Рішення

від 26.09.2018 по справі 909/16/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/16/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач -К",

вул. Героїв Небесної Сотні, 14, с.Рожнів, Косівський район,

Івано-Франківська область,78635;

до відповідача: Відділу освіти Косівської районної державної адміністрації

Івано-Франківської області,

пров. Шевченка, 7, м.Косів, Івано-Франківська область,78600;

про: стягнення 35 267,52грн,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 31.07.2018);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №193 від 24.07.2018).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплопостач - К" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Відділу освіти Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області 35 267,52грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 - позов задоволено. Стягнено з Відділу освіти Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач - К" 35 267,52грн - основного боргу, 1 378,00грн - судового збору.

Постановою Верховного Суду від 21.05.2018 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

За результатами проведеного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.06.2018 справу № 909/16/17 передано на новий розгляд судді Кобецькій С.М.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору №7 від 20.01.2016 та Додаткової угоди №1 від 01.02.2016 до Договору, згідно умов яких, Виконавець/позивач зобов"язався у 2016 році надати Замовнику/відповідачу теплову енергію у відповідності з умовами Договору, а Замовник зобов"язався своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію для опалення та підігріву води за встановленими тарифами, затвердженими уповноваженими державними та місцевими органами управління, а саме розпорядженням Косівської РДА №420 від 30.12.2015, яким встановлено граничну вартість 1 Гкал теплової енергії, в межах кошторисних призначень - 1 050,00грн, яка надаватиметься в 2016 році Рожнівському НВК;

- направлення відповідачу для підписання коригуючого акту надання послуг від 21.12.2016 на суму 35 267,52грн, яким позивачем відкореговано вартість наданих послуг з постачання теплової енергії у січні-квітні, листопаді-грудні 2016 року у відповідності до тарифу встановленого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3210 від 29.12.2015, згідно якої, позивачу встановлено тариф на виробництво теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій на рівні 1 097,24грн/1 Гкал, який є більшим за тариф, встановлений розпорядженням Косівської РДА №420 від 30.12.2015;

- на умови Договору, зокрема пункт 4.6. та приписи статей 1, 4, 6, 16, 20 Закону України "Про теплопостачання", статей 275, 276 Господарського кодексів України, статей 629, 632 Цивільного кодексу України;

Водночас в судовому засіданні представник позивача достовірно ствердив, що заявлена до стягнення сума - 35 267,52грн не є збитками, а договірним зобов"язанням відповідача, а саме обов"язком оплатити відкориговану вартість наданих послуг з теплопостачання у відповідності до зміненого тарифу, як обумовлено пунктом 4.6. Договору. Позивач в позовній заяві обґрунтовуючи позовну вимогу не посилається на правові норми, які регулюють поняття збитків.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, свої заперечення виклав у відзиві на позов №690/01-33/04 від 16.07.2018 (вх№11134/18 від 19.07.2018). Звертає увагу суду на те, що на момент укладення між сторонами Договору про постачання теплової енергії №7 від 20.01.2016 позивачу було заздалегідь відомо про Постанову НКРЕКП №3210 від 29.12.2015 щодо встановлення тарифу на виробництво теплової енергії - 1 097,24грн/1 Гкал, проте ТОВ "Теплопостач - К" на власний розсуд погоджено та визначено істотну умову Договору - вартість тарифу на теплову енергію в розмірі 1 050,00грн/1 Гкал. Вказує, що при укладенні між сторонами 01.02.2016 Додаткової угоди №1 до Договору щодо зменшення відповідачем обсягу закупівлі теплової енергії з 1040,5Гкал до 897,4Гкал, позивачем в т.ч. не заявлено жодних пропозицій щодо зміни тарифу на теплову енергію. Зазначає, що пунктом 4.6. Договору дійсно встановлено, що у разі зміни тарифів на теплову енергію, сторони в обов"язкому порядку застосовують нові тарифи, проте згідно з пунктом 4.7. Договору зміна вартості 1 Гкал буде зазначатися в акті надання послуг за період, у якому ця зміна відбулася. В даному випадку у актах наданих послуг за січень-квітень, листопад-грудень 2016 року позивачем визначено тариф на рівні 1 050,00грн/1 Гкал, актів про зміну тарифу в розумінні пункту 4.7. Договору позивачем відповідачу не надано, як і не внесено змін до Договору №7 від 20.01.2016 згідно з пунктами 3.2., 12.8. Договору, за змістом яких, ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод, які вважаються дійсними після їх підписання представниками обох сторін. Просить суд взяти до уваги той факт, що вартість наданих послуг з теплопостачання у січні-квітні, листопаді-грудні 2016 року на суму 783 888,00грн за тарифом 1 050,00грн/1 Гкал, погодженим сторонами у пункті 4.5. Договору, відповідачем оплачено в повному обсязі. За таких обставин представник відповідача вважає, що позивачем неправомірно здійснено коригування вартості наданих послуг на суму 35 267,52грн, шляхом направлення коригуючого акту надання послуг від 21.12.2016, складання якого не передбачено ані умовами Договору №7 від 20.01.2016, ані вимогами діючого законодавства. Просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги постанови Верховного Суду від 21.05.2018, вказівки якої в силу статті 316 Господарського процесуального кодексу України, є обов"язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Розпорядженням Косівської районної державної адміністрації "Про затвердження розрахунків вартості теплової енергії для бюджетних установ" №420 від 30.12.2015, встановлено граничну вартість теплової енергії, в межах кошторисних призначень, яка надаватиметься в 2016 році Рожнівському НВК на рівні 1 050,00грн./1 Гкал.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплопостач-К" (Виконавець/позивач) та Відділом освіти Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (Замовник/відповідач) укладено Договір №7 від 20.01.2016.

За цим Договором Виконавець зобов"язується у 2016 році надати Замовникові теплову енергію - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води, в кількості 1040,50 Гкал у відповідності з умовами Договору, а Замовник зобов"язується своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію для опалення та підігріву води за встановленими тарифами, в терміни, передбачені цим Договором (пункт 1.1.Договору).

Ціна Договору становить 1 092 525,00грн. без ПДВ (пункт 3.1. Договору).

Пунктами 1.2., 3.2. Договору сторони обумовили, що обсяги закупівлі можуть бути змінені залежно від реального фінансування видатків. Ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

У відповідності до пункту 12.8. Договору усі зміни та доповнення до цього Договору складаються у формі додаткових угод, які вважаються дійсними після їх підписання представниками обох сторін.

Додатковою угодою №1 від 01.02.2016 до Договору сторонами зменшено обсяг закупівлі теплової енергії до 897,4 Гкал. та встановлено ціну Договору - 942 270,00грн без ПДВ.

Згідно з пунктом 4.5 Договору, на момент укладення цього Договору тариф на теплову енергію становить 1 050,00 грн/Гкал. Відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг.

Сторони домовились, що ціна за 1 Гкал теплової енергії встановлюється на рівні тарифів, затверджених уповноваженими державними та місцевими органами управління. У разі зміни уповноваженими державними та місцевими органами управління тарифів на теплову енергію, сторонами в обов'язковому порядку застосовуються нові тарифи (пункт 4.6. Договору).

За змістом пункту 4.7.Договору зміни вартості 1 Гкал будуть зазначені в акті наданих послуг за період, в якому вони відбулися.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Виконавцем акту наданих послуг за використану енергію в межах передбачених бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом Замовника. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата здійснюється Замовником в розмірі суми, вказаної в акті наданих послуг, протягом 5-ти днів з моменту отримання акту наданих послуг.

Цей Договір діє до 31 грудня 2016 року включно, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (пункт 10.1 Договору).

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин позивач в період з січня по квітень, з листопада по грудень 2016 року надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії в кількості 746,56 Гкал на загальну суму 783 888,00грн., що вбачається з належним чином оформлених підписаних без жодних зауважень та скріплених печатками сторін актів надання послуг (т.1 а.с.17-22). При цьому вартість наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії за тарифом 1 050,00 грн/Гкал, встановленим розпорядженням Косівської РДА №420 від 30.12.2015 та пунктом 4.5 Договору, відповідачем оплачено в повному обсязі (не заперечується позивачем в судовому засіданні).

Водночас постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3210 від 29.12.2015 Товариству з обмеженою відповідальністю "Теплопостач - К" установлено тариф на виробництво теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій на рівні 1 097,24грн за 1 Гкал (без ПДВ), що виробляється на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, які знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Рожнів, вул. Героїв Небесної Сотні, 14.

Листом (т.1 а.с. 27) позивач направив відповідачу акт надання послуг (коригуючий) від 21.12.2016 на суму 35 267,52грн з проханням підписати вказаний акт та оплатити відкореговану вартість наданих послуг з постачання теплової енергії у відповідності до тарифу 1 097,24грн/1 Гкал, встановленого постановою НКРЕКП №3210 від 29.12.2015. Відповідач акт надання послуг (коригуючий) від 21.12.2016 - не підписав, 35 267,52грн - не оплатив.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 35 267,52грн - відкорегованої вартості наданих у період січень-квітень, листопад-грудень 2016 року послуг з постачання теплової енергії у відповідності до тарифу встановленого постановою НКРЕКП №3210 від 29.12.2015.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір №7 від 20.01.2016 з Додатковою угодою №1 від 01.02.2016, укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України).

У відповідності до приписів частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Згідно з положеннями статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції чинній на момент укладення Договору).

В силу пунктів 1, 2, 5, 6 статті 40 цього Закону, договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зменшення обсягів закупівлі - з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок).

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" обумовлено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору. Тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

За змістом статей 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії, у тому числі, має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами; отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії. Основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані, зокрема при зміні тарифів на теплову енергію, повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7статті 193 Господарського кодексу України).

Суд надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, який міститься у справі, прийшов до висновку про те, що: - на момент укладення Договору про постачання теплової енергії №7 від 20.01.2016 постанова НКРЕКП №3210 від 29.12.2015 про встановлення тарифу на виробництво теплової енергії в розмірі 1 097,24грн/1 Гкал - вже діяла, проте позивачем шляхом вільного волевиявлення, на власний розсуд погоджено з відповідачем та визначено істотну умову Договору - вартість тарифу на теплову енергію в розмірі 1 050,00грн/1 Гкал., в межах кошторисних призначень, яка надаватиметься в 2016 році Рожнівському НВК, у відповідності до розпорядження Косівської РДА №420 від 30.12.2015, що знайшло своє відображення у п. 4.5. Договору; - протягом всього періоду надання послуг з теплопостачання позивач жодного разу не звертався до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору стосовно тарифу на теплову енергію, в т.ч. не направляв актів надання послуг щодо зміни вартості 1 Гкал теплової енергії, як це обумовлено пунктом 4.7. Договору, підписаних між сторонами додаткових угод до Договору №7 від 20.01.2016 про зміну ціни (тарифу) на теплову енергію в розумінні пунктів 3.2., 12.8. Договору, за змістом яких, ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод, які вважаються дійсними після їх підписання представниками обох сторін - матеріали справи не містять. Вищевказані обставини свідчать про відсутність правових підстав у позивача для коригування відповідачу вартості послуг теплопостачання на суму 35 267,52грн, шляхом направлення для підписання коригуючого акту надання послуг від 21.12.2016, складання якого не передбачено ані умовами Договору №7 від 20.01.2016, ані вимогами діючого законодавства, в той час як вартість наданих послуг з теплопостачання у січні-квітні, листопаді-грудні 2016 року на суму 783 888,00грн за тарифом 1 050,00грн/1 Гкал, погодженим сторонами у пункті 4.5. Договору, відповідачем оплачено в повному обсязі, тобто належним чином виконано своє зобов"язання встановлене як Договором так і Законом.

Водночас як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії" навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "ОСОБА_3 проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД та ОСОБА_4 проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване та обґрунтоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється, зокрема на цивільний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1,2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, на основі вище вказаного, позовна вимога позивача визнається судом безпідставною, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 626-629, 632, Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 275, 276 Господарського кодексу України, Законом України "Про здійснення державних закупівель", Законом України "Про теплопостачання", статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостач -К", вул. Героїв Небесної Сотні, 14, с.Рожнів, Косівський район, Івано-Франківська область,78635 до Відділу освіти Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, пров. Шевченка, 7, м.Косів, Івано-Франківська область,78600 про стягнення 35 267,52грн - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.10.2018

Суддя С.Кобецька