Постанова

від 11.08.2008 по справі 2а-1028/08

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2a-1028/08

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

11 серпня 2008 року   Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді - Пособчук Л.М. при секретарі - Батрак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Фастівської райдержадміністрації про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС у 1986 році,  має посвідчення 2 категорії, серії А № 055175.

Він отримує щорічну допомогу на оздоровлення значно нижчу ніж передбачено ст. 48 ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року № 231 -V.

Управління соціального захисту населення Фастівської райдержадміністрації відмовило їй в перерахунку грошової компенсації.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив зобов»язати відповідача зробити перерахунок недоотриманих сум на оздоровлення за 2005 - 2007 роки, та стягнути 5 098, 30 грн.

Представник відповідача позов не визнав, просив в позові відмовити, так як згідно ст. 63 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» закріплює норму, якою стверджується, що фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету України.

Постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року п.1 (є) визначено суми допомоги на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам І та II груп - 26-70; інвалідам III групи та дітям -інвалідам - 21-50; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році - 15-70.

Постановою КМУ №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи збільшено суми допомоги, а саме: інвалідам І та II груп - 120; учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії - 100-00; інвалідам НІ групи та дітям - інвалідам - 90 грн.

Згідно з бюджетним призначенням і враховуючи вимоги статті 95 Конституції України та бюджетного кодексу України, KM встановив розміри одноразової компенсації на оздоровлення, визначені постановою КМУ. Даними постановами КМУ встановив гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для всіх видів виплат, передбачених ЗУ «Про статус та соціальний захист...»

Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так в судовому засіданні встановлено, що позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС у 1986 році, має посвідчення 2 категорії, серії А №055175 виданого Київською облдержадміністрацією 12.03.1998 року.

Згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: ліквідаторам аварії на ЧАЕС категорія 2 виплачується щорічна допомога на оздоровлення - п»ять мінімальних заробітних плат.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

У ст. 71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказано, що дія положено цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при ухвалені нових законів або внесення змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об»єму існуючих прав та свобод людини.

Відповідно до статей 8, 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно - правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи

людини та громадянина, а також закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст. 9 КАСУ, суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Держава стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, встановила, окремими законами України певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до Конституції України вони є загальнообов»язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов»язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача, щодо того, що фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснюється за рахунок державного бюджету, та згідно Постанови КМУ. Так як з огляду на вищевказане, та виходячи з загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.

При таких обставинах, суд, вважає, що слід зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Фастівської райдержадміністрації зробити перерахунок недоотриманих сум на оздоровлення, виходячи з розрахунку мінімальних заробітних плат на 2007 рік, та стягнути на користь позивача 2050 грн.

На підставі ст. ст. 8, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та керуючись ст.ст. 6-11, 159-163, 167, 185, 186 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Фастівської райдержадміністрації зробити перерахунок ОСОБА_1 недоотриманих сум на оздоровлення 2007 рік.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Фастівської райдержадміністрації реєстраційного рахунку, за яким здійснюються видатки, тобто за КПКВ 2501250 КЕВК 1341 рахунок 35210046000342 на користь ОСОБА_1 -2050 грн., в решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.