Постанова

від 26.11.2018 по справі 904/682/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2018 року м.Дніпро Справа № 904/682/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання : Ревковій Г.О.

представники сторін:

від відповідача: Сірик О.О., ордер серія ДП № 1830/042 від 26.11.2018, адвокат;

представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2018, ухвалене суддею Панною С.П., повний текст якого підписаний 30.05.2018, у справі №904/682/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ

до Приватного підприємства "Амстердам", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Дніпро

про стягнення 541 935грн.45 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Амстердам", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті процентів за користування кредитом за період з 01.06.2016 року по 21.12.2017 року за кредитним договором № СМ-SМЕ301/078/2007 від 04.04.2007 року у розмірі 19 451,49 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 21.12.2017 року складає 541 935,45 грн. та судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням третьою особою зобов'язань за кредитним договором № СМ-SМЕ301/078/2007 від 04.04.2007 року у розмірі 19 451,49 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 21.12.2017 року складає 541935,45 грн, а також тим, що 04.04.2007 року був укладений договір поруки SR-SМЕ301/078/2007 між Позивачем та Приватним підприємством "Амстердам", відповідно до якого Поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боргових зобов'язань боржником у повному обсязі, при цьому боржник та поручитель відповідають як солідарні боржники.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2018 у справі №904/682/18 Публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") відмовлено в задоволенні позову про стягнення з Приватного підприємства "Амстердам" 541 935 грн. 45 коп. заборгованості по оплаті процентів за користування кредитом.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ "ОТП Банк" подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просить рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі не погоджується з висновком господарського суду про те, що Позивачем було змінено в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання, внаслідок чого змінився і строк виконання зобов'язань з поруки.

Досудові вимоги Позивача про повернення суми основного зобов'язання, на думку скаржника, не призвели до односторонньої зміни умов зобов'язань у частині зміни строку їх виконання, оскільки відповідні питання були врегульовані не тільки положеннями чинного законодавства, але і положеннями укладеного кредитного договору відповідно до п. п. 1.9.1. п. 1.9. ч. 2 якого, незважаючи на інші положення цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та інших зобов'язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7. та ст. З цього Договору) та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки (надалі - "вимога"). При цьому, виконання Боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги.

Застереження: Сторони визначають, що реалізація положень п. 1.9.1. цього Договору не буде розглядатися Сторонами як одностороння зміна умов цього Договору. Реалізація положень п. 1.9.1. цього Договору є одним із способів виконання Боргових зобов'язань, встановлених за взаємною домовленістю Сторін.

Враховуючи той факт, що положення Кредитного договору не визнані недійсними, а також те, що законодавством не заборонено включати відповідні умови до договорів за умови, що такі не суперечать вимогам законодавства, скаржник вважає, що надсилання досудової вимоги за Кредитним договором не є односторонньою зміною умов зобов'язань, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та не відповідають наявним у матеріалах справи доказам.

Приватне підприємство "Амстердам" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості по оплаті процентів за користування кредитними коштами, за період з 01.06.2016 року по 21.12.2017 року за кредитним договором №CM-SME301/078/2007 від 04.04.2007 у розмірі 19 451,49 дол. США, що за курсом НБУ станом на 21.12.2017 року складає 541 935,45 грн, у зв'язку з припиненням договору поруки та відсутністю права на стягнення процентів за користування кредитними коштами після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2018 (у складі колегії суддів: Чимбар Л.О. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за скаргою Позивача на рішення суду першої інстанції; судове засідання призначене на 25.07.2018.

У зв`язку з відпусткою судді Антоніка С.Г. розгляд справи 25.07.2018 не відбувся.

Ухвалою від 10.08.2018 розгляд справи був призначений на 29.08.2018, а в подальшому на 24.09.2018.

Розпорядженням керівника апарату суду №1273/18 від 24.09.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку зі звільненням з посади та відставкою судді-доповідача Чимбар Л.О.

За результатами такого розподілу автоматизованою системою документообігу для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя ( доповідач ) - Кузнецова І.Л., судді - Дармін М.О., Іванов О.Г. та ухвалою суду від 26.09.2018 вказаною колегією справу прийнято до провадження.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд з 03.10.2018 року припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до частин 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 904/682/18 з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2018 для розгляду справи № 904/682/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2018 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Іванов О.Г., суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г., розгляд справи призначено на 29.10.2018 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2018 розгляд справи відкладено на 26.11.2018.

В судовому засіданні 26.11.2018 року Центральним апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не є обґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

04.04.2007 між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк") (Ппозивач) та громадянином

ОСОБА_2 (боржник, третя особа) було укладено кредитний договір № СМ-

SМЕ301/078/2007 (а.с.33).

Відповідно до п. 2 частини 1 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту складають - 275 000,00 доларів США; кредит надається чотирма траншами: 1-й транш 125 000 доларів США, 2-й транш 50 000 доларів США,3-й транш 50 000 доларів США,4-й транш 50 000 доларів США; цільове використання кредиту - споживчі цілі та проведення ремонту нерухомого майна; дата остаточного повернення кредиту 04 квітня 2014 року. Відповідно до п. 3 частини 1 кредитного договору, сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка в розмірі фіксований відсоток 5 % +FIDR. Процента ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розмішені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні сторонами умов цього договору, ставка FIDR буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні банку (як в головній конторі так і в філіях/представництвах/відділеннях банку) та інформативних стендах.

Пунктом 1.5.1 частини 2 кредитного договору встановлено, що починаючи з дати видачі першого траншу кредиту та до дати видачі кредиту в повному обсязі сплата відсотків за користування виданою частиною кредиту, нарахованих на дату їх фактичної сплати, здійснюється позичальником, щомісячно на рахунок банку не пізніше 20 числа кожного календарного місяця шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням зі свого поточного рахунку відкритого у банку на транзитний рахунок банку.

Розмір відсотків, що підлягають щомісячній сплаті, визначається виходячи із відсоткової ставки, вказаної у п. 1.4. цього договору (п. 1.5.1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.5.4 кредитного договору при надходженні до банку коштів для виконання боргових зобов'язань банк направляє такі кошти на погашення боргових зобов'язань у наступній черговості: 1) прострочені проценти за користування кредитом (якщо прострочка матиме місце);

2) проценти, нараховані на прострочену до повернення суму кредиту (якщо прострочка матиме місце);

3) прострочена до повернення сума кредиту (якщо прострочка матиме місце);

4) пеня за несплату в строк процентів (якщо прострочка матиме місце);

5) пеня за не повернення в строк суми кредиту (якщо не повернення матиме місце);

6) строкові проценти за користування кредитом;

7) штраф за нецільове використання кредиту;

8) комісія за дострокове часткове або повне виконання боргових зобов'язань (у випадку її застосування);

9) сума основного боргу за кредитом.

Відповідно до умов п. 1.9.1. Кредитного договору незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем боргових та інших зобов'язань за цим договором. При цьому зобов'язання Позичальника щодо повного дострокового виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної вимоги.

На виконання умов укладеного договору позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 275000,00 доларів США.

17.04.2009 між позичальником та банком було укладено додатковий договір №1, яким було внесено зміни до графіку платежів та визначено, що остаточною датою повернення кредиту є 04.04.2019 року.

21.07.2014 між позичальником та банком було укладено додатковий договір №2, згідно якого сторони дійшли згоди, що на період з 21.07.2014 по 19.10.2014 для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована ставка в розмірі 6% річних, а на період з 20.10.2014 до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка (стандартна процентна ставка) в розмірі 5,9 % річних + FIDR. Також сторони прийшли до згоди становити, що остаточною датою повернення кредиту є 20.03.2019 .

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника (ОСОБА_2.) за кредитним договором №СМ-SМЕ301/078/2007 від 04.04.2007, між банком та приватним підприємством "Амстердам" було укладено договір поруки № SR-SМЕ301/078/2007 від 04.04.2007 (а.с.55).

Відповідно до п. 1 1. та п. 1.2 Договору поруки поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором у повному обсязі. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники , що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так й до поручителя, чи обох одночасно.

Як вбачається з позовної заяви та додатків до неї, позивач направляв досудові вимоги від 15.06.2016 року за № 85-01-85-2/794-БТ до боржника та за № 85-01-85-2/795-БТ до поручителя з вимогою погашення заборгованості за кредитним договором №СМ-SМЕ301/078/2007 від 04.04.2007 у розмірі 123 703,66 дол. США. що за курсом НБУ станом на 31.05.2016 року складає 3 113 200,55 грн., з яких 98 210.09 дол. США - залишок заборгованості за кредитом, 25 493,57 дол. США - заборгованості за відсотками, протягом 30 календарних днів з дня направлення банком вимоги.

Згідно поштових квитанцій про направлення поштової кореспонденції, з описом вкладеного, зазначені вимоги були направлені боржнику та поручителю 16.06.2016 року (а.с.64).

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.12.2016 у справі №205/6416/16-ц було стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором № СМ-SМЕ301/078/2007 від 04.04.2007 у сумі 3 113 200,55 гривень (що складає 123703,66 доларів США), яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 98 210,09 доларів США та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 25 493,57 доларів США.

У вересні 2016 року Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості Боржника перед Позивачем за Кредитним договором, що станом на 31.05.2016 складалась із заборгованості за кредитом у сумі 98210,09 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 25493,57 доларів США, а загалом складало 123703,66 доларів США, що за курсом Національного банку України на день проведення розрахунку складало 3113200,55 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської у справі № 904/9868/16 від 12.01.2017 вимоги Позивача задоволено в повному обсязі.

Оскільки заборгованість за зазначеним рішенням суду стягнута станом на 31.05.2016, а також зважаючи на відсутність виконання зобов'язань за Кредитним договором станом на момент пред'явлення даної позовної заяви, то на цей момент, за доводами Позивача, за Боржником обліковується заборгованість по відсоткам за Кредитним договором за період з 01.06.2016 по 21.12.2017, яка складає 19 451,49 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на момент проведення розрахунку року складає 541935,45 грн, що і стало причиною звернення Позивача до суду.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач направив до поручителя досудову вимогу щодо дострокового повернення залишку заборгованості за кредитним договором у повному обсязі та відсотків за користування кредитними коштами, то відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України було змінено строк виконання основного зобов'язання.

На підставі цього суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості по оплаті процентів за користування кредитними коштами, за період з 01.06.2016 року по 21.12.2017 року за кредитним договором №СМ-SМЕ301/078/2007 від 04.04.2007 у розмірі 19 451,49 дол. США, у зв'язку з припиненням договору поруки та відсутністю права Позивача на стягнення процентів за користування кредитними коштами після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушення зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Факт невиконання зобов'язань, що став підставою для вимог у межах поданої позовної заяви, вже встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської у справі № 904/9868/16 від 12.01.2017 та заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 205/6416/16-ц від 05.12.2016, є преюдиційним та з урахуванням положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України відповідні обставини звільнені від доказування.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач направляв досудові вимоги від 15.06.2016 за № 85-01-85-2/794-БТ до боржника та за № 85-01-85-2/795-БТ до поручителя з вимогою погашення заборгованості за кредитним договором №CM-SME301/078/2007 від 04.04.2007 у розмірі 123 703,66 дол. США, що за курсом НБУ станом на 31.05.2016 року складає 3 113 200,55 грн., з яких 98 210,09 дол. США - залишок заборгованості за кредитом, 25 493,57 дол. США - заборгованості за відсотками, протягом 30 календарних днів з дня направлення банком вимоги.

Згідно поштових квитанції про направлення поштової кореспонденції, з описом вкладеного, зазначені вимоги були направлені боржнику та поручителю 16.06.2016 року.

Таким чином позивач змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором, з 20.03.2019 року на 16.07.2017 року .

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що зазначене право передбачено п. 1.9.1 п. 1.9 ч. 2 кредитного договору та не є односторонньою зміною умов договору, а одним із способів виконання боргових зобов'язань, не має значення для правильного застосування норм матеріального права, оскільки принциповим є саме наслідок надсилання такої вимоги, яким є зміна строку виконання основного зобов'язання, а чи була така зміна односторонньою або одним із способів виконання боргових зобов'язань - не має жодного принципового значення з огляду на наступне.

Внаслідок надсилання даних вимог строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором змінився з 20.03.2019 року на 16.07.2017 року, і саме ця обставина є вирішальною при визначенні строку існування поруки та можливості нарахування відсотків за користування кредитом.

Колегія суддів констатує, що предметом даного спору у даній справі є стягнення відсотків за користування кредитом.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду від 14.02.2018 року за № 564/2199/15-ц, провадження № 61-2404св18, підтверджено правову позицію, якою Верховний Суд підкреслив, що згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором.

Тобто, визначений термін повернення кредиту частинами до 20 березня 2019 року, був правомірно змінений кредитором на повернення всієї суми в термін 30 днів з моменту направлення вимоги від 16.06.2016 року.

Водночас, сам кредитний договір, як і договір поруки припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредитного договору.

Крім того, договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Пунктом 4.1 договору поруки зазначено, що договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами (дата договору) і діє до повного виконання Боргових зобов'язань за кредитним договором.

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого забезпечення виконання основного зобов'язання припиняється, а умова договору про дію договору поруки до повного виконання боргових зобов'язання перед позивачем не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

Згідно із цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або часами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно п.3.4 Договору поруки обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою, якщо кредитор відіслав її поштою за адресою, вказаної в цьому договорі.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання .

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки.

У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя, цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд в такому випадку зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Таким чином, сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки:

- протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України);

- протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України);

- протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Результат аналізу зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Відповідно до п.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Оскільки позивач направив до поручителя досудову вимогу щодо дострокового повернення залишку заборгованості за кредитним договором у повному обсязі та відсотків за користування кредитними коштами, то відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України було змінено строк виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості по оплаті процентів за користування кредитними коштами, за період з 01.06.2016 по 21.12.2017 за кредитним договором №CM-SME301/078/2007 від 04.04.2007 у розмірі 19 451,49 дол. США, що за курсом НБУ станом на 21.12.2017 року складає 541 935,45 грн, у зв'язку з припиненням договору поруки та відсутністю права на стягнення процентів за користування кредитними коштами після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 у справі № 904/682/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2018 у справі №904/682/18 - залишити без змін.

Судові витрати Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.12.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік