступником СКТБ з ЕВ НЦ "ІЯД" НАН України.

18.02.2004 Президією НАН України прийнято постанову №44 "Про реорганізацію Міжгалузевого науково-технічного центру "Укриття" НАН України".

Згідно з пунктом 1 статуту ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України, затвердженого Національною академією наук України та зареєстрованого 14.09.2004, позивач створений та діє на підставі постанов Бюро Президії АН УРСР від 23.04.1979 №117-Б та від 29.04.1982 №220-Б, постанов Бюро Президії НАН України від 08.07.2002 №207 та від 18.02.2004 №44.

30.12.2005 Президією НАН України прийнято розпорядження №763 про передачу основних засобів на баланс ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України.

Отже, судом встановлено, що позивач є правонаступником прав та обов'язків одного з засновників ТОВ "Майстер К і Меблі" - СКТБ з ЕВ НЦ "ІЯД" НАН України, у тому числі правонаступником корпоративних прав, пов'язаних з участю у вказаному товаристві.

Згідно з пунктом 3.1 статуту ТОВ "Майстер і К Меблі" в новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства (протокол №7 від 13.04.2011) та зареєстрованій 14.04.2011 (далі - Статут), учасниками товариства є:

1. Державне підприємство Спеціального конструкторсько-технологічного бюро "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" Національної академії наук України з часткою у статутному капіталі 20%, вартістю 520 000 грн.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер і К" з часткою у статутному капіталі 30%, вартістю 780 000 грн.

3. ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі 50%, вартістю 1 300 000 грн.

Пунктом 5.1.3 Статуту передбачено право учасника товариства вийти в установленому порядку з товариства.

Відповідно до пункту 11.7 Статуту учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариства про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу.

Згідно з заявою вих. №245/1-28 від 06.06.2016 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про вихід зі складу учасників ТОВ "Майстер і К Меблі", повернення за актом приймання-передачі нежилих приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12, а також виплату частини вартості майна та прибутку товариства.

Розпорядженням Президії Національної академії наук України №644 від 07.10.2016 доручено позивачу вийти зі складу засновників ТОВ "Майстер К і Меблі", уповноважено директора позивача забезпечити повернення внеску до статутного капіталу у вигляді нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12, що був переданий СКТБ з ЕВ НЦ "ІЯД" НАН України, правонаступником якого є позивач - ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України.

31.10.2016 відбулись загальні збори учасників ТОВ "Майстер і К Меблі", результати яких оформлені протоколом №10, на яких були присутні усі учасники вказаного товариства, які у сукупності володіють 100% статутного капіталу, що становить 100% голосів.

З питання другого порядку денного "Про вихід ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України зі складу учасників товариства" учасники голосували "За" одноголосно та вирішили задовольнити заяву позивача про вихід зі складу учасників ТОВ "Майстер і К Меблі".

З питання третього "Про взаєморозрахунки з учасниками товариства" голосували "За" одноголосно та вирішили:

1) до 01.11.2016 підписати акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Майстер і К Меблі" та позивачем;

2) провести тендер та вибрати незалежну аудиторську компанію, яка буде проводити аудиторську перевірку, вибір компанії погодити з іншими учасниками товариства;

3) пов'язані з виходом учасника дії та взаєморозрахунки між позивачем та відповідачем провести в установлені законом порядку та строки.

З питання сьомого учасники також голосували "За" одноголосно та вирішили уповноважити директора відповідача та надати йому право уповноважити інших осіб, зокрема, на вчинення всіх необхідних дій щодо державної реєстрації змін відомостей про відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв'язку з невиконанням товариством прийнятих загальними зборами рішень ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Майстер і К Меблі" про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача в зв'язку із виходом позивача зі складу учасників ТОВ "Майстер і К Меблі", а також зобов'язання відповідача повернути позивачу за актом приймання-передачі нежилі будівлі №107 та №107А, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12, право користування якими було передано в якості внеску до статутного капіталу відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/16962/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, позовні вимоги ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України задоволено частково, зобов'язано ТОВ "Майстер і К Меблі" здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів товариства у зв'язку з виходом ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України зі складу учасників ТОВ "Майстер і К Меблі".

У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання повернути за актом приймання-передачі нерухоме майно було відмовлено з тих підстав, що граничний строк тривалістю 12 місяців з дня виходу позивача з учасників ТОВ "Майстер і К Меблі" не минув, не подано доказів ухилення відповідача від його обов'язку щодо розрахунків з позивачем, пов'язаних з його виходом з учасників ТОВ "Майстер і К Меблі", а тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути позивачу за актом приймання-передачі нежилі будівлі №107 та №107А, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12, право користування якими було передано в якості внеску до статутного капіталу відповідача, є передчасними.

08.11.2017 позивач повторно направив відповідачу вимогу вих.№245/1-114 від 07.11.2017 про повернення приміщень.

Листом вих.№14/10-17 від 14.11.2017 відповідач просив позивача погодити незалежну аудиторську компанію, що буде проводити аудиторську перевірку товариства, посилаючись на те, що проведення аудиту є складовою частиною процесу виходу позивача зі складу учасників товариства.

Листом вих.№22/11-17 від 22.11.2017 відповідач повідомив, що вимоги позивача про повернення майна є передчасними, посилаючись на те, що не було здійснено державної реєстрації змін до установчих документів, не проведено аудиторської перевірки та оцінки майна товариства.

У відповідь на вказані листи відповідача, позивач у листі вих.№245/1-124 від 24.11.2017 вказав, що проведення аудиторської перевірки та оцінки майна товариства не має жодного відношення до обов'язку товариства повернути нерухоме майно, яке було передане йому в користування як внесок до статутного капіталу товариства.

У період, коли, за твердженнями позивача та третьої особи, державою було отримано у власність спірне нерухоме майно, відносини з приводу набуття права власності регулювались Цивільним кодексом УРСР 1963 року.

Статтею 86 Цивільного кодексу УРСР було передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.

Матеріали справи свідчать, що 29.12.1971 робочою комісією Інституту ядерних досліджень АН УРСР складено акт, за змістом якого складську будівлю №107, будівництво якої здійснювалось у період з листопада 1966 року по вересень 1971 року, було прийнято в експлуатацію.

Згідно з розпорядженням Президії АН УРСР від 11.02.1980 №217 корпус №107 площею 1,76 тис. кв. м. передано на баланс СКТБ "Інститут ядерних досліджень" АН УРСР.

17.01.1991 Президією Верховної Ради Української РСР прийнято постанову №627-XII "Про статус Академії наук Української РСР", відповідно до пункту 3 якої закріплено за Академією наук УРСР всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться в даний час у користуванні її установ та організацій дослідно-виробничої бази. Постановлено, що до прийняття законів Української РСР про власність, про роздержавлення майна, а також законодавчих актів, що регулюватимуть відносини в сфері науки, порядок володіння, користування та розпорядження всім майном, закріпленим за Академією наук Української РСР, визначається виключно Президією Академії наук Української РСР. Передбачено, що порядок внутрішнього розподілу майна між установами Академії наук УРСР, а також його використання відповідно до завдань їхньої діяльності визначається Статутом та іншими нормативними актами Академії наук Української РСР.

Указом Президента України від 20.01.1992 №43 "Про забезпечення діяльності та розвитку Академії наук України" вирішено передати Академії наук України у безстрокове користування будинки, устаткування та інше закріплене за нею державне майно на підставі постанови Президії Верховної Ради УРСР від 17.01.1991 "Про статус Академії наук Української РСР". Установлено, що Академія наук України використовує передане їй майно за своїм розсудом у межах, визначених її статутом, без зміни форми його власності.

Відтак, постанову від 27.10.2000 №301 щодо погодження передачі до статутного капіталу новоствореного підприємства - ТОВ "Майстер і К Меблі" права користування державним майном було прийнято Бюро Президії Національної академії наук України в межах повноважень, наданих йому постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 17.01.1991 №627-XII та Указом Президента України від 20.01.1992 №43.

20.03.2002 набув чинності Закон України від 07.02.2002 №3065-III "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України", який є чинним і на теперішній час зі змінами та доповненнями, внесеними до нього.

Частиною 1 статті 2 Закону України від 07.02.2002 №3065-III "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" в чинній редакції (далі - Закон України №3065-III) передбачено, що майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ч. 2 ст. 2 Закону України №3065-III).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, наданого Фондом державного майна України (лист від 03.03.2018 вих.№10-15-4370), в управлінні Національної академії наук України та на балансі Державного підприємства Спеціального конструкторсько-технологічного бюро "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" Національної академії наук України (про що свідчить і довідка НАН України вих.№16/117-21/70 від 22.02.2017) на теперішній час перебуває державне майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12, у тому числі:

склад універсальний (інвентарний номер 05540132.1.АААДЖЖ096) корпус №107 (літ.А) площею забудови 1 728 кв.м. (площею об'єкта 2 660,6 кв.м.);

склад універсальний (інвентарний номер 05540132.1.АААДЖЖ097) корпус №107 (літ.Г) площею забудови 264 кв.м. (площею об'єкта 334,4 кв.м.).

Також матеріали судової справи містять копію інвентаризаційної справи будівель за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12, датованої 10.12.2002, з якої вбачається, що фактично будівлею №107 (літ. А) є корпус №107 (складське приміщення) 1973 року побудови, а будівлею №107 (літ. Г) є підсобні приміщення 1973 року побудови, площею об'єкта 334,4 кв.м. та площею забудови 264 кв.м., що відповідає архівним характеристикам спірного об'єкта - корпусу №107А.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на відсутність державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за державою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно господарський суд зауважує, що норма частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації, набула чинності лише 01.01.2004. Тобто, законодавство, яке було чинне на дату створення спірного майна та набуття державою права власності на нього (1971-1973 роки), не пов'язувало момент виникнення права власності з його державною реєстрацію.

Таким чином, судом встановлено, що власником спірного нерухомого майна - нежилих приміщень у корпусах (будівлях) №107 (площею 1 728 кв.м.) та №107А (площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12, є держава в особі Національної академії наук України, якій таке майно передано в безстрокове користування згідно з постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 17.01.1991 №627-XII, указом Президента України від 20.01.1992 №43 та статтею 2 Закону України №3065-III.

При цьому, факт перебування спірного нерухомого майна у державній власності в особі Національної академії наук України, яке підтверджується матеріалами справи, також не заперечується жодним з учасників справи.

Фактично між учасниками справи існує спір з приводу наявності чи відсутності підстав для повернення господарським товариством за актом-приймання передачі нерухомого майна його учаснику, який вийшов зі складу товариства.

Відповідно до статті 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства, що кореспондується з нормами статті 10 Закону України "Про господарські товариства" та пункту 3 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню (ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України).

Питання виходу позивача зі складу учасників ТОВ "Майстер і К Меблі" вже було предметом судового розгляду в межах справи №910/16962/16.

Так, у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі №910/16962/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 та набрало законної сили, було встановлено, що під час скликання та проведення загальних зборів учасників товариства 31.10.2016 відсутні порушення вимог закону та/або установчих документів, жодного акціонера (учасника) товариства не було позбавлено можливості взяти участь у таких загальних зборах, кворум для проведення загальних зборів та прийняття рішення був наявний, рішення було прийнято з питань, включених до порядку денного загальних зборів товариства. Оскільки станом на день прийняття рішення у даній справі державна реєстрація змін до установчих документів відповідача у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників ТОВ "Майстер і К Меблі" не здійснена, не подана повторна заява з відповідним пакетом документів до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", і вказане не залежить від дій чи бездіяльності позивача, суд дійшов висновку, що вимоги про зобов'язання ТОВ "Майстер і К Меблі" здійснити державну реєстрацію змін до установчих документів відповідача у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників товариства, є такими, що підлягають задоволенню.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, факт виходу позивача зі складу учасників ТОВ "Майстер і К Меблі" є встановленим в межах справи №910/16962/16 та не підлягає доказуванню в межах даної справи.

Щодо тверджень апелянта про нездійснення державної реєстрації змін до установчих документів товариства саме з вини позивача (оскільки останнім не надано відповідної постанови Президії НАН України ) суд наголошує, що аналогічні заперечення відповідача були розглянуті та спростовані судом у справі №910/16962/16.

Так, судом у рішенні від 06.12.2016 зазначено, що відповідно до статуту Державного підприємства Спеціального конструкторсько-технологічного бюро "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" Національної академії наук України, затвердженого віце-президентом НАН України 19.09.2014., за рішенням Президії НАН України проводяться ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) Державного підприємства Спеціального конструкторсько-технологічного бюро "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" Національної академії наук України, а не вихід позивача зі складу учасників певного товариства. Отже, постанова Національної академії наук України (Президії) про вихід позивача зі складу учасників відповідача не є обов'язковою і необхідною.

Частиною 2 статті 148 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до пунктів 11.8-11.9 Статуту ТОВ "Майстер і К Меблі" учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості майна товариства може бути замінена передаванням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передавання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника з товариства, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ДП СКТБ "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" НАН України у справі №910/16962/16 про зобов'язання повернути майно та у справі №910/5195/17 про усунення перешкод в користуванні майном, господарські суди виходили з того, що згідно зі статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Господарські суди дійшли висновку про передчасність заявлених позовних вимог на дату їх розгляду.

Доводи відповідача про те, що не було проведено аудиторської перевірки діяльності товариства та не здійснено оцінки майна судом не приймаються, оскільки, як зазначалось, згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України відповідне майно повертається в натурі та без виплати винагороди. При цьому, обов'язок товариства повернути позивачу майно є безумовним, оскільки пов'язаний виключно з фактом виходу учасника з товариства та не залежить від наслідків проведення аудиторської перевірки.

Щодо тверджень апелянта про здійснення ним добудови та поліпшень спірного нерухомого майна господарський суд зазначає наступне.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі (ч.1 ст.331 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст.182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Отже, виходячи з викладених вище норм закону, право власності на новостворене нерухоме майно виникає в особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності. До прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

Як встановлено судом, дійсно листом Управління справами НАН України вих.№16/90-31 від 09.02.2001 відповідача було повідомлено, що Управління справами НАН України не заперечує проти проведення робіт з реконструкції корпусу №107 для підготовки відкриття спільного підприємства при наявності відповідного проекту реконструкції цього корпусу, який відповідає всім встановленим нормам та який погоджений уповноваженими органами.

Актом №10/03/2001 від 20.03.2001 про неможливість прийняття приміщень в експлуатацію представники СКТБ з ЕВ НЦ "ІЯР" НАН України (Бюро) та ТОВ "Майстер К і Меблі" (Підприємство) засвідчили, що передані в уставний фонд Підприємству приміщення корпусу №107 і корпусу №107А не можуть бути прийняті в експлуатацію без проведення ремонтних робіт згідно з переліком, у зв'язку з чим вирішено рекомендувати адміністрації СКТБ з ЕВ НЦ "ІЯР" НАН України фінансувати проведення таких ремонтних робіт.

Однак, матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували здійснення реконструкції (добудови, перебудови) спірних приміщень у встановленому законом порядку, зокрема з погодженням такого будівництва уповноваженими органами. Відповідач вказує, що загальна площа будівель збільшилась та становить близько 4 000 кв.м., проте суду не було надано ані проекту здійсненої реконструкції, ані погодження власником (державою в особі НАН України) такого проекту, ані акту введення новоствореного майна в експлуатацію тощо.

До того ж, предметом розгляду у даній справі є не питання відшкодування понесених відповідачем витрат, а питання щодо повернення відповідачем учасникові товариства нерухомого майна, право користування яким передавалось до статутного капіталу товариства.

Доводи апелянта про відсутність у нього фактичного доступу до більшої частини приміщень (оскільки приміщення передані в оренду сторонній особі) є необґрунтованими, оскільки право користування спірним нерухомим майном передавалось саме відповідачу (як внесок до статутного капіталу) і саме відповідач зобов'язаний повернути таке майно учаснику, що вийшов з товариства, за актом приймання-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи наведене, повно та всебічно оцінивши пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, приймаючи до уваги, що з дати виходу позивача зі складу учасників відповідача минуло більше 12 місяців, за висновками суду, позивачем було доведено за допомогою належних та достатніх доказів наявність у нього порушеного суб'єктивного права, яке підлягає захисту судом шляхом застосування ефективного способу захисту у вигляді зобов'язання відповідача вчинити дії з повернення спірного майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К Меблі" повернути Державному підприємству Спеціального конструкторсько-технологічного бюро "Інституту проблем безпеки атомних електростанцій" Національної академії наук України за актом приймання-передачі нежилі приміщення у корпусах (будівлях) №107 (площею 1728 кв. м.) та №107А (площею 264 кв.м.), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Лисогірська, 12.

Вищезазначені обставини свідчать про безпідставність вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі", викладених у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/22727/17.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/22727/17 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер і К меблі" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/22727/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2018 у справі №910/22727/17.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/22727/17.

Повний текст постанови складено та підписано 13.09.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов