Рішення

від 23.05.2018 по справі 813/2872/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2872/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 про визнання неправомірним дій та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори ОСОБА_2, з вимогами:

- визнати неправомірними дії державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 щодо відмови у реєстрації за ним, права власності та видачі відповідного свідоцтва на нерухоме майно.

- скасувати постанову Державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 № 168-01-16 від 10.08.2017 року.

- зобов'язати державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 зареєструвати за ним, право власності, та видати відповідне свідоцтво на наступне нерухоме майно: земельна ділянка площею 0,0656 га, кадастровий номер 4611500000:09:002:0016, що знаходиться за адресою : Львівська область, м. Трускавець, вул. Шашкевича,4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10 серпня 2017 року відповідачем було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії по реєстрації та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Відмову аргументовано тим, що подані документи не відповідають п.2 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Позивач вважає дане рішення протиправним, оскільки ним подано всі документи, необхідні і передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , Законом України «Про виконавче провадження» .

Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, просив задовольнити в повному обсягу.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, у зв'язку із їх безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2008 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 уклали попередні договори купівлі-продажу квартир, посвідчені приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстраційні номери 1485, 1490, 1486, 1488, 1487, 1489.

Відповідно до п.1.1. вказаних попередніх договорів ОСОБА_3 у термін до 30 грудня 2009 року зобов'язувався передати у власність позивача шість квартир за №№ 5, 6, 12, 13, 14 та 15, відповідно загальними площами: 43,6 кв.м., 40,7 кв.м., 39,3 кв.м., 43,6 кв.м., 40,7 кв.м. та 36,4 кв.м. за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вул. Шашкевича, буд. № 4/2.

Згідно з п.5.4. попередніх договорів купівлі-продажу для забезпечення виконання зобов'язання позивач сплатив на користь ОСОБА_3 аванс в розмірі 99 відсотків від вартості об'єктів нерухомості.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 28 лютого 2012 року у справі № 2/1324-405/11 задоволено позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 та вирішено стягнути з останнього кошти (аванс за попередніми договорами купівлі-продажу) у розмірі 362785,20 доларів США.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Львівської області від 30 травня 2012 року у справі № 22ц-1390/3223/12 рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28 лютого 2012 року у справі № 2/1324-405/11 скасовано в частині стягнення грошових коштів в іноземній валюті та ухвало в цій частині нове рішення, яким стягнено на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1813927,50 грн.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2013 року у справі № 6-40661св12, рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28 лютого 2012 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2012 року залишено без змін.

Заочним рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2015 року у справі №341/1228/15-ц стягнено на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 1353189,91 грн., три проценти річних від суми боргу в розмірі 167332,50 грн. та судові витрати в розмірі 3654 грн., всього - 1524176,41 грн.

08 лютого 2016 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист № 2/341/541/15 про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача грошових коштів у сумі 1524176,41 грн.

На виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало зведене виконавче провадження ВП № 52005462 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 3338103,91 грн.

Внаслідок вжиття заходів примусового виконання рішень судів передано на реалізацію, шляхом проведення електронних торгів, у порядку визначеному Міністерством юстиції України - «СЕТАМ» нерухоме майно, що належить ОСОБА_3, в тому числі: земельну ділянку площею 0,0656 га, кадастровий номер 4611500000:09:002:0016, що знаходиться за адресою : Львівська область, м. Трускавець, вул. Шашкевича,4.

За наслідком проведення третіх електронних торгів, призначених на 23 червня 2017 року реалізація вищезазначеного нерухомого майна не відбулась у зв'язку з відсутністю учасників таких торгів.

30 червня 2017 року державним виконавцем, листом № 02.1-31/1221/В-8/7588, в порядку ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» запропоновано позивачу залишити за собою вказане нерухоме майно.

03 липня 2017 року ОСОБА_1 надав письмову згоду на залишення за собою зазначеного нерухомого та нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів.

05 липня 2017 року супровідним листом № 02.1-31/1221/В-8/7720 державним виконавцем оформлено та надано позивачу постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, про що було складено та затверджено відповідний акт.

09 серпня 2017 року позивач звернувся до державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 з заявою про вчинення нотаріальної та реєстраційної дії, а саме: зареєструвати за ним право власності, про що видати відповідне свідоцтво на наступне нерухоме майно: земельна ділянка площею 0,0656 га, кадастровий номер 4611500000:09:002:0016, що знаходиться за адресою : Львівська область, м. Трускавець, вул. Шашкевича,4. До заяви долучено оригінали наступних документів: постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення від 05.07. 2017 року, а саме: земельної ділянки площею 0,0656 га, кадастровий номер 4611500000:09:002:0016, що знаходиться за адресою : Львівська область, м. Трускавець, вул. Шашкевича,4; копії документів: лист Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області № 02.1-31/1221/В-8/7488 від 30 червня 2017 року, заява ОСОБА_1 від 31 травня 2017 року, лист Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області № 02.1-31/1221/В-8/7720 від 05 липня 2017 року, ухвала Трускавецького міського суду від 09 грудня 2016 року у справі № 2-1324-405/11, ухвала Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2017 року.

10 серпня 2017 року державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на земельну ділянку площею 0,0656 га, кадастровий номер 4611500000:09:002:0016, що знаходиться за адресою : Львівська область, м. Трускавець, вул. Шашкевича,4, мотивуючи це тим, що відповідно до п.2 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на конкретне майно в акті про те, що прилюдні торги не відбулися мусить бути зазначено дані про правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності боржника на майно: назва правовстановлюючого документа, ким виданий, дата видачі (посвідчення), орган реєстрації, дата та номер реєстрації; у долучених до заяви ОСОБА_1 актах про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу цих даних не зазначено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.9 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Відповідно до положень ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Таким законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

П.1 ч.1 ст.2 цього Закону передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч.3 ст.10 цього Закону державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6 ) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Ч.2 ст.24 цього Закону передбачає, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Згідно з п.5 ст.34 Закону України «Про нотаріат» однією з нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси є видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

П. 3.1 глави 13 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачає, що якщо прилюдні торги (аукціон) оголошено такими, що не відбулися, нотаріус видає відповідне свідоцтво про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта із зазначенням того, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися.

Відповідно до п. 3.2 глави 13 Розділу II Порядку № 296/5, в акті про те, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися має бути зазначено: ким, коли і де проводилися прилюдні торги; коротка характеристика реалізованого майна; прізвище, ім'я, по батькові (найменування юридичної особи), місце проживання/місцезнаходження кожного покупця; дані про документи, що посвідчували право власності боржника на майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку: назва документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, нотаріальний округ), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата та номер реєстрації; підстави, з яких прилюдні торги (аукціон) не відбулися.

Суд, дослідивши долучений ОСОБА_1 до заяви про вчинення реєстраційної та нотаріальної дії акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення від 05 липня 2017 року, встановив, що відповідачем правомірно винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, оскільки у цих актах не зазначено дані про правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності боржника на майно: назва правовстановлюючого документа, ким виданий, дата видачі (посвідчення), орган реєстрації, дата та номер реєстрації, а тому правомірність такої постанови стверджується вищенаведеними правовими нормами щодо порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у ст.47 цього Закону, або містять відомості, передбачені ч.3 ст.47 цього Закону.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови у письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що у спірних правовідносинах після проведення електронних торгів та оформлення належним чином їх результатів виконавцем, для отримання правовстановлюючих документів на придбане з електронних торгів майно необхідно вчинити певний алгоритм дій: звернутися з заявою та належно оформленими документами до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії - видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів; лише після вчинення цієї нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, таке буде підставою для вчинення реєстраційної дії.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Така постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії прийнята у зв'язку з невідповідністю актів про передачу майна стягувачу в рахунок погашення п.2 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на конкретне майно, а саме: в акті про те, що прилюдні торги не відбулися, не зазначено дані про правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності боржника на майно: назва правовстановлюючого документа, ким виданий, дата видачі (посвідчення), орган реєстрації, дата та номер реєстрації, що є обов'язковою вимогою для акта державного виконавця про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови і в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дій державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 щодо відмови у реєстрації за ОСОБА_1 права власності та видачі відповідного свідоцтва на нерухоме майно та зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на відповідне нерухоме майно, то суд вважає, що у задоволенні таких необхідно відмовити, оскільки такі є похідними від вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, так як свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів є відповідно до п.4 ст.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для вчинення реєстраційної дії.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то за правилами, визначеними частиною першою статті 139 КАС України, відсутні підстави для відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич І.З.