Постанова

від 03.09.2018 по справі 810/2133/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2133/17 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Небраті Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру України у Київській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_41, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 про визнання нечинною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру України у Київській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 про визнання нечинною та скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю.

З огляду на відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.10.2014 позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Київській області з заявами про відведення земельних ділянок в оренду, які розташовані на території Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Наказами від 31.10.2014 №10-9000/15-14-сг, №10-9004/15-14-сг, №10-9002/15-14-сг, №10-8999/15-14-сг, №10-9007/15-14-сг, №10-9008/15-14-сг, №10-9014/15-14-сг, №10-9005/15-14-сг, №10-9010/15-14-сг, №10-9011/15-14-сг, №10-9013/15-14-сг, №10-9015/15-14-сг громадянину ОСОБА_2 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг" на замовлення гр. ОСОБА_2 були виготовлені проекти відведення зазначених земельних ділянок. Проекти відведення земельних ділянок розглянуті та погоджені управлінням Держземагентства у Кагарлицькому районі Київської області та зареєстровані у Державному земельному кадастрі:

1) Кадастровий номер НОМЕР_6

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 8,9171 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

2) Кадастровий номер НОМЕР_7

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 13,9406 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

3) Кадастровий номер НОМЕР_8

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 21 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

4) Кадастровий номер НОМЕР_9

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 11 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 17.10.2016

5) Кадастровий номер НОМЕР_10

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 12,4444 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

6) Кадастровий номер НОМЕР_11

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 14,32 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

7) Кадастровий номер НОМЕР_12

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 4 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

8) Кадастровий номер НОМЕР_13

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 9,7 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

9) Кадастровий номер НОМЕР_14

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 6 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

10) Кадастровий номер НОМЕР_15

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 14,32 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

11) Кадастровий номер НОМЕР_16

Київська область Кагарлицький район, Липовецька сільська рада

Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства

Площа земельної ділянки 7 га.

Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.10.2016

Водночас, Державним кадастровим реєстратором Юхименко І.І. 19.04.2017 року проведена державна реєстрація земельних ділянок третіх осіб з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_17

Державна реєстрація земельних ділянок третіх осіб була здійснена на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 23.09.2016, виготовленого ТОВ "Земфонд" та від 03.10.2016, виготовленого ПП "Континент-плюс".

Позивач зазначає, що Державним кадастровим реєстратором Юхименко І.І. 19.04.2017 року в межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_8 проведена державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_18;

в межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7 проведена державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_19, НОМЕР_20

у межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_11 проведена державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_21;

у межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_22 проведена державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_23

у межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_9 проведена державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_24 НОМЕР_25

у межах земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 проведена державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_5.

Позивач у позовній заяві зазначає, що йому 29.04.2017 стало відомо про відсутність у Державному земельному кадастрі кадастрових номерів на його земельні ділянки.

Виявивши відсутність у Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_8, НОМЕР_7, НОМЕР_11, НОМЕР_22, НОМЕР_6, НОМЕР_9, він звернувся до органу земельних ресурсів із заявами від 18.04.2017 № ЗВ-000000000058774, № ЗВ-000000000058775, № ЗВ-000000000058771, № ЗВ-000000000058773, № ЗВ-000000000058769, № ЗВ-000000000058770, в яких просив виправити технічні помилки у Державному земельному кадастрі щодо зазначених земельних ділянок.

За результатами розгляду заяв позивача технічні помилки були усунені, а інформація щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_11; НОМЕР_8; НОМЕР_22; НОМЕР_6; НОМЕР_9; НОМЕР_7 у Державному земельному кадастрі поновлена.

Відповідно до п. 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок), помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

(пункт 138 доповнено підпунктом 5 згідно з постановою

Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 р. N 1115)

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 1 січня 2013 р. та перенесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 139 Порядку у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок.

До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.

Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно п. 140 Порядку повідомлення про виявлення технічних помилок обліковуються шляхом їх реєстрації у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати їх реєстрації та створенням їх електронних копій за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру (крім випадку надсилання повідомлення в електронній формі відповідно до пункту 1391 цього Порядку).

Повідомлення про виявлення технічних помилок реєструються в день їх надходження в порядку черговості.

Дата реєстрації повідомлень про виявлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі вважається датою їх прийняття.

Пунктами 142 та 143 Порядку передбачено, що розгляд повідомлення про виявлення технічної помилки та виконання за результатами його розгляду дій, передбачених пунктами 143 - 150 цього Порядку, здійснюються Державним кадастровим реєстратором у день надходження такого повідомлення.

Відповідно до п. 143 Порядку державний кадастровий реєстратор під час розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей.

Якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру:

1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30;

2) безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру);

3) письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам за формою згідно з додатком 31 (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок);

31) надсилає державному реєстраторові прав на нерухоме майно повідомлення за формою згідно з додатком 31 в електронній формі;

4) безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку.

Позивач, звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання нечинною та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі України земельних ділянок, які були зареєстровані 19.04.2017, зазначає, що державний кадастровий реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації земельних ділянок третім особам, оскільки державна реєстрація земельних ділянок, які мали бути надані йому в оренду, вже сформовані та зареєстровані в Державному земельному кадастрі, а земельні ділянки третіх осіб знаходяться в межах його земельних ділянок.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Зміна найменування акціонерного товариства у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 Земельного Кодексу України.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 Земельного Кодексу України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

20.04.2017 року третіми особами було подано до Головного управління Держгеокадастру у Київській області клопотання про затвердження документації із землеустрою та передачі безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26.04.2017 та від 22.05.2017 затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок третім особам .

Відповідно до Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 21.06.2017 за третіми особами зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки на відповідність документації із землеустрою вимогам ЗУ "Про Державний земельний кадастр" в межах земельних ділянок, які належать третім особам, інших земельних ділянок, зокрема, з кадастровими номерами НОМЕР_8, НОМЕР_7, НОМЕР_11, НОМЕР_22, НОМЕР_6, НОМЕР_9 виявлено не було, а суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав у державного реєстратора для відмови у державній реєстрації земельних ділянок третіх осіб .

Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про передачу йому в оренду 11 земельних ділянок, однак листами від 10.01.2017, 20.02.2017, 20.04.2017 у затвердженні документації із землеустрою та передачі земельних ділянок Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було відмовлено з посиланням на необхідність усунення виявлених зауважень по землевпорядній документації.

Водночас, кадастрові номери земельних ділянок позивача містяться у Державному земельному кадастрі, що не заперечується сторонами, а відмови у затвердженні документації із землеустрою на земельні ділянки за заявою позивача з підстав накладення його земельних ділянок на земельні ділянки третіх осіб не було.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що державна реєстрація земельних ділянок, яку позивач просить скасувати, буде мати негативні правові наслідки для позивача.

Водночас, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 31 січня 2018 року №К/9901/1141/18.

Зважаючи на те, що матеріалами справи не підтверджується факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку