Ухвала

від 11.05.2018 по справі 751/2541/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 751/2541/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/795/155/2018 Категорія - Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року апеляційний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

при апеляційному розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , в інтересах ТОВ «Медикавет», на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 травня 2018 року про арешт майна,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

Ухвалою слідчого судді накладено арешт на тимчасово вилучені, 25 квітня 2018 року, у ході проведення обшуку житла по АДРЕСА_1 : печатку ТОВ «Магніт-Опт» (код ЄДРПОУ 41275364), печатку ТОВ «Укрбудінвесткомплекс» (код ЄДРПОУ 35211046), штамп (печатка) UNITED CO.FOR VET.MED.IND Damascus-Syria P.O BOX 3251, штамп (печатка) MEDIKAVET (TARIM HAYVANCILIK ILAC VE KIMYA SAN.TIC.LTD.STI)

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу місцевого суду скасувати, постановити нову, якою скасувати арешт на тимчасово вилучені вищевказані печатки та штампи. Вказує, що, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять в перелік, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення можливості володіти, користуватися, розпоряджатися майном до вирішення питання про арешт майна, або його повернення. Аналізуючи положення цієї статті виникає висновок щодо вилучених речей, в порушення вимог закону, не прийняте рішення про арешт майна, та не повернено воно йому. Крім того, тимчасовому вилученню підлягає лише майно підозрюваного з підстав, зазначених у ч. 2 ст. 167 КПК України. Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватись також під час обшуку, огляду. Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не раніше 48 годин після вилучення майна (проведення обшуку), інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Відповідно ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя постановляє не пізніше 72 годин з дня надходження до суду клопотання, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Враховуючи, що арешт майна може бути застосований знову ж таки лише до майна підозрюваного, відповідно до ст. 170 КПК України, ні у слідчого, ні у прокурора не було і немає підстав звертатися до суду з клопотанням про накладення арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно. Крім того, до матеріалів провадження (клопотання слідчого) не була додана постанова про визнання зазначеного майна речовими доказами і не долучена до клопотання, що вимагає КПК України. Витяг з ЄРДР не містить посилання на товариства щодо майна яких вирішується питання про накладення арешту, в ухвалі слідчого судді чітко не визначені зазначені товариства. Відсутні вироки щодо складу кримінальних правопорушень у діях товариств, зазначених у клопотанні.

Згідно ухвали слідчого судді слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором у кримінальному провадженні про накладення арешту на вищевказані печатки та штампи, які мають значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення та можуть бути доказами під час судового розгляду. Також, слідчим суддею встановлено, що в провадженні Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 32.018.270.000.000.027 від 28 лютого 2018 року з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 212 КК України, що підтверджується витягом (а. п. 6-7). Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова (справа №751/2541/18 провадження № 1-кс/751/1107/18) від 18 квітня 2018 року надано дозвіл на проведення обшуку по АДРЕСА_1 ( а. п. 8-11). 25 квітня 2018 року під час проведення обшуку за вищевказаною адресою вилучено майно, яке є предметом поданого клопотання, що підтверджується протоколом обшуку ( а. п. 12-16).

Мотивуючи своє рішення слідчий суддя вказала, що згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Оскільки обшук проведений 25 квітня 2018 року у відповідності до положень ст. 235 КПК України, майно щодо якого вирішується питання про накладення арешту є тимчасово вилученим під час обшуку, з клопотанням про накладення арешту слідчий звернувся 27 квітня 2018 року, тобто в межах строку визначеного абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, тому відсутні підстави для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту в зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Вимоги ст. 171 КПК України не визначають обов`язок долучення постанови про визнання речовим доказом, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України зобов`язує лише зазначати підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, що було дотримано слідчим.

Оскільки майно належить товариствам, які прямо не визначені в ухвалі слідчого судді про проведення обушку, тому дане майно є тимчасово вилученим і слідчим подано клопотання про накладення арешту. Відсутність зазначених товариств у витягу з ЄРДР за № 32.018.270.000.000.027 від 28 лютого 2018 року не свідчить, що дане майно не може бути речовим доказом, а тому відсутні правові підстави для відмови у накладенні арешту.

Питання про повернення тимчасово вилученого майна не підлягає вирішенню під час накладення арешту, крім того відсутнє відповідне клопотання власника майна.

Як слідує із положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін захисту та обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 171 КПК України слідчий має право звернутися до суду з клопотанням про арешт майна, погодженим з прокурором.

У відповідності до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

З ухвали слідчого судді слідує, що наведені в клопотанні підстави для накладення арешту на майно, перевірялися і були з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні цього питання.

Розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя правильно встановив обґрунтованість доводів про необхідність накладення арешту на вказане у клопотанні майно з метою забезпечення збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України.

Окрім того сторона захисту не спростувала доводів адвоката, що ТОВ «Медикавет» має якесь відношення до спірного майна і не зміг пояснити чому штампи та печатки інших підприємств зберігалися не за їхнім місцем розташування а у вказаному ТОВ.

Отже порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах ТОВ «Медикавет», залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 травня 2018 року про арешт майна без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4