Рішення

від 25.05.2018 по справі 810/2133/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 року № 810/2133/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Киві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру України у Київській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, про визнання нечинною та скасування державної реєстрації земельних ділянок,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до ГУ Держгеокадастру у Київській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, про визнання нечинною та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.10.2016 року ним спірні земельні ділянки були сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі, а тому зареєструвати земельні ділянки 19.04.2017 в межах вже зареєстрованих державний

реєстратор не мав права, отже, реєстрація земельних ділянок третіх осіб підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 відкрито провадження у справі та розпочато підготовку справи до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 зупинено провадження у справі до 28.08.2017.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 зупинено провадження у справі до 14.09.2017.

У судовому засіданні 14.12.2017 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2018, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якій просив у задоволенні позову відмовити, до судового засідання, призначеного на 03.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 14.10.2014 позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Київській області з заявами про відведення земельних ділянок в оренду, які розташовані на території Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Загальна площа земель складала 119,4 га. Загальна кількість земельних ділянок -12.

Наказами від 31.10.2014 №10-9000/15-14-сг, №10-9004/15-14-сг, №10-9002/15-14-сг, №10-8999/15-14-сг, №10-9007/15-14-сг, №10-9008/15-14-сг, №10-9014/15-14-сг, №10-9005/15-14-сг, №10-9010/15-14-сг, №10-9011/15-14-сг, №10-9013/15-14-сг, №10-9015/15-14-сг гр. ОСОБА_1 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

ТОВ ЗемЮрКонсалтинг на замовлення гр. ОСОБА_1 були виготовлені проекти відведення зазначених земельних ділянок. Проекти відведення земельних ділянок розглянуті та погоджені управлінням Держземагентства у Кагарлицькому районі Київської області та зареєстровані у Державному земельному кадастрі:

Кадастровий номер НОМЕР_1

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 8,9171 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

Кадастровий номер НОМЕР_2

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 13,9406 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

Кадастровий номер НОМЕР_3

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 21 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

Кадастровий номер НОМЕР_4

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 11 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 17.10.2016

Кадастровий номер НОМЕР_5

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 12,4444 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

Кадастровий номер НОМЕР_6

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 14,32 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

Кадастровий номер НОМЕР_7

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 4 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

Кадастровий номер НОМЕР_8

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 9,7 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

Кадастровий номер НОМЕР_9

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 6 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

Кадастровий номер НОМЕР_10

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 14,32 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

Кадастровий номер НОМЕР_11

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 7 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

Також судом встановлено, що Державним кадастровим реєстратором ОСОБА_39 19.04.2017 року проведена державна реєстрація земельних ділянок третіх осіб з кадастровими номерами: НОМЕР_11, НОМЕР_12.

Державна реєстрація земельних ділянок третіх осіб здійснена на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 23.09.2016, виготовленого ТОВ Земфонд та від 03.10.2016 , виготовленого ПП Континент-плюс .

Як слідує з позовної заяви, Державним кадастровим реєстратором ОСОБА_39 19.04.2017 року в межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 проведена державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами:

НОМЕР_13;

у межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 проведена державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами:

НОМЕР_14;

у межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 проведена державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами:

НОМЕР_15у межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_19 проведена державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами:

НОМЕР_16;

у межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 проведена державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами:

НОМЕР_17у межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 проведена державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами:

НОМЕР_18.

Позивач у позовній заяві зазначає, що йому 29.04.2017 стало відомо про відсутність у Державному земельному кадастрі кадастрових номерів на його земельні ділянки.

Виявивши відсутність у Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_1, НОМЕР_4, він звернувся до органу земельних ресурсів із заявами від 18.04.2017 № ЗВ-000000000058774, № ЗВ-000000000058775, № ЗВ-000000000058771, № ЗВ-000000000058773, № ЗВ-000000000058769, № ЗВ-000000000058770, в яких просив виправити технічні помилки у Державному земельному кадастрі щодо зазначених земельних ділянок.

За результатами розгляду заяв позивача від 18.04.2017 технічні помилки були усунені, а інформація щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_6; НОМЕР_3; НОМЕР_19; НОМЕР_1; НОМЕР_4; НОМЕР_2 у Державному земельному кадастрі поновлена.

Відповідно до п. 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок), помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

(пункт 138 доповнено підпунктом 5 згідно з постановою

Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 р. N 1115)

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 1 січня 2013 р. та перенесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 139 Порядку у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок.

До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.

Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно п. 140 Порядку повідомлення про виявлення технічних помилок обліковуються шляхом їх реєстрації у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати їх реєстрації та створенням їх електронних копій за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру (крім випадку надсилання повідомлення в електронній формі відповідно до пункту 1391 цього Порядку).

Повідомлення про виявлення технічних помилок реєструються в день їх надходження в порядку черговості.

Дата реєстрації повідомлень про виявлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі вважається датою їх прийняття.

Пунктами 142 та 143 Порядку передбачено, що розгляд повідомлення про виявлення технічної помилки та виконання за результатами його розгляду дій, передбачених пунктами 143 - 150 цього Порядку, здійснюються Державним кадастровим реєстратором у день надходження такого повідомлення.

Відповідно до п. 143 Порядку державний кадастровий реєстратор під час розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей.

Якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру:

1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30;

2) безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру);

3) письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам за формою згідно з додатком 31 (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок);

31) надсилає державному реєстраторові прав на нерухоме майно повідомлення за формою згідно з додатком 31 в електронній формі;

4) безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку.

Позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання нечинною та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі України земельних ділянок, які були зареєстровані 19.04.2017, зазначає, що державний кадастровий реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації земельних ділянок третім особам, оскільки державна реєстрація земельних ділянок, які мали бути надані йому в оренду, вже сформовані та зареєстровані в Державному земельному кадастрі, а земельні ділянки третіх осіб знаходяться в межах його земельних ділянок.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Зміна найменування акціонерного товариства у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Як встановлено судом, третіми особами 20.04.2017 подано до Головного управління Держгеокадастру у Київській області клопотання про затвердження документації із землеустрою та передачі безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26.04.2017 та від 22.05.2017 затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок третім особам .

Відповідно до Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 21.06.2017 за третіми особами зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки.

З матеріалів справи слідує, що під час проведення перевірки на відповідність документації із землеустрою вимогам ЗУ Про Державний земельний кадастр в межах земельних ділянок, які належать третім особам, інших земельних ділянок, зокрема, з кадастровими номерами НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_6, НОМЕР_19, НОМЕР_1, НОМЕР_4 виявлено не було, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав у державного реєстратора для відмови у державній реєстрації земельних ділянок третіх осіб .

У свою чергу, як зазначає позивач, він неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про передачу йому в оренду 11 земельних ділянок, однак листами від 10.01.2017, 20.02.2017, 20.04.2017 у затвердженні документації із землеустрою та передачі земельних ділянок Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було відмовлено з посиланням на необхідність усунення виявлених по землевпорядній документації зауважень.

Суд звертає увагу, що кадастрові номери земельних ділянок позивача містяться у Державному земельному кадастрі, відмови у затвердженні документації із землеустрою на земельні ділянки за заявою позивача з підстав накладення його земельних ділянок на земельні ділянки третіх осіб не було.

Отже, державна реєстрація земельних ділянок, яку позивач просить скасувати, не має для позивача будь-яких правових наслідків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на день звернення до суду вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушуються права позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин , тобто, у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку .

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачений законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Також слід зазначити, що рішення не повинно містити можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє (п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 Про судове рішення в адміністративній справі).

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем вибрано не вірний спосіб захисту своїх прав, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду а вирішення адміністративних справ неправильний спосіб захисту порушеного права не є підставою для закриття провадження у справі, а може бути лише підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.