Рішення

від 16.05.2018 по справі 2а-0870/1457/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року (о 16 год. 55 хв.)Справа № 2а-0870/1457/11 СН/808/12/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Агаєва Р.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Ремеко

до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Ремеко (надалі - ПП Ремеко , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - Вільнянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000292303/0 від 16.09.2010 з податку на прибуток на суму 160 866,00 грн. в повному обсязі;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000302303/0 від 16.09.2010 з податку на додану вартість на суму 122 959,00 грн. в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для винесення оскаржуваних рішень стали господарські взаємовідносини позивача та ТОВ Налєстра . Позивач вважає висновки податкового органу, що укладені між ПП Ремеко та ТОВ Налєстра договори не спричиняють настання реальних правових наслідків та є нікчемними, у зв'язку із чим податковим органом зроблений висновок про заниження податку на прибуток, заниження суми податку на додану вартість та завищення від'ємного значення по ПДВ необґрунтованими, оскільки проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Налєстра оформлене відповідними первинними бухгалтерськими документами, сумнівів щодо достовірності яких під час перевірки не виникало та зазначив, що товариство на час правовідносин було платником ПДВ. Щодо рішення Орджонікідзевського суду стосовно засновників та посадових осіб ТОВ Налєстра зазначив, що у матеріалах вказаної справи і обвинувальному висновку відсутнє посилання на взаємовідносини вказаного підприємства з ПП Ремеко . Крім того, товар, який позивач придбавав у свого контрагента у подальшому реалізовувався по ланцюгу іншим суб'єктам господарювання та жодних питань щодо таких правовідносин у податкових органів не виникало. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20.12.2017 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 18 січня 2018 року.

18 січня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження по справі № 2а-0870/1457/11 №СН/808/12/17, підготовче засідання відкладено на 20 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 20.02.2018 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання у той самий день після закінчення підготовчого провадження.

У судовому засіданні 20 лютого 2018 року як свідки допитані ОСОБА_3, яка працювала на підприємств позивача бухгалтером під час укладання договорів з ТОВ Налєстра та постачання товару від контрагенту, а також їх подальше використання у господарській діяльності.

Судом також допитано ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які надали пояснення стосовно придбання позивачем товарів у ТОВ Налєстра та обставини поставки та перевезення товарів.

Також директор підприємства ОСОБА_6 у судовому засіданні 20 лютого 2018 року пояснив, що він особисто перевозив товар, придбаний у ТОВ Налєстра своїм автомобілем, вказав, що товар є негабаритним, незважаючи на велику кількість.

У судовому засіданні 20 лютого 2018 року оголошено перерву до 21 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 21.03.2018 зупинено провадження у справі на час необхідний сторонам для примирення до 16 травня 2018 року.

16 травня 2018 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. №5299 від 16.02.2018).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі, про що подала відзив на адміністративний позов (вх. № 2100 від 19.01.2018), відповідно до якого вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення таким, що прийнято з додержанням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема зазначила, що при проведеній перевірці контролюючим органом використано первинні документи, які знаходились у кримінальному провадженні №1-528/2009 відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8Є, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.366 КК України. Вказує на наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, яким встановлено що ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, діючи у складі організованої злочинної групи, створили фіктивні підприємства, а саме: ТОВ Делі Консалт , ТОВ Налестра , ТОВ Енджел графікс , та провели з допомогою вказаних підприємств, а також використовуючи незаконну діяльність підприємств-організаторів, операції по конвертації грошових коштів із безготівкової форми у готівку, ухилилися від сплати податків, внаслідок чого згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи до державного бюджету не надійшов ПДВ на загальну суму 9 589 512,29грн. Ураховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ПП Ремеко (код ЄДРПОУ 20475357) є юридичною особою, яка зареєстрована 15.10.1998 Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ОСОБА_10 А00 №627031.

Посадовими особами Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, правонаступником якої є Вільнянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійснення правових відносин з ТОВ Налєстра за період з 01.08.2008 по 30.09.2008. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 06.09.2010 №984/23/20475357 (далі - ОСОБА_12).

Проведеною перевіркою встановлені та у ОСОБА_12 зафіксовані порушення:

пп.5.2.1, п.5.2, абзацу 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 3.1 ст.3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємства від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №334/94-ВР), підприємством занижено податок на прибуток за 9 місяців 2008 року на 107 244,00грн.;

п. 1.7 ст.7, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №168/97), встановлено заниження суми ПДВ всього у сумі 81 973,00грн., у тому числі за серпень 2008 року на загальну суму 63 730,00грн., за вересень 2008 року на загальну суму 18 243,00грн., та завищення від'ємного значення по ПДВ на 9 189,00грн., у тому числі за серпень 2008 року на загальну суму 5 366,00грн., за вересень 2008 року на загальну суму 3 823,00грн.

ОСОБА_12 підписаний керівником ПП Ремеко із запереченнями.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 16.09.2010 №0000292303/0 (донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 160 866,00грн., у тому числі за основним платежем 107 244,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53 622,00грн.);

від 16.09.2010 №0000302303/0 (донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 122 959,50грн., у тому числі за основним платежем 81 973,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 986,50грн.).

Не погодившись із указаними рішенням позивач здійснив їх адміністративне оскарження до Вільнянської МДПІ, ДПА України у Запорізькій області та ДПА України, проте відповідними рішеннями указаних органів від 15.10.2010 №3790/10/31-10, від 20.12.2010 №5781/10/25-020 та від 28.02.2011 №4121/6/25-0515 скарги ПП Ремеко залишені без задоволення, оскаржувані рішення без змін.

Вважаючи указані рішення протиправними позивач звернувся до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.09.2010№0000292303/0 та №0000302303/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив що, судами обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Нелєстра , з огляду на доводи відповідача, що зазначене підприємство створене без наміру здійснювати господарську діяльність, видані позивачу податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, та у підписанні будь-яких первинних документів, а тому не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, яким встановлено що ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, діючи у складі організованої злочинної групи, створили фіктивні підприємства, а саме: ТОВ Делі Консалт , ТОВ Налестра , ТОВ Енджел графікс , та провели з допомогою вказаних підприємств, а також використовуючи незаконну діяльність підприємств-організаторів, операції по конвертації грошових коштів із безготівкової форми у готівку, ухилилися від сплати податків, внаслідок чого згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи до державного бюджету не надійшов ПДВ на загальну суму 9589512,29грн. Вказані дії зазначених осіб кваліфіковані за частиною третьою статті 28 , частиною другою статті 205, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво та службове підроблення документів, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Налєстра та, як наслідок, потребує ретельного та всебічного дослідження обставин, які підтверджують або спростовують факт самого здійснення таких операцій.

Разом з цим обставини щодо реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом належним чином судами перевірені не були.

Слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Відтак, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вищезазначеним контрагентом суду слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Відповідно до положень статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Представник позивача стверджує, що між ПП Ремеко та ТОВ Налєстра у 2008 році укладені 2 усні договори купівлі-продажу товарів, здійснення яких оформлене відповідними документами, а саме:

видатковою накладною від 29.08.2008 №280803 на суму 414 576,00грн., податковою накладною від 29.08.2008 №280803 на суму 414 576,00грн., платіжним дорученням від 29.08.2008 №96 на суму 414 576,00грн., яке проведено банківською установою;

видатковою накладною від 29.09.2008 №280920 на суму 100 197,60грн., податковою накладною від 29.09.2008 №280920 на суму 100 197,60грн., платіжним дорученням від 29.09.2008 №96 на суму 100 197,60грн., яке проведено банківською установою.

Отриманий товар перевозився автотранспортом позивача з метою уникнення додаткових витрат. На підтвердження оприбуткування придбаного товару наадно картки складського обліку матеріалів ПП Ремеко №48-№59.

З метою підтвердження використання отриманих товарів (послуг) у власній господарській діяльності позивачем до справи надано договір, укладений з ТОВ Техінвестметал групп , специфікацію, накладні від 30.09.2008 №71, від 27.09.2008 №68, відповідні довіреності на отримання цінностей за указаними накладними.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Однак, суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні, суперечливі, складені за відсутності здійснення господарської операції.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак, податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Відповідач в акті перевірки посилається на ознаки нездійснення вищевказаної господарськіх операцій та фіктивності контрагента позивача як суб'єкта господарювання - ТОВ Налестра , і свої твердження підтверджує постанова Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2009 у справі №1-528/2009, яка набрала законної сили.

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на ту обставину, що постанова Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2009 у справі №1-528/2009 не містить посилань на незаконно здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Налестра операції з позивачем, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, за приписами частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріали справи містять постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2009 у справі №1-528/2009, в мотивувальній частині якої було встановлено, що ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9 діючи у складі організованої злочинної групи створили фіктивні підприємства, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю Делі Консалт , Товариство з обмеженою відповідальністю Налестра , Товариство з обмеженою відповідальністю Енджел графікс та провели з допомогою вказаних підприємств, а також використовуючи незаконну діяльність підприємств-організаторів, операції по конвертації грошових коштів із безготівкової форми у готівку, ухилилися від сплати податків. Вказані дії зазначених осіб кваліфіковані за частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво та службове підроблення документів.

Відповідно до частини першої статті 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Таким чином, наявність у даному випадку судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, яким встановлено що ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, діючи у складі організованої злочинної групи, створили фіктивні підприємства, а саме: ТОВ Делі Консалт , ТОВ Налестра , ТОВ Енджел графікс , та провели з допомогою вказаних підприємств, а також використовуючи незаконну діяльність підприємств-організаторів, операції по конвертації грошових коштів із безготівкової форми у готівку, ухилилися від сплати податків, внаслідок чого згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи до державного бюджету не надійшов ПДВ на загальну суму 9 589 512,29грн.

Як слідує з матеріалів справи, господарська операція по придбанню товару позивачем у контрагента мала місце в серпні-вересні 2008 року, саме в період, охоплений постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 10.06.2009 у справі №1-528/2009.

Слід зазначити, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 травня 2018 року (справа №826/11377/14), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд приходить до висновку, що оскільки надані позивачем документи є формально оформленими та не підтверджують реальності господарської операції, натомість податковим органом в повній мірі спростовані доводи позивача щодо протиправності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлені ПП Ремеко позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2010 №0000292303/0 та №0000302303/0 є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого розпорядження, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Ремеко (місцезнаходження: 70005, Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівське, вул. Нова, 23, код ЄДРПОУ 20475357) до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69096, м. Запоріжжя, вул. Богдана Ступки, 8, код ЄДРПОУ 39503165) про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 25.05.2018.

Суддя І.В. Батрак