Кодимський районний суд Одеської області
У Х В А Л А
25.05.2018 року м.Кодима Одеської області
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Гура А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №493/1156/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ПП СКІФ , про стягнення упущеної матеріальної вигоди, матеріальних збитків та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
27 грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ПП СКІФ , про стягнення упущеної матеріальної вигоди, матеріальних збитків та моральної шкоди.
23 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову в якій просить суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на належне на праві приватної власності майно ОСОБА_2 де б воно не знаходилося і з чого б воно не складало, та заборонити відповідачу виїзд за кордон.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до відчуження майна та подальшого невиконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її находження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 п.2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
При цьому, слід зазначити, що згідно роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
В заяві не зазначено, на яке саме майно відповідача слід накласти арешт, не надано документів, підтверджуючих наявність у останнього такого майна, його вартості (для визначення співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у власності відповідача перебуває тільки одна земельна ділянка, кадастровий номер 5120686900:01:001:0212.
Відповідно до ухвали суду від 09 грудня 2016 року на зазначену земельну ділянку вже було накладено арешт.
Згідно з ч. 2 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Таким чином, обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується лише у випадку необхідності забезпечення виконання судового рішення.
Разом з тим, на теперішній час у цій справі не прийнято рішення по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Отже, ОСОБА_1 не є суб'єктом подання такої заяви, оскільки цим наділений державний або приватний виконавець, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 441 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №493/1156/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ПП СКІФ , про стягнення упущеної матеріальної вигоди, матеріальних збитків та моральної шкоди відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд Одеської області.
СуддяОСОБА_3
Суд | Кодимський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 25.05.2018 |
Оприлюднено | 04.06.2018 |
Номер документу | 74326797 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні