Постанова

від 22.05.2018 по справі 826/14639/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14639/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2018 року (повний текст складено 24 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Поліхімпром до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до ГУ ДФС у м.Києві, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2017 року №0005491402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2018 року адміністративний позов ТОВ Поліхімпром задоволено, визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 14 серпня 2017 року №0005491402.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ Сіател Компані фактично не відбувались, оскільки контрагент позивача має ознаки ризикового СГД та в нього відсутні основні засоби та трудові ресурси для фактичного надання послуг за договором №11-08 від 01 серпня 2015 року.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволення апеляційної скарги відмовити, зазначаючи, що твердження апелянта про відсутність у ТОВ Сіател Компані основних засобів та інших ресурсів для виконання умов договору №11-08 від 01 серпня 2015 року, а також щодо належності контрагента позивача до суб'єктів господарської діяльності з ознаками ризиковості жодним чином не підтверджені, а позивачем подано відповідні докази, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ Сіател Компані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 18 липня 2017 року по 20 липня 2017 року посадовими особами ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Поліхімпром з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Сіател Компані за період з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року та з 01 грудня 2015 року по 29 лютого 2016 року, за наслідком якої складено акт від 27 липня 2017 року №285/26-15-14-02-03/32913970 (а.с.11), в якому зафіксовано порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 217400,00 грн., у тому числі по періодам: серпень 2015 року на суму 40000,00 грн., грудень 2015 року - 26667,00 грн., січень 2016 року - 75733,00 грн., лютий 2016 року - 75000,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 14 серпня 2017 року №0005491402 (а.с.8), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 271750,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 217400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 54350,00 грн.

За наслідком розгляду поданої позивачем скарги, рішенням ДФС України від 17 жовтня 2017 року №23232/6/99-99-11-01-01-25 (а.с.26) залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2017 року №0005491402, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2017 року №0005491402 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Сіател Компані , а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ Поліхімпром та ТОВ Сіател Компані за серпень 2015 року та за період з грудня 2015 року по лютий 2016 року.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Поліхімпром (замовник) та ТОВ Сіател Компані (підрядник) 01 серпня 2015 року укладено договір №11-08 (а.с.76), за умовами якого замовний доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами провести роботи за завданням та за кошти замовника відповідно до умов договору, здати у встановлений строк роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити закінчені наступні роботи. Вид робіт - демонтажно-монтажні, ремонтні роботи, регламентні роботи по обслуговуванню та ремонту електричних підстанцій (п.п.1.1, 1.2 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем додано до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.82-89) від 26 лютого 2016 року №00102602 на загальну вартість 450000,00 грн., в тому числі ПДВ - 75000,00 грн., від 31 січня 2016 року №00273101 на загальну вартість 150000,00 грн., в тому числі ПДВ - 25000,00 грн., від 31 січня 2016 року №283101 на загальну вартість 120000,00 грн., в тому числі ПДВ - 20000,00 грн., від 12 січня 2016 року №ОУ-0011201 на загальну вартість 120000,00 грн., в тому числі ПДВ - 28333,33 грн., від 12 січня 2016 року №УО-0021201 на загальну вартість 14400,00 грн., в тому числі ПДВ - 2400,00 грн., від 29 грудня 2015 року №ОУ-0042912 на загальну вартість 160000,00 грн., в тому числі ПДВ - 26666,67 грн., від 27 серпня 2015 року №ОУ 0152708 на загальну вартість 240000,00 грн., в тому числі ПДВ - 40000,00 грн., копії податкових накладних (а.с.112-118) від 27 серпня 2015 року №152708, від 12 січня 2016 року №11201, №21201, від 26 лютого 2016 року №102602, від 31 січня 2016 року №283101, №273101, від 29 грудня 2015 року №42912.

В акті перевірки позивача зазначено, що суми ПДВ за вказаними податковими деклараціями було включено до податкового кредиту та відображено у додатках 5 до податкових декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Проведення розрахунків за даним договором підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с.90-97) від 04 вересня 2015 року №245, від 02 грудня 2015 року №327, від 06 січня 2016 року №9, від 12 січня 2016 року №15, від 11 лютого 2016 року №49, від 14 березня 2016 року №78, від 10 березня 2016 року №75, від 11 квітня 2016 року №109.

На підтвердження наявності реальної мети отримання послуг за укладеним з ТОВ Сіател Компані договором, матеріали справи містять копію оборотно-сальдової відомості ТОВ Поліхімпром по рахунку 103 за січень 2015 року - грудень 2017 року (а.с.100), згідно з якою на балансі у позивача перебувають основні засоби, в тому числі електричні та трансформаторні підстанцій, насосні та інші станції.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що ТОВ Сіател Компані зареєстровано як юридичну особу Печерською районною в м.Києві державною адміністрацією 18 лютого 2015 року за №10691020000033728 та взято на податковий облік 19 лютого 2015 року за №77372, стан платника 0 - платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - організацію будівництва будівель, свідоцтво платника ПДВ від 01 квітня 2015 року №200209813 - діюче. Остання декларація з ПДВ подана за січень 2017 року та з цього часу підприємство не звітує.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагент позивача мав статус платника податків та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку, а надані послуги (виконані роботи) за договором №11-08 від 01 серпня 2015 року відповідали основному виду діяльності ТОВ Сіател Компані .

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає про наявність кримінального провадження №32016060000000001, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, в рамках якого встановлено що ТОВ Сіател Компані має ознаки ризикового суб'єкта господарської діяльності, використовувалось як транзитне підприємство, послугами якого користувалось ТОВ Анд-Груп та згідно інформації ІС СФП ТОВ Сіател Компані зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи (згідно заяви ОСОБА_2 щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства).

В той же час, договір №11-08 від 01 серпня 2015 року та інші документи від ТОВ Сіател Компані були підписані директором ОСОБА_3, що спростовує твердження апелянта стосовно не причетності ОСОБА_2 до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Сіател Компані , оскільки фінансово-господарську діяльність контрагента позивача здійснював ОСОБА_3

Крім того, жодних належних та допустимих доказів того, що ТОВ Сіател Компані зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, не доведено.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на наявність кримінального провадження №32016060000000001, як доказ нереальності господарських операції, вчинених за договором №11-08 від 01 серпня 2015 року, оскільки відповідно до ч.6 ст.78 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В той же час, жодного вироку по притягненню посадових осіб ТОВ Поліхімпром або ТОВ Сіател Компані до відповідальності по спірним господарським операціям, ухвал про закриття провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності або постанов суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили не існує, зворотного відповідачем не доведено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагент позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотнього не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального здійснення договору, укладеного позивачем з ТОВ Сіател Компані , а твердження апелянта щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Висновки податкового органу, щодо порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 217400,00 грн. ґрунтуються виключно на припущеннях щодо відсутності факту здійснення господарських операцій ТОВ Поліхімпром з ТОВ Сіател Компані , що не відповідає фактичним обставинам.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується правомірність формування ним податкового кредиту на підставі первинних документів, з огляду на встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності придбаних послуг (робіт) та використання їх в господарській діяльності позивача, дотримання позивачем вимог податкового законодавства, а тому спірне податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 14 серпня 2017 року №0005491402 є таким, що порушує право позивача, як платника податків та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма