Рішення

від 23.05.2018 по справі 910/3868/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2018Справа № 910/3868/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5)

до Житлово-Будівельного кооперативу "Хімік-16" (02232, м. Київ, пр. Маяковського 52)

про стягнення 222 669,37 грн.

За участю представників:

від позивача Іващенко О.В. від відповідачаОбелець О.А.

У судовому засіданні 23.05.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-16" про стягнення 222 669,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеної між сторонами Угоди №Р1630651-05/15 про реструктуризацію заборгованості за Договором № 1630651 від 01.07.2006 на постачання теплової енергії у гарячій воді відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором № 1630651 від 01.07.2006, що стало наслідком виникнення у відповідача нової заборгованості за Угодою №Р1630651-05/15 від 19.05.2015 у розмірі 222 669,37 грн., з яких: 157 001,00 грн. - основний борг, 52 359,41 грн. - інфляційні втрати та 13 308,96 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3868/18 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 25.04.2018.

У судовому засіданні 25.04.2018 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника відповідача та відкласти розгляд справи на 23.05.2018 для можливості мирного врегулювання спору.

22.05.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли документи відповідача, у яких останній повідомляє, що найближчим часом ЖБК "Хімік-16" перерахує прострочені платежі та продовжуватиме виконувати обов'язки по угоді про реструктуризацію заборгованості. Крім того, відповідач просить суд не застосовувати до ЖБК штрафні санкції.

У судовому засіданні 23.05.2018 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав основну суму боргу за угодою №Р1630651-05/15 від 19.05.2015 та заявив усне клопотання про відстрочення виконання рішення у даній справі строком на один рік. Представник позивача щодо заявленого клопотання зазначив на розсуд суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19 травня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - позивач, енергопостачальна організація) та Житлово-Будівельним кооперативом "Хімік-16" (надалі - відповідач, споживач) укладено Угоду №Р1630651-05/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630651 від 01.07.2006 (надалі - угода).

Відповідно до п. 1 угоди споживач визнає та підтверджує заборгованість перед енергопостачальною організацією за договором №1630651 від 01.07.2006 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.04.2015 загальною сумою 922 727,98 грн. з ПДВ, з якої заборгованість сумою 751 128,98 грн., що виникла за період з 01.01.2013 по 01.04.2015. (п. 1.2 угоди).

Згідно з п. 2 угоди споживач зобов'язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму протягом квітня 2015 року - березня 2016 року щомісячними платежами згідно із додатком 1 цієї угоди до 25 числа кожного місяця за тарифною групою згідно із вищевказаним договором за реквізитами вказаними у даній угоді.

Так, згідно із умовами угоди, відповідач зобов'язався здійснювати оплату заборгованості за графіком: квітень 2015 року - 62 594,10 грн., травень 2015 року - 62 594,08 грн., червень 2015 - 62 594,08 грн., липень 2015 року - 62 594,08 грн., серпень 2015 року - 62 594,08 грн., вересень 2015 року - 62 594,08 грн., жовтень 2015 року - 62 594,08 грн., листопад 2015 року - 62 594,08 грн., грудень 2015 року - 62 594,08 грн., січень 2016 року - 62 594,08 грн., лютий 2016 року - 62 594,08 грн., березень 2016 року - 62 594,08 грн.

Пунктом 5 угоди, що у разі порушення споживачем умов цієї угоди (невиконання або неналежне виконання) вона може бути розірвана в односторонньому порядку за заявою енергопостачальної організації. При цьому умова угоди щодо розстрочення сплати боргу втрачає чинність та енергопостачальна організація набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу. У такому разі угода вважається розірваною через один місяць після письмового повідомлення енергопостачальною організацією про це споживача.

Ця угода є невід'ємною частиною договору від 01.07.2006 №1630651 на постачання теплової енергії у гарячій воді (пункт 6 угоди).

За твердженням позивача, спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов угоди №Р1630651-05/15 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору №1630651 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2006, а саме несвоєчасним та неповним погашенням заборгованості згідно встановленого графіку, що стало підставою виникнення у відповідача заборгованості у загальному розмірі 222 669,37 грн., з яких: 157 001,00 грн. - основний борг, 13 308,96 грн. - 3% річних та 52 359,41 грн. - інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №1630651 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2006 в частині оплати використаної електричної енергії та наявністю заборгованості за вказаним договором, зокрема у розмірі 922 727,98 грн., між позивачем та відповідачем укладено угоду №Р1630651-05/15 від 19.05.2015 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію за вказаним договором.

Зі змісту вказаної угоди вбачається, що відповідач визнав та підтвердив факт наявності станом на 01.04.2015 заборгованості за договором №1630651 від 01.07.2006, зокрема, у сумі 751 128,98 грн. та зобов'язався здійснювати оплату заборгованості протягом квітня 2015 - березня 2016 року щомісячними платежами до 25 числа кожного місяця за встановленим графіком.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи, а саме з довідки про стан розрахунків за спожиту від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" теплоенергію, вбачається, що в період з квітня 2015 року по травень 2017 року відповідачем було частково сплачено заборгованість за угодою про реструктуризацію, а саме у розмірі 594 127,98 грн. Інша частина заборгованості, станом на момент розгляду справи по суті, залишена відповідачем без оплати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищезазначене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем за угодою №Р1630651-05/15 від 19.05.2015 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1630651 від 01.07.2006 у розмірі 157001,00 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та визнана відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 157001,00 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 13 308,96 грн. - 3% річних та 52 359,41 грн. - інфляційні втрати.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок 3 % річних суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 13 308,96 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат суд встановив, що їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем, однак враховуючи, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягають інфляційні витрати у розмірі 52 359,41 грн.

У судовому засіданні 23.05.2018 представником відповідача було заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення по справі №910/3868/18 на 12 календарних місяців, тобто до 23.05.2018 року.

Згідно із ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" виникла у зв'язку з тим, що утворилась різниця у тарифах (копії зведених трьохсторонніх актів додаються). За твердженням відповідача, казначейство України до сих пір не перерахувало кошти ні на рахунок ЖБК, а ні на рахунок позивача. Крім того, відповідач повідомляє, що внаслідок пожежі загинув бухгалтер ЖБК та згоріли деякі документи, яких не вистачає для розрахунків по боргам з ПАТ "Київенерго".

Згідно з ч. 5 ст. ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Прийнявши до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про можливість задовольняння клопотання відповідача та відстрочення виконання рішення суду на один рік, а саме до 23.05.2019 року.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-Будівельного кооперативу "Хімік-16" (02232, м. Київ, пр. Маяковського 52, ідентифікаційний код 22934006) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, зарахувати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260323000201 - ГУ по м. Києву та Київській обл., ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, одержувач - ПАТ "Київенерго", ідентифікаційний код 00131305) основний борг за теплову енергію для потреб населення у розмірі 157 001 (сто п'ятдесят сім тисяч одна) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Житлово-Будівельного кооперативу "Хімік-16" (02232, м. Київ, пр. Маяковського 52, ідентифікаційний код 22934006) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, зарахувати на поточний рахунок р/р № 2600223590 в ПАТ "ПУМБ", м. Київ, МФО 334851, одержувач - ПАТ "Київенерго", ідентифікаційний код 00131305) 3 % річних у розмірі 13 308 (тринадцять тисяч триста вісім) грн. 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 52 359 (п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 3 340 (три тисячі триста сорок) грн. 04 коп.

4. Відстрочити виконання рішення по справі № 910/3868/18 до 23.05.2019 року.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.05.2018

Суддя Пукшин Л.Г.