Ухвала

від 21.05.2018 по справі 1/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

21 травня 2018 року Справа № 1/170

За позовом позивача Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ

про стягнення 291675271 грн. 73 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання Гулевич В.В.

В присутності представника боржника Мотигіної Ю.В., за довіреністю від 06.06.2017 № 134;

- розгляд скарги боржника за листом від 13.09.2017 № 01-19/2/243 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України) щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 940,20 грн..

Дослідивши зазначену скаргу, вислухавши представника боржника, суд дійшов до наступного.

Так, ухвалою господарського суду Луганської області від 22.07.2010 у справі № 1/170 за позовом ДП "Енергоринок" до ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" про стягнення основного боргу в сумі 291675271 грн. 73 коп. було затверджено мирову угоду, укладену 14.07.2010 між позивачем та відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, 19.12.2017 ухвалою господарського суду провадження по розгляду цієї скарги боржника зупинялось до розгляду касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у справі № 1/170 та повернення матеріалів цієї справи до господарського суду Луганської області.

03.05.2018 матеріали справи № 1/170 повернуті до господарського суду Луганської області.

Як було вказано вище, боржник звернувся до суду у вересні 2017 року, тобто під час дії Господарського процесуального кодексу України у редакції від 06.11.1991.

Статтею 121-2 цього Кодексу передбачалось, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, тому подальший розгляд скарги здійснюється за процесуальними нормами, передбаченими ГПК України у редакції цього Закону.

У відповідності до п. 11 Перехідних положень чинного ГПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17.08.2017 державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 940 грн. 20 коп.

У скарзі за листом від 13.09.2017 № 01-19/2/243 боржник звернувся з вимогами про визнання незаконними дій головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України з винесення вказаної вище постанови від 17.08.2017 та визнання її недійсною.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У відповідності до наданих доказів підтверджується факт одержання оскаржуваної постанови боржником 04.09.2017 та його вчасне звернення до суду зі скаргою у десятиденний строк 14.09.2017 (згідно відмітки вхідної кореспонденції товариства), як передбачалось ст.. 121-2 ГПК України.

Ухвалою від 11.05.2018 судом поновлено провадження та призначено до розгляду скаргу щодо оцінки законності постанови державного виконавця за ВП № 31947023 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 940 грн. 20 коп.

У відзиві на скаргу за листом від 19.12.2017 № 1/170 ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України проти скарги заперечує з посиланням на ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом якої кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Також, згідно п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Стягувач також проти скарги заперечує та за листом від 12.12.2017 № 01/44-14784 просить залишити її без задоволення, оскільки дії державного виконавця вважає законними та обґрунтованими.

Встановивши фактичні обставини оскарження стягувачем дій виконавчої служби, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої скарги та відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, правове регулювання здійснення виконавчого провадження за матеріалами справи розглядається за Законом України "Про виконавче провадження" у редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, ст. 1 якого, зокрема, передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з постанови ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 17.08.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження під час виконання зведеного виконавчого провадження понесені наступні витрати: 1) рекомендований лист (маркувальна машина + 20% ПДВ, масою понад 20 г до 50 г), вартість за одиницю становить 20,40 грн.: 20 шт. х 20,40 грн. - 408,00 грн.; 2) рекомендований лист з повідомленням (маркувальна машина + 20% ПДВ, масою до 20 г включно), вартість за одиницю становить 19,20 грн. : 6 шт. х 19,20 грн. = 115,20 грн.; 3) папір офісний (500 арк. = 61,02 грн.), вартість за одиницю становить 0,12 грн.: 300 шт. х 0,12 = 36,00 грн.; 4) картридж на друк 1 арк. А4 (для МФУ), вартість за 1 од. становить 1,27 грн.: 300 шт. х 1,27 грн. = 381,00 грн. Разом витрати становлять 940,20 грн. та постановлено стягнути їх з боржника на користь ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

Так, у скарзі боржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем при примусовому виконанні постанови про арешт коштів боржника, яка скасована судом, а також те, що згідно ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження - це витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням дій щодо забезпечення примусового виконання рішень у межах конкретного виконавчого провадження, тобто ВП № 31947023. У постанові вказано, що стягуються витрати за зведеним ВП № 53645922.

Як свідчать матеріали справи, за постановою від 24.03.2017 по ВП № 44736644 були об'єднані виконавчі провадження № 31947023, № 31947027, № 44736644 у зведене ВП № 53645922 (том 1, арк.. справи 20).

Вказані три виконавчих провадження стосуються виконання трьох виконавчих документів господарського суду Луганської області, а саме: ВП № 31947023 - справа № 1/170 , № 31947027 - справа № 1/351 , № 44736644 - справа № 3/5014/661/2012.

Скарга боржника розглядається судом по суті по справі № 1/170 з тих підстав, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження має реєстраційний номер 31947023, а виконавче провадження по виконанню ухвали суду по справі № 1/170 також відкрите за № 31947023.

У відповідності до ст. 338 ГПК України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Щодо доводів боржника за скаргою, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, ухвала суду від 22.08.2017, якою визнано недійсною постанову від 17.07.2017 про арешт коштів боржника, скасована судом апеляційної інстанції.

В частині обґрунтування скарги посиланням на ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" суд також вважає ці доводи не підтвердженими змістом вказаної норми Закону, яка не містить умови, що витрати виконавчого провадження - це витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням дій щодо забезпечення примусового виконання рішень у межах конкретного виконавчого провадження.

Зокрема, у ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" зазначається, що:

1. Кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

2. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

3. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

4. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Не містить умов про ухвалення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження саме за конкретним виконавчим провадженням і розділ VI Інструкції з організації примусового виконання рішень "Фінансування виконавчого провадження ".

Суд вважає, що боржник, який не оспорює суму витрат, довів за поданою скаргою порушення його прав прийняттям ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України постанови про стягнення витрат виконавчого провадження за зведеним виконавчим провадженням, а не окремо по кожному з ВП № 31947023, № 31947027, № 44736644, оскільки ст. 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 3 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин у задоволенні скарги боржника - ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" на дії ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 17.08.2017 відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 338, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні скарги боржника - ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" за листом від 13.09.2017 № 01-19/2/243 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 17.08.2017 в і д м о в и т и.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 21.05.2018 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Суддя Н.М.Зюбанова