Постанова

від 29.01.2019 по справі 826/14639/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №826/14639/17

адміністративне провадження №К/9901/53638/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

за участю секретаря Калініна О.С.,

учасники справи:

представник відповідача - Щуренко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 (суддя - Аверкова В.В.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 (судді - Безименна Н.В., Аліменко В.О., Кучма А.Ю.)

у справі №826/14639/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхімпром"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліхімпром" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі ДФС) від 14.08.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДФС під час перевірки дійшла помилкового висновку, що договори, укладені між Товариством та його контрагентом реально не виконувались.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС від 14.08.2017 №0005491402.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Сіател Компані за період з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року та з 01 грудня 2015 року по 29 лютого 2016 року контролюючим органом складено акт від 27.07.2017.

В акті перевірки викладено висновки ДФС про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 217 400 грн.

На цій підставі 14.08.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005491402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 271 750 грн., з яких основний платіж - 217 400 грн., штрафні (фінансові) санкції - 54 350 грн.

Свої дії щодо прийняття податкового повідомлення-рішення ДФС обґрунтовує тим, що угода, укладена між Товариством та ТОВ Сіател Компані реально не виконувалась.

Матеріалами справи встановлено, що 01.08.2015 між Товариством (замовник) та ТОВ Сіател Компані (підрядник) укладено договір підряду, відповідно до якого останнє зобов'язалось виконати демонтажні-монтажні, ремонтні роботи, регламентні роботи по обслуговуванню та ремонту електричних підстанцій.

При цьому, умовами розділу 6 договору, крім іншого, обумовлено, що для прийняття робіт сторонами здійснюється робоча комісія для визначення стану будівельної готовності та що ТОВ Сіател Компані при закінченні робіт разом з підписанням акту здачі-приймання об'єкту зобов'язано передати замовнику виконавчу документацію та креслення до цього договору.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача (договір підряду, акти виконаних робіт та податкові накладні) за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону та підтверджують реальність виконання укладеного між Товариством та ТОВ Сіател Компані договору підряду на виконання робіт.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податкові пільги та преференції не можна вважати законним.

З огляду на це, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з надання робіт та послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Попри це, судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що документи бухгалтерської звітності позивача, не можуть самі по собі, підтверджувати реальність виконання господарської угоди укладеної з ТОВ Сіател Компані , оскільки з наданих контролюючим органом доказів вбачається, що останнє через відсутність належної кадрової та матеріально-технічної бази об'єктивно не мало можливості та фактично не виконувало роботи, перелік, обсяг та вартість яких відображено у наданих Товариством документах.

Судами не враховано, що для виконання демонтажно-монтажних, ремонтних та регламентних робіт по обслуговуванню та ремонту електричних підстанцій виконавець вказаних робіт повинен мати персонал з достатньою кваліфікацією для виконання таких робіт.

Судами залишено поза увагою, що акти здачі-прийняття робіт не дають можливості визначитися ані з обсягом, ані з характером цих робіт, матеріали справи не містять доказів прийняття робіт робочою комісією, створеною у відповідності до розділу 6 договору для визначення стану будівельної готовності та передання ТОВ Сіател Компані замовнику, разом з підписанням актів здачі-приймання об'єкту, виконавчої документації та креслення до цього договору. Крім того, згідно актів здачі-приймання робіт від 12.01.2016, 26.02.2016, 29.12.2015 та 27.08.2015 вбачається, що підрядником було виконано, а замовником - прийнято роботи з обслуговування електромереж, в той час, як умовами договору від 01.08.2015 проведення таких видів робіт взагалі не передбачалось.

Не зважаючи на те, що ДФС як в акті перевірки (аркуш акта 6) послалась на те, що з матеріалів кримінальних справ, які знаходяться в провадженні органів досудового слідства, вбачається, що ТОВ Сіател Компані є фіктивним підприємством, яке здійснює протиправну діяльність, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи містять матеріали цих кримінальних справи докази, які можуть вплинути на оцінку доводів позивача щодо безпідставності та протиправності висновків контролюючого органу про заниження Товариством податку на додану вартість.

За таких обставин судами зроблено передчасний та такий, що не ґрунтується на матеріалах справи висновок про те, що наданими позивачем доказами спростовуються висновки ДФС, якими обґрунтовано прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам слід, у відповідності до положень частини 4 статті 9 КАС України, вжити визначені законом заходи необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази в підтвердження їх доводів та заперечень, з'ясувати обставини за яких ТОВ Сіател Компані при відсутності належної кадрової та матеріальної бази було виконано роботи в обсягах та вартістю, що відображені у бухгалтерських документах позивача, з'ясувати реальний обсяг цих робіт, тощо.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А.Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер