Ухвала

від 25.05.2018 по справі 910/23995/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.05.2018Справа № 910/23995/15 За скаргою Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК Білої І.В.

на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі № 910/23995/15

За позовомПублічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕСБАНК Білої Ірини Володимирівни ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Український Лізинг Простягнення 700 233,56 грн заборгованості Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання Кукоти О.Ю.

Представники учасників судового процесу:

від скаржника: Погодін В.О. - предст. за дов.;

від боржника: не з'явися;

від ДВС: не з'явися

Встановив:

Публічне акціонерне товариство УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК Білої Ірини Володимирівни звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ про стягнення 700 233,56 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2015 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ (03680, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 13, офіс 211; ідентифікаційний код 38291386, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК (83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 125; ідентифікаційний код 19388768, на рахунок № 32070420601 у головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області, МФО 321024) кредит в сумі 653681,72 (шістсот п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн 72 коп.; проценти за користування кредитом в сумі 23695,86 (двадцять три тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн 86 коп.; пеня в сумі 19876,76 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 76 коп.; штраф в сумі 2979,22 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн 22 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ (03680, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 13, офіс 211; ідентифікаційний код 38291386) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 14004,67 (чотирнадцять тисяч чотири) грн 67 коп. за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

03.02.2016 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 02.11.2015 видано накази по справі № 910/23995/15.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ , звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 по справі № 910/23995/15 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 року у справі № 910/23995/15 залишено без змін.

11.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Публічним акціонерним товариством Український бізнес банк було подано скаргу на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій останній просив суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.04.2018 у виконавчому провадженні № 53022692.

- зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві провести виконавчі дії з виконання наказу Господарського суду міста Київ від 03.02.2016 у справі № 910/23995/15, в порядку, встановленому законом.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду м. Києва № 05-23/578 від 11.05.2018 призначено проведення повторного автоматичного розподілу матеріалів судової справи № 910/23995/15, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Спичаку О.М., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2018, у зв'язку з чим вказана справа для розгляду скарги приймається до провадження суддею Спичаком О.М.

Ухвалою суду від 15.05.2018 розгляд скарги призначено на 25.05.2018, викликано для участі у судовому засіданні представників стягувача та боржника, а також старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кравцову О.С. (або іншу посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника); запропоновано боржнику та державному виконавцю подати заперечення проти скарги, з наданням доказів на підтвердження заперечень, у строк до 25.05.2018.

У судовому засіданні 25.05.2018 представник скаржника надав усні пояснення з приводу поданої скарги, відповідно до яких просив суд задовольнити її в повному обсязі.

У судове засідання 25.05.2018 представник боржника не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Представник ВДВС у судове засідання 25.05.2018 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З огляду на те, що згідно ч.4 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд дійшов висновку, що не зважаючи на неявку представників боржника та ВДВС, скарга Публічного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕСБАНК Білої Ірини Володимирівни може бути розглянута судом у судовому засіданні 25.05.2018.

В обґрунтування поданої скарги, Публічне акціонерне товариство УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕСБАНК Білої Ірини Володимирівни посилається на те, що в оскаржуваній постанові державним виконавцем зазначається, що в ході проведення виконавчих дій ним було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України Про виконавче провадження заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Зокрема, державний виконавець вказує, що ним було встановлено, що за боржником зареєстровано транспортні засоби, натомість в подальшому державний виконавець, вказуючи на безрезультатність розшуку майна боржника, зазначає, що транспортний засіб (один) не розшукано протягом року. В той же час, скаржник вважає, що не розшукане майно не означає, що таке майно відсутнє. Таким чином, висновок державного виконавця, що протягом року не розшукано майно боржника є передчасним.

Крім того, скаржник зазначає, що державний виконавець не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за судовим рішенням.

Також скаржник вважає, що державним виконавцем не було вчинено всіх необхідних дій спрямованих на повне та своєчасне виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведені обставини, Публічне акціонерне товариство Український бізнес банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК Білої І.В. звернулось до суду із відповідною скаргою на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

В свою чергу, представники Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, своїм процесуальним правом щодо надання заперечень та спростувань з приводу поданої скарги не скористались.

Дослідивши матеріали поданої скарги господарський суд її задовольняє з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.18, ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ст.1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами 5 та 7 згадуваного нормативного акту передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження законодавець встановив обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.

Зокрема, вищезазначена норма закону передбачає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Частинами 4, 5 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Нормами ч. 2 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до п. 1 ст. 11 ЗУ Про виконавче провадження , строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Судом встановлено, що ЗУ Про виконавче провадження не передбачено конкретних строків, на протязі яких державний виконавець повинен здійснити всі необхідні заходи в межах виконавчого провадження щодо фактичного виконання наказу суду.

Разом із тим, відповідно до п. 8. ст. 48 ЗУ Про виконавче провадження , виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з п. 5 ст. 48 ЗУ Про виконавче провадження визначає, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Наразі суд зазначає, що у оскаржуваній постанові державним виконавцем зазначається, що в ході проведення виконавчих дій ним було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України Про виконавче провадження заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Зокрема, державний виконавець вказує, що ним було встановлено, що за боржником зареєстровано транспортні засоби, натомість в подальшому державний виконавець, вказуючи на безрезультатність розшуку майна боржника, зазначає, що транспортний засіб (один) не розшукано протягом року.

Проте, на думку суду, безрезультатність розшуку протягом року одного транспортного засобу боржника, не може свідчити про безрезультатність розшуку майна в цілому.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення державним виконавцем дій щодо належного виконання рішення суду.

Будь-якої інформації щодо періодичної перевірки стану боржника державним виконавцем суду не надано.

Крім того, у відповідності до ст. 2 ЗУ Про виконавче провадження , виконавче провадження здійснюється з дотриманням, окрім іншого, таких засад як обов'язковості виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.

Також, відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини).

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі Півень проти України суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду . У рішенні від 17.05.2005р. по справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції ( ОСОБА_10 проти Італії , заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції , Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду . Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Господарський суд зазначає, що матеріали справи підтверджують перебування наказу Господарського суду м. Києва від 03.02.2016 по справі № 910/23995/15 на виконанні у Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ще починаючи з 2016 року. На момент звернення скаржника з відповідною скаргою до суду, зазначений наказ взагалі не виконано.

При цьому, безрезультатність розшуку протягом року одного транспортного засобу боржника, не може свідчити про безрезультатність розшуку майна в цілому.

Більше того, з оскаржуваної постанови не вбачається, а державний виконавець не скористався своїм правом на доведення протилежного, що останнім вживались заходи щодо розшуку майна боржника, яке не являється транспортними засобами.

Крім того, крім арешту та розшуку майна боржника, положення Закону України Про виконавче провадження передбачають інші заходи, такі як тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за кордон, притягнення керівника боржника до адміністративної відповідальності в порядку ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з невиконанням ним законних вимог державного виконавця тощо.

Проте, з оскаржуваної постанови не вбачається вчинення таких дій державним виконавцем та останній не скористався своїм правом на доведення зворотного.

Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а частиною 4 вказаної статті передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись наведеними приписами процесуального та матеріального законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення - постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу прийнята з порушенням положень Закону України Про виконавче провадження , в тому числі у зв'язку з тим, що державним виконавцем не вчинено всіх заходів на виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/23995/15 від 03.02.2016, при тому, що виконавче провадження № 53022692 тривало понад 2 роки, а відтак скарга Публічного акціонерного товариства Український Бізнес Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої І.В. щодо визнання неправомірною та скасування постанови Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.04.2018 у виконавчому провадженні № 53022692 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги скаржника про зобов'язання Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві провести виконавчі дії з виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/23995/15 від 03.02.2016 в порядку, передбаченому законом, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на те, що у суду відсутні докази вжиття державним виконавцем заходів щодо примусового виконання рішення суду, то суд вважає за доцільне з метою поновлення порушеного права стягувача зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснити передбачені ЗУ Про виконавче провадження всі необхідні дії та заходи для фактичного виконання наказу Господарського суду міста Київ від 03.02.2016 у справі № 910/23995/15.

При цьому, судом наголошується, що вищезазначені дії щодо визначення механізму примусового виконання судового рішення є обов'язком державного виконавця, встановленим законом.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства Український бізнес банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ УКРБІЗНЕСБАНК Білої І.В. на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити.

2. Визнати неправомірною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.04.2018 у виконавчому провадженні № 53022692.

3. Зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснити передбачені ЗУ Про виконавче провадження всі необхідні дії та заходи для фактичного виконання наказу Господарського суду міста Київ від 03.02.2016 у справі № 910/23995/15.

4. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали підписано 31.05.2018

Суддя Спичак О.М.