Рішення

від 10.05.2018 по справі 826/17465/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2018 року № 826/17465/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "НІКА-1" до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

від відповідача - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "НІКА-1" (далі - ПП "НІКА-1") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (ді - ГУ ДФС у м. Києві) від 15.12.2017:

№ 00009551402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1355741,00 грн, у тому числі: 903827,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 451914,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 00009541402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 819913,00 грн, у тому числі - 764937,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 54976,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки від 01.12.2017 № 512/26-15-14-02-05/23717551 є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам. Стверджує, що правомірно сформував витрати та податковий кредит у перевіреному періоді за результатами господарських операцій з ТОВ "Синтез-Профіт" та ТОВ "Класік Торг". Зазначає, що господарські операції з вказаними контрагентами оформлені належним чином оформленими первинними документами, а придбаний товар був реалізований позивачем іншим контрагентам на виконання укладених договорів. Позивач стверджує, що висновки акта перевірки про нереальність господарських операцій з ТОВ "Синтез-Профіт" та ТОВ "Класік Торг" ґрунтуються виключно на припущеннях, тому прийняті за їх наслідками податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 03.01.2018 відкрито провадження у справі № 826/17465/17 та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ухвали суду від 26.01.2018 адміністративну справу № 826/17465/17 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено підготовче засідання на 22.03.2018.

15.03.2018 представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, у якому остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень представник відповідача зазначила, що реальність вчинення господарських операцій між ПП "НІКА-1" та ТОВ "Синтез-Профіт", ТОВ "Класік Торг" відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, тому у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

У судовому засіданні 22.03.2018 представниками позивача було подано відповідь на відзив, у якому останні навели доводи у спростування висновків відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.03.2018 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою, постановленою судом у судовому засіданні 22.03.2018 без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 10.05.2018.

Представники позивача у судовому засіданні 10.05.2018 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засіданні 10.05.2018 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10.05.2018 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

У період з 06.11.2017 по 24.11.2017 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ПП "НІКА-1" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт від 01.12.2017 № 512/26-15-14-02-05/23717551 (том 1 а.с. 44-106).

Актом перевірки з питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовано наступні порушення:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", п. 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2009 № 290 із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 764937,00 грн, в тому числі по періодах: 2014 рік - 104083,00 грн; 2015 рік - 654987,00 грн; 1 квартал 2016 року - 23305,00 грн; півріччя 2016 року - 5867,00 грн; три квартали 2016 року - 5867,00 грн; 2016 рік - 5867,00 грн.

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 903827,00 грн, у тому числі по періодах: грудень 2014 року - 109496,00 грн; лютий 2015 року - 144176,00 грн; березень 2015 року - 204070,00 грн; квітень 2015 року - 155021,00 грн; травень 2015 року - 91368,00 грн; червень 2015 року - 123925,00 грн; липень 2015 року - 51563,00 грн; серпень 2015 року - 7047,00 грн; жовтень 2015 року - 1015,00 грн; січень 2016 року - 5400,00 грн; лютий 2016 року - 10746,00 грн.

На підставі виявлених порушень 15.12.2017 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 000095441402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 819913,00 грн, у тому числі: 764937,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 54976,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 107);

№ 00009551402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1355741,00 грн, у тому числі: 903827,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 451914,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 109).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.12.2017 № 000095441402 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Так, підставою для прийняття вказаного рішення став висновок контролюючого органу про:

1) завищення ПП "НІКА-1" витрат за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 по господарським відносинам з ТОВ "Класік Торг" на 578239,00 грн;

2) завищення ПП "НІКА-1" собівартості реалізованої продукції на загальну суму 3891848,00 грн за 2015-2016 роки по господарським відносинам з ТОВ "Класік Торг" та ТОВ "Синтез-Профіт".

Обґрунтовуючи заниження позивачем податку на прибуток у перевіреному періоді, контролюючий орган стверджує, що порушення останнім податкового законодавства є наслідком господарських операцій з ТОВ "Класік Торг" та ТОВ "Синтез-Профіт", які не мали реального характеру.

У акті перевірки зазначено, що відповідно до даних Єдиного реєстру судових рішень по ТОВ "Класік Торг" наявна ухвала по справі № 757/36954/17-к від 24.07.2017, згідно з якою Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням в кримінальному провадженні № 12016000000000025 від 27.01.2016 за фактами створення та придбання на території м. Києва ряду підприємств з ознаками фіктивності та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом з використанням підроблених документів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України. У ході слідства встановлено групу підприємств, а саме: ТОВ "Ситез-Профіт", …, ТОВ "Класік Торг", службові особи яких організували протиправну схему з ухилення від сплати податків, конвертації та легалізації грошових коштів шляхом виготовлення фіктивних документів. У своєму бухгалтерському та податкових обліках, для формування податкового кредиту та легалізації надходження м'ясної продукції, придбаної від підприємств, що мають ознаки фіктивності або здійснюють оптову торгівлю продукції за готівковий розрахунок, ТОВ "Ситез-Профіт", …, ТОВ "Класік Торг", з метою маскування незаконної діяльності, відображають безтоварні операції з придбання продукції від підприємств - виробників м'ясної продукції. ТОВ "Ситез-Профіт", …, ТОВ "Класік Торг" незаконно формують свій податковий кредит від підприємств виробників м'ясної продукції, підприємств імпортерів чи фіктивних підприємствами, у яких вони забирають готівкові кошти для розрахунку з постачальниками.

Крім того, листом від 15.11.2017 № 6840/8/26-59-23-01 СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надано копію протоколу допиту свідка від 14.11.2017, згідно з яким ОСОБА_4 (директор ТОВ "Класік Торг") заперечив своє відношення до діяльності ТОВ "Класік Торг".

Також, у акті перевірки відповідач зазначив, що при проведенні аналізу бази даних "Єдиний реєстр податкових накладних" встановлено, що ТОВ "Класік Торг" протягом лютого 2015 року здійснювало придбання м'ясної у ПП "МПК ТОРГ-МІТ", яке було основним постачальником. Відповідно до Єдиного реєстру судових рішень по ПП "МПК ТОРГ-МІТ" наявне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140080003287 від 04.11.2015 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України. У свою чергу, ПП "МПК ТОРГ-МІТ" здійснювало придбання м'ясної продукції у ТОВ "Андром і К", по якому, відповідно до Єдиного реєстру судових рішень, вироком Галицького районного суду м. Львова від 07.07.2016 директора ТОВ "Андром і К" визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме: придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Андром і К" з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у наданні іншим суб'єктам підприємницької діяльності незаконних послуг по ухиленню від сплати податків, шляхом заниження сум податкових зобов'язань, незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, шляхом використання фіктивного підприємства ТОВ "Андром і К".

Контролюючий орган у акті перевірки також зазначив, що СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 15.11.2017 № 6840/8/26-59-23-01 надано копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2017 (справа № 761/7736/17), згідно з якою ОСОБА_5 (директора ТОВ "Синтез-Профіт") звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності у кримінальному провадженні. При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, які виразились у співучасті в формі пособництва, а саме наданні засобів та усунення перешкод, сприяв у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Листом від 15.11.2017 № 6840/8/26-59-23-01 СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надано копію протоколу допиту свідка від 07.10.2017, згідно якого ОСОБА_6 повідомив, що у 2015 році на підставі договору надавав ТОВ "Синтез-Профіт" послуги з перевезення яловичини. Повідомив, що не має жодного відношення до перевезень м'ясної продукції від ТОВ "Синтез-Профіт" до ПП "НІКА-1". Зазначив, що кожного разу зі складського приміщення ТОВ "Синтез-Профіт" возив продукцію виключно до Волочиський консервний завод ТОВ "Славпродукт".

У акті перевірки відповідач зазначив, що при проведенні аналізу бази даних "Єдиний реєстр податкових накладних" встановлено, що ТОВ "Синтез-Профіт" протягом лютого 2015 року здійснювало придбання м'ясної у ПП "МПК ТОРГ-МІТ", яке було основним постачальником. Відповідно до Єдиного реєстру судових рішень по ПП "МПК ТОРГ-МІТ" наявне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140080003287 від 04.11.2015 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України. У свою чергу, ПП "МПК ТОРГ-МІТ" здійснювало придбання м'ясної продукції у ТОВ "Андром і К", по якому, відповідно до Єдиного реєстру судових рішень, вироком Галицького районного суду м. Львова від 07.07.2016 директора ТОВ "Андром і К" визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме: придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Андром і К" з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у наданні іншим суб'єктам підприємницької діяльності незаконних послуг по ухиленню від сплати податків, шляхом заниження сум податкових зобов'язань, незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, шляхом використання фіктивного підприємства ТОВ "Андром і К".

Зазначені обставини, на переконання контролюючого органу, свідчать про не підтвердження легального джерела походження товару, придбаного ПП "НІКА-1" у ТОВ "Класік Торг" та ТОВ "Синтез-Профіт", відповідно, останній вважає, що позивачем безпідставно не включено до складу інших доходів безоплатно отримані товари.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент формування позивачем витрат у 2014 році) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Разом з цим, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин з 2015 року), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені Податковим кодексом України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України), а звітним періодом для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (пункт 137.4 статті 137 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України установлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону №996-ХІV установлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абзаці 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

За приписами частини п'ятої цієї статті Закону № 996-ХІV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 996-ХІV регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Зокрема, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - НП(С)БО № 16).

Так, відповідно до положень пунктів 5 - 9 НП(С)БО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Аналіз вищевикладених норм Податкового кодексу України, НП (С)БО № 16 та Закону № 996-ХІV свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2014 між ПП "НІКА-1" (Покупець) та ТОВ "Класік Торг" (Продавець) укладено договір поставки № 22, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупця продукцію харчової промисловості в асортименті, кількості та за ціною, що визначена в видаткових накладних, а Покупець оплачує товар у відповідності до умов цього договору (том 1 а.с. 125-126).

Пунктам 5.3, 5.6 вказаного договору передбачено, що доставка товару до місця призначення здійснюється за рахунок та засобами Постачальника. Поставка товару здійснюється на умовах DDP - (Інкотермс у редакції 2000 року) до місця, зазначеного Покупцем.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем додано до матеріалів справи:

- видаткові накладні: № 136 від 04.09.2014 на поставку печінки яловичої; № 1652 від 10.12.2014 на поставку яловичини, задня частина, охолоджена; № 1783 від 15.12.2014 на поставку яловичини, задня частина; № 1803 від 17.12.2014 на поставку яловичини, задня частина; № 1865 від 22.12.2014 на поставку яловичини, задня частина; № 1898 від 24.12.2014 на поставку яловичини, задня частина; № 2 від 02.02.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 42 від 04.02.2015 на поставку яловичини, задньої частини; № 111 від 09.02.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 166 від 11.02.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 248 від 16.02.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 341 від 23.02.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 388 від 25.02.2015 на поставку яловичини, задня частина (том 1 а.с. 132-144);

- податкові накладні: від 04.09.2014 № 40 на суму 36907,50 грн (ПДВ - 6151,25 грн); від 10.12.2014, № 62 на суму 160745,00 грн (ПДВ - 26790,83 грн); від 15.12.2014 № 98 на суму 118956,50 грн (ПДВ - 19826,08 грн); від 17.12.2014 № 107 на суму 123870,50 грн (ПДВ - 20645,08 грн); від 22.12.2014 № 138 на суму 121275,00 грн (ПДВ- 20212,50 грн); від 24.12.2014 № 151 на суму 132132,00 грн (ПДВ - 22022,00 грн); від 28.02.2015 № 64 на суму 865053,49 грн (ПДВ - 144175,58 грн) (том 1 а.с. 196-202).

Також, з матеріалів справи вбачається, що кожна поставка м'ясної продукції супроводжувалась наданням ТОВ "Класік Торг" посвідчень про якість, декларацій про якість продукції, висновків санітарно-епідеміологічної експертизи, виданих Санітарно-епідеміологічною службою України; експертних висновків, виданих Баришівською міжрайонною державною лабораторією ветеринарної медицини (том 1 а.с. 145-164).

Факт доставки м'ясної продукції до місцезнаходження позивача підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, дати яких відповідають датам поставки згідно видаткових накладних (том 1 а.с. 165-177).

Позивачем повністю здійснено розрахунок за поставлену ТОВ "Класік Торг" продукцію у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1296 від 12.12.2014 на суму 110000,00 грн (ПДВ - 18333,33 грн); № 1309 від 16.12.2014 на суму 50000,00 грн (ПДВ - 8333,33 грн); № 1336 від 23.12.2014 на суму 50000,00 грн, (ПДВ - 8333,33 грн); № 1340 від 25.12.2014 на суму 79701,50 грн (ПДВ - 11616,92 грн); № 1352 від 29.12.2014 на суму 75000,00 грн (ПДВ - 12500,00 грн); № 1388 від 06.01.2015 на суму 50000,00 грн (ПДВ 8333,33 грн); № 1482 від 29.01.2015 на суму 200000,00 грн (ПДВ 33333,33 грн); № 1501 від 30.01.2015 на суму 52277,50 грн (ПДВ 8712,92 грн); № 1553 від 05.02.2015 на суму 136419,90 грн (ПДВ - 22736,65 грн); № 1576 від 09.02.2015 на суму 100000,00 грн (ПДВ - 16666,67 грн); № 1587 від 12.02.2015 на суму 90000,00 грн (ПДВ - 15000,00 грн); № 1624 від 18.02.2015 на суму 95500,00 грн (ПДВ - 15916,67 грн); № 1637 від 23.02.2015 на суму 125500,00 грн (ПДВ - 20916,67 грн); № 1669 від 26.02.2015 на суму 135000,00 грн (ПДВ 22500,00 грн); № 1708 від 05.03.2015 на суму 100000,00 грн (ПДВ - 16666,67 грн); № 1727 від 12.03.2015 на суму 140000,00 грн (ПДВ - 23333,33 грн); № 1736 від 13.03.2015 на суму 70000,00 грн (ПДВ 116666,67 грн); № 1756 від 19.03.2015 на суму 25331,19 грн (ПДВ 4221,87 грн) (том 1 а.с. 178-195).

23.02.2015 між ПП "НІКА-1" (Покупець) та ТОВ "Синтез-Профіт" (Продавець) укладено договір поставки № 22, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупця продукцію харчової промисловості в асортименті, кількості та за ціною, що визначена в видаткових накладних, а Покупець оплачує товар у відповідності до умов цього договору (том 1 а.с. 203-204).

Пунктам 5.3, 5.6 вказаного договору передбачено, що доставка товару до місця призначенні здійснюється за рахунок та засобами Постачальника. Поставка товару здійснюється на умовах DDP - (Інкотермс у редакції 2000 року) до місця, зазначеного Покупцем.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем додано до матеріалів справи:

- видаткові накладні: № 2 від 02.03.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 483 від 04.03.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 656 від 16.03.2015 на поставку яловичини, задня частина, та м'яса яловичого І кат. охолоджене; № 708 від 18.03.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 781 від 23.03.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 831 від 25.03.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 903 від 30.03.2015 на поставку м'яса яловичого І кат. охолоджене; № 895 від 30.03.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 983 від 06.04.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 1019 від 08.04.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 1128 від 20.04.2015 на поставку яловичини, задня частина, та м'яса яловичого І кат. охолоджене; № 0001167 від 22.04.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 1235 від 27.04.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 1313 від 29.04.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 1511 від 18.05.2015 на поставку яловичини, задня частина, та м'яса яловичого І кат. охолоджене; № 1553 від 20.05.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 1613 від 25.05.2015 на поставку яловичини, задня частина охолоджена; № 22 від 03.06.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 83 від 08.06.2015 на поставку яловичини, задня частина, та яловичини, задня частина в/г; № 125 від 10.06.2015 на поставку яловичини, задня частина, та м'яса яловичого І кат. охолоджене; № 147 від 15.06.2015 на поставку яловичини, задня частина, та м'яса яловичого І кат. охолоджене; № 250 від 22.06.2015 на поставку яловичини, задня частина, м'яса яловиче І кат. охолоджене, яловичини, задня частина в/г, яловичини тушкованої ж/б, 525 г., 1 шт.; № 405 від 06.07.2015 на поставку яловичини, задня частина, та м'яса яловичого І кат. охолоджене; № 469 від 13.07.2015 на поставку яловичини, задня частина, та яловичини, задня частина в/г; № 522 від 20.07.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 648 від 29.07.2015 на поставку яловичини, задня частина; № 693 від 05.08.2015 на поставку яловичини, задня частина, та яловичини, задня частина в/г; № 0000806 від 18.08.2015 на поставку м'яса яловичого І кат. заморожене; № 0001485 від 06.10.2015 на поставку ошийка свинного б/к; № 0000277 від 26.01.2016 на поставку яловичини тушкованої ж/б, 525 г., 1200 шт.; № 229 від 11.02.2016 на поставку яловичини тушкованої ж/б, 525 г., 2388 шт. (том 1 а.с. 208-238);

- податкові накладні: від 02.03.2015 № 3 на суму 152697,60 грн (ПДВ - 25449,60 грн); від 04.03.2015 № 20 на суму 181480,20 грн (ПДВ - 30246,70 грн); від 11.03.2015 № 57 на суму 163680,00 грн (ПДВ - 27280,00 грн); від 16.03.2015 № 79 на суму 161220,16 грн (ПДВ - 26870,03 грн); від 18.03.2015 № 109 на суму 132000,00 грн (ПДВ - 22000,00 грн); від 23.03.2015 № 133 на суму 158974,20 грн (ПДВ - 26495,70 грн); від 25.03.2015 № 144 на суму 142032,00 грн (ПДВ - 23672,00 грн); від 30.03.2015 № 153 на суму 125888,40 грн (ПДВ - 20981,40 грн); від 30.03.2015 № 152 на суму 6450,00 грн (ПДВ - 1075,00 грн); від 06.04.2015 № 37 на суму 167730,76 грн (ПДВ - 27955,13 грн); від 08.04.2015 № 41 на суму 128493,00 грн (ПДВ - 21415,50 грн); від 20.04.2015 № 88 на суму 167782,50 грн (ПДВ - 27963,75 грн); від 22.04.2015 № 107 на суму 165502,55 грн (ПДВ - 27853,76 грн); 27.04.2015 № 136 на суму 162802,98 грн (ПДВ - 27133,83 грн); від 29.04.2015 № 157 на суму 131232,20 грн (ПДВ - 21872,03 грн); від 18.05.2015 № 80 на суму 177522,77 грн (ПДВ - 29587,13 грн); від 20.05.2015 № 111 на суму 186786,10 грн (ПДВ - 31131,02 грн); від 25.05.2015 № 128 на суму 183899,94 грн (ПДВ - 30649,99 грн); від 03.06.2015 № 25 на суму 188162,57 грн (ПДВ - 31360,43 грн); від 08.06.2016 № 39 на суму 188095,97 грн (ПДВ - 31349,33 грн); від 10.06.2015 № 58 на суму 138758,04 грн (ПДВ - 23126,34 грн); від 15.06.2015 № 67 на суму 135066,26 грн (ПДВ - 22511,04 грн); від 22.06.2015 № 111 на суму 93472,42 грн (ПДВ - 15578,74 грн); від 06.07.2015 № 29 на суму 128720,10 грн (ПДВ - 21453,35 грн); від 13.07.2015 № 55 на суму 84978,79 грн (ПДВ - 14163,13 грн); від 20.07.2015 № 74 на суму 44948,72 грн (ПДВ - 7491,45 грн); від 29.07.2015 № 115 на суму 50727,28 грн (ПДВ - 8454,55 грн); від 05.08.2015 № 18 на суму 38682,49 грн (ПДВ - 6447,08 грн); від 18.08.2015 № 68 на суму 3600,29 грн (ПДВ - 600,05 грн); від 06.10.2015 № 58 на суму 6087,96 грн (ПДВ - 1014,66 грн); від 26.01.2016 № 83 на суму 32400,00 грн (ПДВ - 5400,00 грн); від 11.02.2016 № 42 на суму 64476,00 грн (ПДВ - 10746,00 грн) (том 2 а.с. 180-215).

Також, з матеріалів справи вбачається, що кожна поставка м'ясної продукції супроводжувалась наданням ТОВ "Синтез-Профіт" посвідчень про якість, декларацій про якість продукції, висновків санітарно-епідеміологічної експертизи, виданих Санітарно-епідеміологічною службою України; експертних висновків, виданих Баришівською міжрайонною державною лабораторією ветеринарної медицини (том 1 а.с. 239-250, том 2 а.с. 1-46).

Факт доставки м'ясної продукції до місцезнаходження позивача підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, дати яких відповідають датам поставки згідно видаткових накладних (том 2 а.с. 47-76).

Позивачем повністю здійснено розрахунок за поставлену ТОВ "Синтез-Профіт" продукцію у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1743 від 17.03.2015 суму 100000,00 грн (ПДВ - 1666,67 грн); № 1757 від 19.03.2015 на суму 135000,00 грн (ПДВ - 25500,00 грн); № 1763 від 20.03.2015 на суму 40000,00 грн (ПДВ - 6666,67 грн); № 1793 від 25.03.2015 на суму 100000,00 грн (ПДВ - 1666,67 грн); № 1800 від 27.03.2015 на суму 200000,00 грн (ПДВ - 33333,33 грн); № 1814 від 30.03.2015 на суму 152697,00 грн (ПДВ - 25449,60 грн); № 589 від 02.04.2015 на суму 200000,00 грн (ПДВ - 33333,33 грн); № 592 від 08.04.2015 на суму 150000,00 грн (ПДВ - 25000,00 грн); № 1879 від 20.04.2015 на суму 150000,00 грн (ПДВ - 25000,00 грн); № 1911 від 27.04.2015 на суму 250000,00 грн (ПДВ - 41666,67 грн); № 1982 від 13.05.2015 на суму 300000,00 грн (ПДВ - 50000,00 грн); № 2 від 19.05.2015 на суму 300000,00 грн (ПДВ - 50000,00 грн); № 2026 від 22.05.2015 на суму 80000,00 грн (ПДВ - 13333,33 грн); № 2079 від 29.05.2015 на суму 174374,46 грн (ПДВ - 20062,41 грн); № 2092 від 04.06.2015 на суму 186786,10 грн (ПДВ - 31131,02 грн); № 2123 від 10.06.2015 на суму 183899,94 грн (ПДВ - 30649,99 грн); № 2173 від 22.06.2015 на суму 100000,00 грн (ПДВ - 16666,67 грн); № 2179 від 25.06.2015 на суму 88162,57 грн (ПДВ - 14693,76 грн); № 2208 від 01.07.2015 на суму 130000,00 грн (ПДВ - 21666,67 грн); № 12 від 07.07.2015 на суму 85000,00 грн (ПДВ - 14166,67 грн); № 2244 від 08.07.2015 на суму 100000,00 грн (ПДВ - 16666,67 грн); № 2284 від 17.07.2015 на суму 100000,00 грн (ПДВ - 16666,67 грн); № 2294 від 20.07.2015 на суму 100000,00 грн (ПДВ - 16666,67 грн); № 2305 від 24.07.2015 на суму 50000,00 грн (ПДВ - 8333,33 грн); № 2820 від 01.12.2015 на суму 50000,00 грн (ПДВ - 8333,33 грн); № 2901 від 18.12.2015 на суму 50000,00 грн (ПДВ - 8333,33 грн); № 2937 від 28.12.2015 на суму 50000,00 грн (ПДВ - 8333,33 грн); № 2961 від 30.12.2015 на суму 50000,00 грн (ПДВ - 8333,33 грн); № 2820 від 01.12.2015 на суму 50000,00 грн (ПДВ - 8333,33 грн); № 3011 від 29.01.2016 на суму 50000,00 грн (ПДВ - 8333,33 грн); № 3059 від 11.02.2016 на суму 50000,00 грн (ПДВ - 8333,33 грн); № 3117 від 23.02.2016 на суму 20000,00 грн (ПДВ - 3333,33 грн); № 3141 від 26.02.2016 на суму 28133,88 грн (ПДВ - 4688,98 грн); № 3267 від 04.04.2016 на суму 32400,00 грн (ПДВ - 5400,00 грн); № 617 від 28.04.2016 на суму 64476,00 грн ( ПДВ - 10746,00 грн) (том 2 а.с. 146-179).

Надаючи правову оцінку зазначеним первинним документам, суд виходить з наступного.

За визначенням статті 1 Закону № 996-ХІV:

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

Згідно з положеннями статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З доданих до матеріалів справи документів вбачається, що видаткові та податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ "Класік Торг" та ТОВ "Синтез-Профіт", містять повний опис товару, їх кількість, обсяг, вартість.

Відповідно, указані первинні документи є підставою для податкового та бухгалтерського обліків.

При цьому, суд зазначає, що поза увагою контролюючого органу залишились положення статей 83, 85 Податкового кодексу України, якими визначено перелік матеріалів, що можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки.

З огляду на законодавче врегулювання спірних правовідносин, суд зазначає, що для підтвердження/спростування правомірності формування платником витрат, контролюючий орган під час здійснення перевірки зобов'язаний перевірити правильність формування підприємством даних податкового обліку за період перевірки на підставі відповідних первинних документів.

Суд зазначає, що у акті перевірки контролюючим органом не досліджено питання щодо відповідності первинних документів позивача вимогам Закону № 996-ХІV та Податкового кодексу України, висновків щодо правильності формування підприємством даних податкового обліку. Натомість, висновок відповідача про неможливість врахування позивачем первинних документів у податковому та бухгалтерському обліках по операціям з ТОВ "Класік Торг" та ТОВ "Синтез-Профіт" ґрунтується виключно на матеріалах, наданих СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, відомостях з Єдиного реєстру судових рішень та Єдиного реєстру податкових накладних.

Як було зазначено судом, відповідач у акті перевірки керується ухвалою від 24.07.2017 у справі № 757/36954/17-к.

Насамперед, суд вважає необхідним вказати, що з Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що по справі № 757/36954/17-к Печерським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, яка датована 29.06.2017, а не 24.07.2017, як зазначає відповідач.

Так, вказаною ухвалою Печерським районним судом міста Києва надано дозвіл на призначення у кримінальному проваджені № 12016000000000025 документальної позапланової перевірки ТОВ Класік Торг (ЄДРПОУ 39058498), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 21.01.2014 по 29.06.2017.

Зі змісту ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.06.2017 вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, що групою невстановлених осіб створено та придбано ряд фіктивних суб'єктів господарювання, які задіяні в протиправних фінансових механізмах, направлених на незаконне переведення безготівкових грошових коштів у готівку, зменшення податкового навантаження на вітчизняні суб'єкти господарської діяльності (далі - СГД) та розкрадання державних/бюджетних коштів. В ході слідства встановлено групу підприємств, а саме: ТОВ Синтез-Профіт (ЄДРПОУ 39233697), ТОВ Продуктсоюз (ЄДРПОУ 39849069), ТОВ Класік Торг (ЄДРПОУ 39058498), службові особи яких організували протиправну схему з ухилення від сплати податків, конвертації та легалізації грошових коштів шляхом виготовлення фіктивних документів.

Зазначені обставини стали однією з підстав для невизнання контролюючим органом витрат позивача у перевіреному періоді внаслідок нереальності господарських операцій останнього з ТОВ Класік Торг та ТОВ Синтез-Профіт .

Суд не приймає до уваги наведені доводи відповідача з огляду на положення частини другої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.1995 у справі "Алене де Рібемон (Allenet de Ribemont) проти Францїї" Суд зазначив, що заява про винуватість, з однієї сторони, спонукала громадськість повірити в неї, а з іншої - випереджало оцінку фактів справи компетентними суддями. Таким чином, жодна посадова особа не може навіть називати людину винуватою, підміняючи таким чином "доведення вини відповідно до закону", тобто перебираючи на себе функцію судді.

Відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що до компетенції відповідача не належить оцінка доказів, зібраних у межах кримінального провадження, у разі відсутності їх оцінки уповноваженим органом - судом.

Суд зазначає, що відомості, зібрані у межах кримінального провадження, не можуть використовуватися як підстава для висновків під час проведення перевірок без їх оцінки уповноваженими органами.

Крім того, суд зауважує, що указаною ухвалою Печерського районного суду міста Києва надано лише дозвіл на проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Класік Торг , та не прийнято жодного рішення за наслідками розгляду кримінального провадження № 12016000000000025.

Враховуючи наведене, суд критично оцінює доводи контролюючого органу в частині нереальності господарських операцій позивача з ТОВ Класік Торг та ТОВ Синтез-Профіт у цій частині.

Щодо посилань контролюючого органу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2017 у справі № 761/7736/17, якою звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 (директора ТОВ "Синтез-Профіт"), суд вважає необхідним зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення позивачем договору з ТОВ Синтез-Профіт та виконання його умов, директором ТОВ Синтез-Профіт , відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - був ОСОБА_7 (том 1 а.с. 205).

Таким чином, обставини, встановлені ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2017 у справі № 761/7736/17 щодо ОСОБА_5 не мають жодного відношення до спірних правовідносин, позаяк не стосуються перевіреного періоду та господарських операцій між ТОВ Синтез-Профіт та ПП НІКА-1 .

Також, суд критично оцінює твердження відповідача, які ґрунтуються на протоколі допиту свідка від 14.11.2017, з якого вбачається, що керівник ТОВ Класік Торг ОСОБА_4 заперечує свою участь у господарській діяльності Товариства, оскільки у період з 02.09.2014 по 28.02.2015 керівником ТОВ Класік Торг була ОСОБА_8 (том 1 а.с. 128).

Дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами, судом встановлено, що у перевіреному періоді первинні документи складені та підписані уповноваженими посадовими особами ТОВ Класік Торг та ТОВ Синтез-Профіт .

Щодо пояснень ОСОБА_6 у протоколі допиту свідка від 07.10.2017, згідно яких останній стверджує, що не має жодного відношення до перевезень м'ясної продукції від ТОВ "Синтез-Профіт" до ПП "НІКА-1", суд зазначає, що наведені пояснення повинні бути враховані контролюючим органом у ході перевірки правомірності формування ТОВ "Синтез-Профіт" витрат за рахунок отриманих від указаної особи послуг з перевезення вантажів.

У даному випадку умовами договору поставки, укладеному між позивачем та ТОВ "Синтез-Профіт" було передбачено, що поставка товару здійснюється за рахунок та засобами продавця - ТОВ "Синтез-Профіт", відповідно ПП НІКА-1 не може нести відповідальність за організацію його контрагентом перевезення товару.

Також, суд критично оцінює доводи відповідача в частині неможливості встановити легального джерела походження товару, придбаного ПП НІКА-1 у ТОВ "Синтез-Профіт" та ТОВ Класік Торг , позаяк порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо декларування суми витрат і/чи податкового кредиту.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом - не виявлено.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що придбана позивачем у перевіреному періоді м'ясна продукція була реалізована останнім:

Управлінню освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації на підставі договору № 12 від 26.01.2015;

Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут" на підставі договору № ВТ-1502 від 02.02.2015;

Військово-медичному управлінню СБУ на підставі договору № 72-2015т від 12.02.2015;

Управлінню освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації на підставі договорів № 0223-4Т від 02.03.2015 та № 0630-5Т від 06.07.2015;

Управлінню освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на підставі договорів № 11 від 17.03.2015 та № 17 від 01.04.2015 (том 3 а.с. 96-101, а.с. 178-183; том 5 а.с. 178-187, а.с. 206-212; том 6, а.с. 169-177, а.с. 182-191; том 8, а.с. 2-9, а.с. 14-25).

При цьому, довідкою Північного офісу Держаудитслужби від 20.04.2018 №031-31/297 підтверджено реальність та повноту відображення операцій в обліку Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації за договором, укладеним з ПП НІКА-1 № 0223-4Т від 02.03.2015.

Встановлені обставини свідчать про те, що витрати перевіреного періоду були пов'язані з господарською діяльністю позивача, що додатково підтверджує реальність здійснення господарських операцій між ПП НІКА-1 та ТОВ Класік Торг , ТОВ Синтез-Профіт .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу витрат вартість товару, придбаного у ТОВ Класік Торг та ТОВ Синтез-Профіт у перевіреному періоді.

Крім того, суд акцентує увагу, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, відповідачем не спростовано, що у кримінальному провадженні № 12016000000000025 від 27.01.2016, порушеному за фактами створення та придбання на території м. Києва ряду підприємств з ознаками фіктивності та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом з використанням підроблених документів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 358 КК України, відсутній вирок суду, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача, а ні щодо його контрагентів.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, суд дійшов висновку, що позивачем і під час перевірки, і під час розгляду даної справи надано відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.12.2017 № 00009541402 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.12.2017 № 00009551402 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період за рахунок віднесення до його складу сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Класік Торг" та ТОВ "Синтез-Профіт" за непідтвердженими господарськими операціями, які фактично не виконані.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено та досліджено судом, що податковий кредит по отриманим позивачем товарів від ТОВ "Класік Торг" та ТОВ "Синтез-Профіт" повністю підтверджено відповідними податковими накладними.

При цьому, зазначені вище податкові накладні, виписані ТОВ "Класік Торг" та ТОВ "Синтез-Профіт" для ПП "НІКА-1" містять всі необхідні обов'язкові реквізити.

Також, у ході судового розгляду справи встановлено, що придбані позивачем товари у ТОВ "Класік Торг" та ТОВ "Синтез-Профіт" безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, дії ПП "НІКА-1" як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з зазначеними контрагентами не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Враховуючи, що судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення позивачем сум податку, сплаченого ТОВ "Класік Торг" та ТОВ "Синтез-Профіт" у зв'язку з придбанням товарів до складу податкового кредиту у перевіреному періоді.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.12.2017 № 00009551402 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "НІКА-1" (04074, м. Київ, вул. Сокальського, 5, кв. 12, код ЄДРПОУ 23717551) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ід. код 39439980) від 15.12.2017 № 00009551402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ід. код 39439980) від 15.12.2017 № 00009541402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ід. код 39439980) на користь Приватного підприємства "НІКА-1" (04074, м. Київ, вул. Сокальського, 5, кв. 12, код ЄДРПОУ 23717551) 32635,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко