Постанова

від 24.05.2018 по справі 823/1493/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1493/17 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Пилипас І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року (повний текст рішення складено 06.02.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про зобов'язання у двотижневий строк затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області площею 1,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення відповідача про відмову йому в затвердженні вказаного проекту землеустрою протиправним, оскільки наданий проект землеустрою відповідає вимогам ст. 50 Закону України Про землеустрій та містить всі перелічені у вказаній статті документи.

До Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зареєстрований 16.04.2018 за вх. № 12996, в якому він зазначає про законність та обґрунтованість рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року - без змін.

У судовому засіданні 24 травня 2018 року представник позивача підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача заперечувала проти апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області площею 1,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Листом від 29.08.2017 №7534/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відмовлено позивачу в затвердженні проекту землеустрою з підстав того, що його проект не відповідає вимогам ст. 50 Закону України Про землеустрій . Крім того, відповідачем зазначено, що вказаний проект містить графічні матеріали на яких зазначено місце розташування земельної ділянки площею 1,0000 га, відповідно до яких виявлено її прилягання до прибережної захисної смуги водного об'єкту.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно і скасуванню не підлягає.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України, громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У відповідності до абзацу 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Положеннями п. б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч.10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, реалізації права особи на отримання земельної ділянки у власність передує декілька окремих етапів (звернення до компетентного органу за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, замовлення такого проекту, його розробка, погодження, подання на затвердження). Таким чином, останнім етапом реалізації вказаного права є затвердження уповноваженим органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Згідно з ч.13 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою визначає Закон України Про землеустрій .

За визначенням цього Закону, проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Статтею 30 Закону України Про землеустрій передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

У свою чергу, ст. 50 Закону України Про землеустрій містить вичерпний перелік, що включає проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці;

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

Як встановлено відповідачем та підтверджено судом першої інстанції, наданий позивачем проект землеустрою не відповідав вимогам ст. 50 Закону України "Про землеустрій", а саме: матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); переліку обмежень у використанні земельних ділянок; кадастровий план земельної ділянки.

Мотиви апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що проект землеустрою щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області площею 1,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 було погоджено Управлінням Дергеокадастру у Черкаському районі Черкаської області висновком від 29.05.2015 №01-11/567, після чого 20.04.2017 державним кадастровим реєстратором було здійснено процедуру державної реєстрації земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 79-1 ЗК України, а тому відповідач повинен був у двотижневий термін розглянути його клопотання та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її йому у власність без проведення повторного аналізу проекту землеустрою на його відповідність вимогам законодавства, оскільки такі повноваження у відповідача відсутні.

На думку позивача тільки на етапі погодження проекту відведення можливий його аналіз на відповідність нормам чинного законодавства України та, у випадку його невідповідності вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, такий проект не погоджується. На етапі ж затвердження проекту відведення, законом не передбачено такої можливості, а тому, зважаючи на факт погодження проекту, відповідач повинен був його затвердити.

Проте, колегія суддів вважає вказані доводи позивача помилковими, оскільки нормами чинного земельного законодавства відповідачу не заборонено вчинювати вказані вище дії та приймати рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою. При цьому, ч. 10 ст.118 ЗК України передбачена можливість оскарження у судовому порядку такого рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не спростовано висновків відповідача про невідповідність наданого ним на затвердження проекту землеустрою вимогам ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

Встановити відповідність проекту землеустрою вимогам ст. 50 Закону України "Про землеустрій" під час апеляційного розгляду справи також не виявилося можливим, оскільки, як зазначено представником відповідача під час апеляційного розгляду справи, наданий відповідачу проект землеустрою був повернений позивачу разом з прийнятим рішенням про відмову у його затвердженні, а тому колегія суддів не може стверджувати про ідентичність проекту, поданого на затвердження відповідачу,та наявної його копії в матеріалах справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявна в матеріалах справи копія проекту землеустрою містить певні неточності в його змісті на нумерації аркушів.

Так, зокрема, пунктом 10 змісту зазначено кадастровий план земельної ділянки (стор.18 Проекту), а наступним пунктом 11 змісту - каталог координат земельної ділянки, який розміщений на сторінці 19 Проекту.

Разом з тим, з наданої копії проекту вбачається, що між сторінкою 18 та 19 містяться ще не пронумеровані сторінки з Переліком обмежень у використанні земельних ділянок, списком межових знаків, переданих на зберігання, кроки межових знаків №1-7. При цьому, вказані документи змістом Проекту землеустрою не передбачені. А тому встановити відповідність вказаної копії Проекту землеустрою, що подавався на затвердження відповідачу, неможливо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, приймаючи рішення, суд першої інстанції помилково мотивує його положеннями ст.186-1 ЗК України, яка регулює повноваження органів виконавчої влади в частині погодження, а не затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.2 ст. 317 КАС України неправильним застосування норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, що, у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, є підставою для його зміни в частині мотивування.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року - змінити в частині мотивування та обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 29 травня 2018 року