Рішення

від 24.05.2018 по справі 912/686/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 рокуСправа № 912/686/18 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/686/18,

за позовом Керівника Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області, 27400, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. Братів Лисенків, буд. 5 в інтересах держави, уповноваженими органами якої виступають

Олександрівська районна державна адміністрація, 27300, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України, буд. 78

Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, 25030, м.Кропивницький, вул. Академіка Корольова, буд. 26

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Триліси-Агро", 27310, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Триліси

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, 27310, Кіровоградська обл., Олександрівський район, с. Триліси, вул. Перемоги, буд. 34

про внесення змін до договору

Представники сторін:

від прокуратури - ОСОБА_3, посвідчення №042569 від 30.03.2016;

від позивача 1 - участі не брали;

від позивача 2 - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від 3-ї особи - участі не брали.

Керівник Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом в інтересах держави, уповноваженими органами якої виступають Олександрівська районна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Триліси-Агро", в якому просить внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Триліси-Агро", зареєстрованого у відділі Держкомзему в Олександрівському районі 29.12.2011 за №352050004001240, зазначивши орендодавцем земельної ділянки (об'єкту оренди) Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та виклавши пункт 9 вказаного договору в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем на рівні земельного податку у грошовій формі в розмірі 5 відсотків від середньої нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по області, що становить 40 196,50 грн. на рік або 3 349,70 грн. у місяць на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 сільської ради, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що згідно вимог 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу розмір орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Вимога прокурора в частині внесення змін до вказаного договору щодо заміни сторони договору, а саме Орендодавця земельної ділянки з Олександрівської районної державної адміністрації на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, обґрунтована тим, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України на даний час розпорядником земель, що перебувають в оренді відповідача на території Кіровоградської області, є Головне управління Держеокадастру у Кіровоградській області.

Ухвалою від 26.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.04.2018, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 сільську раду Олександрівського району Кіровоградської області, встановлено строк для подання сторонами заяв по суті справи.

16.04.2018 засобами електронного зв'язку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Триліси-Агро" подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника у службовому відрядженні, яке не містить електронного цифрового підпису відповідача. (а.с. 34-37).

Згідно пп.1.5.17. п. 1.5. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

За викладених обставин зазначене клопотання, направлене без електронного цифрового підпису відповідача, господарським судом залишено без розгляду як таке, що не має статусу офіційного документу.

16.04.2018 на адресу суду від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшли письмові пояснення, яким позивач 2 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі (а. 38).

У підготовчому засіданні 17.04.2018 господарським судом оголошувалась перерва на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 12 год. 07.05.2018.

07.05.2018 на електронну адресу господарського суду надійшов відзив на позов (а.с. 46-60), який з огляду на відсутність скріплення останнього електронним цифровим підписом відповідача господарським судом залишено без розгляду з підстав, викладених вище.

В підготовчому засіданні 07.05.2018 прокурором підтримано позовні вимоги та подано клопотання про завершення підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду; окрім того в зазначеному клопотанні прокурор вказує на відсутність необхідності надання часу для поданні відповіді на відзив у зв'язку з пропуском відповідачем строку для подання відзиву на позов.

07.05.2018 за результатами підготовчого засідання господарським судом оголошено перерву на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 10:00 год. 16.05.2018р.

10.05.2018 на адресу господарського суду, тобто з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття провадження у справі від 26.03.2018, надійшов відзив на позовну заяву №07/05 від 07.05.2018 без подання відповідачем заяви про продовження визначеного судом строку для подання відзиву на позов (а.с. 66-78).

Відповідно до ч. 8 ч. ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок учасників справи подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи подання відповідачем відзиву з пропуском строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, без повідомлення про наявність поважних причин такого пропуску, господарський суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

14.05.2018 на електронну адресу суду від Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області надійшли письмові пояснення, які з огляду на відсутність їх скріплення електронним цифровим підписом відповідача господарським судом залишені без розгляду (а.с.81-83).

Ухвалою від 16.05.2018 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 24.05.2018.

В судовому засіданні 24.05.2018 прокурор підтримав поданий позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивачі, відповідач та третя особа своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, хоча належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи.

Належне повідомлення обох позивачів про час та місце судового засідання підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач є належно повідомленим про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується підписом його повноважного представника ОСОБА_4 (довіреність № б/н від 15.09.17) у повідомленні про наступне засідання від 16.05.18 (а.с. 99).

Третя особа ОСОБА_2 сільська рада Олександрівського району Кіровоградської області також є належно повідомленою про час та місце судового розгляду, що вбачається зі змісту направленого сільською радою на адресу суду клопотання із зазначенням дати та часу проведення судового засідання, однак просить розгляд справи № 912/686/18 здійснювати за відсутності її представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

В силу вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки брати участь у судових засіданнях є правом, а не обов'язком учасника справи, участь представників сторін та третіх осіб в засіданні суду обов'язковою не визнавалась, господарський суд вважає за можливе розглядати справу без участі уповноважених представників позивачів, відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення представника прокуратури, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (далі - Олександрівська РДА, орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Триліси-Агро" (далі - ТОВ "Триліси-Агро") укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі резерву), яка знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, зареєстрований у відділі Держкомзему в Олександрійському районі Кіровоградської області від 29.12.2011 за №352050004001240 (далі - Договір, а.с. 20-21).

Згідно п.п. 2, 5 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 25, 0390 га (землі резерву), нормативна грошова оцінка якої становить 288519,00 грн.

Відповідно до п. 8 Договір укладено строком на 10 (десять) років для раціонального використання землі з метою товарного сільськогосподарського виробництва.

Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 8 655,57 грн. в рік (з них 345, 86 грн. за один га), по 721, 29 грн. щомісячно на рахунок ОСОБА_2 сільської ради (п. п. 9, 11 Договору).

За умовами п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається в разі зміни цінової політики, економічного стану, та зміни нормативних актів, які регулюють земельні відносини, зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Пункт 36 Договору передбачає, що зміна умов договору відбувається у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується в судовому порядку.

В зв'язку з тим, що граничний розмір земельного податку, встановлений Податковим кодексом України для даної категорії земель, не відповідає розміру орендної плати, встановленої в договорі оренди землі, укладеному між Олександрівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Триліси - Агро", виникла необхідність внесення змін до даного договору та приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до приписів ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, при цьому прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження у справі за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Звернувшись з даним позовом до господарського суду керівник Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області послався на те, що на виконання вимог Податкового кодексу України, ОСОБА_2 сільською радою прийнято рішення, яким врегульовано ставку земельного податку на земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту, грошова оцінка яких не проведена, для юридичних осіб в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки ріллі по області. Поряд з цим, в порушення норм Податкового кодексу України та умов договору, зміни до договору оренди в частині розміру орендної плати до цього часу не вносились.

Порушення інтересів держави прокурор вбачає в невжитті заходів Олександрівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем та Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, як розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, щодо внесення змін до договору в частині розміру орендної плати.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №1-1/99 зазначив, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Виходячи з положень чинного законодавства України, на прокурора покладається обов'язок при поданні позову обґрунтувати як наявність підстав для представництва в суді законних інтересів держави, так і неможливість здійснення або фактичне нездійснення захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Зокрема, Європейський суд у низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції" від 12.04.2006). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції від 07.06.2001). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад, зокрема, коли захисту потребують державні інтереси.

Згідно з ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, відповідно до вимог ст. ст. 2, 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" забезпечують підготовку та виконання відповідних бюджетів, вирішення питання щодо використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з вимогами п. 3 ст. 16 вищевказаного Закону місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води та інших природних ресурсів.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

З наведених вище положень вбачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог ст. 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин; порушення цього порядку суперечить ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", частині 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України.

Окрім того, дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

В той же час, органом державної влади - Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, як стороною договірних відносин, до цього часу не вжито будь-яких заходів щодо усунення вищевказаних порушень в частині ініціювання питання та приведення умов договору в частині розміру сплати орендної плати до вимог Податкового кодексу України, а також щодо виконання ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, з 01.01.2013 до земельного законодавства в Україні було внесено зміни, відповідно до яких право передавати у власність або користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності належить центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, а саме Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Прокурор у позові зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області як розпорядником земель не вжито всіх можливих заходів, направлених на перегляд розміру орендної ставки за спірним договором.

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Олександрівської районної державної адміністрації у Кіровоградській області та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, у зв'язку із тим, що вказаними органами відповідні заходи на виконання вимог вище перелічених законів, не вживаються.

Господарський суд враховує, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями ст. 13 названого Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону).

Частинами 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК), який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Проаналізувавши наведені норми господарський суд дійшов висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст.288 ПК.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 02.12.2014 (справа № 21-274а14).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) було визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі №2-1/10068-2008, від 23.05.2011 у справі №7/105-10 (30/234-09), від 04.07.2011 у справі №41/81пд.

Стаття 30 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, положеннями спірного договору та нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 з подальшими змінами).

Відповідно ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 цього Закону акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України входить до повноважень органів місцевого самоврядування (п. 35 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування").

З матеріалів справи вбачається, що рішенням тринадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_2 сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області затверджено ставки земельного податку на 2018 рік (а.с. 24).

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено ставки земельного податку на земельні ділянки, які розташовані за межами населеного пункту, нормативну оцінку яких не проведено - 5 % від нормативно грошової оцінки ріллі по області - 1604, 9040 грн. за 1 га.

Відповідно до даних Довідника показників нормативно-грошової оцінки земель населених пунктів середня нормативно-грошова оцінка 1 га ріллі станом на 01.01.17 по Кіровоградській області становить 32107,11 грн.

З урахуванням середньої нормативно-грошової оцінки ріллі по області така оцінка для 25,0390 га сільськогосподарських угідь становить 803929,9 грн.

Таким чином мінімальний розмір орендної плати за використання земельної ділянки площею 62,1856 га за межами населеного пункту становить 40196,5 грн., або 3349 грн. в місяць.

Крім того, господарський суд враховує, що як вбачається з Договору, сторонами Договору є Олександрівська районна державна адміністрація та ТОВ "Триліси-Агро".

В той же час, на підставі змін в законодавстві цивільні права та обов'язки щодо розпорядження землями державної власності перейшли до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області як до органу, уповноваженого державою здійснювати функції розпорядження земельними ділянками державної власності.

Таким чином, на даний час розпорядником земель є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Отже, повноваження щодо розпорядження землями державної власності перейшли до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відповідно до припису закону, однак умови договору щодо заміни орендодавця як сторони у зобов'язанні, не приведено у відповідність з вимогами законодавства.

Положеннями ст. 4 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

За приписами ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Заміна кредитора у зобов'язанні відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, стороною у спорах щодо виконання договорів, внесення змін може бути виключно сторона правочину. Як вбачається з матеріалів справи Олександрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області на даний час виступає стороною даного договору оренди земельної ділянки, що не відповідає її правовому статусу відповідно до законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги в частині заміни за текстом договору сторони договору оренди землі підлягають задоволенню шляхом внесення відповідних змін до Договору, визначивши Орендодавцем земельної ділянки Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, замість Олександрівської районної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічні положення містяться в ч. 5 ст.188 Господарського кодексу України.

З викладеного вбачається, що зазначені зміни для сторін набирають сили з моменту набрання чинності рішенням суду.

На підставі вищевикладеного, господарський суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Олександрівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Триліси-Агро", зареєстрованого у відділі Держкомзему в Олександрівському районі 29.12.2011 за №352050004001240, зазначивши орендодавцем земельної ділянки (об'єкту оренди) Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та виклавши пункт 9 вказаного договору в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем на рівні земельного податку у грошовій формі в розмірі 5 відсотків від середньої нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по області, що становить 40 196,50 грн. на рік або 3 349,70 грн. у місяць на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 сільської ради".

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Триліси-Агро" (27310, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Триліси, і.к. 33223683) на користь прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. В.Пермська, 4, і.к. 02910025, Банк - Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172 р/р 35215073004600 код класифікації видатків бюджету 2800) 1762 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити Керівнику Знамянської місцевої прокуратури (27400, Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. Братів Лисенків, 5), Олександрівській районній державній адміністрації (27300, Кіровоградська область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України, 78), Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Триліси-агро" (27310, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Триліси), ОСОБА_2 сільській раді Олександрівського району Кіровоградської області (27310, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Триліси, вул. Перемоги, 34), Прокуратурі Кіровоградської області (25000, м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4).

Повне рішення складено 30.05.18.

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.