Постанова

від 23.05.2018 по справі 922/3165/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2018 р. Справа № 922/3165/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Барбашова С.В.

секретар судового засідання Бєлкіна О.М.

за участю

прокурора - Ногіна О.М.

представників сторін:

1-го відповідача - Перетяченко М.О.

2-го відповідача - Шкарбан О.С.

3-го відповідача - не з'явився

1-ї третьої особи - Шкарбан О.С.

2-ї третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №441 Х/3) та апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1", м. Харків (вх. № 499 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.18 (повний текст складено 16.02.18) у справі № 922/3165/17

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1", м. Харків

Департаменту реєстрації Харківської міської ради, м.Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача:

Приватне акціонерне товариство "Трест Житлобуд - 1", м. Харків

Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, м. Харків

про визнання недійсним рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/3165/17 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено.

Визнано недійсним з моменту прийняття п.12.1 додатку 1 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 24.12.2014 №1738/14, яким Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" надано у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137500:01:027:0036 (площею 0,0732га), 6310137500:01:027:0037 (площею 0,0400га) та 6310137500:01:027:0034 (площею 0,8490га) за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва та подальшого обслуговування житлового комплексу з урахуванням знесення існуючих будівель по пров. Іскринському, 19 в м.Харкові.

Визнано недійсним видане Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" 19.03.2015 Харківським міським управлінням юстиції свідоцтво №35129116, яким посвідчено право власності на земельну ділянку, площею 0,0732га (кадастровий номер: 6310137500:01:027:0036).

Визнано недійсним видане Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" 19.03.2015 Харківським міським управлінням юстиції свідоцтво №35125464, яким посвідчено право власності на земельну ділянку, площею 0,0400га (кадастровий номер: 6310137500:01:027:0037).

Визнано недійсним видане Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" 19.03.2015 Харківським міським управлінням юстиції свідоцтво №35141238, яким посвідчено право власності на земельну ділянку, площею 0,8490 га (кадастровий номер: 6310137500:01:027:0034).

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності (індексний номер: 20109397 від 19.03.2015) за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" на земельну ділянку, площею 0,0732га, з кадастровим номером 6310137500:01:027:0036, по пров.Іскринському, 19 в м.Харкові, яке було прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції (номер запису про право власності: 9096574).

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності (індексний номер: 20108119 від 19.03.2015) за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" на земельну ділянку, площею 0,0400га, з кадастровим номером 6310137500:01:027:0037, по пров.Іскринському, 19 в м.Харкові, яке було прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції (номер запису про право власності: 9095579).

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності (індексний номер: 20116045 від 19.03.2015) за Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" на земельну ділянку, пощею 0,8490га, з кадастровим номером 6310137500:01:027:0034, по пров.Іскринському, 19 в м.Харкові, яке було прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції (номер запису про право власності: 9099236).

Стягнуто з Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, буд.7, код 04059243) на користь прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, буд.4, код 02910108, банк отримувач: Державна Казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 5600,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" (61023, м.Харків, вул.Мироносицька, буд.88, кв.85, код 36224907) на користь прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, буд.4, код 02910108, банк отримувач: Державна Казначейська служба України м.Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 5600,00 грн. судового збору.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, Харківська міська рада (1-й відповідач) звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/3165/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повністю.

1-й відповідач вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення Харківської міської ради прийняте з порушенням вимог ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ради міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186.

1-й відповідач посилається на те, що прийняте Харківською міською радою рішення про передачу кооперативу у власність земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання та визнання недійсним такого акту не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, в зв'язку з чим 1-й відповідач вважає, що даний позов прокурора не може бути задоволений, посилаючись також на те, що прокурором не доведено порушення відповідачами норм чинного законодавства, діючого на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім того, Харківська міська рада вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо співвідношення Житлового кодексу України, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та Закону України Про кооперацію за юридичною силою, посилаючись при цьому на те, що норми Житлового кодексу УРСР та норми Примірного статуту прямо суперечать нормам Конституції України та Закону України Про кооперацію , вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Закон України Про кооперацію , а норми ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК, на які посилається прокурор у позові, застосуванню не підлягають.

1-й відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОК ЖБК Житлобуд - 1 не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом та вважає, що такі висновки суперечать нормам Закону України Про кооперацію , оскільки відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України Про кооперацію ОК ЖБК Житлобуд - 1 може бути одночасно і обслуговуючим , і житлово-будівельним , що не суперечить ані Житловому кодексу УРСР, ані Примірному статуту ЖБК.

1-й відповідач заперечує наявність контрольних функцій органу місцевого самоврядування щодо процесів створення, державної реєстрації та діяльності кооперативів різних типів та інших юридичних осіб (крім створюваних органами місцевого самоврядування юридичних осіб публічного права - комунальних підприємств), та зазначає, що Харківська міська рад, перевіряючи правовий статус та правосуб'єктність кооперативу керувалася приписами ст.ст. 18, 20 та 21 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців .

1-й відповідач вказує на те, що суд першої інстанції усунувся від оцінки наукових висновків та науково-правових експертиз провідних наукових установ України юридичного профілю, що є, на думку скаржника, порушенням вимог ст. 109 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/3165/17.

Крім того, не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" (2-й відповідач) також звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/3165/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повністю.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції ст.ст. 2, 6 Закону України Про кооперацію , ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців . Скаржник вказує, що ОК "ЖБК "Житлобуд-1" створено та здійснює діяльність у відповідності з вимогами Закону України "Про кооперацію", який на даний час є спеціальним законом, що регулює діяльність кооперативів, вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України Про кооперацію ОК ЖБК Житлобуд - 1 може бути одночасно і обслуговуючим , і житлово-будівельним , що не суперечить ані Житловому кодексу УРСР, ані Примірному статуту ЖБК. Державна реєстрація другого відповідача на час розгляду справи не скасована та не визнана недійсною у встановленому законом порядку.

2-й відповідач також вважає, що суд першої інстанції помилково обґрунтовує невідповідність оскарженого рішення Харківської міської ради вимогам норм ст.ст. 133, 134, 135 та 137 ЖК УРСР і приписами Примірного статуту ЖБК.

2-й відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність земельної ділянки, вичерпало свою дію шляхом його виконання. При цьому, 2-й відповідач посилається на рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів та надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м. Харкова від 20.09.2017 № 734/17, яким визначено порядок повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137500:01:027:0036 (площею 0,0732 га), 6310137500:01:027:0037 (площею 0,0400 га) та 6310137500:00:01:027:0034 (площею 0,8490 га), які розташовані за адресою по пров. Іскринському, 19 в м. Харкові, та яке, на думку 2-го відповідача є підставою для повернення земельної ділянки.

2-й відповідач вказує на те, що імовірні порушення, допущені Харківською міською радою при прийняття рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки ОК ЖБК Житлобуд - 1 не можуть бути підставою для позбавлення його - приватної особи, яка не вчиняла жодних порушень, не знала та не могла знати про наявність імовірних порушень з боку Харківської міської ради при прийнятті рішення про передачу у власність земельної ділянки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/3165/17.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 об'єднано апеляційні скарги Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/3165/17 в одне апеляційне провадження. Призначено апеляційні скарги Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" до розгляду на 18.04.2018.

11.04.2018 Департамент реєстрації Харківської міської ради надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що мають значення для привального її вирішення. 3-й відповідач зокрема посилається на недопустимість об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, в зв'язку з цим 3-й відповідач вважає, що провадження в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

16.04.2018 Головне територіальне управління юстиції у Харківській області звернулось до суду з клопотанням, в якому просило провести розгляд судової справи № 922/3165/17 за відсутності представника Головного територіального управління юстиції у Харківській області з огляду на те, що вирішення порушених питань не віднесено до його компетенції, а відтак управління юстиції не наділене повноваженнями щодо поновлення цих прав, а також у зв'язку з відсутністю можливості забезпечити участь представника в судове засідання.

В судових засіданнях 18.04.2018 та 14.05.2018 оголошено перерву.

В призначене судове засідання 23.05.2018 представники Департаменту реєстрації Харківської міської ради та Головного територіального управління юстиції у Харківській області не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників Департаменту реєстрації Харківської міської ради та Головного територіального управління юстиції у Харківській області за наявними в ній матеріалами.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно пункту 12.1 додатку 1 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 24.12.2014 №1738/14 обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1" надано у власність земельні ділянки, за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва та подальшого обслуговування житлового комплексу з урахуванням знесення існуючих будівель по пров. Іскринському, 19, а саме:

- ділянка 1 - площею 0,0732га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0036);

- ділянка 2 - площею 0,0400га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0037);

- ділянка 3 - площею 0,8490га (кадастровий номер 6310137500:01:027:0034).

Будівництво необхідно було виконати у строк до 31.12.2016.

На підставі вказаного рішення 19.03.2015 другому відповідачу Харківським міським управлінням юстиції видано:

- свідоцтво №35129116, яким посвідчено право власності на земельну ділянку, площею 0,0732 га (кадастровий номер: 6310137500:01:027:0036), на підставі якого державним реєстратором Харківського міського управління юстиції зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОК "ЖБК "Житлобуд-1" право власності на відповідну земельну ділянку, а в подальшому, на підставі договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 13.05.2015, укладеного між ОК "ЖБК "Житлобуд-1" (землевласником) та АТ "Трест Житлобуд-1" (правокористувачем), приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права забудови вищевказаної земельної ділянки;

- свідоцтво №35125464, яким посвідчено право власності на земельну ділянку, площею 0,0400 га (кадастровий номер: 6310137500:01:027:0037), на підставі якого державним реєстратором Харківського міського управління юстиції зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОК "ЖБК "Житлобуд-1" право власності на відповідну земельну ділянку, а в подальшому, на підставі договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 13.05.2015, укладеного між ОК "ЖБК "Житлобуд-1" (землевласником) та АТ "Трест Житлобуд-1" (правокористувачем), приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права забудови вищевказаної земельної ділянки;

- свідоцтво №35141238, яким посвідчено право власності на земельну ділянку, площею 0,8490 га (кадастровий номер: 6310137500:01:027:0034), на підставі якого державним реєстратором Харківського міського управління юстиції зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОК "ЖБК "Житлобуд-1" право власності на відповідну земельну ділянку, а в подальшому, на підставі договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 13.05.2015, укладеного між ОК "ЖБК "Житлобуд-1" (землевласником) та АТ "Трест Житлобуд-1" (правокористувачем), приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права забудови вищевказаної земельної ділянки.

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 вважаючи, що вказані рішення не відповідають вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №186 від 30.04.1985, звернувся до господарського суду з вимогою про визнання їх незаконними та скасування. Прокурор вказував на те, що ОК "ЖБК "Житлобуд-1" створено всупереч вимогам Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу; фактично ОК "ЖБК "Житлобуд-1" є не житлово-будівельним, а обслуговуючим кооперативом; під час прийняття спірного рішення Харківська міська рада мала з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту. В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначає, що незаконне відчуження землі ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, а захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів, при цьому особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями виступає у якості одного з відповідачів.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, зокрема, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Оспорюване рішення прийнято на підставі статей 41, 92, 116, 123, 124, 141, 186 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Вказаними нормами передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих радах народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Виходячи з аналізу 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР, пунктом 1 розділу 1, абз. 2 п.4 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що передаючи земельну ділянку у власність другому відповідачу, Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту. З'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки другому відповідачу, як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 ЗК України, зобов'язує Раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України, правова позиція якого щодо застосування наведених норм матеріального права викладена у постанові від 17.06.2014 у справі № 21-195а14.

Однак, всупереч зазначених вимог, у Статуті кооперативу не було визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи з'ясовано, що засновниками ОК "ЖБК "Житлобуд-1" станом на день прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення були виключно юридичні особи, а саме: ПАТ "Трест Житлобуд-1" (код ЄДРПОУ: 01270285); ТОВ "Харківжитлобуд-1" (код ЄДРПОУ: 33290414); ПАТ "Харківелектромонтажкомплект" (код ЄДРПОУ: 14077940).

Отже, як зазначено судом першої інстанції, безкоштовне відчуження Харківською міською радою спірних земельних ділянок у власність ОК "ЖБК "Житлобуд-1", фактично, має результатом отримання прибутку засновниками цієї юридичної особи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОК "ЖБК "Житлобуд-1" створено всупереч вимогам ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Також, судом першої інстанції встановлено, що ОК "ЖБК "Житлобуд-1" не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК та ст. 41 Земельного кодексу України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим, оскільки мета його створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Статтею 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу.

Порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що Харківською міською радою під час безоплатного надання земельних ділянок ОК "ЖБК "Житлобуд-1" не дотримано положень вказаної норми права, оскільки вона мала можливість, і, в силу покладених на неї публічних функцій, мала обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК "ЖБК "Житлобуд-1", мала переконатись у додержанні останнім порядку його створення у відповідності до вимог чинного законодавства, та підстави передачі землі житлово-будівельному кооперативу. Однак у даному випадку першим відповідачем цього зроблено не було.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 1 ст. 21 ЦК України, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", суд першої інстанції визнав позовні вимоги про визнання недійсним пункту п.12.1 додатку 1 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для бідівництва об'єктів" від 24.12.2014 №1738/14 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв, яким посвідчено право власності на спірні земельні ділянки, та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на ці земельні ділянки за другим відповідачем, суд зазначив, що вказані вимоги є похідними від позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного рішення, а тому також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає висновку суду першої інстанції правомірними, обґрунтованими та такими, що здійснені із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Відповідачі в апеляційних скаргах посилаються на відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що прийняте Харківською міською радою рішення про передачу кооперативу у власність земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання та визнання недійсним такого акту не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Колегія суддів вважає помилковими наведені відповідачами доводи та вважає необхідним зазначити, що в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Колегія суддів звертає також увагу на позицію, викладену в постанові Верховного суду України від 19.04.2017 у справі № 922/4401/15, в якій суд зазначив про те, що висновок суду касаційної інстанції у справі, яка розглядається, щодо обраного прокурором способу захисту не відповідає висновку Верховного Суду України у справі № 3-553гс15, згідно з яким самостійний позов про визнання незаконним та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функцій захисту права особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин ( у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р. й із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006р. № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982р. в справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986р. в справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності 2-го відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 Земельного кодексу України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-2510цс15.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги прокурора не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу та є обґрунтованими.

Заперечення 1-го відповідача відносно наявності у Харківської міської ради контрольних функцій органу місцевого самоврядування щодо процесів створення, державної реєстрації та діяльності кооперативів різних типів та інших юридичних осіб (крім створюваних органами місцевого самоврядування юридичних осіб публічного права - комунальних підприємств) спростовуються положеннями ст.19 Конституції України, ст.12, 41, частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Отже, реалізуючі надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти виключно в інтересах своїх територіальних громад, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян. Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність ОК "ЖБК "Житлобуд - 1", Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту. З'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки ОК "ЖБК "Житлобуд - 1" як спеціальному суб'єкту, передбаченому статтею 41 Земельного Кодексу України, зобов'язує раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом України під час прийняття постанови від 17.06.2014 у справі № 21-195а14 та перегляду судових рішень у справі № 922/4401/15.

Посилання 2-го відповідача в апеляційній скарзі на рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів та надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м. Харкова від 20.09.2017 № 734/17, яким визначено порядок повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137500:01:027:0036 (площею 0,0732 га), 6310137500:01:027:0037 (площею 0,0400 га) та 6310137500:00:01:027:0034 (площею 0,8490 га), які розташовані за адресою по пров. Іскринському, 19 в м. Харкові, та яке, на думку 2-го відповідача є підставою для повернення земельної ділянки, колегія суддів відхиляє, оскільки дане рішення не впливає на юридичну оцінку обставин прийняття Харківською міською радою рішення про безоплатне надання спірних земельних ділянок ОК "ЖБК "Житлобуд - 1".

Щодо співвідношення Житлового кодексу України, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу та Закону України Про кооперацію за юридичною силою, на яке вказує 1-й відповідач в апеляційній скарзі та його посилання на необхідність застосування до спірних правовідносин саме Закону України Про кооперацію , як спеціального закону, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985р. зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України.

Закон України "Про кооперацію" містить загальні вимоги до створення та діяльності різних видів та типів кооперативів. Разом з тим створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів, як одного з видів обслуговуючих кооперативів регулюється нормами глави 5 Житлового кодексу УРСР та прийнятого на виконання статті 137 цього Кодексу Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Отже, при вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово - будівельного кооперативу, а саме, ст. 7 Законом України "Про кооперацію" або Житловим кодексом Української РСР та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (Житловий кодекс УРСР та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно - правовових актів.

При цьому, Житловий кодекс Української РСР на даний час є чиним, а відтак його норми є обов'язковими до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

Згідно зі статтями 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією з умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування громадян на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку.

Пунктом 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. №186, визначено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Частиною 1 статті 134 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

За змістом пункту 3 Примірного статуту число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Так, вивчаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що у Статуті кооперативу не було визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб. Засновниками ОК "ЖБК "Житлобуд-1" станом на день прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення були виключно юридичні особи, а саме: ПАТ "Трест Житлобуд-1" (код ЄДРПОУ: 01270285); ТОВ "Харківжитлобуд-1" (код ЄДРПОУ: 33290414); ПАТ "Харківелектромонтажкомплект" (код ЄДРПОУ: 14077940). Які створені з метою отримання прибутку.

Дослідженням наявних матеріалів справи, а також доказів, наданими сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, враховуючи приписи законодавства, що регулюють мету та порядок створення ЖБК, колегія суддів приходить до висновку, що ОК "ЖБК "Житлобуд-1" створено з порушенням ст. 133, 135, 137 Житлового Кодексу УРСР та Примірного статуту ЖБК, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню у даній справі, оскільки мета його створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Посилання відповідачів на наукові висновки фахівців у галузі права судом відхиляються, оскільки такі наукові висновки не є висновками судової експертизи в розумінні ст. 108, ст. 109 ГПК України та не є обов'язковими для суду.

Посилання на судові рішення у адміністративних справах №826/15758/16 та №638/20557/15-а не приймаються судом, оскільки не мають преюдиціального значення для даної справи.

Оскільки матеріалами справи підтверджуються доводи прокурора про те, що порядок організації та діяльності кооперативу не відповідають меті його створення, а тому Харківською міською радою при прийнятті оскаржуваного (в частині) рішення, недотримано вимог ст. 41 Земельного кодексу України, Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 21 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГС України №6 від 17.05.2011р. державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи викладене та за встановлення судом обставин незаконності безоплатного набуття ОК "ЖБК "Житлобуд-1" спірної земельної ділянки, виключається можливість подальшої передачі її на законних підставах третім особам, у зв'язку з чим похідні позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсними виданих на виконання рішення Харківської міської ради свідоцтв про право власності на земельні ділянки та вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за ОК "ЖБК "Житлобуд-1" є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи апеляційної скарги позбавленими фактичного та правового обґрунтування. Наведені 1-м відповідачем та 2-м відповідачем в апеляційних скаргах доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Підстав для скасовування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається. Доводи апелянтів по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в рішенні суду висновків, а зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради та апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-1", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/3165/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів в порядку ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.05.2018.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Барбашова С.В.