Постанова

від 21.05.2018 по справі 909/16/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/16/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Відділу освіти Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (судді: Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.) і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2017 (суддя Матуляк П.Я.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач-К"

до Відділу освіти Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області

про стягнення 35 267,52 грн,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплопостач-К" (далі - ТОВ "Теплопостач-К") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відділу освіти Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - Відділ освіти) про стягнення 35 267,52 грн, посилаючись, зокрема, на положення статей 275, 276 Господарського кодексу України, статей 1, 6, 16, 20 Закону України "Про теплопостачання".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 29.12.2015 № 3210 ТОВ "Теплопостач-К" визначено тариф на виробництво теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій - 1 097,24 грн за 1 Гкал, який є вищим за тариф, установлений розпорядженням Косівської районної державної адміністрації від 30.12.2015 № 420, на відпуск теплової енергії бюджетним установам, який сторонами було зазначено у договорі від 20.01.2016 № 7. У зв'язку з наведеним позивач надіслав відповідачеві коригуючий акт надання послуг від 21.12.2016 на суму 35 267,52 грн, в якому відкориговано вартість наданих позивачем послуг із теплопостачання відповідно до встановленого НКРЕКП тарифу, проте відповідач цих коштів не сплатив.

Відділ освіти, заперечуючи проти позову, просив відмовити у його задоволенні наголошуючи, що на час визначення Відділом освіти 30.12.2015 переможця закупівлі за державні кошти за переговорною процедурою ТОВ "Теплопостач-К" повинно було знати про встановлення йому тарифу 1 097,24 грн за 1 Гкал і звернутися до Відділу освіти щодо зміни пропозиції закупівлі у частині вартості послуг, оскільки підвищення вартості послуг призводить до збільшення загальної вартості договору. Проте ТОВ "Теплопостач-К" щодо уточнення ціни тендерної пропозиції не зверталося, у зв'язку з чим Відділом освіти акцептував пропозицію, згідно з якою ціна 1 Гкал теплової енергії становить 1 050,00 грн.

Крім того, Відділ освіти акцентував, що на час укладення договору ТОВ "Теплопостач-К" було достовірно відомо про визначення для нього згідно із постановою НКРЕКП від 29.12.2015 тарифу 1 097,00 грн за 1 Гкал, однак укладено договір від 20.01.2016 та погоджено його умови без урахування наведеного і установлено тариф 1 050,00 грн за 1 Гкал, зазначений самим позивачем в актах надання послуг.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2017, задоволено позовні вимоги, стягнуто з Відділу освіти на користь ТОВ "Теплопостач-К" борг у сумі 35 267,52 грн із підстав доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Відділ освіти у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2017 і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи, що відносини між сторонами договору регулюються його умовами і згідно з пунктом 4.5 договору від 20.01.2016 № 7, укладеного між Відділом освіти і ТОВ "Теплопостач-К", тариф на теплову енергію становить 1 050,00 грн за 1 Гкал. Укладаючи цей договір, ТОВ "Теплопостач-К" не заперечувало щодо встановлення тарифу саме у сумі 1 050,00 грн, на той час як тарифи, визначені постановою НКРЕКП від 29.12.2015, вже діяли і ТОВ "Теплопостач-К" повинно було про це знати.

Відділ освіти також акцентує, що суди послалися на положення пункту 4.6 договору щодо застосування сторонами нових тарифів у разі зміни тарифів уповноваженими державними та місцевими органами. Проте суди не взяли до уваги відсутність доказів саме зміни тарифів після укладення договору від 20.01.2016. При цьому згідно з пунктом 4.7 договору зміна вартості 1 Гкал зазначається в акті надання послуг за період, у якому така зміна відбулася. Однак протягом 2016 року ТОВ "Теплопостач-К" надавало акти, на підставі яких Відділ освіти проводив оплату, із зазначенням самим позивачем тарифу 1 050,00 грн за 1 Гкал.

На думку скаржника, суди безпідставно не звернули уваги, що Відділ освіти здійснював закупівлю послуг теплопостачання за переговорною процедурою (закупівля в одного учасника), яка передбачає, що у разі зміни цін (тарифів) до визначення переможця процедури закупівлі в одного учасника кінцева ціна пропозиції погоджується при проведенні остаточних переговорів з урахуванням затверджених (введених у дію) цін (тарифів) і зазначається у відповідному протоколі та повідомленні про акцепт. Проте ТОВ "Теплопостач-К" щодо уточнення ціни до Відділу освіти не зверталося, у зв'язку з чим було акцептовано пропозицію, згідно з якою тариф за 1 Гкал становить 1 050,00 грн.

Відділ освіти також зазначає про помилковість висновку судів попередніх інстанцій стосовно того, що загальна ціна договору не змінюється внаслідок зміни тарифу, оскільки вартість 1 Гкал пов'язана з істотними умовами договору, які з урахуванням положень статті 180 Господарського кодексу України підлягають обов'язковому погодженню сторонами. Ціна договору, погоджена сторонами, становить 942 270,00 грн і визначена на підставі тарифу на теплову енергію у сумі 1 050,00 грн за 1 Гкал, отже у разі зміни вартості 1 Гкал змінюється або ціна договору, або кількість Гкал теплової енергії, яку необхідно поставити. За умови зміни тарифу сторони не позбавлені права вносити відповідні зміни до договору, проте ТОВ "Теплопостач-К" до Відділу освіти з відповідними пропозиціями щодо внесення змін до договору не зверталося.

При цьому скаржник зауважує, що складання та підписання коригуючого акта надання послуг від 21.12.2016 на суму 35 267,52 грн, яким відкориговано вартість наданих послуг на підставі тарифів, затверджених постановою НКРЕКП від 29.12.2015, не передбачено ані діючим законодавством, ані умовами договору. Натомість у складених позивачем актах надання послуг, на підставі яких здійснювалася оплата, ТОВ "Теплопостач-К" зазначало саме тариф, передбачений сторонами у договорі - 1 050,00 грн за 1 Гкал, що спростовує висновки судів про наявність підстав для стягнення з Відділу освіти боргу.

ТОВ "Теплопостач-К", заперечуючи проти касаційної скарги, зазначає, що судові рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства, оскільки тариф 1 097,24 грн за 1 Гкал установлений уповноваженим органом та є обов'язковим до використання, неприведення тарифу (ціни), встановленого у договорі, у відповідність до тарифу, затвердженого НКРЕКП, є порушенням умов договору та вимог Закону України "Про теплопостачання". Отже, невиконання Відділом освіти договірних зобов'язань у частині сплати передбачених за теплову енергію коштів свідчить про порушення відповідачем договірних зобов'язань і завдання позивачеві збитків.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та письмових поясненнях до неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, 20.01.2016 між Відділом освіти (замовник) і ТОВ " Теплопостач-К" (виконавець) укладено договір № 7, за змістом пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується у 2016 році надати замовникові теплову енергію у кількості 1 040,50 Гкал, а замовник - своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію для опалення та підігріву води за встановленими тарифами у терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктами 3.1 і 3.2 договору його ціна становить 1 092 525,00 грн без ПДВ. Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

01.02.2016 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої внесено зміни до пункту 1.1 у частині кількості теплової енергії - 897,4 Гкал, а також до пункту 3.1 відносно ціни договору, яка становить 942 270,00 грн.

За змістом пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення виконавцем акта наданих послуг за використану енергію в межах передбачених бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом замовника. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата здійснюється замовником у сумі, зазначеній в акті наданих послуг, протягом 5-ти днів з моменту отримання акта наданих послуг (пункти 4.2, 4.3 договору).

Згідно з пунктом 4.5 договору на момент його укладення тариф на теплову енергію становить 1 050,00 грн/Гкал. Відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг.

За змістом пункту 4.6 договору ціна за 1 Гкал теплової енергії встановлюється на рівні тарифів, затверджених уповноваженими державними та місцевими органами управління. У разі зміни уповноваженими державними та місцевими органами управління тарифів на теплову енергію, сторони в обов'язковому порядку застосовуються нові тарифи.

Зміна вартості 1 Гкал буде зазначене в акті надання послуг за період, в якому ця зміна відбулася (пункт 4.7 договору).

Відповідно до пункту 10.1 договору він діє до 31.12.2016 включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов договору ТОВ "Теплопостач-К" надало Відділу освіти послуги з постачання теплової енергії у січені - квітні та листопаді - грудні 2016 року на загальну суму 783 888,00 грн, що підтверджується актами надання послуг.

Водночас судами установлено, що постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3210 ТОВ "Теплопостач-К" визначено тариф на виробництво теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій на рівні 1 097,24 грн за 1 Гкал (без ПДВ), що виробляється на установках із використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, розташованих за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р-н, с. Рожнів, вул. Героїв Небесної Сотні, 14.

Ураховуючи зазначену постанову НКРЕКП, ТОВ "Теплопостач-К" направило Відділу освіти коригуючий акт надання послуг від 21.12.2016 на суму 35 267,52 грн, однак відповіді не отримало, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення з Відділу освіти збитків у виді недоотриманих коштів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла під час розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено форму і зміст позовної заяви, яка повинна містити, у тому числі, зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Згідно зі статтею 32 цього Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскільки позивач виробляє, транспортує та постачає теплову енергію згідно з ліцензіями, технічну, фінансову та тарифну політику регулює НКРЕКП, яка постановою від 29.12.2015 № 3210 установила ТОВ "Теплопостач-К" тариф на теплову енергію 1 097,24грн/Гкал, Відділом освіти порушено договірні зобов'язання, а позовні вимоги щодо стягнення 35 267,52 грн основного боргу є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Проте як убачається зі змісту позовної заяви, ТОВ "Теплопостач-К" не заявляло вимог про стягнення заборгованості за договором, а визначило правову природу спірної суми як збитки у виді недоотриманих коштів, що не було взято судами до уваги під час задоволення вимог про стягнення боргу.

Разом із цим за змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина 3 статті 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1-5 статті 180 цього Кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно з положеннями статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на час укладення договору від 20.01.2016), згідно зі статтею 40 якого договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зменшення обсягів закупівлі - з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок (пункти 1, 2, 5, 6 цієї норми).

Як убачається із матеріалів справи, згідно з пунктами 3.1 і 3.2 договору від 20.01.2016 № 7 ціна договору становить 1 092 525,00 грн і може бути змінена за взаємною згодою сторін. 01.02.2016 між сторонами укладено додаткову угоду від 01.02.2016 № 1 відповідно до якої внесено зміни щодо ціни договору, яка становить 942 270,00 грн (без ПДВ), а також у частині обсягу послуг з теплопостачання - 897,7 Гкал.

При цьому у пункті 4.5 договору сторони передбачили, що ціна за 1 Гкал теплової енергії становить 1 050,00 грн, а у разі зміни уповноваженими державними та місцевими органами управління тарифів на теплову енергію сторони обов'язково застосовують нові тарифи.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обов'язковість застосування у цьому випадку тарифів, затверджених постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3210, а отже і про порушення Відділом освіти умов договору.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору. Тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно зі статтею 19 цього Закону діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом статей 24 і 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії, у тому числі, має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами; отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії. Основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані, зокрема при зміні тарифів на теплову енергію, повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, статтями 598, 599 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги та не з'ясували наявності правових підстав для застосування тарифів на теплову енергію, затверджених постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3210, під час укладення договору від 20.01.2016 на підставі проведення переговорної процедури закупівлі теплової енергії в межах бюджетних асигнувань, а також питання стосовно того, чи є затвердження постановою від 29.12.2015 тарифів до укладення договору від 20.01.2016, в якому сторони погодили істотні умови, у тому числі ціну, саме зміною тарифів із обов'язковим їх застосуванням.

Суди попередніх інстанцій також не звернули уваги на те, що за змістом пункту 4.2 договору оплата здійснюється замовником у сумі, зазначеній в акті наданих послуг, а згідно з пунктом 4.7 договору зміна вартості 1 Гкал буде зазначатися в акті надання послуг за період, у якому ця зміна відбулася. Однак суди не надали у зв'язку із цим оцінки доводам Відділу освіти стосовно того, що у наявних в матеріалах справи актах надання послуг ТОВ "Теплопостач-К" зазначено тариф у сумі 1 050,00 грн за 1 Гкал, а отже не з'ясували питання про наявність у замовника підстав для оплати наданих послуг за іншими тарифами.

Крім того, суди не надали оцінки доводам відповідача стосовно здійснення ним оплати за надані послуги у повному обсязі на підставі наданих позивачем актів надання послуг, а тому не з'ясували питання щодо припинення зобов'язань між сторонами і наявності підстав для зміни ціни.

Суди не надали також оцінки наявності правових підстав у позивача щодо складання коригуючого акта надання послуг від 21.12.2016 і відповідності цього акта нормам чинного законодавства та умовам договору від 20.01.2016 № 7, а отже і наявності підстав у відповідача на підписання (узгодження) такого коригуючого акта.

Поза увагою судів також залишилося і питання стосовно звернення виконавця - ТОВ "Теплопостач-К" до замовника із пропозицією внести зміни до договору, зокрема щодо ціни, яка відповідно до пункту 3.2 цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 2 частини 1 статті 308 цього Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За наведених обставин висновки судів у цій справі є передчасними і такими, що зроблені без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а отже судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід урахувати викладене, оцінити правомірність вимог прокурора та надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів та доказів, а відтак і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Відділу освіти Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2017 у справі № 909/16/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак