Рішення

від 21.05.2018 по справі 914/106/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2018р. Справа №914/106/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Охоронно-юридичної фірми "Аутпост-4", м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бельгійське містечко "Жовква", м.Львів,

про стягнення заборгованості в сумі 52 295,33 грн, з яких: 43 130,95 грн. заборгованість за надані послуги з врахуванням індексу інфляції, пеня в сумі 8 267,65 грн. та 3 % річних в сумі 896,73 грн.

Представники сторін:

від позивача: Івашків Л.В.-представник за довіреністю

від відповідача: Огородник О.І.-представник за довіреністю

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватним підприємством "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-4", м.Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Бельгійське містечко", м. Львів про стягнення заборгованості в розмірі 126 032,81 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 12.02.2018 року. В підготовчому судовому засіданні 12.02.18р. розгляд справи відкладався на 05.03.18р., 05.03.18р. на 02.04.18р.

02.04.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.04.2018 року. Ухвалою від 23.04.2018 року розгляд справи по суті відкладено на 21.05.2018 року.

В судове засідання 21.05.2018 року позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 21.05.2018 року з"явився, позовні вимоги позивача заперечує та просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

АРГУМЕНТИ СТОРІН .

Аргументи позивача .

Представник позивача в наданих суду поясненнях підтримав зменшені позовні вимоги, просив суд їх задоволити. По суті спору пояснив, що відповідно до умов договору від 26.07.2017р. №15-08/17Л позивач надавав відповідачу послуги з охоронного обслуговування об'єкта відповідача.

Зазначив, що позивач, як виконавець, свої обов'язки виконав в повному обсязі, та належно надавав послуги з 01 серпня 2017 року по 31 грудня 2017 року, що підтверджується, підписаними обома сторонами Актами здачі-прийняття робіт за серпень-листопад 2017 року та Актом здачі-прийняття робіт за грудень 2017 року який в силу вказаного Договору вважається підписаними відповідачем, оскільки протягом десяти після надсилання даного Акту відповідачу, позивачем не було отримано підписаного примірника чи мотивованої відмови від прийняття робіт.

Представник позивача стверджує, що загальна вартість наданих позивачем послуг становить 182 229,20 грн., а відповідачем оплачено відповідні послуги тільки частково в сумі 77 896,80 грн. (під час розгляду справи ще відповідачем оплачено суму боргу в розмірі 75 384,00 грн., у зв'язку із чим у відповідача залишилась непогашенною заборгованість в сумі 38 948,40 грн.

06.02.2018 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 51 442,34 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

22.02.2018 року позивачем подано уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 52 295,33 грн., з яких: 43 130,95 грн. - основний борг з врахуванням індексу інфляції, 8 267,65 грн. пені, та 896,73 грн. 3 % річних, що нараховані позивачем за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати за надання правової допомоги, а також подав заяву, в якій просить розгляд даного питання провести в судовому засіданні після ухвалення рішення в порядку ст.221 ГПК України.

Аргументи відповідача .

Відповідачем подано відзив на позов у якому зазначено, що відповідачем сплачено вартість послуг позивача включно з листопадом місяцем 2017 року; оплата за вказаний період здійснювалась після отримання від Позивача належним чином оформлених Актів та Рахунків, тому нарахування штрафних санкцій - безпідставне; Акт та Рахунок за грудень місяць 2017 року не надійшли Товариству, так як Позивач надіслав їх за місцем реєстрації, за яким знаходиться лише будівельний майданчик, де відсутні повноважні представники для отримання кореспонденції; позивачу добре відомо, що фактичним місцем знаходження Товариства є офіс на вулиці Б.Хмельницького, 106 (м.Львів), який він охороняв і куди до 01.01.2018 року надавались усі попередні Акти та Рахунки.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд в судовому засідання оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-виробнича компанія "Бельгійське містечко" (замовник) та Приватним підприємством "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-4" (виконавець) було укладено договір №15-08/17Л від 26.07.2017 року на виконання робіт з охоронного обслуговування об єкта замовника . Водночас замовник зобов язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість послуг виконавця.

Згідно п.1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов язання щодо виконання робіт з охоронного обслуговування об єкта замовника.

Під охорону приймається об єкт з 01.08.2017 року будівельний майданчик, що знаходиться за адресою м.Миколаїв, вулиця Лисенка,45 (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, об єкт вважається прийнятим (зданим) під охорону після підписання акту прийому об єкта під охорону повноваженими службовими особами.

П.4.1.договору встановлено, що сума даного договору визначається на підставі узгодженої сторонами договірної ціни охорони і становить 34,90 грн. за 1 годину одним охоронником без ПДВ.

Згідно п.4.3 договору, розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником не пізніше 10 числа наступного місяця на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п.4.5 договору, надання послуг (виконання робіт) підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт), який підписується двома сторонами. Якщо після подання (надсилання) замовнику акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 10 днів виконавець не отримує підписаного замовником примірника цього акту або мотивованої відмови, вважається, що послуги прийняті замовником, а акт підписаний двома сторонами.

ОЦІНКА СУДУ.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №15-08/17Л від 26.07.2017 року на виконання робіт з охоронного обслуговування.

Відповідно до положень п.1.1, 1.2 договору, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання щодо виконання робіт з охоронного обслуговування з 01.08.2017р. об'єкта замовника - будівельного майданчика за адресою: м.Миколаїв, вул.Лисенка,45.

Факт передачі об'єкта під охорону підтверджується актом від 01.08.2017р.

Згідно п.4.5 договору сторони погодили, що надання послуг підтверджується актом наданих послуг, який підписується двома сторонами. Якщо після подання замовнику акту виконаних робіт протягом 10 днів виконавець не отримує підписаного замовником примірника цього акту або мотивованої відмови, вважається, що послуги прийняті замовником, а акт підписаний обома сторонами.

Позивачем долучено до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за період з серпня по грудень 2017р. Акти за період серпень-жовтень 2017 року підписані обома сторонами та скріплені печатками. Акт здачі-прийняття робіт за листопад 2017 року та грудень 2017 року відповідачем не підписаний. Однак , відповідачем не надано суду доказів направлення позивачу мотивованої відмови від підписання цих актів, а відтак в силу положень п.4.5 договору даний акт вважається підписаний обома сторонами, а послуги надані позивачем у листопаді 2017 та грудні 2017 року, прийняті відповідачем.

Згідно даних актів здачі-прийняття робіт, загальна вартість наданих позивачем послуг за період серпень-грудень 2017 року становить 192 229,20 грн.

Відповідно до пункту 4.3. договору, розрахунки за виконану роботу здійснюються замовником не пізніше 10 числа наступного місяця на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно наданих позивачем банківських виписок, відповідачем було частково оплачено надані позивачем послуги на загальну суму 77 896,80 грн., а після відкриття провадження у справі відповідачем 19.01.2018 року сплачено заборгованість в розмірі 75 384,00 грн.

Предметом спору є борг з оплати вартості послуг за грудень місяць 2017 року (у сумі 38 948,40 грн.), а також - пеня, три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані за прострочення оплати вартості послуг, наданих у серпні-грудні 2017 року.

Заперечення Відповідача щодо позовної вимоги про стягнення суми боргу за грудень місяць - безпідставне, так як Акт №05/12 від 31.12.2017 надіслано Позивачем 03.01.2018 за місцем знаходження Товариства, яке зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також зазначено у Договорі.

Оскільки відповідач не повідомляв позивача про неотримання ним кореспонденції за юридичною адресою та про необхідність її надіслання за іншою адресою (фактичним місцем знаходження), тому, товариство несе усі негативні наслідки такої бездіяльності.

При цьому, важливо, що у відповідача, згідно з нормою ч.2 ст.193 ГК України, наявним був обов'язок із вжиття усіх заходів, необхідних для належного виконання договірного зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони правочину.

Отже, факт надіслання позивачем 03.01.2018 Акту за грудень місяць, за зареєстрованим місцем знаходження Відповідача, є належним виконанням обов'язку з надання Акту.

Тому, згідно з умовами п.4.3 Договору, відсутність оплати Відповідачем вартості послуг за грудень місяць 2017 року (при відсутності заперечень щодо факту надання послуг) є порушенням зазначеного грошового зобов'язання.

Отже, вимога позивача про стягнення суми боргу 38 948,40 грн. (за грудень місяць 2017 року) повністю обгрунтована та відповідає нормам статей 173-175, 193 ГК України, статей 629, 903 (ч.1) ЦК України, якими встановлено обов'язковість виконання договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно, обгрунтованою є й вимога позивача про стягнення сум пені, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем останнім за прострочення сплати вартості наданих послуг, адже, судом встановлено, що відповідач хоча і оплатив отримані від позивача послуги за період вересень - листопад 2017 року, однак провів такі оплати із порушенням строків обумовлених договором.

Відповідно до 4.4 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг, наданих виконавцем, замовник оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих послуг за кожен день заборгованості (включаючи день оплати).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, не здійснював своєчасної оплати за надані позивачем послуги, позивач нарахував йому 896,73 грн . 3% річних, 8 267,65 грн . пені та 4 182,55грн . інфляційних втрат.

Судом перевірено правильність здійснених позивачем нарахувань та встановлено, що в силу положень п.4.3 та п.4.4 договору, а також враховуючи проплати відповідачем суми основного боргу, до стягнення підлягають 896,73 грн. 3% річних, 8 267,67 грн .пені.

Суд звертає увагу позивача, що інфляційні втрати нараховані позивачем невірно, адже розмір інфляційних втрат за кожен наступний місяць було нараховано на суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, що є порушенням норм чинного законодавства України.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат за спірний період і дійшов до висновку, що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 4 076,99 грн.

В письмовому відзиві відповідач заперечує щодо нарахування штрафних санкцій, адже оплата останнім проводилася на підставі виставлених актів. Однак, суд вважає таке твердження відповідача безпідставним, оскільки підставою виникнення у відповідача обов язку оплатити послуги, а у позивача право вимоги оплати за надані послуги є факт надання послуг, оформлений відповідним актом відповідно до п.4.5 договору. В судовому засіданні позивачем було доведено факт надання послуг і складення відповідних актів, що й не заперечується відповідачем, у зв язку з чим в позивача виникло право вимоги на оплату вказаних послуг.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що підписаний обома сторонами в силу ст.6 ЦК України договір, містить чітко визначений строк для здійснення оплати наданих позивачем послуг. Також відповідачем не надано суду доказів, що Акти позивачем надавалися відповідачу з порушенням строків і як наслідок - відповідачем послуги оплачувалися з простроченням з вини позивача, тобто що прострочення боржника, відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України, відбулося внаслідок прострочення кредитора. Отже, суд вважає, що відповідач розумів наслідки, які настануть в разі прострочення оплати наданих послуг, однак свідомо допустив виникнення заборгованості, порушуючи п.2.4.5 договору, що регламентує обов язок замовника сплачувати своєчасно та в повному обсязі вартість послуг виконавцю.

Враховуючи подану позивачем заяву про вирішення питання щодо розподілу судових витрат в частині понесених позивачем витрат на правову допомогу після ухвалення рішення у справі, - наявні підстави, передбачені нормами статей 129 (ч.8), 233 (ч.3), 238 (п.5 ч.6), 244 (п.3 ч.1) ГК України, для призначення додаткового судового засідання з вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат у справі.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 52 189,79 грн. з яких: 38 948,40 грн. основного боргу, 896,73 грн. 3% річних, 8 267,67 грн. пені та 4 076,99 грн. інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при подані даного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1 890,49 грн. згідно платіжного доручення від 11.01.2018р. №452 .

Розподіл судового збору буде вирішено в судовому засіданні.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-4" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Бельгійське містечко" про стягнення заборгованості в розмірі 126 032,81 грн. - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бельгійське містечко "Жовква" (79024, м.Львів, вул.Б.Хмельницького,106, код ЄДРПОУ 40427596) на користь Приватного підприємства "Охоронно-юридичної фірми "Аутпост-4" (79005, м.Львів, вул.Коцюбинського,6, код ЄДРПОУ 37776298) - заборгованість в розмірі 52 189,79 грн., з яких: 38948,40 грн. основного боргу, 4 076,99 грн. індексу інфляції, 896,73 грн. 3% річних, 8 267,67 грн. пені.

3. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат - відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання на 18.06.2018 року о 12-30 год. для вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі.

6. Позивачу надати 15 днів для подання суду усіх доказів понесення судових витрат у справі.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 29 травня 2018 р.

Суддя Горецька З. В.