Рішення

від 18.05.2018 по справі 904/682/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2018м. ДніпроСправа № 904/682/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Якубович А.В.

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", 01061, м. Київ, вул. Жилянська, 43

до Приватного підприємства "АМСТЕРДАМ", 49000, м. Дніпро, вул. Новоорловська буд. 24, прим. 15.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 541935,45 грн.

Представники:

від позивача: Захарченко І.В., - представник, дов. від 07.02.2018р. №б/н

від відповідача: Алістратова О.І., адвокат, ордер від 18.05.2018р.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Амстердам" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті процентів за користування кредитом за період з 01.06.2016 року по 21.12.2017 року за кредитним договором № СМ-8МЕ301/078/2007 від 04.04.2007 року у розмірі 19451,49 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 21.12.2017 року складає 541935,45 грн. та судового збору. Позовні вимоги обгрунтовані порушенням третьою особою зобов'язань за кредитним договором № СМ-8МЕ301/078/2007 від 04.04.2007 року у розмірі 19451,49 доларів США. що за курсом Національного банку України станом на 21.12.2017 року складає 541935,45 грн.. також 04.04.2007 року був укладений договір поруки 8Я-8МЕ301/078/2007 між Позивачем та Приватним підприємством Амстердам , відповідно до якого Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боргових зобов'язань боржником у повному обсязі, при цьому боржник та поручитель відповідають як солідарні боржники.

14.03.2018р. відповідач подав до господарського суду Дніпропетровської області відзив на позовну заяву від 13.03.2018р. №б/н., яким не визнає позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на припинення дії договору поруки, оскільки Позивачем було укладено додаткову угоду №2 від 21.07.2014 року, якою було передбачено зміну розміру процентів за користування кредитом ,а саме 6% до 19.10,2014 року, та з 20.10.2014 року фіксована ставка 5,9% +РЮК, тобто збільшення ставки відсотків без письмового погодження на те з боку майнового поручителя, оскільки додатковий договір №2 до договору поруки від 21.07.2014 року не містить узгодження та повідомлення Поручителя з боку Банку про збільшення розміру процентів, як це передбачено самим Кредитний Договором, а також зазначає про підставу припинення договору поруки - пропущення шестимісячного строку для звернення до суду, відповідно до ч.4 ст. 599 ЦК України.

06.04,2018р. позивач надав до господарського суду Дніпропетровської області відповідь на відзив від 05.04.2018р. №б/н., яким зазначив про те що Договір поруки включає в себе як безпосередньо основний договір від 04.04.2007 року так й додаткові угоди до нього. 13.04.2018р. відповідач до господарського суду Дніпропетровської області надав заперечення на відповідь на відзив від 12.04.2018р. №б/н., яким зазначив, що у Позивача відсутнє право на стягнення процентів за користування кредитними коштами. оскільки направлення 16.06.2016 року позивачем досудової вимоги боржнику та поручителю про погашення заборгованості за кредитним договором в строк протягом 30 календарних днів з дати ЇЇ направлення, встановив новий строк виконання зобов'язань, тобто позивач змінив термін повернення кредиту, що привело до припинення дії договору поруки та кредитного договору, тому в даному випадку позивач не має право на стягнення процентів по кредитному договору, з посилання на правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 року за№ 564/2199/15-ц, провадження № 61 - 2404 св 18. У відповідності до вимог ст. 233 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2007 між Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ОТП Банк ) (позивач -банк) та громадянином

ОСОБА_1 (боржник третя особа) було укладено кредитний договір № СМ-

ЗМЕ301/078/2007 (а.с.33).

Відповідно до п. 2 частини 1 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту складають -275 000,00 доларів СШЛ; кредит надається чотирма траншами: 1-й транш 125 000 доларів США, 2-й транш 50 000 доларів СШЛ,3-й транш 50 000 доларів США,4-й транш 50 000 доларів США; цільове використання кредиту - споживчі цілі та проведення ремонту нерухомого майна; дата остаточного повернення кредиту 04 квітня 2014 року. Відповідно до п. З частини 1 кредитного договору, сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка в розмірі фіксований відсоток 5 % +РШЯ. Процента ставка по сірокових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розмішені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування РГОК. при виконанні сторонами умов цього договору, ставка РІГЖ буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні банку (як в головній конторі так і в філіях/представництвах/відділеннях банку) та інформативних стендах.

Пунктом 1.5.1 частини 2 кредитного договору встановлено, що починаючи з дати видачі першого траншу кредиту та до дати видачі кредиту в повному обсязі сплата відсотків за користування виданою частиною кредиту, нарахованих на дату їх фактичної сплати, здійснюється позичальником, щомісячно на рахунок банку не пізніше 20 числа кожного календарного місяця шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням зі свого поточного рахунку відкритого у банку на транзитний рахунок банку.

Розмір відсотків, що підлягають щомісячній сплаті, визначається виходячи із відсоткової ставки, вказаної у п. 1.4. цього договору (п. 1.5.1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.5.4 кредитного договору при надходженні до банку коштів для виконання боргових зобов'язань банк направляє такі кошти на погашення боргових зобов'язань у наступній черговості: 1) прострочені проценти за користування кредитом (якщо прострочка матиме місце);

2) проценти, нараховані на прострочену до повернення суму кредиту (якщо прострочка матиме місце);

3) прострочена до повернення сума кредиту (якщо прострочка матиме місце);

4) пеня за несплату в строк процентів (якщо прострочка матиме місце);

5) пеня за не повернення в строк суми кредиту (якщо не повернення матиме місце);

6) строкові проценти за користування кредитом;

7) штраф за нецільове використання кредиту;

8) комісія за дострокове часткове або повне виконання боргових зобов'язань (у випадку її застосування);

9) сума основного боргу за кредитом.

На виконання умов укладеного договору позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 275000,00 доларів США.

17.04.2009 між позичальником та банком було укладено додатковий договір №1, яким

було внесено зміни до графіку платежів та визначено, що остаточною датою повернення кредитує 04.04.2019 року, 21.07.2014 між позичальником та банком було укладено додатковий договір №2. згідно якого сторони дійшли згоди, що на період з 21.07.2014 по 19.10.2014 для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована ставка в розмірі 6% річних, а на період з 20.10.2014 до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка (стандартна процентна ставка) в розмірі 5,9 % річних + РГОК. Також сторони прийшли до згоди становити, що остаточною датою повернення кредиту є 20.03.2019.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2016 у справі №205/6416/16-ц було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором № СМ-МЕ301/078/2007 від 04.04.2007 у сумі 3 113 200,55 гривень (що складає 123703,66 доларів США), яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 98 210,09 доларів США та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 25 493.57 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника (ОСОБА_1) за кредитним договором №СМ-8МЕ301/078/2007 від 04.04.2007, між банком та приватним підприємством Амстердам було укладено договір поруки № 8К-МЕ301/078/2007 від 04.04.2007 (а.с.55).

Відповідно до п. 1 1. та п. 1.2 Договору поруки поручитель зобов'язується відповідати за

повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором у повному обсязі. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники , що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника , так й до поручителя , чи обох одночасно.

Як вбачається з позовної заяви та додатків до неї, позивач направляв досудові вимоги від 15.06.2016 року за № 85-01-85-2/795-БГ до боржника та за № 85-01-85-2/795-Б7 до поручителя з вимогою погашення заборгованості за кредитним договором №СМ-5МЕ301/078/2007 від 04.04.2007 у розмірі 123 703,66 долл. США. що за курсом НБУ станом на 31.05.2016 року складає 3 113 200,55 грн., з яких 98 210.09 долл. США- залишок заборгованості за кредитом, 25 493,57 долл. США - заборгованості за відсотками, протягом 30 календарних днів з дня направлення банком вимоги.

Згідно поштових квитанції про направлення поштової кореспонденції, з описом вкладеного, зазначені вимоги були направлені боржнику та поручителю 16.06.2016 року (а.с.64).

Таким чином позивач змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором, з 04.04.2019 року на 16.07.2017 року.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першого статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Пунктом 4.1 договору поруки зазначено, що договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами (дата договору) і діє до повного виконання Боргових зобов'язань за кредитним договором.

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого забезпечення виконання основного зобов'язання припиняється, а умова договору про дію договору поруки до повного виконання боргових зобов'язання перед позивачем не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

Згідно із цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка мас неминуче настати.

Згідно п.3.4 Договору поруки, обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаної в цьому договорі. Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлена вимог до поручителя цей строк не можна поновити. зупинити чи перервати. Суд в такому випадку зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги). якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Результат аналізу зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Відповідно до п.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Оскільки позивач направив до поручителя досудову вимогу щодо дострокового повернення залишку заборгованості за кредитним договором у повному обсязі та відсотків за користування кредитними коштами, до відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України - було змінено строк виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 року за № 564/2199/15-ц, провадження № 61 - 2404 св 18. було підтверджено правову позицію-якою ВС підкреслив, що згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Тобто, визначений термін повернення кредиту частинами до 04 квітня 2019 року, був правомірно змінений кредитором на повернення всією сумою в термін 30 днів з моменту направлення вимоги від 16.06.2016 року.

Водночас сам кредитний договір, як й договір поруки припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредитного договору. Досудові вимоги направлені 16.06.2016 року, після припинення строку дії кредитного договору , дає підстави зробити висновок, що у Позивача відсутнє право на стягнення процентів за користування кредитними коштами.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості по оплаті процентів за користування кредитними коштами, за період з 01.06.2016 року по 21.12.2017 року за кредитним договором №СМ-ЗМЕ30!/078/2007 від 04.04.2007 у розмірі 19451,49 долл. США , що за курсом НБУ станом на 21.12.2017 року складає 541 935.45 грн., у зв'язку з припиненням договору поруки та відсутністю права на стягнеш їм процентів за користування кредитними коштами після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини у справі " Мантованеллі" проти "Франції" звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" є право на змагальне провадження.

Ст. 13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01061, м. Київ, вул. Жилянська, 43; код ЄДРПОУ 21685166) до Приватного підприємства "Амстердам" (49000, м. Дніпро, вул. Новоорловська буд. 24, прим. 15, код ЄДРПОУ 34060235) про стягнення 541935,45 грн. - відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.05.2018

Суддя С.П. Панна