Постанова

від 22.05.2018 по справі 904/4846/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/4846/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд групп",

представники позивача - Іванова Ж.Ю. - адвокат (свідоцтво від 06.06.2012 № 66),

відповідач-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвуд ЛТД",

представник відповідача-1 - Харченко І.Є. - адвокат (свідоцтво від 21.03.2014 № 002610),

відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Нік.Юей",

представник відповідача-2 - не з'яв.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6,

представник третьої особи - не з'яв.

розглянув касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд групп" (далі - ТОВ "Грінвуд групп", Позивач) та

ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6.)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 (головуючий - суддя Кеся Н.Б., судді: Петрова В.І. і Панна С.П.) та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 (головуючий - суддя Білецька Л.М., судді: Верхогляд Т.А. і Коваль Л.А.)

у справі № 904/4846/16

за позовом ТОВ "Грінвуд групп"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд ЛТД" (далі - Відповідач-1);

товариства з обмеженою відповідальністю "Нік.Юей" (далі - Відповідач-2)

про припинення дій, що порушують права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 10.06.2014 НОМЕР_1, та відшкодування завданих збитків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_6

За результатами розгляду касаційних скарг Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Грінвуд групп" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1 та Відповідача-2, в якому просило:

- заборонити Відповідачу-1 використовувати знак для товарів і послуг (далі - ЗТП) за свідоцтвом України на ЗТП від 01.06.2014 № НОМЕР_1 (далі - Свідоцтво № НОМЕР_1) та позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2, "ІНФОРМАЦІЯ_3" під час будування та інших послуг 36 класу МКТП, операцій з нерухомістю та інших послуг 37 класу МКТП, зазначених у Свідоцтві НОМЕР_1, у назві об'єктів нерухомості, в рекламі, мережі Інтернет чи іншим чином;

- стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача 150 000 грн. збитків (упущеної вигоди);

- стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача 65 630, 40 грн. витрат на правову допомогу;

- заборонити Відповідачу-2 порушувати права власника Свідоцтва НОМЕР_1 шляхом незаконного делегування на користь інших осіб доменного імені www.ІНФОРМАЦІЯ_3.com.ua (далі - ДІ) та зобов'язати Відповідача-2 припинити делегування ДІ;

- судові витрати зі справи покласти на відповідачів.

Позовна заява мотивована порушенням Відповідачем-1 та Відповідачем-2 прав Позивача як власника Свідоцтва № НОМЕР_1.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017:

- позов задоволено частково;

- заборонено Відповідачу-1 використовувати ЗТП за Свідоцтвом № НОМЕР_1 та позначення "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_3" під час будування та інших послуг 36 класу МКТП, операцій з нерухомістю та інших послуг 37 класу МКТП, зазначених у Свідоцтві № НОМЕР_1, у назві об'єктів нерухомості, в рекламі, мережі Інтернет чи іншим чином;

- заборонено Відповідачу-2 порушувати права власника Свідоцтва № НОМЕР_1 шляхом незаконного делегування на користь інших осіб ДІ та зобов'язано Відповідача-2 припинити делегування ДІ;

- з Відповідача-1 стягнуто на користь Позивача 45 406,52 грн. судових витрат;

- у решті позову відмовлено.

Зазначене рішення мотивовано неправомірністю використання об'єкта права інтелектуальної власності без дозволу Позивача та, водночас, недоведеністю Позивачем реальності заявлених до стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2017:

- частково задоволено апеляційну скаргу Відповідача-1;

- згадане рішення місцевого господарського суду скасовано частково у частині заборони Відповідачу-1 використовувати ЗТП за Свідоцтвом № НОМЕР_1 та позначення "ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_3" під час будування та інших послуг 36 класу МКТП, операцій з нерухомістю та інших послуг 37 класу МКТП, зазначених у Свідоцтві № НОМЕР_1, у назві об'єктів нерухомості, в рекламі, мережі Інтернет чи іншим чином;

- з Позивача стягнуто на користь Відповідача-1 1 515, 80 грн. судового збору;

- в цій частині позовні вимоги виділено і направлено на розгляд господарського суду зі стадії прийняття позовної заяви (стаття 63 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України);

- в іншій частині апеляційну скаргу залишено без задоволення;

- в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, тим, що позовні вимоги в цій справі розглядалися місцевим господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Позивач, зазначаючи про свою незгоду з постановою апеляційного господарського суду в частині скасування рішення суду першої інстанції та в частині виділення позовних вимог і направлення на розгляд господарського суду зі стадії прийняття позовної заяви (стаття 63 ГПК України), просить скасувати зазначену постанову у відповідних частинах і залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 у скасованій частині в силі. Так, згідно з доводами Позивача, викладеними в касаційній скарзі, апеляційним господарським судом:

- порушено статтю 103 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови);

- порушено статтю 16 ГПК України (в тій же редакції), у зв'язку з чим зроблено неправомірний висновок про порушення судом першої інстанції правил виключної підсудності у розгляді справи.

ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права й просить скасувати зазначені рішення та постанову попередніх судових інстанцій у частині вимог до Відповідача-2 "та закрити провадження у цій частині". Так, згідно з доводами ОСОБА_6, викладеними в касаційній скарзі, судами:

- у зв'язку із штучною підвідомчістю справи порушено статтю 12 ГПК України (в тій же редакції);

- неправильно визначено статус ОСОБА_6 як третьої особи (замість статусу відповідача зі справи);

- порушено статтю 1011 Цивільного кодексу України (про договір комісії);

- позовні вимоги задоволені до необмеженої кількості осіб, що є порушенням статей 27, 82, 83 ГПК України (в тій же редакції);

- порушено правила юрисдикції господарських судів.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_6 заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, невідповідність дійсності і недоведеність, й просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Відповідач-1 у своєму відзиві на касаційну скаргу та поясненнях на відзив Позивача: зазначає про підтримку доводів касаційної скарги ОСОБА_6 і просить цю скаргу задовольнити; заперечує проти доводів касаційної скарги Позивача, зазначаючи про відсутність підстав для її задоволення.

Від Відповідача-2 відзив на касаційні скарги не надходив; надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.06.2014 Державною службою інтелектуальної власності України зареєстровано ЗТП "ІНФОРМАЦІЯ_1" для послуг 36, 37 та 42 класів МКТП. Власником Свідоцтва НОМЕР_1 на цей ЗТП зареєстровано ОСОБА_9 (зі строком дії до 01.06.2023);

- 23.06.2014 ОСОБА_9 надав Позивачу виключну ліцензію на використання ЗТП за Свідоцтвом НОМЕР_1; укладено ліцензійний договір про надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності від 23.06.2014; таким чином, Позивач є суб'єктом права інтелектуальної власності;

- за доводами Позивача, Відповідач-1 без його дозволу використовує вказаний ЗТП, а також схожі позначення у рекламуванні та під час здійснення послуг 36, 37 класів МКТП, у тому числі в мережі Інтернет - у ДІ та на веб-сторінках вказаного сайту, а також порушення його (Позивача) прав допускається з боку Відповідача-2, який є реєстратором вказаного ДІ;

- факт порушення майнових прав Позивача при використанні належному йому ЗТП у діяльності Відповідача-1 підтверджений матеріалами справи і належними доказами в ній, в тому числі висновком судового експерта;

- Відповідачем-1 не доведено наявності у нього права користування, в тому числі попереднього, спірними позначеннями;

- Позивачем не доведено наявності (реальності) у нього збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з користуванням Відповідачем-1 спірними позначеннями;

- ДІ було зареєстровано Відповідачем-2 18.09.2014 за заявою ОСОБА_6, поданою в електронному вигляді. Власник цього домену (ОСОБА_6.) діяв в інтересах Відповідача-1 та за його дорученням; інформація на сайті безпосередньо пов'язана з діяльністю Відповідача-1;

- доказів наявності у Відповідача-2 або ОСОБА_6 дозволу Позивача на використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" суду не подано;

- реєстратором ДІ ІНФОРМАЦІЯ_1 є Відповідач-2, а реєстрантом - ОСОБА_6 (третя особа в даній справі).

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заявлених у ній позовних вимог.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 12 ГПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови з даної справи), господарським судам підвідомчі справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, пов'язаних з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою, зокрема, такими учасниками виступають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а випадках, передбачених законодавчими актами України, - державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

У вирішенні спору з даної справи суди, з урахуванням заявлених у ній позовних вимог, мали встановити, чи перебуває відповідний веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, - в даному разі Відповідача-2, - а також чи підтверджується факт порушення нею майнових прав інтелектуальної власності Позивача.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що саме ОСОБА_6 є реєстрантом ДІ, тоді як Відповідач-2 - реєстратором. У зв'язку з цим поза увагою та оцінкою обох попередніх інстанцій залишилися доводи відповідача та третьої особи про те, що:

- належним відповідачем у даній справі може бути лише особа, у розпорядженні якої перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація;

- Відповідач-2 такою особою не є, оскільки не використовує ЗТП "ІНФОРМАЦІЯ_1" у власних цілях, не є користувачем ДІ (не використовує його), а лише реєструє останнє за певною особою та забезпечує технічне функціонування і не відповідає за насичення веб-сайту певним контентом; за останнє несе відповідальність саме реєстрант і власник домена, який у даному разі не підпадає під ознаки, наведені в згаданій статті 1 ГПК України (в зазначеній редакції);

- ОСОБА_6 у спірних правовідносинах діяла не від імені Відповідача-1, а від власного імені;

- договір між ОСОБА_6 і Відповідачем-1 про розробку та обслуговування веб-сайту предметом судового розгляду не був.

Не перевіривши належним чином зазначених доводів та не з'ясувавши і не оцінивши пов'язаних з ними обставин справи і доказів, суди попередніх інстанцій припустилися порушення вимог статті 4 7 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу (в тій же редакції) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Касаційний господарський суд вважає, що доводи Відповідача-1 і ОСОБА_6 щодо непідвідомчості даної справи господарському суду є важливими і такими, що можуть прямо вплинути на розгляд даної справи, зокрема у вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для закриття провадження в ній, а тому не можна погодитися з відсутністю в оскаржуваних судових рішеннях належних аргументів стосовно відмови в прийнятті судом цих доводів.

При цьому висновок місцевого господарського суду про те, що "розгляд позовних вимог ТОВ "Грінвуд групп" до ТОВ "Нік.Юей", навіть при наявності інших відповідачів - фізичних осіб, у згаданих судах є неможливим", - не ґрунтуються на положеннях процесуального законодавства, чинного на час прийняття цим судом рішення зі справи. Поряд з тим з вимогами названого законодавства не узгоджується й висновок суду апеляційної інстанції про "виділення і направлення на розгляд господарського суду зі стадії прийняття позовної заяви" частини позовних вимог (щодо заборони Відповідачу-1 використовувати спірні ЗТП та позначення), оскільки відповідні процесуальні повноваження суду апеляційної інстанції згідно з ГПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) не надавалися.

Незрозумілим залишається й вжите апеляційним господарським судом, у тому числі в резолютивній частині оскаржуваної постанови, найменування спірного позначення "ІНФОРМАЦІЯ_4", про яке в позовній заяві та інших матеріалах справи не йдеться.

Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Отже, згідно із статтею 310 названого Кодексу прийняті по суті справи рішення і постанова попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини та оцінити доводи учасників справи, зазначені в цій постанові, дослідити пов'язані з цими обставинами докази і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. За результати нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд групп" та ОСОБА_6 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 зі справи № 904/4846/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов