Постанова

від 21.05.2018 по справі 922/39/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. Справа № 922/39/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача -Данканич Є.І. (довіреність №31/016-юр від 28.12.2017, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 25.02.2010р.),

відповідача - Слюсар С.С. (ордер серія ХВ №000002 від 02.04.2018р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2019 від 14.09.2016р.),

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.512Х/3-38) на рішення господарського суду Харківської області, ухвалене 14.02.2018 року об 13:32 год. у приміщенні вказаного суду, суддею Аюповою Р.М. у справі №922/39/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Оріон", м. Харків

про стягнення грошових коштів в розмірі 139368,90 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Оріон" про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 139368,90 грн., з яких: 104520 грн. - штраф та 34848,90 грн. -пеня.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №769600 від 21.09.2016р., а саме: в порушенні встановлених договором строків надання позивачу документів, передбачених п.1.3, п.4.2, п.2.6, п.9.10, п.п.9.15 договору. Штрафні санкції нараховано позивачем на підставі п.6.12, п.6.16 та п.6.17 договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.02.2018 у справі №922/39/18 у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Оріон" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" штрафні санкції за порушення зобов'язань за договором поставки № 769600 від 21.09.2016р. в розмірі 14471,22 грн.

В оскаржуваному рішенні суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені за порушення строку надання позивачу документів, що засвідчують якість та комплектність продукції в розмірі 4854,27 грн.; пені за порушення відповідачем строку надання акту приймання- передачі продукції в розмірі 915,90 грн.; пені за порушення відповідачем строку надання документів, передбачених п. 2.6 договору, в розмірі 7785,15 грн.; пені за порушення відповідачем передбаченого п.9.10. договору строку надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 644 від 09.08.2017р., в розмірі 915,90 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 20377,68 грн. за порушення відповідачем строку надання документів, передбачених п. 9.15 договору, місцевий господарський суд відмовив в позові з тих підстав, що суд не має можливості визначити базу розрахунку пені за порушення вказаного пункту договору.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу, посилаючись на те, що відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання зобов'язань за договором поставки, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Позивач вважає необгрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність бази розрахунку штрафних санкцій за порушення відповідачем умов п.9.15 договору, оскільки першою специфікацією після укладення договору була Специфікація №1 від 25.11.2016р., вартість продукції за якою і є базою розрахунку штрафних санкцій за порушення вказаного пункту договору.

Також позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на ч.1 ст.549 ЦК України, зазначає, що право на неустойку виникає у кредитора незалежно від наявності у нього збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язанням, у зв'язку з чим вважає безпідставними посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на відсутність у позивача збитків, наслідок неналежного виконання відповідачем п.9.15 договору.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки чинне законодавство (ст.230, ст.231 ГК України) допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апелянта заперечує та зазначає, що обов'язок відповідача, передбачений п.9.15 договору, не пов'язаний з укладенням будь-яких специфікацій, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність бази для нарахування штрафних санкцій. Відповідач вважає обгрунтованим рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача штрафу, оскільки стягнення пені і штрафу за одне і те саме правопорушення є подвійною цивільно-правовою відповідальністю та порушує ст.61 Конституції України. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Позивач надав суду відповідь на відзив відповідача, в якому він заперечує проти доводів відповідача з аналогічних підстав, які викладено позивачем в апеляційній скарзі.

Позивач надав суду заяву №016/64/х-6 від 15.05.2018р., в якій повідомив, що рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ Дніпроазот від 26.04.2018 змінено найменування ПАТ Дніпроазот на Акціонерне товариство Дніпроазот , а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне. В підтвердження позивач надав суду копію Статуту АК Дніпроазот та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.05.2018р.

В судовому засіданні 21.05.2018р. позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.05.2018р. зазначав про законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

21.09.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот", (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Оріон" (постачальник) укладено договір поставки № 769600 (далі - договір) (а.с.49-53).

До договору поставки сторонами укладено додаткову угоду №1 від 20.12.2016, додаткову угоду №2 від 27.03.2017, додаткову угоду №3 від 27.03.2017 (а.с.102-104).

Позивач заявою від 15.05.2018р. №016/64/х-6 повідомив суд, що під час апеляційного провадження у цій справі, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ Дніпроазот від 26.04.2018, змінено найменування Публічного акціонерного товариства Дніпроазот на Акціонерне товариство Дніпроазот , а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне.

Державна реєстрація змін до установчих документів відбулась 10.05.2018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.05.2018р.

Отже, на цей час стороною у справі є АК Дніпроазот .

Згідно пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього Договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку та строки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим Договором, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції.

Пунктом 2.7 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 27.03.2017р., а.с.104) передбачено, що оплата продукції, передбаченої Специфікацією № 4 від 01.08.2017р., здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості продукції, яка підлягає поставці, на поточний рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний здійснити 100% (стовідсоткову) попередню оплату продукції, яка підлягає поставці відповідно до узгодженої обома сторонами специфікації на поставку продукції.

Строки поставки продукції узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції до договору. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаному обома сторонами акті приймання-передачі продукції (п. 3.2 Договору).

01.08.2017 р. сторони підписали Специфікацію №4 на поставку продукції, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу продукцію на загальну суму 91950 грн. (а.с.54).

Відповідно до п.4 вказаної специфікації, постачальник зобов'язаний поставити продукцію покупцю в повному обсязі протягом 20 банківських днів від дати здійснення покупцем попередньої оплати, згідно п.2.7 договору.

Пунктом 3 Специфікації №4 сторони передбачили здійснення поставки на умові: СРТ - склад автоперевізника (м.Кам?янське), відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів МТП - Інкотермс, у редакції 2000 року.

09.08.2017 року позивач здійснив попередню оплату шляхом перерахування відповідачу 91950 грн. платіжним дорученням №3457 від 08.08.2017р. (а.с.58).

07.09.2017р. відповідач поставив позивачу продукцію, передбачену Специфікацією №4 до договору, що підтверджується експрес-накладною №59998051598855 від 05.07.2017р. та видатковою накладною №638 від 05.09.2017р. (а.с.55, 56).

Листом №12/1 від 12.09.2017 відповідач (у відповідь на лист позивача №259 від 09.08.2017) надіслав позивачу акт прийому-передачі продукції, декларацію про відповідність, сертифікат відповідності та додаток до нього, сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки, висновок про те, що прилади та апаратура для фізичного або хімічного аналізу не підлягають обов'язковій сертифікації, пояснення про відсутність митної декларації (а.с.57).

23.10.2017р позивач направив відповідачу претензію №016/37/х від 23.10.2017р. з вимогою надати передбачені договором документи та сплатити штрафні санкції в розмірі 137019,90 грн. за порушення умов п.1.3, п.п.2.6., п.4.2., п.9.10 та п.9.15 договору (а.с.64-73).

У відповідь, відповідач надіслав позивачу лист №27/3 від 27.10.2017р, разом із яким направив позивачу документи, передбачені п.2.6, п.4.2, п.9.10, п.9.15 договору (а.с.74).

Відповідно до п.1.3 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 20.12.2016р. до договору, а.с.102), постачальник разом з продукцією передає покупцеві наступний комплект документів на продукцію: видаткову накладну на продукцію, акт приймання-передачі продукції , рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну за формою №1-ТН, яка наведена у додатку № 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, сертифікат (паспорт) якості заводу- виробника з відповідною відміткою відділу технічного контролю (ВТК) та сертифікат відповідності, виданий уповноваженим органом сертифікації України, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. № 28, копію митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, ввезеної на митну територію України.

Враховуючи, що поставка продукції за Специфікацією №4 була здійснена відповідачем 07.09.2017р., в цей же день відповідач був зобов'язаний передати позивачу разом із продукцією акт приймання-передачі продукції.

Однак, акт приймання-передачі продукції був отриманий позивачем 18.09.2017р., разом із листом відповідача за вих. № 12/1 від 12.09.2017р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції АТ Дніпроазот (а.с.57).

Отже, відповідач прострочив виконання зобов'язання, передбаченого п.1.3 договору, на 10 календарних днів.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що постачальник підтверджує якість та комплектність продукції сертифікатом (паспортом) якості заводу-виробника з відповідною відміткою відділу технічного контролю (ВТК) та іншими документами, необхідними відповідно до стандартів, правил, вимог чинного законодавства України чи які додатково узгоджені сторонами. Документи, що засвідчують якість та комплектність продукції, передаються постачальником покупцеві разом з продукцією.

Отже, відповідач був зобов'язаний надати позивачу документи, які засвідчують якість та комплектність продукції разом з продукцією, тобто, 07.09.2017.

Однак, вищезазначені документи відповідачем були надані позивачу лише 31.10.2017, разом із листом відповідача №27/3 від 27.10.2017, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції АТ Дніпроазот (а.с.74).

Таким чином, порушення відповідачем строку виконання зобов'язання, визначеного п.4.2 договору, склало 53 календарних дні.

Згідно з п. 2.6 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 27.03.2017р., а.с.103) постачальник зобов'язався протягом 5 (п'яти) календарних днів від дати укладання договору або відповідної специфікації на поставку продукції до договору надати покупцю довідку про відсутність у постачальника податкового боргу, підписану керівником постачальника, а також про те, що продукція та інше майно постачальника не перебуває у податковій заставі.

Специфікація № 4 на поставку продукції була укладена сторонами 01.08.2017р.

Отже, відповідач зобов'язаний був надати позивачу довідку про відсутність у відповідача податкового боргу, підписану керівником відповідача, а також довідку про те, що продукція та інше майно відповідача не перебуває у податковій заставі, в строк до 06.08.2017 включно.

Однак, вищевказану довідку про відсутність у відповідача податкового боргу відповідач надіслав позивачу разом із листом №27/3 від 27.10.2017 (а.с.74).

Позивач отримав вказаний 31.10.2017, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції підприємства, а отже, прострочення виконання відповідачем обов'язку, передбаченого п.2.6 договору, склало 85 календарних днів.

Відповідно до п. 9.10. договору: Постачальник зобов'язався протягом трьох календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов'язань з ПДВ за операціями, які здійснені за цим договором, скласти та надати покупцеві податкову накладну, оформлену з дотриманням вимог Податкового кодексу України та інших вимог законодавства України, у тому числі з дотриманням умов щодо її реєстрації у цей же строк у Єдиному реєстрі податкових накладних .

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2017 позивач, у відповідності до п.2.7. договору, здійснив попередню оплату продукції за Специфікацією № 4 від 01.08.2017, у розмірі 91590,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 15265,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3457 від 08.08.2017.

Таким чином, відповідно до п. 9.10 договору, останнім днем строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є 11.08.2017.

Проте, відповідач зареєстрував податкову накладну № 644 від 09.08.2017р. в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2017, що підтверджується витягом із вказаного реєстру за №434404 (а.с.59-62).

Таким чином, порушення відповідачем строку реєстрації зазначеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних склало 10 календарних днів.

Згідно з п. 9.15 договору постачальник зобов'язався під час укладення договору, але не пізніше ніж через 10 (десять) календарних днів з моменту його укладення, надати покупцеві засвідчені нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою наступні документи щодо постачальника:

- копії установчих документів (Статут, установчий договір тощо);

- копії документів, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами, що пов'язане з виконанням умов Договору (ліцензії, дозволи тощо);

- копію розширеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- копію довідки з банку про відкриття поточного рахунку;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- копію довідки органу державної податкової служби про взяття на облік в якості платника податків за формою № 4-ОПП (якщо її отримання платником податків є обов'язковим на момент взяття на податковий облік);

- копію документу, що підтверджує повноваження представника постачальника на укладення (підписання) договору, як-от: довіреність, наказ по підприємству про призначення керівника, рішення про уповноваження особи на підписання договорів, протокол вищого органу управління підприємства про обрання особи на відповідну посаду, тощо;

- копію свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість або витягу з реєстру платників податку на додану вартість (якщо постачальник є платником нього податку);

- копію свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку (якщо постачальник є платником цього податку).

Договір поставки №769600 укладений сторонами 21.09.2016.

Отже, відповідач був зобов'язаний надати позивачу документи, передбачені п.9.15 договору, в строк до 01.10.2016 включно.

Однак, вищезазначені документи позивач отримав 31.10.2017р., разом із листом відповідача №27/3 від 27.10.2017р. (а.с.74).

Пунктом 6.12 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 27.03.2017р.) передбачено, що за кожне порушення зобов'язань, передбачених п. п. 1.3., 2.6, 4.2., 6.5., 6.21., 9.3., 9.4., 9.7., 9.9. - 9.12., 9.14, 9.15 договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 25% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору.

Згідно п. 6.16 договору за порушення строку (терміну) надання документів, які підлягають переданню постачальником покупцеві у відповідності до умов цього договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% загальної вартості продукції, передбаченої відповідною специфікацією на поставку продукції до договору, за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

Пунктом 6.17. договору передбачено, що за кожний день прострочення постачальником строку складання, реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання покупцеві зареєстрованої електронної податкової накладної, встановленого в п. 9.10. договору, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору, за кожний нень прострочення виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 6.20 договору, позовна давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), передбачених п. п. 5.3., 6.8. - 6.12., 6.16., 6.17., 9.13 договору встановлюється сторонами такою, що дорівнює тривалості загальної позовної давності. При цьому, нарахування штрафних санкцій, передбачених, п. п. 5.3., 6.8. - 6.12., 6.16., 6.17., 9.13 договору за прострочення виконання постачальником своїх зобов'язань за договором не припиняється через 6 (шість) місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути з виконано.

Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє протягом 12 місяців, а в частині гарантійних зобов'язань постачальника - протягом усього гарантійного строку на продукцію (п.9.1 договору).

Судова колегія враховує наступне.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині 1 ст. 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, а також від 22.03.2018р у справі №911/1351/17.

Пунктами 6.12, 6.16, 6.17 договору поставки передбачено господарсько-правову відповідальність відповідача за порушення умов п.1.3, п.2.6, п.4.2, п.9.10, п.9.15 договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу одночасно, що не суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на викладене вище.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість одночасного застосування штрафу та пені за порушення відповідачем строків виконання зобов'язань за договором поставки.

Враховуючи встановлений факт прострочення виконання відповідачем обов'язків, передбачених п.1.3, п.2.6, п.4.2, п.9.10 договору, судова колегія дійшла висновку про правомірність нарахування позивачем пені та штрафу в загальному розмірі 106061,22 грн., а саме:

-за порушення відповідачем п.1.3 договору (несвоєчасне надання акту приймання-передачі) штрафу в розмірі 22897,50 грн. та пені в розмірі 915,90 грн. за період з 08.09.2017 по 17.09.2017;

-за порушення відповідачем п.4.2 договору (несвоєчасне надання документів, що засвідчують якість та комплектність продукції) штрафу в розмірі 22897,50 грн. та пені в розмірі 4854,27 грн. за період з 08.09.2017 по 30.10.2017;

-за порушення п.2.6 договору (несвоєчасне надання довідки про відсутність у відповідача податкового боргу) штрафу в розмірі 22897,50 грн. та пені в розмірі 7785,15 грн. за період з 07.08.2017 по 30.10.2017;

-за порушення п.9.10 договору (несвоєчасна реєстрація податкової накладної) штрафу в розмірі 22897,50 грн. та пені в розмірі 915,90 грн. за період з 12.08.2017 по 21.08.2017.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 12930 грн. та пені в розмірі 20377,68 грн. за порушення відповідачем п.9.15 договору, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 9.15 договору постачальник зобов'язався під час укладення договору, але не пізніше ніж через 10 (десять) календарних днів з моменту його укладення, надати покупцеві засвідчені нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою наступні документи щодо постачальника:

- копії установчих документів (Статут, установчий договір тощо);

- копії документів, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами, що пов'язане з виконанням умов Договору (ліцензії, дозволи тощо);

- копію розширеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- копію довідки з банку про відкриття поточного рахунку;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- копію довідки органу державної податкової служби про взяття на облік в якості платника податків за формою № 4-ОПП (якщо її отримання платником податків є обов'язковим на момент взяття на податковий облік);

- копію документу, що підтверджує повноваження представника постачальника на укладення (підписання) договору, як-от: довіреність, наказ по підприємству про призначення керівника, рішення про уповноваження особи на підписання договорів, протокол вищого органу управління підприємства про обрання особи на відповідну посаду, тощо;

- копію свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість або витягу з реєстру платників податку на додану вартість (якщо постачальник є платником нього податку);

- копію свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку (якщо постачальник є платником цього податку).

Як встановлено вище, договір поставки №769600 укладений сторонами 21.09.2016р., а отже, відповідач був зобов'язаний надати позивачу документи, передбачені п.9.15 договору, в строк до 01.10.2016р. включно.

Однак, вищезазначені документи позивач отримав 31.10.2017, разом із листом відповідача №27/3 від 27.10.2017 (а.с.74).

Таким чином, відповідачем прострочено виконання зобов'язання з передачі документів, передбачених п.9.15 договору.

Позивачем, за вказане порушення нараховано відповідачу штрафні санкцій, виходячи із вартості продукції, поставка якої передбачена Специфікацією №1 від 25.11.2016 до договору.

Однак, судова колегія не погоджується з розрахунком та вимогами позивача в частині стягнення неустойки за невиконання відповідачем п.9.15 договору, з огляду на наступне.

Пунктом 6.12 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 27.03.2017р.) передбачено, що за порушення зобов'язання, передбаченого, зокрема, п.9.15 договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 25% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору.

Згідно п. 6.16 договору за порушення строку (терміну) надання документів, які підлягають переданню відповідачем позивачу у відповідності до умов цього договору та/або вимог чинного законодавства, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% загальної вартості продукції, передбаченої відповідною специфікацією на поставку продукції до договору , за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

З аналізу вказаних пунктів договору вбачається, що нарахування штрафу та пені у разі порушення відповідачем передбачених договором зобов'язань, здійснюється у відсотковому відношенні від загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією.

Однак, на час укладення сторонами договору та станом на день спливу строку виконання відповідачем обов'язку з передачі документів, передбачених п.9.15 договору (01.10.2016), жодної специфікації до договору ще укладено не було.

Позивач нарахував пеню з 02.10.2016р. на підставі Специфікації №1 до договору.

Однак, вказана специфікація була підписана сторонами лише 25.11.2016, тобто після сплинення строку, передбаченого в п.9.15 договору.

Таким чином, вартість продукції за вказаною специфікацією не можливо використовувати як базу для нарахування штрафних санкцій за п.п.6.12 і 6.16 договору, оскільки цей документ не існував на час настання строку виконання відповідачем свого обов'язку за п.9.15 договору, у зв'язку з чим розрахунок штрафних санкцій позивача є безпідставним.

Крім того, предметом позову є зобов'язання відповідача з поставки продукції за Специфікацією №4 ( а не Специфікацією №1).

Специфікація №4 підписана сторонами 01.08.2017р.

Наведене спростовує доводи позивача в апеляційній скарзі про правомірність нарахування штрафних санкцій саме на підставі Специфікації № 1 від 25.11.2016 до договору.

Також судова колегія звертає увагу, що документи, передбачені п.9.15 договору мають загальний характер для всього договору, оскільки є відомостями про юридичну особу. Ці документи не стосуються безпосередньо продукції, поставка якої є предметом договору, не є документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, а тому їх неможливо співвідносити з будь-якою специфікацією.

За таких обставин, застосування п.6.12 та п.6.16 договору для нарахування штрафних санкцій за порушення п.9.15 договору є неможливим, з огляду на відсутність бази для їх розрахунку, про що вірно вказав в своєму рішенні суд першої інстанції.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 12930 грн. та пені в розмірі 20377,68 грн. за порушення відповідачем п.9.15 договору задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, загальний розмір штрафних санкцій, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу становить 106061,22 грн.

Однак, судова колегія з власної ініціативи вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобов'язань щодо передачі документів, враховуючи наступне.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила, що загальна вартість поставленого товару за специфікацією №4 від 01.08.2017р. складає 91590 грн.

Як вже було зазначено вище, штрафні санкції які підлягають оплаті відповідачем за прострочення виконання зобов'язань, передбачених п.1.3, п.2.6., п.4.2., п.9.10 договору, складають 106061,22 грн.

Тобто штрафні санкції становлять 115% відсотків від вартості поставленої продукції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку штрафні санкції є надмірно великими в порівнянні з сумою поставки.

Судова колегія враховує відсутність в матеріалах справи доказів та заяв позивача щодо понесення ним збитків в результаті прострочення виконання відповідачем свого обов'язку з передачі позивачу передбачених договором документів.

Також колегія суддів враховує факт вжиття відповідачем заходів з метою виконання умов договору щодо передачі позивачу передбачених договором документів.

Як свідчать матеріали справи, у відповідь на лист позивача №259 від 09.08.2017 щодо надання акту прийому-передачі, сертифікатів якості та відповідності, митної декларації відповідач негайно виконав вимоги позивача та надіслав позивачу: акт приймання-передачі продукції, декларацію про відповідність, сертифікат відповідності та додаток до нього, сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки, висновок про те, що прилади та апаратура для фізичного або хімічного аналізу не підлягають обов'язковій сертифікації, пояснення про відсутність митної декларації (лист №12/1 від 12.09.2017, а.с.57).

24.01.2017 відповідач отримав претензію позивача з вимогою надати документи, передбачені п. п.2.6, п.4.2, п.9.10, п.9.15, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.73).

Відповідач в триденний строк з дня отримання вказаної претензії, надіслав позивачу документи, вказані в претензії, що підтверджується додатком до листа відповідача №27/3 від 27.10.2017 (а.с.74).

Таким чином, відповідач, на вимогу позивача, повністю усунув допущені ним порушення умов договору.

Відповідач у відповіді на претензію позивача визнав свою вину та запропонував відповідачу при подальшій співпраці надати йому знижку або відстрочку платежу.

З матеріалів справи не вбачається наявність негативних наслідків для позивача, спричинених порушенням відповідачем строків передачі документів.

Судова колегія враховує, що продукція за Специфікацією №4 від 01.08.2017 поставлена позивачу в повному обсязі та своєчасно.

Позивач прийняв продукцію без зауважень щодо її якості чи кількості, будь-яких претензій з приводу поставленого товару відповідачу не заявляв.

Отже, відповідач належним чином виконав свої договірні зобов'язання з поставки продукції.

Судова колегія зазначає, що сплата штрафних санкцій у повному розмірі суттєво порушує майнові інтереси відповідача, оскільки таким чином відповідач в порівнянні з позивачем буде фактично поставлений в невигідне становище щодо виконання умов договору, оскільки він значною мірою буде позбавлений того, на що розраховував при укладанні договору.

За змістом ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства України (та цивільного судочинства) є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення, становить 115% від загальної вартості поставленого товару, що є неспіврозмірним, в той час як неустойка як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов'язання не повинна перетворюватись на несправедливий, непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Колегія суддів, об'єктивно оцінивши зазначені обставини, вважає даний випадок винятковим, та з власної ініціативи зменшує загальний розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на 75%.

Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 26515,30 грн., тобто 75 % від належних до стягнення, що в повному обсязі повинно компенсувати позивачу всі негативні наслідки неналежного виконання зобов'язання відповідачем.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 14.02.2018 року, господарський суд Харківської області неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає зміні.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.02.2018 року у справі №922/39/18 змінити та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Оріон" (61070, м. Харків, вул. Рудика, 4, код ЄДРПОУ 30987251) на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, 1, код ЄДРПОУ 05761620) штрафні санкції в розмірі 26515,30 грн., 397,20 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову та 595,80 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 29.05.2018р.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н.В.